ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
03.01.13р. Справа № 15/5005/9875/2012
( Додатково див. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду (rs29092274) )
За позовом Публічного акціонерного товариства "Модуль", м. Кам'янець - Подільський
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору купівлі - продажу
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Голосна Д.С
Представники:
від позивача: Шумило А.О., представник за довіреністю №01/11/12 від 01.11.2012р.
від відповідача: Зимогляд К.В., представник за довіреністю №4 від 30.11.2012р.
Шахов Д.А., представник за довіреністю №5 від 30.11.2012р.
СУТЬ СПОРУ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від19.11.12р. порушено провадження у справі № 15/5005/9875/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Модуль" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР" (далі-відповідач), про визнання недійсним договір купівлі - продажу від 24.12.10р., що укладений між позивачем та відповідачем, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіною О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3439, та договір про зміну договору купівлі-продажу від 28.12.10р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіною О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3496. Справу призначено до розгляду в засіданні на 06.12.12р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.12р. відкладено розгляд справи на 20.12.12р.
20.12.12р. в судовому засіданні оголошено перерву до 26.12.12р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.12р. відкладено розгляд справи на 03.01.13р.
03.01.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи заперечення на відзив та заперечення на клопотання відповідача.
В свою чергу, повноважні представники відповідача позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити позивачу в їх задоволенні. Крім того, повноважний представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення по справі № 924/6/13-Г в господарському суді Хмельницької області.
В судовому засіданні 03.01.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
24.12.10р. між Відкритим акціонерним товариством "Модуль" (в зв'язку із приведенням діяльності товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) Відкрите акціонерне товариство "Модуль" 15.03.11р. змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Модуль"), тобто позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу (далі - Основний договір), який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіною О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3439.
Відповідно до п. 1.1. Основного договору, за цим Договором позивач передає майно у власність відповідачу, а відповідач приймає майно і зобов'язується сплатити за нього обговорену грошову суму.
В п. 1.2. Основного договору зазначено про те, що предметом цього договору є під'їзна залізнична колія позивача (інвентарний номер 1-000102, номер згідно технічного паспорту - 64), розташована на станції Кам'янець - Подільський Південно - Західної залізниці Жмеринської дистанції залізничних перевезень, що служить для подачі вагонів на колії, які знаходяться на території позивача, починається від рамної рейки стрілочного переводу № 93 і слідує до стрілочного переводу № 3. Межею залізничної колі є граничний стовпчик стрілочного переводу № 93. Пікетаж на колії розбито від стика рамних рейок стрілочного переводу № 93. Загальна довжина 1435 м., корисна довжина 1204 м., ширина 1520 мм. Детальне схематичне місце розташування якої зазначено на плані, що є невід'ємним додатком цього договору.
Пунктом 1.3. Основного договору встановлено, що під'їзна залізнична колія, яка є предметом цього договору, обліковується на балансі основних засобів позивача, що підтверджується довідкою по основним засобам позивача від 23.12.10 № 1158 станом на 23.12.10 року.
Згідно п. 1.4. Основного договору, позивач стверджує, що на момент укладання цього Договору відсутні будь-які особи, що мають переважне право на придбання предмету цього правочину, вищевказане майно не знаходиться під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові справи, воно не перебуває у податковій заставі, відносно нього не укладено будь - яких договорів відчуження чи користування з іншими особами. Треті особи не мають прав на вказане майно. Відсутність заборон та обтяжень перевірено за витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, який виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. 24.12.10 року.
Продаж під'їзної залізничної колії за домовленістю сторін вчиняється за 1 065 000 грн. з ПДВ, які відповідач зобов'язується сплатити позивачу у строк до 20.01.11р. (п. 2.1. Основного договору).
Сторони свідчать, що визначена у цьому договорі вартість саме цієї під'їзної колії є справедливою і відповідає її дійсній вартості (п. 2.2. Основного договору).
Крім того, 28.12.10р. між сторонами було укладено договір про зміну договору купівлі-продажу (далі - Договір про зміну договору купівлі-продажу) під'їзної колії, посвідченого 24.12.10р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіною О.В. за реєстровим № 3439.
В Договорі про зміну договору купівлі-продажу зазначено про те, що сторони вирішили викласти п.1.2. Основного договору у наступній редакції:
"1.2. Предметом цього договору є під'їзна залізнична колія позивача (інвентарний номер 1-000102, номер згідно технічного паспорту - 64, ходова), невід'ємною частиною якої є вловлюючий тупик (колія № 66), разом - під'їзна залізнична колія позивача, розташована на станції Кам'янець - Подільський Південно - Західної залізниці Жмеринської дистанції залізничних перевезень, що служить для подачі вагонів на колії, які знаходяться на території позивача.
Копія № 64, ходова, починається від рамної рейки стрілочного переводу № 93 і слідує до стрілочного переводу № 3. Межею залізничної колії є граничний стовпчик стрілочного переводу № 93. Пікетаж на колії розбито від стика рамних рейок стрілочного переводу № 93. Загальна довжина 1435 м, корисна довжина 1204 м, ширина 1520 мм. Вловлюючий тупик, колія № 66, - повна довжина 119 м, корисна довжина - 62 м, починається від рамної рейки стрілочного переводу № 107, ПК 0+00 м, і слідує до упора колії ПК1+19,40 м.
Детальне схематичне місце розташування під'їзної залізничної колії, що є предметом цього договору, зазначено на плані, що є невід'ємним додатком цього договору".
Як зазначено у Договорі про зміну договору купівлі-продажу, усі інші положення, пункти, статті та умови основного договору купівлі - продажу під'їзної залізничної колії залишаються без змін.
Договір про зміну договору купівлі-продажу є невід'ємною частиною договору купівлі - продажу під'їзної залізничної колі (основний договір), посвідченого 24.12.10р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. за реєстровим № 3439.
Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіною О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3496.
Так, 28.12.10р. позивач передав, а відповідач прийняв за договором купівлі-продажу від 24.12.10р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. за реєстровим № 3439 під'їзну залізничну колію позивача (інвентарний номер 1-000102, номер згідно технічного паспорту - 64, ходова), невід'ємною частиною якої є вловлюючий тупик (колія № 66), разом - під'їзна залізнична колія позивача, розташована на станції Камянець - Подільський Південно - Західної залізниці Жмеринської дистанції залізничних перевезень, що служить для подачі вагонів на колії, які знаходяться на території позивача, що підтверджує акт приймання-передачі.
Відповідно до Акту приймання-передачі від 28.12.10р., колія № 64, ходова, починається від рамної рейки стрілочного переводу № 93 і слідує до стрілочного переводу № 3. Межею залізничної колії є граничний стовпчик стрілочного переводу № 93.Пікетаж на колії розбито від стика рамних рейок стрілочного переводу № 93. Загальна довжина 1435 м, корисна довжина 1204 м, ширина 1520 мм. Вловлюючий тупик, колія № 66, - повна довжина 119 м, корисна довжина - 62м, починається від рамної рейки стрілочного переводу № 107, ПК 0+00 м, і слідує до упора колії ПК1+19,40 м.
Позивач вважає, що під'їзні залізничні колії є інженерними спорудами, призначеними для транспортування вантажів, а отже виходячи із чинного цивільного законодавства, а також відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України № 507 від 17.09.2000р. відносяться до нерухомого майна.
Крім того, як зазначає позивач, у Класифікаторі державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 461 від 15.03.2006р (v0461224-06) , визначено, що залізничні колії, магістральні, під'їзні колії, стрілки, пічні переїзди, станційні та сортувальні колії відносяться до інженерних споруд, які відносяться до об'єктів нерухомого майна.
Залізнична колія є господарською спорудою, нерозривно пов'язаною з земельною ділянкою, на якій вона розташована, так як встановлена на спеціальному насипу. Переміщення елементів залізничного путі (рейок, стрілочного переводу, залізобетонних шпал) із земельної ділянки, на якій вони розташовані (земельного полотна) веде до повної зміни цільового призначення такого майна, втрати назви майнового об'єкту як залізничний путь та його знецінення.
Отже, позивач вважає, що нормами відповідного цивільного законодавства України, а також спеціальним законодавством, яке регламентує правовий режим нерухомого майна, регламентує правовий режим майна залізниць, залізничні колії віднесено до окремих об'єктів (споруд), розташованих на землі, будівництво та експлуатація яких вимагає спеціального дозволу та оформляється відповідним технічним паспортом, крім того використання їх без відповідної земельної ділянки, переміщення їх на інше місце призведе до втрати функціонального призначення, що свідчить про приналежність їх до нерухомого майна.
Виходячи із викладеного, як зазначає позивач, очевидним є той факт, що під'їзна залізнична колія являється нерухомим майном, а тому на неї розповсюджується правовий режим нерухомого майна, встановлений чинним законодавством.
Позивач звертає увагу суду на те, що залізнична колія є нерухомим майном, а тому відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , ст. 182 Цивільного кодексу України, п. 1.4. "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. N 7/5 (z0157-02) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02р. за N 157/6445 (z0157-02) , наказу Міністерства юстиції України № 660/5 від 14.04.09р. (v660_323-09) , державна реєстрація права на під'їзну колію є обов'язковою.
Про необхідність реєстрації під'їзних залізничних колії підприємств в єдиному реєстрі прав та обтяжень на нерухоме майно, як зазначає позивач, вказується також і в рішеннях Вищого Господарського суду від 18.07.12р. по справі № 40/5005/16127/2011, від 13.10.09р. №25/55/08-19/83/08, а також від 12.09.12р. по справі № 5021/2603/2011, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Позивач вважає, що оскільки спірне майно є нерухомістю, та підлягає обов'язковій державній реєстрації, то його відчуження можливе лише у відповідності із встановленими процедурами, а саме вказаний договір підлягає нотаріальному посвідченню у встановленому порядку при якому нотаріус вимагає в продавця такого майна всі, передбачені чинним законодавством документи.
Посилаючись на п. 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мінюсту № 20/5 від 03.03.2004 року (z0283-04) (далі - Інструкція), позивач зазначає, що правочини про відчуження та заставу майна, що підлягають реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. Відповідно до п. 61 Інструкції, при нотаріальному посвідчені договорів про відчуження житлового будинку, іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на вказане майно та документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Пунктом 63 Інструкції передбачено, що крім правовстановлюючого документа на житловий будинок, садибу, і інше нерухоме майно, якщо воно підлягає державній реєстрації нотаріус вимагає витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Позивач зазначає про те, що як вбачається з викладеного, будь-які документи, які належним чином підтверджують право власності позивача на спірний об'єкт (свідоцтво про право власності), на момент укладання оспорюваного договору були відсутні, оскільки право позивача на спірну під'їзну залізничну колію не було зареєстровано у єдиному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, під час укладання та нотаріального посвідчення оспорюваного договору додатково були порушені також норми п.п. 38, 61, 63 Інструкції.
Як зазначає позивач, згідно спірного договору фактично реалізовано майно, яке не зареєстроване в передбаченому законом порядку.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що спірний договір було укладено представником позивача за довіреністю Михалюк Іриною Іванівною. У відповідності до п.10.2.9. Статуту позивача чинного на день укладання спірного договору до компетенції Спостережної Ради відноситься затвердження з урахуванням вимог чинного законодавства, максимального розміру сум з різного виду операцій, на які правлінням можуть бути укладені договори без узгодження з спостережною Радою, а також надання письмової згоди на підписання договорів, що укладаються на загальну суму, що перевищує встановлений максимальний розмір. Будь-якого погодження на укладання спірного договору Спостережна Рада не надавала, а отже представник позивача Михалюк І.І. уклала вказаний договір з перевищенням повноважень.
Як слідує із ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення цього правочину цією особою.
Як зазначає позивач, ні позивач, ні Спостережна Рада позивача не вчиняла будь-яких дій направлених на схвалення спірного правочину, а отже він є недійсним.
Також позивач звертає увагу суду на те, що після вчинення спірного правочину позивач на протязі довгого часу здійснює користування спірною під'їзною колією, несе затрати по її ремонту, що підтверджується зокрема актами виконаних робіт за липень 2011 року між позивачем та ПП "Будівельною компанією Славутич", копією Акту перевірки технічного господарства ПАТ "Модуль" складеного уповноваженими представниками Залізничної станції Кам'янець-Подільський Жмеринської дільниці залізничних перевезень" складеного 17.10.11р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Позивач зазначає, що про відчуження залізничної колії дізнався лише через 6 місяців після вчинення оспорюваних угод, що свідчить про те, що представник позивача Михалюк І.І. при підписанні договору не погоджувала його із правлінням товариства та Спостережною радою.
Під'їзна колія має вирішальне виробниче значення в господарській діяльності підприємства позивача, так як постачання всієї сировини, призначеної для випуску готової продукції здійснюється тільки залізничним транспортом. Постачання сировини іншими видами транспорту практично неможливе, з огляду на високі витрати та важкість в організації подібних операцій, оскільки вага одного рулону оцинкованого, або чорної сталі з якої виробляється продукція позивача сягає 20 і більше тонн. Позивач зазначає про те, що на даний час відсутні інші альтернативні шляхи доставки товаро-матеріальних цінностей ніж залізничним транспортом.
Таким чином, як вважає позивач, за спірним договором відчужене майно, яке має вирішальне значення щодо господарської діяльності позивача. Без вказаного майна господарська діяльність підприємства є неможливою, оскільки фактично буде блокованою через неможливість здійснення підвезення та вивезення сировини, готової продукції.
Позивач вважає, що укладення підписантом з боку позивача Михалюк І.І. спірної угоди наносить позивачу значну фінансову шкоду, фактично блокує його господарську діяльність. Угода не направлена на реальне настання господарських наслідків, а має на меті блокування роботи підприємства його попередніми власниками і є за своєю правовою суттю фіктивною, та такою, що вчинена представником підприємства Михалюк І.І. внаслідок змови з відповідачем. Доказом вищенаведеного є також той факт, що згідно із витягом з ЄДР від 19.12.2011 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, у відповідача відсутні будь-які види діяльності, що свідчили б про здійснення залізничних перевезень, транспортної залізничної діяльності, експлуатацію залізничного майна.
Позивач посилаючись на ст. 234 Цивільного кодексу України зазначає про те, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. У відповідності до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною визнається судом недійсним.
Таким чином, позивач вважає, що при укладанні спірного договору сторонами було порушено вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати укладені між сторонами договори недійсними.
В свою чергу, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні, виходячи з наступного.
По-перше, відповідач посилається на те, що вимоги ст. 657 Цивільного кодексу України, не поширюються на майно, яке є предметом спірного договору, оскільки зазначене майно не є земельною ділянкою, єдиним майновим комплексом, житловим будинком. Як зазначає відповідач, додатковим підтвердження цього є проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу площею 0,1168 га для використання та обслуговування залізничної колії при станції Кам'янець-Подільський Жмеринської дирекції залізничних перевезень ДТГО "Південно-Західна залізниця", розроблений згідно рішення 32 сесії Кам'янець - Подільської міської ради № 23 від 27.09.2012 року. Також, відповідно до розпорядження Хмельницької обласної Державної адміністрації № 282/2012-р від 16.10.12р., відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 2,0000 га щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель державної власності, розташовану за межами населених пунктів Кам'янської сільської ради, на яких знаходиться під'їзна залізнична колія 64, ходова, невід'ємною частиною якої є вловлюючий тупик (колія № 66) для її використання та обслуговування.
Крім того, відповідач зазначає, що виконав свої зобов'язання за спірним договором у повному обсязі, сплатив вартість під'їзної залізничної колії в сумі 1 065 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 142 від 10.01.2011 року на суму 400 000,00 грн.
- № 145 від 13.01.2011 року на суму 222 000,00 грн.
- № 143 від 13.01.2011 року на суму 443 000,00 грн.
Відповідач посилаючись на Тимчасові положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (z0157-02) "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" зазначає про те, що оскільки під'їзна залізнична колія не пов'язана фундаментом з землею, то, відповідно, право власності окремо на неї зареєстроване бути не може. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що на сьогоднішній день та на момент здійснення правочину, під'їзна залізнична колія (64, ходова), невід'ємною частиною якої є вловлюючий тупик (колія № 66) при станції Кам'янець-Подільський, головним чином, знаходиться за межами населених пунктів, в межах міста Кам'янець-Подільський не має самостійної адреси, то відсутній ідентифікатор об'єкта нерухомого майна. Таким чином, під'їзна залізнична колія не може бути зареєстрована в реєстрі нерухомого майна.
По-друге, під'їзна залізнична колія (64, ходова), невід'ємною частиною якої є вловлюючий тупик (колія № 66), яку відповідач купив у позивача на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.10р. з урахуванням змін, внесених договором про зміну договору купівлі-продажу від 28.12.10р., при станції Кам'янець-Подільський є приналежною річчю (вказану позицію підтримує Кам'янець-Подільське БТІ в листі № 1237 від 14.12.12р.). Тобто, оскільки предмет договору (під'їзна залізна колія) є приналежною річчю, вона не може проходити державну реєстрацію окремо від головної речі, спірний правочин купівлі-продажу правомірно укладений сторонами у вільній, узгодженій сторонами письмовій формі з нотаріальним посвідченням, за приписами ст. 208- 209 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідач виходячи з умов ст. 67 Статуту залізниць України (457-98-п) , зазначає про те, що власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд, а відповідно саме в цих документах має бути визначений власник під'їзної колії (аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, постанова від 22.06.10р. по справі № 14/134).
Таким чином, відповідач вважає, що на момент укладення спірного договору у позивача були наявні вищезазначені документи, які ідентифікували позивача як власника під'їзної залізничної колії, та відповідно, давали можливість розпоряджатися ним, в тому числі, укладаючи спірний договір.
Відповідач звертає увагу суду на те, що технічний паспорт під'їзної залізничної колії відповідача, розроблений Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру, на сьогодні погоджено зі станцією Кам'янець - Подільський та Жмеринською дирекцією залізничних перевезень ДТГО "Південно-західна залізниця". Технічний паспорт складено у відповідності з нормами, правилами, інструкціями та стандартами, а також діючими на період випуску нормативними документами і рекомендаціями. Технічний паспорт включає схему місцезнаходження під'їзної залізничної колії, схему примикання до станційних колій, характеристики поздовжніх та поперечних профілів, план залізничної колії.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, помилковими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, тому задоволенню не підлягають.
В матеріалах справи містяться письмові пояснення по суті спору приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіної О.В., які полягають в наступному.
Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіна О.В. зазначає про те, що посвідчуючи спірний договір купівлі-продажу від 24.12.10р., з урахуванням змін, внесених договором про зміну договору купівлі-продажу від 28.12.10р., предметом якого є під'їзна залізнична колія (64, ходова), невід'ємною частиною якої є вловлюючий тупик (колія № 66), яку відповідач купував у позивача, вона діяла в межах чинного законодавства, оскільки продавцем, тобто позивачем, були надані документи, які ідентифікували його як власника зазначеного майна, а саме: технічний паспорт та масштабний план під'їзної колії, довідку по основним засобам ВАТ "Модуль"від 23.12.10р. № 1158 станом на 23.12.10р.
Також, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіна О.В. зазначає про те, що ним було перевірено відсутність заборон та обтяжень згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.12.10р.
Крім того, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіна О.В. посилаючись на наказ Міністерства юстиції України від 14.04.09р. № 660/5 (v660_323-09) "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації" зазначає про те, що під'їзна залізнична колія (64, ходова), невід'ємною частиною якої є вловлюючий тупик (колія № 66), що відповідач придбав у позивача, згідно договору купівлі-продажу від 24.12.10р. (зареєстрований в реєстрі за № 3439), та договору про зміну договору купівлі-продажу від 28.12.10р. (зареєстрований в реєстрі за № 3496), відповідно схеми колійного розвитку та технічного паспорту під'їзної залізничної колії позивача при станції Кам'янець-Подільський є частиною колійного розвитку під'їзної залізничної колії позивача, тобто приналежною річчю, тому не може бути зареєстрована в реєстрі нерухомого майна як самостійний об'єкт, та відповідно, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно не є обов'язковим при посвідченні такої угоди.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд вважає, що позов відносно відповідача підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, Цивільний кодекс (435-15) для визначення поняття "нерухоме майно" використовує наступні терміни "нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)" (стаття 331), "житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно" (стаття 376). Отже, виходячи з цих статей споруди є нерухомим майном.
У Національному стандарті № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.04р. № 1442 (1442-2004-п) , визначено, що споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (пункт 2).
Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України 17.09.2000р. №507, споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені із будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Інженерними спорудами, згідно із ДК 018-2000, є об'ємні, площинні або лінійні наземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів і т. ін.
До інженерних споруд вказаний нормативний документ відносить транспортні споруди, а саме під'їзні, станційні та сортувальні колії (2121.2), до складу яких включено і залізничні колії промислових підприємств (2122.4).
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 660/5 від 14.04.09р. (v660_323-09) право власності на під'їзні колії, як об'єкт нерухомого майна, підлягають реєстрації.
У відповідності до п. 1.4. "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" (далі-Положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. № 7/5 (z0157-02) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02 р. за № 157/6445 (z0157-02) , обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Згідно п.1.2. Положення, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 1.3. Положення передбачено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" (1878-17) та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
У Розділі 4 пункту 1.5. Положення вказується на необхідність державної реєстрації споруд (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельних поліпшень, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
Пунктом 8.1. Положення встановлено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно.
Отже, під'їзні залізничні колії, по суті, є інженерними спорудами, призначеними для транспортування вантажів, відтак виходячи із зазначених норм, на угоди про відчуження під'їзної залізничної колії, як нерухомості, поширюються вимоги визначенні ст. 657 Цивільного кодексу України, щодо необхідності посвідчення такого договору купівлі - продажу нотаріально та його державної реєстрації.
Суд не може погодитись із доводами відповідача щодо неможливості здійснення державної реєстрації під'їзної залізничної колії, що є предметом спірного договору, оскільки на думку відповідача предмет договору колія № 64, та вловлюючий тупик № 66 є приналежною річчю до загального колійного розвитку позивача.
Так, судом встановлено, що позивачем в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, що згідно із схемою колійного розвитку під'їзної залізничної колії ПАТ "Модуль", що є додатком до спірного договору колійний розвиток під'їзної залізничної колії ПАТ "Модуль складається із наступних складових частин: під'їзних колій №№ 1;2;3;4;5;6;7;8;9;10;11;12;64 та вловлюючого тупика № 66.
Таким чином, колійне розгалуження складається з однорідних частин (речей) кожна з яких прямо призначена для виконання функцій по переміщенню по ній вагонів та локомотивів. Всі вищенаведені елементи є однорідними подібними речами, і їх господарське використання пов'язане із послідовним переміщенням по ним залізничних транспортних засобів по мірі просування вказаних засобів від загальної мережі залізниць до безпосередньо позивача.
Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Статтею 183 Цивільного кодексу України передбачено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Приписами ст. 188 Цивільного кодексу України встановлено якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
Правочин вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.
Отже, всі складові елементи залізничної колії мають самостійне призначення, являються однорідними складовими елементами під'їзної колії і не призначені для обслуговування одна одної.
Виходячи із викладеного, за спірним договором позивачем було продано не приналежність, як стверджує відповідач, а частину складної речі, що не призначена для обслуговування інших її елементів як приналежна річ, а така, що виконує самостійну функцію на певному етапі господарського використання.
Крім того, реалізація частини речі, яка у відповідності до чинного законодавства підлягає державній реєстрації, можлива лише за умови здійснення реєстрації права власності на всю річ в цілому. Про що зокрема вказується у листі Кам'янець-Подільського БТІ № 1237 від 14.12.12 р. та листі Кам'янець-Подільської міської Ради № 2/02-22-216 від 25.01.12 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Виходячи з аналізу вищевказаного законодавства, суд приходить до висновку, що під'їзна залізнична колія, є неподільною річчю в розумінні положень ст. 183 Цивільного кодексу України, оскільки основне призначення цієї речі - використання у сфері підприємництва, одночасно як складова частина залізниці, приналежна до колії залізниці та до земельної ділянки, на якій вона розташована.
Крім того, згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Порядок нотаріального посвідчення таких договорів визначається Законом України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року (3425-12) N 3425 та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5 (z0283-04) .
Зокрема, відповідно до ст. 55 Закону України "Про нотаріат" при посвідченні угод про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.
При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.
Крім правовстановлювального документа на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Крім того, згідно зі ст. 658 Цивільного кодексу України продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару. Це випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно (п. 1.2 Тимчасових положень про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно).
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
В ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено про те, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом (ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Як зазначено в ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Господарським судом встановлено, що на момент укладення спірного договору позивач не мав правовстановлюючи документи на під'їзну колію, зареєстровані в передбаченому законодавством порядку, а приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіна О.В. при посвідченні спірних угод взагалі не витребував правовстановлюючи документи на під'їзну колію та не зробив витяг з єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Виходячи із змісту статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, то суд вважає за необхідне зазначити про те, що в матеріалах справи знаходять всі документи, які просить відповідач витребувати у позивача.
Стосовно проведення транспортно-будівельної експертизи в "Придніпровській державній академії будівництва та архітектури", суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судові експертизи проводяться в порядку, передбаченому ст. 41- 42 ГПК України, та у відповідності до "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 (z0705-98) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5 (z0061-05) ).
На підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду. Відповідно до частини другої статті 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом.
Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Із заявленого відповідачем клопотання вбачається, що поставлені питання, які на думку останнього мають бути роз'яснені експертом, стосуються тлумачення законодавчих актів, пов'язані з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей та не відносяться до переліку питань, які згідно Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень можуть бути вирішені за допомогою будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12р. № 4 (v0004600-12) "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Враховуючи наведені обставини, у задоволенні клопотання відповідача про проведення транспортно-будівельної експертизи слід відмовити.
Суд також приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача Кам'янець - Подільське МБТІ з наступних підстав.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) , що визначено ст. 1 цього Закону.
У відповідності з п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивача щодо здійснення реєстрації також визначені п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 року № 7/5 (z0157-02) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02 р. за № 157/6445 (z0157-02) ).
У відповідності до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Так, у заявленому клопотанні відповідач не вказує, яким чином Кам'янець - Подільське МБТІ може вплинути на дійсність угоди, не ставить питання щодо необхідності вчинення цією особою передбачених зазначеним вище Законом дій. При цьому, судом також не встановлено фактів порушення Кам'янець - Подільським МБТІ будь-яких прав сторін.
Спір по даній справі жодним чином не може вплинути на права і обов'язки Кам'янець-Подільського МБТІ, оскільки його предметом є не визнання права власності на під'їзні залізничні колії і відповідно зобов'язання БТІ вчинити дії по державній реєстрації спірного майна, а визнання спірного договору недійсним через недотримання сторонами положень чинного законодавства при укладанні спірного договору.
Таким чином, Кам'янець-Подільське МБТІ знаходиться поза правовими відносинами, які виникли із спірного договору, а отже будь-яке винесене судом рішення жодним чином не вплине на його права і обов'язки.
Крім того, свою позицію Кам'янець-Подільське МБТІ стосовно можливості реєстрації під'їзних колій виклало у листі № 1237 від 14.12.12р., що знаходиться в матеріалах справи.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу в підтвердження викладених в зазначеному клопотання обставин. Копія позовної заяви, яка додана до клопотання судом до уваги не береться, оскільки вона не має жодної відмітки щодо прийняття її господарським судом Хмельницької області, а крім того відповідачем не надано суду доказів направлення зазначеної позовної заяви сторонам і господарському суді Хмельницької області. Крім того, відповідачем не надано суду ухвали господарського суду Хмельницької області про прийняття позовної заяви до розгляду в судовому засіданні. Повноважні представники відповідача жодного обґрунтованого пояснення щодо ненадання належних доказів в судовому засіданні не надали.
Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 179, 181, 182, 183, 188, 203, 215, 216, 317, 655, 657, 658 Цивільного кодексу України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Законом України "Про нотаріат" (3425-12) , Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій (z0283-04) , ст.ст. 4, 32- 34, 43- 44, 49, 82- 85, 115- 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Договір купівлі - продажу від 24.12.10р., що укладений між Відкритим акціонерним товариством "Модуль" (в зв'язку із приведенням діяльності товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) Відкрите акціонерне товариство "Модуль" 15.03.2011р. змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Модуль") (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського, 1/15, код ЄДРПОУ 21338358) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР" (49000, м.Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, буд. 7-Б, кв. 8, код ЄДРПОУ 36960427), який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіною О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3439 визнати недійсним.
Договір про зміну договору купівлі-продажу від 28.12.10р., що укладений між Відкритим акціонерним товариством "Модуль" (в зв'язку із приведенням діяльності товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) Відкрите акціонерне товариство "Модуль" 15.03.2011р. змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Модуль") (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського, 1/15, код ЄДРПОУ 21338358) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР" (49000, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, буд. 7-Б, кв. 8, код ЄДРПОУ 36960427), який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіною О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3496 визнати недійсним.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР" (49000, м.Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, буд. 7-Б, кв. 8, код ЄДРПОУ 36960427) на користь Публічного акціонерного товариства "Модуль" ( 32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського, 1/15, код ЄДРПОУ 21338358) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 08.01.13р.