30/201 Про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу - 23.12.2009 Прийняття

Позовні вимоги заявлено дочірнім підприємством "Цемекс-Бетон", м.Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе Україна", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідтрансбуд", м.Львів про стягнення 500780,64 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2009 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.11.2009 року.

Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалами суду від 10.11.2009р., 24.11.2009р., з причин, наведених у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні 17.12.2009р. оголошено перерву до 23.12.2009р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.

17.12.2009р.від позивача надійшла заява про доповнення до позовної заяви №15/05 від 16.12.2009р., згідно якої в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в сумі 500780,64 грн.

Представники позивача в судове засідання з"явились, позовні вимоги підтримали, позов просять задоволити.

Представник відповідача-1 в судове засідання з"явився, подав заяву про непідсудність справи №30/201 Господарському суду Львівської області, справу просить надіслати за встановленою підсудністю до господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача-1. Крім того ствердив, що договір поруки не може слугувати підставою для розгляду справи у Господарському суді Львівської області, оскільки встановити солідарний обов"язок відповідача-2 по виконанню усіх зобов"язань відповідача-1 в межах суми 1000 грн., які виникли з договору купівлі-продажу №1 від 18.08.2009р. є неможливим.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з"явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Подана позивачем заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в межах стягуваної суми судом до уваги не приймається, оскільки позивачем не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст. 179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір купівлі-продажу №1 від 18.08.2008р., згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачу (покупцю) товар на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу-1 товар на загальну суму 939372,02 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем -1 не заперечена.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем-1 оплата здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 389372,12 грн. Дана сума визнана відповідачем-1 в судовому засіданні в повному обсязі та підтверджується довідкою взаєморозрахунків станом на 30.11.2009р., яка підписана відповідачем-1. Крім того, слід зазначити, що відповідач-1 листом № 44 від 23.09.2008р. гарантував погашення заборгованості до 20.10.2008р.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Такою вимогою слід вважати направлену позивачем претензію №15 від 01.10.2008р. на адресу відповідача, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

Відповідно до п.7.2 договору, позивачем правомірно нараховано пеню, яка згідно розрахунку становить 52368,97 грн. та визнана відповідачем-1 в судовому засіданні.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 48301,01 грн. та 3% річних в сумі 10738,54 грн. (розрахунок в метеріалах справи). Дані нарахування також визнані відповідачем-1 в судовому засіданні.

Крім того, 18.09.2008р. між позивачем та відповідачем-2 укладений договір поруки № 2/08.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником.

Відповідно до п.1.1 поручитель (відповідач-2) зобов"язується солідарно відповідати перед кредитором (позивач) за виконання зобов"язань за договором купівлі-продажу №1 від 18.08.2008р., що був укладений між ДП "Цемекс-Бетон" та ТзОВ "Єдітепе Україна" частково.

Згідно п.3.1 договору поруки, поручитель (відповідач-2) відповідає перед кредитором (позивач) за виконання боржником (відповідач-1) усіх зобов"язань за договором у сумі, що обмежується 1000,00 грн.

Щодо заперечень відповідача-1 слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Враховуючи викладене, позивач скористався своїм правом та звернувся до господарського суду за місцезнаходженням відповідача-2, а саме до Господарського суду Львівської області.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача-1 про те, що зазначений в договорі поруки розмір відповідальності в межах 1000,00 грн. є нікчемною нормою у цьому договорі.

Згідно ч.2 ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватись виконання зобов"язання частково або в повному обсязі. За загальним правилом, у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Договором поруки також може бути обмежений і обсяг відповідальності поручителя перед кредитором.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки, умова про обмеження відповідальності поручителя на суму 1000,00 грн. є частковим забезпеченням виконання зобов"язання і є дійсною умовою договору. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Посилання відповідача-1 на юридичну невизначеність у договорі поруки сторони боржника (зазначено "Едітепе-Україна" замість "Єдітепе-Україна") також не заслуговує на увагу суду, оскільки пункти 1 та 2 договору поруки містять підставу господарського зобов"язання- договір купівлі-продажу №1 від 18.09.2008р., сторонами якого є ДП "Цемекс-Бетон" та ТзОВ "Єдітепе-Україна"; а згідно пояснень представника позивача, у тексті договору поруки допущено орфографічну механічну помилку.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачами та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 526, 530, 553, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 216 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе Україна", м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2 (р/р 26003103152001 у ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 32821445) на користь дочірнього підприємства "Цемекс-Бетон", м.Львів, вул. Левандівська,3 (р/р 260050131441 у ВАТ "БМ Банк" м. Київ, МФО 380913, код ЄДРПОУ 36078490) –389372,12 грн. основного боргу, 48301,01 грн. інфляційних нарахувань, 10738,54 грн. -3% річних, 52368,97 грн. пені, 5689,91 грн. державного мита та 312,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідтрансбуд", м.Львів, вул. Левандівська,3 (р/р 26000066002501 у ВАТ "Сведбанк" м.Львів, МФО 300164, код ЄДРПОУ 3269820) на користь дочірнього підприємства "Цемекс-Бетон", м.Львів, вул. Левандівська,3 (р/р 260050131441 у ВАТ "БМ Банк" м. Київ, МФО 380913, код ЄДРПОУ 36078490) –1000,00 грн. боргу.