За позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України;

2) Військової частини А 1656;

3) Севастопольської Квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) морська

До Севастопольської міської державної адміністрації

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Садівниче товариство "Планер"

Про визнання недійсними розпоряджень

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від прокуратури Кулик Є.В., посвідчення № 698 від 01.10.2008р.

Від позивача-1 Ліщенко С.М. по довіреності № 220/137д від 23.02.2009р.

Від позивача-2 не з’явився

Від відповідача не з’явився

Від третьої особи не з’явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; Військової частини А 1656; Севастопольської Квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) морська про визнання недійсними та скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 572-Р від 13.04.1998р. "Про погодження місця розташування і дозвіл на складення проекту відводу земельної ділянки, запитуваної СТ "Планер"для ведення садівництва"та розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1171-Р від 29.06.1998р. "Про надання садівничому товариству "Планер"в постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення садівництва".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2009р. порушено провадження у справі № 36/394, розгляд справи призначено на 28.10.2009р.

До початку розгляду справи 19.10.2009р. через канцелярію суду від позивача-2 - Військової частини А 1656, надійшла заява, в якій він позовні вимоги прокуратури повністю підтримує та просить суд розглядати справу без участі його повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2009р., на підставі ст. ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Садівниче товариство "Планер", розгляд справи відкладено на 11.11.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.12.2009р.

До початку розгляду справи 30.11.2009р. через канцелярію суду надійшов письмовий відзив у справі, в якому він проти позову заперечує та просить суд розглянути справу без участі його повноважного представника.

Від третьої особи - Садівничого товариства "Планер", 03.12.2009р. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа проти задоволення позову заперечує.

Крім того, 07.12.2009р. від третьої особи - Садівничого товариства "Планер", через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому вона просить суд розглянути справу без участі її повноважного представника.

Представники прокуратури та позивача-1 в судовому засіданні 09.12.2009р. позов підтримали та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 09.12.2009р., позивач-2, відповідач та третя особа повноважних представників не направили.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-1, Господарський суд міста Києва, -

16.04.1991р. рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради № 9/671 "Про надання земельних ділянок кооперативам громадян для ведення колективного садівництва"надані земельні ділянки для ведення колективного садівництва кооперативам громадян у постійне володіння відповідно до Додатку; кооперативам громадян оформлено відводи земельних ділянок в натурі через Управління архітектури та містобудування міського виконавчого комітету в установленому законом порядку.

10.07.1991р. наказом командира в/ч 95105 № 87 на підставі Указу Президента СРСР від 05.01.1991р., наказів Міністра Оборони СРСР № 1079-89 № 95 –88р.р., виділено на території об'єкту № 408 в/ч 95105 земельну ділянку площею 2,6 га для городництва відповідно до положень Земельного кодексу (561-12) УРСР, як землю несільськогосподарського призначення та як таку, що тимчасово використовується з метою, встановленою державою. На вказаній ділянці створено Городнє товариство "Планер-2", об’єднавши його в подальшому з Садівничим товариством "Планер".

Пунктом 2 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування"передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України (254к/96-ВР) та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь.

Пунктом 10 розділу XV Перехідних положень Конституції України (254к/96-ВР) визначено, що до прийняття законів, що визначають особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі відповідно до статті 118 цієї Конституції, виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації.

Статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"визначено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

В період прийняття оскаржуваних розпоряджень повноваження Севастопольської міської адміністрації визначалися Указом Президента України № 640/95 від 24.07.1995р. "Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації" (640/95) , Указом Президента України № 760/95 від 21.08.1995р. (760/95) "Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію і Положення про районну, районної в містах Києві і Севастополі державних адміністраціях".

Пунктом 3 Указу Президента України № 640/95 від 24.07.1995р. (640/95) визначено, що державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних рад з їх зобов'язань, прав і обов'язків.

Згідно з пунктом "в" підпункту 5 пункту 18 Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію і Положення про районну, районну у містах Києві і Севастополі державних адміністраціях, затвердженого Указом Президента України № 760/95 від 21.08.1995р. (760/95) , Севастопольська міська державна адміністрація надає, вилучає земельні ділянки, видає висновки про надання або вилучення земельних ділянок у випадках, передбачених законодавством.

Севастопольською міською державною адміністрацією 13.04.1998р. прийнято розпорядження № 572-р "Про узгодження місця розташування та дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки, за яким звернулось Садівниче товариство "Планер" для ведення колективного садівництва".

В подальшому, 29.06.1998р., Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 1171-р "Про надання Садівничому товариству "Планер"в постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення садівництва".

Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі було узгоджено з командиром в/ч А 1656 - Юшкявичус А.Г., з садівничими товариствами "Скелястий-89", "Сосновий бір", "Клери-2", з Відділом пожежної охорони, з Управлінням земельних ресурсів міста Севастополя, з Головним управлінням у справах архітектури та містобудування, з Гагарінською районною державною адміністрацією, з Санітарно-епідеміологічною станцією, з Державним управлінням екобезпеки.

Правовідносини сторін виникли в період дії Земельного кодексу УРСР 1990 (561-12) року, який введений в дію з 15.03.1991р., і продовжують існувати в період дії Земельного кодексу України (2768-14) 2001 року, який введений в дію з 01.01.2002р.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельний кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Главою 15 Земельного кодексу України (2768-14) визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, та виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені в статтях 123, 124 Земельного кодексу України та статтею 16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до зазначених норм, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки, має звернутись з відповідним клопотанням до повноважного органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, додавши до цього відповідні матеріали, передбачені статтею 151 Земельного кодексу України. В свою чергу, повноважений орган державної влади розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розробку Проекту відведення земельної ділянки.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Тобто, виходячи із зазначеного, право ініціювати одержання земельної ділянки у користування надано юридичній особі, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строк, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка надана Cадівничому товариству "Планер"в постійне користування з видачею Державного акту до введення в дію Земельного кодексу України (2768-14) .

Крім того, правовідносини сторін регулюються статтями 13, 19, 118, 119, 140, пунктом 10 Розділу 15 Конституції України (254к/96-ВР) , статтею 324 Цивільного кодексу України, статтями 7, 19, 23, 29, 31, 34, 70 Земельного кодексу УРСР, статтями 116, 119, 149 Земельного кодексу України, статтями 1, 2, 3, 10, 14 Закону України "Про Збройні Сили України".

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов 'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 118, 119 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Відповідно до статей 7, 19, 23 Земельного кодексу УРСР, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; громадським об'єднанням; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам.

У тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів, із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам.

Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно статей 31, 34 Земельного кодексу УРСР вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) в межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу.

Підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування попередньо погодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню земель місце розташування об'єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх інших об'єктів, умови проживання населення і охорону навколишнього середовища.

Попереднє погодження місць розташування об'єктів, розмірів намічуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться місцевими Радами народних депутатів, які мають право вилучати ці ділянки.

Статтею 70 Земельного кодексу УРСР визначені землі для потреб оборони: землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Згідно з частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 149 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що Садівниче товариство "Планер"та його члени користуються спірною земельною ділянкою в установленому законом порядку з 1991 року.

Згідно статей 1, 2, 3, 10, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України (254к/96-ВР) , цей Закон, Закон України "Про оборону України" (1932-12) , статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Прокуратура та позивачі вимог суду не виконали, не надали суду рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради № 4/86, належних доказів відведення спірної земельної ділянки Міністерству Оборони України, військовій частині А -1656, Севастопольській КЕЧ (морській), в/ч 03121, 95105.

Спірна ділянка на період інвентаризації в 1994 році була в користуванні Городнього товариства "Планер-2"в/ч 95105; мали місце звернення командира військової частини 95105 про її приєднання до Садівничого товариства "Планер".

Із матеріалів справи не вбачається, що Міністерству Оборони України, військовій частині А-1656, Севастопольській КЕЧ (морській) виділялась спірна земельна ділянка, не підтверджується право користування спірною земельною ділянкою.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції, органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся з позовними вимогами до господарського суду.

Матеріалами справи підтверджено, що надання земельної ділянки відбулося в порядку, передбаченому чинним законодавством України, приймаючи оскаржувані розпорядження, Севастопольська міська державна адміністрація діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

За вказаних обставин оскаржувані розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 572-Р від 13.04.1998р. "Про погодження місця розташування і дозвіл на складення проекту відводу земельної ділянки, запитуваної СТ "Планер"для ведення садівництва"та розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1171-Р від 29.06.1998р. "Про надання садівничому товариству "Планер"в постійне користування земельної ділянки площею 2,7137 га для ведення садівництва"прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позов Військового прокурора Севастопольського гарнізону задоволенню не підлягає повністю.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В позові відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.