За позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 7 876 611,08 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Цурка Н.О.- довіреність №Д07/2009/07/10-9 від 10.07.2009;

від відповідача: Червінський О.В.- довіреність №627 від 23.10.2009, Лазаренко Ю.Г.- довіреність №550 від 28.08.2009;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 7 876 611,08 грн. заборгованості за Договором на користування електричною енергією № 116 від 10.01.1991р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати на поставлену електричну енергію.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 6 768 838, 37 грн. –основного боргу, 473 818, 69 грн. –штрафу, 443 563, 65 грн. –пені, 133 752, 62 грн. - інфляційної складової боргу, 56 637, 76 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –25500,00 грн. – державного мита, 507, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що Договір на користування електричною енергією № 116 від 10.01.1991р. було укладено та підписано не позивачем та відповідачем, а іншими юридичними особами, а саме: кредитором - Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго" та боржником –Дніпровською водопровідною станцією. На думку відповідача, позивач та відповідач не укладали ніяких правочинів, ні за яких форм щодо здійснення заміни кредитора та боржника у Договорі, а тому не існує будь-яких інших цивільно-правових угод на підставі яких виникають зобов'язання між позивачем та відповідачем.

Ухвалою від 06.10.2009 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.11.2009.

09.11.2009 представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. По справі оголошено перерву до 26.11.2009.

26.11.2009 в судовому засіданні представником відповідача усно заявлено клопотання про витребування у позивача доказів того що АК "Київенерго" є правонаступником підприємства Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго", яке судом розглянуто та задоволено, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 14.12.2009.

14.12.2009 в судовому засіданні представник позивача позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.12.2009 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

10.01.1991р. між Київськими кабельними мережами ВЕО "Київенерго", правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" та Дніпровською водопровідною станцією, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" укладено договір № 1 на користування електричною енергією.

Вказаний Договір вступив в силу з дня його підписання, його укладено строком до 31.12.1991 р., а п. 17 договору встановлено, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від договору або - щодо його перегляду. Сторони зобов’язались (п. 18 договору) письмово повідомляти про всі зміни реквізитів (найменування організації, розрахунковий рахунок, тощо).

Таким чином, договір не припинив своєї дії на час розгляду справи й до нього на підставі п. 4, 9 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (435-15) застосовуються його правила щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів, незалежно від дати їх укладення.

Сторонами договору є Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Дніпровська водопровідна станція (абонент).

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Київського апеляційного господарського суду та рішенням Господарського суду міста Києва в справі № 35/114 встановлений факт правонаступництва сторін за договором.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язується відпустити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язується сплачувати надану електричну енергію своєчасно та в повному обсязі на умовах, зазначених у договорі.

Порядок розрахунків за спожиту енергію між енергопостачальною організацією та споживачем визначається Додатком 4 до договору №116, відповідно до якого оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється споживачем до 25 числа.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом встановлено, що за період з 01.03.2009 р. по 01.09.2009 р. ВАТ "Київводоканал" спожито електричної енергії на суму 15 820 118, 52 грн., що підтверджується звітами за використану електричну енергію, наданими відповідачем з чітким зазначенням обсягу спожитої електричної енергії та періоду споживання.

За спожиту електричну енергію відповідач розрахувався частково, у зв’язку з чим існує заборгованість в розмірі 6 768 838, 37 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 6 768 838, 37 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні витрати в розмірі 133 752, 62 грн. - інфляційної складової боргу та 56 637, 76 грн. –3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 133 752, 62 грн. - інфляційної складової боргу та 56 637, 76 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 473 818, 69 грн. –штрафу, 443 563, 65 грн. –пені.

Виходячи із змісту Цивільного кодексу України (435-15) - відповідальність за несвоєчасне виконання і грошових зобов'язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

Чинним законодавством України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, визначено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує і п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів (стаття 22 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову становить 443 563, 65 грн.

Відповідно до вимог ст. 231 Господарського кодексу України сума штрафу згідно розрахунку позивача становить 473 818, 69 грн.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості електричної енергії, а тому позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахований відповідачу штраф та пеня за порушення зобов’язань.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл..І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –6 768 838 (шість мільйонів сімсот шістдесят вісім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 37 коп. –основного боргу, 133 752 (сто тридцять три тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 62 коп. –індексу інфляції, 56 637 (п’ятдесят шість тисяч шістсот тридцять сім) грн. 76 коп. –3 % річних, 473 818 (чотириста сімдесят три тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 69 коп. –штрафу, 443 563 (чотириста сорок три тисячі п’ятсот шістдесят три) грн. 65 коп. –пені, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу перераховані платіжними дорученнями № 1759 від 06.05.2009 в розмірі 76, 50 грн. (сімдесят шість грн. 50 коп.) та платіжним дорученням № 3485 від 26.06.2009 у розмірі 194, 50 грн. (сто дев’яносто чотири грн. 50 коп.) (оригінали платіжних доручень № 1759 від 06.05.2009 та № 3485 від 26.06.2009 знаходяться в матеріалах справи).

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.