Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою : ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м.Київ

до відповідача-1 ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури", м.Львів

до відповідача-2: ТзОВ "Регіональний девелопмент", м.Львів

до відповідача-3: ТзОВ "Західно-український іпотечний центр", м.Львів

до відповідача-4: Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, м.Стрий

Третя особа: ДП "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м.Моршин

про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності

За участю представників сторін:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача-1: Снєда П.С. –представник

Від відповідача-2: Сєров О.В. –директор

Від відповідача-3: не з"явився

Від відповідача-4: Мельник Г.В. –нач.бюро

Від третьої особи: не з"явився

Заявлено позов про визнання договорів купівлі-продажу від 18.07.2007 року та від 06.09.2007 року недійсними, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно та визнання права власності на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію "Лаванда"за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Попередній розгляд справи викладено в ухвалах господарського суду від 20.10.09р., від 10.11.09р. та від 01.12.09р.

В судовому засіданні 10.12.09р. позивачем та третьою особою явки представників повторно не забезпечено.

ДП "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" подано клопотання (вх.№25471 від 08.12.09р.) про відкладення розгляду справи у зв"язку із персональною участю п.Солтиса Т.П. у іншому судовому засіданні у м.Києві.

В підтвердження наведених обставин жодних документів не подано.

В силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких

підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за

підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою

підприємства, організації.

Як свідчать матеріали справи, судом зобов'язано сторін забезпечити явку в судове

засідання уповноважених представників та не визнано обов'язковою явку конкретного представника.

Відповідач-1, Відповідач-2 та Відповідач-4 заперечили проти відкладення розгляду справи та просили суд розглянути справу у відповідності до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Виходячи з наведеного, вказане клопотання, з підстав викладених в ньому, задоволенню не підлягає.

позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані договори купівлі-продажу не відповідають вимогам ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, оскільки власником відчуженої частки нерухомого майна є Дочірнє підприємство "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", а також, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" від 22.02.2007 р. встановлювався тимчасовий (до 01 січня 2008 р.) мораторій (заборона) на відчуження нерухомого майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення (санаторіїв, готелів, туристичних та спортивних баз, майнових комплексів відповідних підприємств. їх структурних підрозділів, окремих будівель, споруд, приміщень тощо) та основних засобів виробництва, які перебувають у володінні Федерації професійних спілок України, господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, учасником (акціонером) чи засновником яких є Федерація професійних спілок України, а також акцій (часток, паїв) господарських товариств, які здійснюють відповідну діяльність, що перебувають у володінні Федерації професійних спілок України.

Крім того позивач в позові вказує, що договори купівлі-продажу від 18.07.2007р. та від 06.09.2007р. укладено з порушенням статті 362 Цивільного кодексу України, так як ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"не отримувало жодних заяв-пропозиції від Відповідачів про намір продати свою частку, а також, що за Відповідачем 1 визнано право власності на частину нерухомого майна в розмірі 18.46 % об'єкту нерухомості, в той час як в договорах купівлі-продажу частки нерухомого майна між Відповідачем-1 та Відповідачем- 3 і Відповідачем- 3 та Відповідачем -2 зазначено розмір частини спальною корпусу 1846/10000.

Відповідач- 1 –ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури"позовних вимог не визнав, у відзиві на позов зазначив, що реєстрацію права власності на частину спального корпусу санаторію "Лаванда", що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Моршин, вул. Франка, 33 - у розмірі 1846/10000 здійснив правомірно. Просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" проти позову заперечив, пояснив, що оспорюваний Договір купівлі-продажу від 06.09.2007р. укладено з дотриманням норм чинного законодавства щодо його змісту та порядку укладення, вказав, що на виконання вимог ст. 362 ЦК України, до укладення договору звернувся до Прикарпатського Дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з заявою, в якій запропоновано скористатись переважним правом на купівлю часток, що підтверджується заявою від 25.05.2007р., однак останній таким правом не скористався. Щодо зазначення по різному цифрового еквівалента частки нерухомого майна, зазначив, що це один і той самий об'єкт, а саме: 1846/10000 частин нежитлової будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", яка розташована за адресою: Львівська обл., м. Моршин, вул. Франка, 33.

Також вказав, що ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури", не знав, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.04.2007р. оскаржується у Верховному Суді України, оскільки касаційна скарга на ухвалу Вищого адміністративного суду України подана лише 17.08.2007р., з пропущенням строку подачі для перегляду за винятковими обставинами, тобто після укладення Договору купівлі-продажу від 18.07.2007р.

Щодо посилання позивача на Закон України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" (700-16) пояснив, що вказаний Закон не поширюється на жодну із сторін Договору купівлі-пролажу від 18.07.2007р., а дані обставини були вже неодноразово переглянуті судами різних інстанцій, зокрема, і Верховним судом України.

Відповідач-2 - ТОВ "Регіональний девелопмент" позовних вимог не визнав, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

В своїх поясненнях представник ТОВ "Регіональний девелопмент" зазначив, що позовна заява містить невірні дані і посилання на скасовані судові рішення, які не мають законної сили та не містить посилань на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2008 року по справі №19/162, яке набрало законної сили.

Також вказав, що у липні 2008 року аналогічні позовні вимоги вже були предметом розгляду у Господарському суді Львівської області у справі № 19/162 за позовом Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Укрпрофоздоровииця" до Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод телеграфної апаратури"м.Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний девелопмент", м.Львів (про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нерухомого майна (спального корпусу санаторію "Лаванда"Дочірнього підприємства "Санаторно-курортиий комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровииця" м.Моршин, Львівської області, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Моршин, вул. Франка, 33 - у розмірі 1846/10000) укладеного 06.09.2008 року між ТзОВ "Західно-український іпотечний центр" та ТзОВ "Регіональний девелопмент", - недійсним

Зазначив, що в межах справи № 19/162 судом встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 06.09.2007р. укладено з дотриманням норм чинного законодавства щодо його змісту та порядку укладення, також встановлено дотримання вимог ст. 362 ЦК України, щодо пропозиції скористатись переважним правом на купівлю часток, та факт чинності на момент укладання договору від 18.07.2007 року права власності на відчужену частку.

Посилався на те, що судом встановлено, що ТзОВ "Регіональний девелопмент", м. Львів є добросовісним набувачем 1846/10000 частин нежитлової будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", яка розташована за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н., м.Моршин, вул. Ів. Франка, 33 і дані обставини були перевірені Вищим господарським судом України та Верховним судом України.

Вважав безпідставним посилання позивача на поширення мораторію на відчуження майна встановленого ст. 2- 3 Закону України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" від 22.02.2007р. на сторін Договору купівлі-пролажу від 18.07.2007р., так і Договору купівлі-продажу від 06.09.2007р.

Відповідач- 4 –Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації позовних вимог не визнав, надав суду письмовий відзив на позов в якому пояснив, що під час проведення державної реєстрації прав власності на спальний корпус санаторію "Лаванда", що знаходиться в м.Моршин по вул.І.Франка, 33, діяв відповідно до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) від 01.07.2004р., Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.2002р. (z0157-02) , Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. № 7/5 (z0067-03) та вимог чинного законодавства, а саме було проведено реєстрацію: за Прикарпатським дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на підставі свідоцтва про право власності, виданого 19.02.2004р. Моршинською міською радою згідно рішення виконкому № 238 від 17.09.2003р., за ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" на підставі постанови Господарського суду Львівської області від 13.09.2005р, справа № 1/233-21/124 на 18,46% спального корпусу, за ТзОВ "Західно-український іпотечний центр" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.07.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Книш Г.М., реєстр № 2956 на 1846/10000 спального корпусу, за ТзОВ "Регіональний девелопмент" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.09.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Холявка В. Я., реєстр № 2231 на 1846/10000 спального корпусу, санаорію "Лаванда", просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази суд прийшов до висновку про необхідінсть відмови в позові, враховуючи наступне:

18 липня 2007 року між ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури"та ТОВ "Західно-український іпотечний центр"укладено договір купівлі-продажу на 1846/10000 спального корпусу санаторію "Лаванда", що знаходиться у м.Моршин, вул. Ів.Франка, 33 Львівської області.

Вказаний договір посвідчено 18.07.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Книш Г.М., за реєстром № 2956.

Станом на день укладання договору купівлі-продажу ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури"був власником частки нерухомого майна 18,46% на підставі постанови господарського суду Львівської області від 13.09.2005р, у справі № 1/233-21/124 та реєстрації прав власності на нерухоме майно вчиненої Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації.

На підставі договору купівлі –продажу від 18.07.2007 року Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на нерухоме майно за ТОВ "Західно-український іпотечний центр".

В подальшому, 06 вересня 2007 року ТОВ "Західно-український іпотечний центр"уклав договір купівлі –продажу на 1846/10000 спального корпусу санаторію "Лаванда"з ТОВ "Регіональний девелопмент", що був посвідченого 06.09.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Холявка В. Я., за реєстром № 2231.

На підставі вказаного договору, Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, було зареєстровано за ТОВ "Регіональний девелпмент"право власності на 1846/10000 спального корпусу санаторію "Лаванда".

Таким чином, ТОВ "Регіональний девелопмент"правомірно, на вказаній правовій підставі є власником 1846/10000 спального корпусу санаторію "Лаванда"у м. Моршин, вул.Ів.Франка, 33.

Відповідач 3 –ТОВ "Західно-українский іпотечний центр"вилучений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому провадження в частині вимог заявлених до ТОВ "Західно-українский іпотечний центр"підлягає припиненню на підставі п.6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем ст. 362 Цивільного кодексу України щодо переважного права купівлі нерухомого майна позивачем, оскільки зворотнє доводиться повідомленням про вручення 01.06.2007р. рекомендованого відправлення №736854, з відміткою про вручення - 01.06.2007р., а також описом вкладення у цінний лист з печаткою поштового відділення від 28.05.2007р., квитанцією відділення поштового зв'язку №736854 та листом Прикарпатського ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", м. Моршин від 30.08.2007р. за вихідним №10-24/262.

Не заслуговує на увагу посилання позивача на дію мораторію на відчуження нерухомого майна, згідно Закону України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" від 22.02.2007р. (700-16) , оскільки вказаний Закон не поширює ствою дію на жодну із сторін продавців за оскаржуваним договорами.

Суд вважає, не доведеним той факт, що Відповідач- 1, при відчуженні частки нерухомого майна, знав про оскарження ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.04.2007 року до Верховного суду України. Так, оскаржуваний договір було укладено 18.07.2007 року, а касаційна скарга до Верховного суду України булла подана лише 17.08.2007 року. Таким чином, Відповідач 1, укладаючи 18.07.2007 року, договір купівлі-продажу діяв в межах чинного законодавства та належних йому прав.

Крім того, слід зазначити, що за аналогічних підстав господарським судом Львівської області у справі № 19/162, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП "Санаторно –куротний комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ лікувально–оздоровчих закладів "Укрпрофоздоровниця" до Відповідача- 1 та Відповідача- 2 про визнання договорів недійсними. рішення переглядалось Вищим господарським судом України та Верховним судом України та залишено без змін.

Вказані вище обставини неодноразово досліджувались судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержанння у момент його вчинення стороною (сторонами) ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.

Позивачем на доведено обставин, що свідчили б недодержання Відповідачем-1, Відповідачем- 2, Відповідачем- 3 статті 203 ЦК України при укладанні оскаржуваних договорів від 18.07.2007 року та 06.09.2007 року.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що загальні способи захисту цивільних прав та інтересів позивача визначені ст. 16 ЦК України, а права власності –главою 29 ЦК України (435-15) .

Суд встановив, що позивач у справі вважає себе законним власником спірної частки в майні (приміщення), проте, він не є стороною жодного з оспорюваних ним правочинів.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину,а вразі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди стороною, в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 ЦК України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.

Захист прав особи, яка вважає себе власником майна, у цьому випадку забезпечується іншим способом захисту, який, виходячи з вимог позовної заяви, позивачем використано не було.

За таких обставин суд не вбачає підстав для скасування реєстрації прав власності на частку спального корпусу санаторію "Лаванда"у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська обл., м. Моршин, вул. Франка, 33, яка булла проведена за ТОВ "Регіональний девелопмент".

Щодо визнання права власності на частку спального корпусу санаторію "Лаванда"у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська обл., м. Моршин, вул. Франка, 33 за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин, які б підтвердили його право власності на вказану частку нерухомого майна та з огляду на вище викладене та обставини справи, вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню.

Що стосується вимог щодо ТзОВ "Західно-український іпотечний центр", м.Львів, то провадження у цій частині підлягає припиненню, оскільки, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-пдприємців серії АД №025826, вказану юридичну особу припинено.

На підставі викладеного та керучись ст.ст. 43, 49, п.6 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2.В частині позовних вимог щодо ТзОВ "Західно-український іпотечний центр", м.Львів –провадження у справі припинити.

3.Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження визначені ст.ст. 85, 91, 93 ГПК України.