За позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України, м.Севастополь

в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, м. Київ

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл", м. Київ

2. Державного підприємства Міністерства Оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", м. Ялта

за участю третіх осіб: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Барконд", м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест", м. Київ

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль", м. Сімферополь

про визнання контракту недійсним

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з’явився

Від відповідачів 1. Спірідонов О.Ю. – представник за довір. від 13.03.2009р.

2.не з’явився

Прокурор – Пархоменко Д.П., посвідч. № 325.

Від 3-х осіб: 1. не з’явився

2. не з’явився

3. не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про визнання контракту №2212/02 від 22.12.2004р. про купівлю-продаж будинків та споруд, укладених між Державним підприємством Міністерства Оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та ТОВ "Євроойл" недійсним та повернення в натурі всього, що отримано на виконання даного контракту.

05.03.2009р. від Міністерства оборони України надійшло пояснення позиції по справі, в якому воно у повному обсязі підтримує позовні вимоги прокуратури та просить розглянути справу без участі свого представника.

В судовому засіданні 02.04.2009р. прокурор надав клопотання про накладення арешту на майно, яке було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроойл" по контракту №2212/02 від 22.12.2004р. до розгляду справи по суті.

Також, 02.04.2009р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" надійшло клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест".

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02.04.2009р. було накладено арешт на казарму інв. №11031284 (у справі БТІ: казарма основна частина літер "Д") по вул.Свердлова, 34, м.Ялта.

12.05.2009р. від Міністерства оборони України надійшли уточнення до позиції у справі.

В судовому засіданні 19.05.2009р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" надійшли заперечення, в яких він вказує, що купівля-продаж об’єктів нерухомості була здійснена у межах наданих повноважень та не суперечить нормам чинного ЦК України (435-15) . Також зазначає, що волевиявлення Міністерства оборони щодо визначення статусу підприємства, що входить до сфери його управління повинно мати відповідну форму – наказ Міністерства. Вважає, що на правовий режим санаторію не поширюється положення Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) та інших актів законодавства про правовий режим військового майна. Крім того, зазначив, що позовна заява подана з пропуском строку позовної давності.

04.06.2009р. представник військового прокурора ВМС України надав пояснення по суті спору, в яких зазначив, що начальник Департаменту капітального будівництва Велижанський С.К. не мав жодного відношення до санаторію "Ялтинський", про що є відповідна довідка. Також вказує, що у матеріалах справи містяться судові акти за участі тих же сторін та цього ж майна, де вищі судові інстанції дійшли єдинодушного висновку про правовий режим спірного майна. Стосовно пропуску строку позовної давності зазначив, що обставини, які стали підставами позову, стали відомими військовій прокуратурі лише із звернення народного депутата Шемчука В.В. у січні 2009р., відколи строк позовної давності не минув.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 23.06.2009р. до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю "Барконд", м.Київ та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест", м. Київ.

У зв’язку з тим, що від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег" надійшла касаційна скарга на ухвалу від 02.02.2009р. матеріали справи були направлені до Вищого Господарського суду України.

Ухвалою Вищого Господарського суду України від 21.09.2009р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег" було відмовлено у прийнятті до провадження касаційної скарги.

01.10.2009р. матеріали справи №2-23/569-2009 надійшли до Господарського суду АР Крим та справа була знову призначена до слухання.

Ухвалою Господарського суду від 11.11.2009р. за клопотанням прокурора до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль".

26.11.2009р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" надійшло клопотання про застосування строків позовної давності та про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 77 ГПК України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки наявні у справі матеріали у достатній мірі характеризують відносини сторін, всі необхідні документи були надані сторонами, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" були надані заперечення на позов, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши висновок прокурора, пояснення відповідача -1, суд

22.12.2004р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" укладено контракт №2212/02.

Згідно умов вказаного контракту Державне підприємство МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" передав у власність ТОВ "Євроойл" майно, а саме: спальний корпус № 8, інв. № 11031009 (у справі БТІ: спальний корпус основна частина літер "Л'") по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; казарма, інв. № 11031084 (у справі БТІ: казарма основна частина літер "Д'") по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; прохідна, інв. №11031064 (у справі БТІ: прохідна основна частина літер "Г") по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; столярна, інв. № 11031039 (у справі БТІ: майстерня основна частина літер "Зл") по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; спальний корпус № 12, інв. № 11031001 (у справі БТІ: корпус основна частина літер "Б'", що включає балкон літер "б", веранда літер "61", балкон літер "62", тераса літери "63", "64", "65", мансарда) по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта; спальний корпус №14, інв. № 11031002 (у справі БТІ: корпус основна частина літер "А'", що включає прибудова літер "а", балкон літери "аі", "а2", "аЗ", "а4") по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта.

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 15.02.2005 року, підписаного сторонами, вищевказане майно передане у власність ТОВ "Євроойл".

Прокурор просить суд визнати недійсним контракт № 2212/02 від 22.12.2004р. про купівлю-продаж будинків та споруд, укладений між ДП Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та ТОВ "Євроойл", зобов’язати сторін повернути в натурі все, що вони отримали від виконання вказаного контракту.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно Статуту ДП МО України "Центральний військовий санаторій Ялтинський" засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України, яке є органом управління майном.

Як вбачається з контракту №2212/02 від 22.12.2004 року, від імені Державного підприємства МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" контракт підписаний генеральним директором Шапталою О.С., який діяв на підставі статуту та дозволу Міністерства оборони України від 21.09.2004р. № 227/4165.

Вказаний дозвіл на відчуження майна від імені Міністерства оборони України наданий директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України Веліжанським С.К., який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України № 148/929 від 06.05.2004р.

Відповідно довіреності №148/929 від 06.05.2004 року Веліжанському С.К. надано право, зокрема, надавати дозвіл на відчуження згідно з чинним законодавством майна державних підприємств, госпрозрахункових організацій, що функціонально підпорядковані директору Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України.

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст.ст. 244, 247 Цивільного кодексу України представництво може здійснюватися на підставі довіреності, яка від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріпляється печаткою цієї юридичної особи.

Згідно ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

Розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.2004 року №6828/з довіреності Міністра оборони України, видані до 1 жовтня 2004 року та термін дії яких не скінчився, у тому числі довіреність, яка видана 06.05.2004 року Веліжанському С.К., визнані недійсними.

Дане розпорядження Міністра оборони України №6828/з надіслано до усіх підрозділів Міністерства оборони України у тому числі і до Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України.

Дозвіл № 227/4165 від 21.09.2004 року на право відчуження об'єктів нерухомості ДП Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій Ялтинський" є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну та припинення прав та обов'язків. Фактично директор Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України передоручив іншій особі виконувати дії від імені Міністерства оборони України.

Пунктом 2 статті 248 Цивільного кодексу України передбачено, що з припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність і передоручення.

Тобто при укладенні 22.12.2004р. контракту №2212/02 на відчуження об'єктів нерухомості Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроойл" генеральний директор ДП МО України "Центральний військовий санаторій Ялтинський" вже не мав дозволу на це від органу управління майном - Міністерства оброни України та діяв з перевищенням своєї компетенції.

Також суд ставить під сумнів повноваження директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України Веліжанського С.К. щодо надання дозволу на відчуження майна від імені Міністерства оборони України, оскільки відповідно до листа Головного управління оборонного планування генерального штабу Збройних сил України №322/1/7176 від 23.11.2007 року ДП Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" в період з 01 січня по 01 жовтня 2004 року, тобто на момент надання дозволу, підпорядковувався Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України.

Крім того, частиною 5 ст. 75 Господарського кодексу України передбачено, що відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Згідно п.10 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 року №1477 (z0573-99) (в редакції, що діяла на момент укладення спірного контракту) відчуження державного майна шляхом його продажу здійснюється виключно на конкурентних засадах - через біржі, на аукціоні, за конкурсом. Суб'єкт господарювання після отримання погодження державного органу приватизації на відчуження майна шляхом його продажу (при здійсненні продажу через біржі, на аукціоні) забезпечує укладання договору з юридичною особою, яка має угоду про продаж майна, що перебуває у державній власності, з Фондом державного майна України.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс (435-15) , який регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Частина 2 статті 9 Цивільного кодексу України встановлює, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Законом України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" (1075-14) встановлено особливості регулювання господарської діяльності щодо розпорядження майном у Збройних силах України. Цей Закон є спеціальною нормою права і тому має приоритет у застосуванні по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) .

Оскільки предметом спірного контракту є військове майно, його відчуження відповідно до ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил" (1919-2000-п) .

Згідно із ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил" від 28.12.2000 № 1919 (1919-2000-п) у пункті 2 визначила, що реалізація військового майна – це господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.

Уповноважені підприємства (організації) визначені в цій постанові як суб’єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку.

Пункт 3 зазначеної Постанови (1919-2000-п) встановив, що повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Згідно з п.6 цієї Постанови (1919-2000-п) рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.

Такої позиції також додержується Вищий господарський суд України у постанові від 12.06.2008р. у справі №2-8/17305.1-2007

Однак, в матеріалах справи відсутні рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження спірних об’єктів нерухомого майна, а також докази наявності у Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" наданих Кабінетом Міністрів України повноважень суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином суд вважає, що контракт №2212/02 від 22.12.2004р. укладений з порушенням передбаченого законодавством порядку відчуження основних коштів державних підприємств та за відсутністю повноважень щодо його укладення, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Тим самим суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобов’язання сторін повернути в натурі усе, що вони отримали від виконання вказаного контракту, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) N3 від 28.04.1978р., угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Відповідно до п.3.2. Роз’яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" N02-5/111 від 12.03.1999р. (v_111800-99) , за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення.

Як вбачається за матеріалів справи, а саме з довідки Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" від 30.03.2009р., на даний час з нерухомого майна, переданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроойл" згідно умов контракту №2212/02 від 22.12.2004р. за останнім зареєстрована тільки казарма, інв. №11031084 (у справі БТІ: казарма основна частина літер "Д'"), розташована по вул. Свердлова, № 34, м.Ялта.

Таким чином, підлягає поверненню Державному підприємству Міністерства Оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" тільки нерухоме майно, передане за умовами контракту, що належить відповідачу -1 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроойл" - казарма, інв. № 11031084 (у справі БТІ: казарма основна частина літер "Д'") по вул.Свердлова, № 34, м.Ялта.

Оскільки відповідач на момент розгляду справи не володіє іншим спірним майном, то у в цій частині суд вважає за необхідне у позові відмовити.

Суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" про пропуск позовної давності на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано військовим прокурором за результатами перевірки за фактами, викладеними у зверненні Народного депутата України Шевчука В.В.

Пунктом 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що Генеральною прокуратурою України 13.01.2009р. за вих.№10/4-30701-09 було направлено Військовому прокурору матеріали з супровідним листом Народного депутата України Шемчука В.В. для вирішення та вжиття заходів.

Таким чином, оскільки прокурор звернувся до господарського суду з позовом 30.01.2009р., то суд прийшов до висновку, що при поданні позовної заяви не пропущений встановлений законом трирічний строк позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідачів відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " №02-5/289 від 18.09.1997р. (v_289800-97) суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника відповідача-1 в судовому засіданні 26.11.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 01.12.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним контракт №2212/02 від 22.12.2004 року про купівлю-продаж будинків та споруд, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (98603, АР Крим, м.Ялта, вул.Свердлова, 32, ідентифікаційний код 08334083, р/р 260030130868 у Алуштинському відділенні ЗАТ "Банк НРБ-Україна", МФО 320627) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" (юр. адреса: м.Київ, вул.Вінницька, 14/19; пошт. адреса: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Пушкіна, 11а, оф.15, ідентифікаційний код 32977332, р/р 26001026550261 у Печерському відділенні КМФ АКБ "УСБ" м. Київ, МФО 322012).

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл" (юр. адреса: м.Київ, вул.Вінницька, 14/19; пошт. адреса: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Пушкіна, 11а, оф.15, ідентифікаційний код 32977332, р/р 26001026550261 у Печерському відділенні КМФ АКБ "УСБ" м. Київ, МФО 322012) повернути Державному підприємству Міністерства Оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (98603, АР Крим, м.Ялта, вул.Свердлова, 32, ідентифікаційний код 08334083, р/р 260030130868 у Алуштинському відділенні ЗАТ "Банк НРБ-Україна", МФО 320627) нерухоме майно - казарму, інв. № 11031084 (у справі БТІ: казарма основна частина літер "Д'") по вул. Свердлова, № 34, м. Ялта.

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (98603, АР Крим, м.Ялта, вул.Свердлова, 32, ідентифікаційний код 08334083, р/р 260030130868 у Алуштинському відділенні ЗАТ "Банк НРБ-Україна", МФО 320627) в дохід місцевого бюджету м.Сімферополя (р/р 31115095700002, банк одержувача Головне Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, код платежу 22090200) 42,50 грн. державного мита.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" (юр. адреса: м.Київ, вул.Вінницька, 14/19; пошт. адреса: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Пушкіна, 11а, оф.15, ідентифікаційний код 32977332, р/р 26001026550261 у Печерському відділенні КМФ АКБ "УСБ" м. Київ, МФО 322012) в дохід місцевого бюджету м.Сімферополя (р/р 31115095700002, банк одержувача Головне Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, код платежу 22090200) 42,50 грн. державного мита.

6. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (98603, АР Крим, м.Ялта, вул.Свердлова, 32, ідентифікаційний код 08334083, р/р 260030130868 у Алуштинському відділенні ЗАТ "Банк НРБ-Україна", МФО 320627) в дохід місцевого бюджету м.Сімферополя (р\р 31218259700002 ГУ Державне казначейство в АРК, одержувач: 22050000, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" (юр. адреса: м.Київ, вул.Вінницька, 14/19; пошт. адреса: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Пушкіна, 11а, оф.15, ідентифікаційний код 32977332, р/р 26001026550261 у Печерському відділенні КМФ АКБ "УСБ" м. Київ, МФО 322012) в дохід місцевого бюджету м.Сімферополя (р\р 31218259700002 ГУ Державне казначейство в АРК, одержувач: 22050000, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. В іншій частині позову відмовити.

9. Накази видати після набрання рішенням законної сили.