11/211-09 Про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення - 05.11.2009 Прийняття

Заявлено позов про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення від 21.05.2007р. за № 7/1 укладеного між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

Позов мотивовано тим, що 21.05.2007р. між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення за № 7/1 строком на 3 роки, який у відповідності до ст. 793 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню. Проте, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, на неодноразові звернення щодо посвідчення договору не реагує.

Відповідач пояснень відносно обставин викладених в позовній заяві не надав. При розгляді справи заперечував проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об’єктивно оцінивши подані докази, судом встановлено наступне.

21 травня 2007 року між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) та фізичної особою –підприємцем ОСОБА_1 (позивач) укладено договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Пушкіна, 1.

Відповідно до Свідоцтва про право власності, № 250 від 28.12.2005р.обєкт оренди на праві власності належить ОСОБА_2.

За умовами даного договору відповідач зобов’язався передати, а позивач прийняти в тимчасове безоплатне користування приміщення 48 кв.м., в рахунок підтримки території в належному стані, її охорони та збереження.

Пунктом 7.5 договору сторонами встановлено термін дії договору в 3 роки.

Відповідно до акту прийому-передачі від 21.05.2007р. відповідач передав, а позивач прийняв обумовлений договором об’єкт нерухомості.

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача випливає, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору в підтвердження чого надано листи № 133 від 23.05.2007р. та № 157 від 04.06.2007р.. В зв’язку з чим, позивач у відповідності до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, просить суд визнати договір дійсним.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи припис пункту 1 статті 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому волевиявлення учасника правочину згідно частини 3 статті 203 ЦК України має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до частини першої статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

В силу ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а у відповідності до ст. 794 цього ж Кодексу і державній реєстрації.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В матеріалах справи відсутні відповідні дані, які б вказували на те, що відповідач ухилився в момент укладення договору оренди від його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Позивач звернувся до відповідача щодо нотаріального засвідчення договору, лише після їх укладання.

Крім того, відповідно до п. 5 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 (z0283-04) , тексти договорів викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 37 даної Інструкції (z0283-04) визначено, що документи, у яких викладено зміст правочинів, що посвідчуються в нотаріальному порядку, виготовляються нотаріусом.

У відповідності до ч. 2 ст. 45 Закону України "Про нотаріат"нотаріально посвідчені угоди підписуються у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію.

Аналіз наведених норм свідчить, що спірний договір не відповідає за своєю формою вимогам, які встановлені Законом (3425-12) .

Відповідно до ст. до ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 43 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Виходячи з вищевикладеного, в його сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, а тому в позові слід відмовити як безпідставно заявленому з покладенням судових витрат на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

1. В задоволенні позову фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення від 21.05.2007р. за № 7/1 укладеного між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 відмовити.