Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк

про стягнення 286873,70грн.,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ

про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним,

За участю представників сторін :

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ляшкевич М.П. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 06.10.2009р. було оголошено перерву до 12.10.2009р., у судовому засіданні 12.10.2009р. було оголошено перерву до 16.10.2009р. відповідно до ст. 77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.06.2009р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк про стягнення 286873,70грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 273791,23грн., суми неустойки в розмірі 8997,18грн., суми інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 01.07.2009р. – 10 год. 00 хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р., додаткову угоду № 839/05/2007-ДС/2 від 17.05.2007р., акт приймання-передачі від 13.07.2007р., довіреність серія ЯОЖ № 337593 від 13.07.2007р., видаткові накладні, неналежне виконання відповідачем умов договору, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми заборгованості в розмірі 273791,23грн., суми неустойки в розмірі 8997,18грн., суми інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн.

Згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач надав до суду клопотання від 24.06.2009р. про уточнення розміру позовних вимог та, у зв’язку з арифметичною помилкою при розрахунку ціни позову, просить стягнути з відповідача суму 286873,70грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 273791,23грн., суми неустойки в розмірі 8997,18грн., суми інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн.

Під час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк, відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог заявник посилається на вимоги ст.ст. 203, 207, 215, 760 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідач у відзиві на зустрічну позовну заяву від 27.08.2009р. та доповненнях до нього від 05.10.2009р. заперечує проти зустрічних позовних вимог, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, та, крім того, вказує на пропуск позивачем строків, встановлених для пред’явлення вимоги щодо недоліків товару.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін та спеціаліста Відкритого акціонерного товариства "Зуєвський енергомеханічний завод",, господарський суд встановив:

17.05.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор" (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 839/05/2007 (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Лізингодавець зобов’язався придбати у свою власність обладнання (Майно) відповідно до встановленої Лізингоодержувачем Специфікації (тип: Спецтехніка, марка, модель: Кран баштовий НК 40/21В вантажопідйомністю 12т (одна одиниця), 2007 року випуску, специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 17.05.2007р.) та передати його без надання послуг з технічної експлуатації Лізингоодержувачу в якості Предмету Лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти його на умовах даного договору, про що був складений акт здачі-приймання майна від 13.07.2007р.

Згідно пункту 4.3. договору строк дії договору починається з дати підписання цього договору сторонами. Договір припиняється після виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань, а також в інших випадках, встановлених законом або договором.

Строк фінансового лізингу складається з періодів, які вказані в "Графі 1" додатку № 1 до договору (п.4.2. договору).

Між сторонами була підписана додаткова угода від 17.05.07р., згідно якої були внесені зміни до графіку внесення лізингових платежів.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до пункту 6.3. договору загальна сума лізингових платежів, які підлягають сплаті Лізингоодержувачем Лізингодавцю, складає 536879,76 у.о., включаючи ПДВ. Умовна одиниця, відповідно до п.6.1. договору, розуміється як сума, що виражена в гривнях України та є рівною долару США по курсу НБУ.

Згідно п.6.5. договору відповідач зобов’язаний вносити на розрахунковий рахунок позивача платежі, розмір яких встановлений на кожний період в Графіку внесення платежів, що є додатком № 1 до договору. При цьому, 17.05.2007р. між сторонами була підписана додаткова угода за № 839/05/2007-ДС/2 до договору, якою вносилися зміни до графіку внесення платежів.

У позові позивач вказує, що відповідач не виконав зобов’язання в частині своєчасної оплати лізингових платежів, а саме: щодо нарахованого планету 21 періоду здійснено оплату 20.04.2009р., а щодо 22, 23, 24 періодів згідно Графіку внесення платежів відповідач оплату не здійснював.

Таким чином, за розрахунком позивача загальний розмір заборгованості за договором становить 273791,23грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та просить визнати договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним, посилаючись на ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач за зустрічним позовом вказує, що в договорі фінансового лізингу не визначений чітко предмет договору, та посилається на ст.ст. 3, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Стаття 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" закріплює істотні умови договору лізингу, а саме: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч.1 ст.3 вказаного вище Закону).

Суд звертає увагу сторін на той факт, що за своєю правовою природою договір лізингу є різновидом договору оренди, а відповідно до ч.1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Із умов договору вбачається, що предметом фінансового лізингу є кран баштовий НК 40/21В вантажопідйомністю 12т (одна одиниця), 2007 року випуску.

Згідно пункту 5.1.13. Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (НПАОП 0.00 – 1.01-07), відомості про виготовлені вантажопідіймальні крани або машини, окремі складові частини, призначені для самостійного постачання, виробник має занести в книгу обліку та спорядити табличкою, укріпленою на видному місці із зазначенням:

- назви виробника та його товарного знака;

- максимальної вантажопідіймальності (вантажного моменту);

- дати виготовлення;

- порядкового номера за нумерацією виробника та інших відомостей відповідно до вимог технічних умов на конкретний виріб.

Тобто, заводський номер є індивідуальною ознакою виробу. За заводським номером можливе отримання необхідної інформації про технічний стан башеного крану в будь-який період експлуатації, ремонту, зберігання або списання.

Вказані в договорі та в акті здачі-приймання майна від 13.07.2007р. відомості про башений кран (НК 40/21В, вантажопідйомність 12т (одна одиниця), 2007 рік випуску, Н крюку 68м, довжина стріли 80м) не є індивідуальними ознаками предмету лізингу, оскільки характеризують технічні показники даного типу кранів, які виготовлені невідомим заводом – виробником в 2007р.

Відсутність заводського номеру на виробі та в документах, які супроводжують виріб з моменту виготовлення до моменту списання, виключає індивідуалізацію виробу та позбавляє суб’єкта господарювання, який експлуатує башений кран, права на звернення з можливими претензіями на якість та комплектність виробу до заводу-виробника або постачальника. Крім того, відсутність заводського номеру на виробі та в документах не дозволяє зареєструвати (зняти з реєстрації) башений кран та робить неможливим обов’язковий технічний нагляд.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд зазначає, що визначення предмету лізингу, згідно статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", є істотною умовою договору лізингу.

Законодавець визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, зокрема:

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Цивільний кодекс (435-15) (ст.215) формулює детальні та достатньо визначені положення про підстави недійсності правочинів та про види недійсних правочинів (нікчемні та оспорювані).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК підставою недійсності правочину є суперечність його змісту актам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що згідно статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

За клопотанням (№ 287 від 16.09.2009р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" у судове засідання для дачі пояснень стосовно питань про індивідуальні ознаки та сертифікацію предмету договору лізингу – баштового крану НК 40/21В 2007 року випуску був викликаний спеціаліст Відкритого акціонерного товариства "Зуєвський енергомеханічний завод" м.Зугрес з метою повного, всебічного, об’єктивного вирішення спору.

Спеціаліст Відкритого акціонерного товариства "Зуєвський енергомеханічний завод" пояснив суду :

Відповідно до пункту 6.8. ДСТУ 3410-96 "Система сертифікації УкрСепро. Основні положення" продавець несе відповідальність за відсутність сертифікату або знаку відповідності на продукцію, яка реалізується, якщо вона підлягає обов’язковій сертифікації. Згідно Переліку продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, який затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. № 28 (z0466-05) башені крани підлягають обов’язковій сертифікації.

Сертифікат відповідності серія ДЗ № 247918 рег.№ UA1.069.0056073-07 був виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр діагностики сертифікації "Тиск".

Однак, згідно ч.1 статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

Наданий до матеріалів справи сертифікат відповідності серія ДЗ № 247918 рег. № UA1.069.0056073-07 визначає термін дії з 07.05.2007р. до 17.01.2009р. Таким чином, експлуатація башеного крану, який був переданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" за договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Новатор" на умовах фінансового лізингу, після 17.01.2009р. заборонена. Та, крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" позбавлений можливості продовжити строк використання башеного крану за договором, оскільки відсутні його індивідуальні ознаки, які характеризують предмет договору.

Дослідивши договір фінансового лізингу за № 839/05/2007 від 17.05.07р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор" (Лізингоодержувач), суд встановив, що вказаний договір суперечить законодавству, а саме: статті 3 Закону України "Про фінансовий лізинг", а тому має бути визнаний з цих підстав недійсним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зважаючи на той факт, що спірний договір визнаний судом недійсним, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ про стягнення 286873,70грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 273791,23грн., суми неустойки в розмірі 8997,18грн., суми інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн., які ґрунтуються на недійсному договорі, не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 3, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 203, 215, 760 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк про стягнення 286873,70грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 273791,23грн., суми неустойки в розмірі 8997,18грн., суми інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн. – відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним – задовольнити.

Визнати недійним договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р., який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ (вул.Димитрова, 5, корп.2, Бізнес-Центр "Реноме", м.Київ, 03150; ЄДРПОУ 33104543; р/р 26008301013536 в КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк (вул.Ревякіна, 20, м.Донецьк, 83024; ЄДРПОУ 19374755; р/р 26008301748084, Головне управління ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 16.10.2009р.

Надруковано 3 примірники

Позивачу 1,

Відповідачу 1,

У справу № 16/191

Вик. Єрохіна В.В.