14/75 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів - 09.10.2009 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" (надалі –ВАТ "Піреус Банк МКБ") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортник 13066" (надалі –ВАТ "Автотранспортник 13066") про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р., укладеного між ВАТ "Автотранспортник 13066" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінвестгруп-ЛТД" (надалі –ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД"), про передачу у власність ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД"простих іменних акцій ВАТ "Автотранспортник 13066"в кількості 32000000 штук, загальною вартістю 8000000 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на те, що між ВАТ "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є ВАТ "Піреус Банк МКБ", та ТОВ "Дельта Моторс" укладені кредитні договори № К/07-43 та № К/07-44 від 13.12.2007 р. З метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором № К/07-43 від 13.12.2007 р. між ними був укладений Договір застави цінних паперів № З/07-71/К від 14.12.2007 р., відповідно до якого були передані в заставу цінні папери –прості іменні акції ВАТ "Автотранспортник 13066", що на момент їх передачі в заставу складало 83,3703 % від загальної кількості акцій ВАТ "Автотранспортник 13066". Оскільки ТОВ "Дельта Моторс" належним чином не виконало зобов’язання за кредитним договором № К/07-43 від 13.12.2007 р., позивач набув право власності на вказані цінні папери. Проте, під час оформлення права власності позивачу стало відомо, що фактично вказана кількість акцій складає не 83,3703 %, а 15,15 % від загальної кількості акцій ВАТ "Автотранспортник 13066".

За твердженням позивача, вказане зменшення відсоткової кількості акцій сталося внаслідок укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р. між ВАТ "Автотранспортник 13066" та ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД".

За таких обставин позивач вважає, що оспорюваний договір є фіктивним та таким, що суперечить чинному законодавству, а тому просить суд визнати його недійсним.

Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на акції ВАТ "Автотранспортник 13066"та заборону вчиняти будь-які дії з перереєстрації права власності на ці акції судом не задоволено, оскільки позивач не довів належним чином, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2009 р. залучено до участі в справі в порядку ст. 27 ГПК України в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору –ТОВ "Дельта Моторс", ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД".

Поряд з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2009 р. залучено до участі в справі іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінвестгруп-ЛТД".

Розгляд справи неодноразово відкладався, а в судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідач-1 та відповідач-2 проти позову заперечують та просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Представники третіх осіб надали суду в судових засіданнях свої пояснення.

В процесі розгляду справи позивачем подані доповнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач доповнив позовні вимоги додатковими вимогами, а саме: скасувати реєстрацію проспекту емісії акцій від 19.10.2007 р. та звіту про результати відкритого (публічного) розміщення акцій від 19.10.2007 р.; скасувати реєстрацію випуску акцій ВАТ "Автотранспортник 13066" та визнати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій виданого 30.07.2008 р. недійсним.

Стаття 22 ГПК України не передбачає вчинення такої процесуальної дії, як "доповнення позовних вимог".

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстави позову –це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Проте, в поданих доповненнях до позовної заяви позивач фактично заявив нові вимоги, змінивши і предмет, і підставу позову.

Враховуючи те, що чинним процесуальним законодавством одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, суд відмовив позивачу у прийнятті до розгляду заяви про доповнення позовних вимог.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Піреус Банк МКБ" є правонаступником ВАТ "Міжнародний комерційний банк", що підтверджується змінами та доповненнями № 2 до статуту ВАТ "Міжнародний комерційний банк".

Між ВАТ "Міжнародний комерційний банк" та ТОВ "Дельта Моторс" (позичальник) були укладені кредитні договори № К/07-43 та № К/07-44 від 13.12.2007 р. За договором № К/07-43 ВАТ "Міжнародний комерційний банк" надав ТОВ "Дельта Моторс" кредит в розмірі 6550000 доларів США терміном з 14 грудня 2007 р. по 13 грудня 2014 р. зі сплатою 12 % за користування кредитом. За Договором № К/07-44 ВАТ "Міжнародний комерційний банк" надав ТОВ "Дельта Моторс" кредит в розмірі 1450000 доларів США терміном з 14 грудня 2007 р. по 12 грудня 2008 р. зі сплатою 12 % за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Дельта Моторс" перед ВАТ "Міжнародний комерційний банк" за кредитним договором № К/07-43 від 13.12.2007 р., між ними був укладений договір застави цінних паперів № З/07-71/К від 14.12.2007 р. Згідно цього договору в заставу позивачу були передані цінні папери –прості іменні акції ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 5922410 штук.

Також, сторонами було укладено договір про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007 р. з відкладальною умовою, а саме: у випадку прострочення боржником на строк, що перевищує 30 календарних днів, виконання зобов'язань за кредитним договором № К/07-43 від 13 грудня 2007 року та додаткових угод до нього, за умовами якого ТОВ "Дельта Моторс" зобов'язано повернути кредитні кошти, а також сплатити інші нарахування. Згідно п. 2.1 цього договору право власності на майно (цінні папери) переходить до ВАТ "Міжнародний комерційний банк" шляхом розблокування цінних паперів на рахунку у зберігача та переказу цінних паперів на рахунок ВАТ "Міжнародний комерційний банк" за письмовими розпорядженнями без підписання сторонами акту приймання-передачі.

За наслідком прострочення ТОВ "Дельта Моторс" графіку сплати сум кредиту та відсотків, позивач 28 листопада 2008 року згідно умов договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007 р. набув право власності на цінні папери –прості іменні акції ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 5922410 штук.

В свою чергу, раніше укладення ВАТ "Міжнародний комерційний банк" та ТОВ "Дельта Моторс" вищевказаних договорів, між ВАТ "Автотранспортник 13066" та ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД" був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р., відповідно до якого ВАТ "Автотранспортник 13066" передав у власність ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД" прості іменні акції ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 32000000 штуки, загальною вартістю 8000000 грн.

Позивач зазначає, що фактична кількість акцій на день набуття ним права власності за договором від 14.12.2007 р. складала тільки 15,15 %.

Наведене зменшення процентної кількості акцій, за твердженням позивача, сталося внаслідок укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р.

При цьому позивач вказує, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р. є фіктивним та таким, що суперечить чинному законодавству України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"від 28.04.1978 р. № 3 (v0003700-78) , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Слід зазначити, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. При чому, такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Позивач стверджує, що оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р. укладений лише для вигляду, тому що його сторони заздалегідь знали що він не буде виконаний.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що сторони оспорюваного договору досягли згоди з усіх істотних умов та маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності шляхом вільного волевиявлення, яке відповідає їх внутрішній волі, уклали договір купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р. в належній формі та виконали його, що призвело до реального настання обумовлених договором правових наслідків.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2007 р. в щоденному офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку" № 207 (208) був оприлюднений проспект емісії акцій ВАТ "Автотранспортник 13066".

В подальшому, на виконання укладеного відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р., ВАТ "Автотранспортник 13066" передав у власність ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД" прості іменні акції ВАТ "Автотранспортник 13066"в кількості 32000000 штуки, загальною вартістю 8000000 грн., що підтверджується сертифікатом іменних акцій від 29.08.2008 р., а ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД" в повному обсязі оплатило вартість акцій, підтвердженням чого є платіжне доручення від 20.11.2007 р. про перерахування 8000000 грн.

Таким чином, укладений ВАТ "Автотранспортник 13066" та ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД" договір купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р. був спрямований на передачу у власність цінних паперів із усіма правами та обов’язками, що належать акціонерам, за рахунок чого було збільшено статутний фонд акціонерного товариства.

За таких обставин відсутні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним в порядку ст. 234 ЦК України.

Також позивач необґрунтовано зазначає, що при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р. був порушений порядок продажу додатково випущених акцій та порушені права акціонерів на переважне право придбання додатково випущених акцій.

Відповідно до п. п. 2, 5 розділу 1 Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.02.2007 р. № 387 (z0280-07) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2007 р. за № 280/13547 (z0280-07) , при збільшенні розміру статутного капіталу відкритого акціонерного товариства акції, які передбачені до розміщення, можуть розповсюджуватися шляхом відкритого (публічного) або закритого (приватного) розміщення. Відкрите (публічне) розміщення акцій відкритого акціонерного товариства здійснюється, якщо пропозиція акцій адресована більш ніж 100 фізичним та/або юридичним особам, крім акціонерів товариства. При відкритому (публічному) розміщенні акцій порядок реалізації акціонерами переважного права на придбання акцій, що випускаються додатково та передбачені до розміщення, установлюється акціонерним товариством.

На загальних зборах акціонерів 29.08.2007 р. ВАТ "Автотранспортник 13066" було прийнято рішення про збільшення розміру статутного фонду за рахунок грошових коштів шляхом відкритого (публічного) розміщення акцій існуючої номінальної вартості. Також було встановлено порядок реалізації акціонерами переважного права на придбання акцій, що випускаються додатково, а саме: усі акціонери ВАТ "Автотранспортник 13066" мають рівне переважне право на придбання акцій додаткової емісії по номінальній вартості у кількості пропорційній їх частки у статутному фонді на дату початку проведення першої черги розміщення. Перша черга розміщення реалізує переважне право на придбання акцій додаткової емісії по номінальній вартості. Друга черга розміщення реалізує право інших інвесторів (потенційних акціонерів) на придбання акцій додаткової емісії та існуючих акціонерів у кількості, що перевищує кількість акцій, на яку акціонер реалізував своє переважне право.

Саме за результатами відкритого (публічного) розміщення акцій, на підставі заяви ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р.

При цьому, позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено наявність порушень чинного законодавства при збільшенні статутного капіталу ВАТ "Автотранспортник 13066".

Випущені акції були зареєстровані належним чином, про що свідчить відповідне свідоцтво про реєстрацію випуску акцій (дата реєстрації 19.10.2007 р.).

В свою чергу посилання позивача в обґрунтування позовних вимог про визнання договору недійсним, стороною якого позивач не є, на порушення прав акціонерів на переважне право придбання додатково випущених акцій – є безпідставними та не можуть бути прийняті судом до уваги.

Оспорюваний договір укладено відповідачами 15.11.2007 р. Позивач набув право власності на акції та набув статусу акціонера ВАТ "Автотранспортник 13066"в жовтні-листопаді 2008 року, тобто значно пізніше додаткової емісії акцій та укладення договору від 15.11.2007 р.

При цьому, у суду відсутні підстави ототожнювати порушення прав ВАТ "Піреус Банк МКБ" із правами інших акціонерів ВАТ "Автотранспортник 13066". В матеріалах справи відсутні докази уповноваження позивача представляти інтереси інших акціонерів ВАТ "Автотранспортник 13066".

Виходячи із положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а не прав та інтересів інших осіб.

Позивач стверджує, що в момент передачі йому акцій за договором про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007 р. кількість акцій повинна була дорівнювати 83,3703 % від загальної кількості акцій ВАТ "Автотранспортник 13066".

Також, позивач в обґрунтування позовних вимог про визнання договору недійсним, стороною якого позивач не є, посилається на те, що при укладанні договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р. відповідачами були допущені порушення, які вплинули на права та обов’язки ВАТ "Піреус Банк МКБ", а саме: зменшення вартості предмета застави.

Вказані твердження позивача слід визнати необґрунтованими та безпідставними.

За наслідком дослідження договору застави суд зазначає, що в договорі застави цінних паперів від 14.12.2007 р. визначений предмет договору: цінні папери –прості іменні акції ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 5922410 акцій. Вартість предмета застави оцінена сторонами в 33165496 грн.

Проте, договір застави цінних паперів від 14.12.2007 р. не містить посилання на те, що предметом застави сторони визначили 83,3703 % акцій від загальної кількості акцій ВАТ "Автотранспортник 13066".

Суд враховує, що ВАТ "Піреус Банк МКБ"не є стороною оспорюваного договору.

Виходячи із положень ст. ст. 1, 33, 34 ГПК України, ст. ст. 203, 215, 236 ЦК України позивач повинен був довести порушення своїх прав та інтересів саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Оспорюваний договір укладено відповідачами 15.11.2007 р., а кредитні договори та договір застави укладені ВАТ "Піреус Банк МКБ" 13.12.2007 р. та 14.12.2007 р. відповідно, тобто майже через 1 місяць після укладення оспорюваного договору.

Безпосередньо позивач в письмових поясненнях по справі від 03.06.2009 р. стверджує про порушення своїх прав як заставодержателя (п. 6), незважаючи на те, що такий статус він набув значно пізніше укладення оспорюваного договору. Також, позивач сам вбачає, що порушення його прав відбулося саме 18.01.2008 р. за наслідком голосування ТОВ "Дельта Моторс"на загальних зборах (п. 5), тобто значно пізніше укладення оспорюваного договору.

за участю представників сторін
від позивача	- Науменко С.І.