25/79пд Про визнання недійсними двох додаткових угод до договору про поставку природного газу - 01.10.2009 Прийняття

до відповідача відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" м. Донецьк в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" м. Слов’янськ Донецької області

за участю третьої особи з боку відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Національної комісії регулювання електроенергетики України м. Київ

про визнання двох додаткових угод від 01.01.2009 до договору про поставку природного газу від 01.01.2009 № 09-13/1 (2009) - Пр недійсними; визнання вимог Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації неправомірними; стягнення в рахунок повернення надмірно сплаченої суми в розмірі 310408,70грн.

представників сторін:

від позивача: Павенко Г.С. – представник (довіреність № 11 від 08.05.2009р. ), Скиба А.О. – директор (наказ № 39к від 09.02.2009);

від відповідача: Манукян Р.Я.– юрисконсульт (довіреність № 160 від 17.12.2008),

від третьої особи: не з’явився

В судовому засіданні 22.09.2009

було оголошено перерву до

01.10.2009 до 10год.40хв.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" м. Слов’янськ Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" м. Донецьк в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" м. Слов’янськ Донецької області, за участю третьої особи з боку відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Національної комісії регулювання електроенергетики України м. Київ, про визнання двох додаткових угод від 01.01.2009 до договору про поставку природного газу від 01.01.2009 № 09-13/1 (2009) - Пр недійсними; визнання вимог Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації неправомірними; стягнення в рахунок повернення надмірно сплаченої суми в розмірі 310408,70грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання природного газу № 09/13/1(2009)-Пр від 01.01.2009р., додаткові угоди до договору від 01.01.2009р., договір про постачання природного газу № 25/01-ПГ від 22.01.2009р., припис № 19/03 від 05.03.2009р., платіжні доручення, акт звірки розрахунків. Свою позицію позивач, також, мотивує ст. 55 ЗУ "Про Кабінет міністрів України", Регламентом НКРЕ, та тим, що ціна на газ, яка приведена в Постанові НКРЕ України № 195 від 19.02.2009р. (v0195227-09) , може застосовуватись лише з дати прийняття даної постанови, а саме: з 19.02.2009р.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 237/04 від 08.05.2009р.) відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що ціна на природний газ встановлена на всій Україні для всіх категорій споживачів державним органом виконавчої влади – НКРЕ України на весь 2009р., починаючи з 01.01.2009р.; щодо позовних вимог про визнання вимог Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації неправомірними, відповідач також заперечує, оскільки вважає, що такий спосіб захисту прав не передбачений ГК України (436-15) .

Ухвалою від 28.05.2009 суд, за письмовим клопотанням сторін, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду справи на два місяці - до 01.08.2009р.

Ухвалою від 18.06.2009 суд, за письмовим клопотанням сторін, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду справи на два місяці - до 01.10.2009р. у зв’язку з необхідністю отримання відповіді з Міністерства юстиції України на лист – запит позивача № 854 від 11.06.2009р.

Листом за вих. № 4218/13/17-09 від 25.06.2009р. НКРЕ України, посилаючись на контракт, укладений 19.01.2009р. між ВАТ "Газпром" та НАК "Нафтогаз України" на 2009р., зазначила, що граничні ціни на газ для промислових підприємств встановлені з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

В листі - відповіді (вих. № 8321-0-26-09-18 від 23.06.2009р.) Міністерство юстиції України, з огляду на ст. 55 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України", ст.ст. 57 - 58 Конституції України та ст. 1 Указу Президента України № 503 від 10.06.1997р., зазначило, що вважає датою набрання чинності постанови КМУ № 36 від 28.01.2009р. (36-2009-п) "Про внесення змін до деяких постанов КМУ" - 04.02.2009р.

В судовому засіданні 22.09.2009 було оголошено перерву до 01.10.2009 до 10год.40хв. для надання відповідачем письмових пояснень на заяву позивача про уточнення позовних вимог (вих. № 132 від 10.09.2009), відповідно до якої позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати дві додаткові угоди від 01.01.2009 до договору про поставку природного газу від 01.01.2009 № 09-13/1 (2009) - Пр недійсними; визнати вимоги Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації неправомірними; стягнути в рахунок повернення надмірно сплаченої суми в розмірі 310408,70грн.; судові витрати покласти на відповідача. Зазначена заява відповідно до ст. 22 ГПК України була прийнята судом, як така, що відповідає вимогам господарського процесуального законодавства.

01.10.2009 судове засідання було продовжено.

29.09.2009 позивач через канцелярію суду подав платіжні доручення на оплату природного газу та копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 у справі № 2а-6789/09/2670.

Зазначені документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Також, позивач 29.09.2009 через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. № 1408 від 24.09.2009), відповідно до якої уточнив позовні вимоги та просить суд:

- визнати дві додаткові угоди від 01.01.2009 до договору про поставку природного газу від 01.01.2009 № 09-13/1 (2009) - Пр недійсними;

- визнати вимоги Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації неправомірними;

- стягнути в рахунок повернення надмірно сплаченої суми за поставлений природний газ в розмірі 310408,70грн.;

- стягнути з відповідача в рахунок повернення надмірно сплаченої суми по 12% цільовій надбавці в розмірі 81932,77грн;

- судові витрати покласти на відповідача.

Зазначена заява була розглянута судом та відповідно до ст. 22 ГПК України була прийнята, як така, що відповідає вимогам господарського процесуального законодавства.

Відповідач надав заперечення на заяву про уточнення позовних вимог (вих. № 563/04 від 30.09.2009), в якій просить відмовити позивачу у позовних вимогах у повному обсязі, тому як відносини, які склалися між сторонами у даній справі, відповідають вимогам Закону (2591-17) , інтересам держави та суспільства; договір та угоди укладені на основі вільного волевиявлення сторін, з дотриманням господарської компетенції та не порушують права та законні інтереси сторін або третіх осіб.

Також, відповідач подав клопотання (вих. № 564/04 від 30.09.2009), в якому просить суд зобов’язати позивача надати докази набрання чинності постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 у справі № 2а-6789/09/2670.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

01.01.2009 між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" (Покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 09-13/1 (2009)-Пр.

Відповідно до п. п. 1.1., 4.1. зазначеного договору Постачальник передає Покупцю в 2009 році природний газ за ціною 1900,51грн. за 1000куб.м, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Ціна, зазначена в п. 4.1. договору, є обов’язковою для обох Сторін і додатковому узгодженню не підлягає (п. 5.3. договору).

На виконання умов договору на постачання природного газу № 09-13/1 (2009)-Пр від 01.01.2009 відповідач у період з 01.01.2009 по 21.01.2009 поставив позивачу природний газ в обсягах, оговорених в договорі, а позивач, відповідно, прийняв його та оплатив. Обсяг спожитого природного газу склав 1041,402тис.куб.м, розмір внесеної позивачем плати - 2289605,60грн.

22.01.2009 товариство з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" уклало договір на поставку природного газу з товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудсервіс", тому як вартість природного газу, що поставляється в рамках цього договору більш нижча, ніж пропонує відповідач.

Як зазначив позивач по суті позовних вимог, у зв’язку із змінами ціни на природний газ, на початку лютого 2009р. та наприкінці лютого 2009р. відповідачем були надані позивачу для розгляду та підписання додаткові угоди до договору на постачання природного газу № 09-13/1 (2009)-Пр від 01.01.2009. Зазначені додаткові угоди були датовані 01.01.2009 та підписані позивачем.

Відповідно до цих угод ціна на природний газ за 1000куб.м склала 2198,58грн., потім, з посиланням на постанову НКРЕ України від 29.01.2009 № 57 "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік" (v0057227-09) , 2613,90грн.

Як зазначалося, позивачем було спожито природного газу в обсязі 1041,402тис.куб.м та сплачено за спожитий газ 2289605,60грн.

В березні 2009р. відповідач повідомив позивача про наявність заборгованості в сумі 457526,52грн., яка значиться за позивачем за спожитий природний газ (припис № 19/03 від 05.03.2009р.). Зазначена заборгованість виникла внаслідок прийняття постанови НКРЕ України від 29.01.2009 № 57 "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік" (v0057227-09) , згідно якої ціна за 1000куб.м газу склала 2198,58грн.

Статтею 191 Господарського кодексу України передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення.

Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України (далі по тексту – КМУ) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики.

В силу положень ст. 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення", КМУ визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Основні засади діяльності Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі – НКРЕ України) визначені Положенням про НКРЕ України, затвердженим Указом Президента України від 14.03.1995 № 213/95 (213/95) , з подальшими змінами.

Згідно абзацу 5 п. 3 даного Положення (213/95) основним завданням НКРЕ є забезпечення цінової та тарифної політики в електроенергетиці та нафтовому комплексі.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (1548-96-п) , в редакції Постанови КМУ №36 від 28.01.2009р. (36-2009-п) , передбачено, що НКРЕ України регулює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.

Відповідно до п. 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України (213/95) , рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів. Рішення Комісії можуть бути оскаржені у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 3 Указу встановлено, що на рішення Комісії не поширюється дія Указу Президента України від 3 жовтня 1992р. № 493 (493/92) "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Комісії щодо функціонування ринків, що регулюються Комісією.

Згідно з п. 105 Регламенту НКРЕ, в редакції постанови НКРЕ від 29.11.2007р. № 1662 (v1662227-07) , рішення НКРЕ набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не зазначено в цих актах.

29.01.2009р. НКРЕ України було прийнято постанову № 57 (v0057227-09) "Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік", згідно якої був затверджений граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25грн. за 1000куб.м (постанова НКРЕ № 57 від 29.01.2009 (v0057227-09) втратила чинність на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 195 від 19.02.2009р. (v0195227-09) ).

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З аналізу наведених норм виходить, що постанова НКРЕ України №57 від 29.01.2009р. (v0057227-09) набула чинності з дати її прийняття. Постановою КМУ від 28.01.2009 № 36 (36-2009-п) , із змінами, внесеними постановою КМУ від 04.02.2009 № 92 (92-2009-п) , внесено зміни до постанови КМУ № 1548 від 25.12.1996 (1548-96-п) , відповідно до яких НКРЕ надані повноваження з 01.01.2009 встановлювати граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.

В постанові Кабінету Міністрів України від 28.01.2009р. № 36 (36-2009-п) , в редакції постанови КМУ № 92 від 04.02.2009 (92-2009-п) , зазначено про те, що вона набирає чинності з 01.01.2009р.

За приписами ст. 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Згідно з ч. 2, 6 ст. 1 Указу Президента України від 10.06.1997 № 503 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" офіційними друкованими виданнями є "Офіційний вісник України" та газета "Урядовий кур’єр". Якщо нормативно-правовий акт опубліковано в "Офіційному віснику Президента України" чи в газеті "Урядовий кур’єр" до його опублікування в "Офіційному віснику України", він набирає чинності після опублікування в тому із вказаних офіційних друкованих видань, де його опубліковано раніше. Постанова КМУ № 92 від 04.02.2009 (92-2009-п) "Про внесення змін до п. 2 постанови КМУ від 28.01.2009 № 36 (36-2009-п) ", згідно якої у п. 2 постанови КМУ № 36 (36-2009-п) цифри "28" замінено цифрою "1", була опублікована 18.02.2009 в газеті "Урядовий кур’єр" № 29 та 23.02.2009 в "Офіційному віснику України" № 11.

Постанова № 36 від 28.01.2009 була опублікована 04.02.2009 в газеті "Урядовий кур’єр" № 19 та 13.02.2009 в "Офіційному віснику України" № 8.

Отже, з наведеного можливо дійти висновку про те, що постанова КМУ № 36 від 28.01.2009 (36-2009-п) набрала чинності з 04.02.2009, а постанова КМУ № 92 від 04.02.2009 (92-2009-п) набрала чинності з 18.02.2009.

В доповнення наведеному слід зазначити, що ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання щодо оплати поставленого природного газу за договором на постачання природного газу у повному обсязі ще до внесення змін на граничні тарифи на газ.

Також, в матеріалах справи міститься копія постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 у справі № 2а-6789/09/2670, якою визнано незаконною постанову КМУ від 04.02.2009 № 92 (92-2009-п) "Про внесення до п. 2 постанови КМУ від 28.01.2009 № 36 (36-2009-п) ", згідно якої у п. 2 постанови КМУ № 36 (36-2009-п) цифри "28" замінено цифрою "1". Дата складення та підписання постанови у повному обсязі – 15.09.2009.

За приписами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано (ч. 1 ст. 254 КАСУ).

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом (2747-15) , постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку (ч. 2 ст. 254 КАСУ).

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ч. 3 ст. 186 КАСУ).

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки додаткові угоди від 01.01.2009, відповідно до яких були змінені тарифи на природний газ, не відповідають вимогам вищенаведених нормативно-правових актів, щодо строку набрання ними чинності в частині застосування нових цін на газ, то їх, відповідно до положень ст. ст. 203, 215 ЦК України слід визнати недійсними.

Частина 1 ст. 236 Цивільного кодексу України передбачає, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, з огляду на ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України додаткові угоди від 01.01.2009 до договору про поставку природного газу від 01.01.2009 № 09-13/1 (2009) - Пр вважаються недійсними з моменту їх вчинення.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, які пов’язані з його недійсністю.

У випадку недійсності угоди кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли отримане становить в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість отриманого, за цінами, які існували на день відшкодування.

Позивачем в період з 01.01.2009 по 21.01.2009 було спожито природного газу в обсязі 1041,402тис.куб.м та сплачено за спожитий газ 2289605,60грн., про що відповідач підтвердив у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що виходячи з ціни за 1000куб.м 1900,512грн., зазначеній в договорі на постачання природного газу № 09-13/1 (2009)-Пр від 01.01.2009, позивач повинен був сплати 1979197,00грн., надмірно сплачена сума становить 310408,70грн., яка відповідно до положень ст. 216 ЦК України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Також, за період з 01.01.2009 по 12.01.2009 позивачем було спожито 594,444 куб.м природного газу та здійснено оплату в сумі 1129747,90грн., у тому числі 12% цільова надбавка в сумі 108968,71грн.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 20.03.2009 № 2289-04-09-20 (v2289323-09) , постанова КМУ від 27.12.2008 № 1161 (1161-2008-п) "Про внесення змін до п. 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ" набрала чинності з 13.01.2009. Отже, у період з 01.01.2009 по 12.01.2009 включно в структурі ціни на природний газ повинен враховуватися збір у вигляді цільової надбавки в розмірі 12%, що була передбачена постановою КМУ № 442 від 11.06.2005 (442-2005-п) , до внесення до неї змін постановою КМУ № 1161 від 27.12.2008 (1161-2008-п) .

Як зазначив позивач в заяві про уточнення позовних вимог (вих. № 1408 від 29.09.2009), та чого не спростував та не заперечив відповідач, за період з 01.01.2009 по 21.01.2009 ТОВ "Слов’янська солевидобувна компанія" здійснило оплату 12% цільової надбавки в розмірі 190901,48грн.

Отже, надмірно сплачена сума 12% цільової надбавки складає 81932,77грн., чого також не спростував відповідач.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення надмірно сплаченої 12% цільової надбавки в розмірі 81932,77грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання вимог Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації неправомірними, то в цій частині позивачу слід відмовити, тому як зазначений спосіб захисту не відповідає вимогам ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України щодо способів захисту прав та законних інтересів.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 5, 16, 203, 215, 216, 236, 632 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, Указу Президента України від 10.06.1997 № 503 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" (503/97) , Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17) , постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (1548-96-п) , в редакції Постанови КМУ №36 від 28.01.2009р. (36-2009-п) , керуючись ст. ст. 22, 27, 33, 43, 44, 49, 69, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" м. Слов’янськ Донецької області до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" м. Донецьк в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" м. Слов’янськ Донецької області, за участю третьої особи з боку відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Національної комісії регулювання електроенергетики України м. Київ про визнання двох додаткових угод від 01.01.2009 до договору про поставку природного газу від 01.01.2009 № 09-13/1 (2009) - Пр недійсними; визнання вимог Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації неправомірними; стягнення в рахунок повернення надмірно сплаченої суми в розмірі 310408,70грн.; стягнення в рахунок повернення надмірно сплаченої суми по 12% цільовій надбавці в розмірі 81932,77грн., задовольнити частково.

В вимогах товариства з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" м. Слов’янськ Донецької області про визнання вимог Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації неправомірними відмовити.

Визнати недійсними додаткові угоди від 01.01.2009 до договору про поставку природного газу від 01.01.2009 № 09-13/1 (2009) – Пр, укладені між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" м. Донецьк в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" - Газопостачальник (реквізити юридичної особи: 83050, м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 23А, код ЄДРПОУ 03361075; реквізити Слов’янського УГГ: 84112, м. Слов’янськ Донецької області, вул. Чубаря, 28Б, код ЄДРПОУ 20316969) та товариством з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" (84101, м. Слов’янськ Донецької області, вул. Сучасна, 33, код ЄДРПОУ 30098637) з моменту його вчинення.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" м. Донецьк в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" (реквізити юридичної особи: 83050, м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 23А, код ЄДРПОУ 03361075; реквізити Слов’янського УГГ: 84112, м. Слов’янськ Донецької області, вул. Чубаря, 28Б, код ЄДРПОУ 20316969) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" (84101, м. Слов’янськ Донецької області, вул. Сучасна, 33, код ЄДРПОУ 30098637) надмірно сплачену суму за поставлений природний газ в розмірі 310408,70грн., надмірно сплачену суму по 12% цільовій надбавці в розмірі 81932,77грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4008грн.41коп., витрати на оплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 88грн.50коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.