12/127 Про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки - 16.09.2009 Прийняття

СУТЬ СПОРУ : прокурор м.Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся з позовом до Приватного підприємства "УВТК" м.Чернівці про спонукання до укладення договору №5041 від 27.06.2008 року оренди земельної ділянки по вул. Миколаївській, 38 у м.Чернівці, площею 5,4022 га з дня прийняття рішення сесії.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що п. 8.4 рішення 28 сесії Чернівецької міської ради №589 від 29.05.2008 року відповідачеві надано в оренду земельну ділянку по вул. Миколаївській, 38 у м.Чернівці, площею 5,4022 га до 01.06.2013 року для обслуговування нежилих будівель. П. 8.7 даного рішення відповідача зобов’язано укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки. Проте, продовжує позивач, відповідач ухиляється від укладення договору.

Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що з моменту звернення до позивача про надання в оренду земельної ділянки і до прийняття відповідного рішення, розмір орендної плати збільшився майже у 3 рази, що суттєво змінило попередні можливості орендаря. Також відповідач вказує на те, що йому не потрібна земельна ділянка площею 5,4022 га, у зв’язку з чим він просить зменшити розмір орендованої земельної ділянки.

Ухвалою від 17.08.2009 року прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, а тому вирішується спір про спонукання до укладення договору №5041 від 27.06.2008 року оренди земельної ділянки в новій редакції та договору про сплату ПП "УВТК" коштів у сумі 1 025 566,60 грн. за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Миколаївській, 38 у м.Чернівці, площею 5,4022 га за період з 29.05.2008 року до дати укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Миколаївській, 38 у м.Чернівці, площею 5,4022 га. При цьому позивач додатково посилається на рішення Чернівецької міської ради №922 від 22.12.2005 року.

Розглянувши подані документи, з’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

Відповідач є власником частини будівлі (856/1000 ідеальних часток, що становить 10537,00 м.кв.) у м.Чернівці, по вул. Миколаївській, 38

13.02.2007 року відповідач звернувся до позивача із заявою про надання в оренду земельної ділянки по вул. Миколаївській, 38 площею 3 га під службові приміщення терміном на 5 років.

29.05.2008 року позивачем прийнято рішення №589, п. 8.4. якого надано відповідачеві земельну ділянку на вул. Миколаївській, 38, площею 5,4022 га в оренду до 01.06.2013 року для обслуговування нежитлових будівель. П. 8.7. даного рішення відповідача, серед інших, зобов’язано укласти договір оренди земельної ділянки.

Відповідач отримав проект договору оренди землі №5041 від 27.06.2008 року (а.с. 51-52), проте, не погодився із цим договором, у зв’язку з чим його не підписав, протокол розбіжностей не складався.

28.07.2009 року відповідач направив позивачеві листа, в якому просив виключити із проекту договору оренди п. 4.7, який передбачав сплату одноразового внеску у сумі 1 169 327,09 грн. на розвиток соціально-культурної інфраструктури м.Чернівців (а.с. 132). 15.09.2008 року відповідач повторно звернувся до позивача із аналогічним листом (а.с. 133).

На підставі згаданих листів відповідача, позивачем була запропонована нова редакція договору, в якій зменшено розмір внеску на розвиток соціально-культурної інфраструктури м.Чернівців до 81260,76 грн. При цьому орендна плата, внаслідок законодавчих змін та тривалої переписки, збільшилась з 1 025 566,60 грн. до 1 613 536,35 грн.

У зв’язку з істотним збільшенням орендної плати, відповідач звернувся до позивача із листом, в якому просив зменшити площу орендованої земельної ділянки. Позивач на пропозицію відповідача не погодився.

За таких обставин справи у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України передбачає, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини не засновані на державному замовленні, пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для відповідача відсутня, а тому відповідач не зобов’язаний укладати запропоновані позивачем договори.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Проте, судовим слуханням встановлено, що сторонами не досягнуто згоди щодо такої істотної умови, як розмір земельної ділянки, оскільки відповідач просив надати в оренду 3 га, позивач надав 5,4022 га, після чого відповідач просив зменшити розмір орендованої земельної ділянки, а позивач відмовився. Також позивач у запропонованому договорі не виклав положення щодо умов і строків передачі земельної ділянки орендарю.

Згідно ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Також слід зазначити, що відсутні правові підстави для укладення договору з дня прийняття рішення сесії (29.05.2008 року), оскільки день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України).

До того ж слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Однак, докази, на які посилається позивач (рішення 28 сесії Чернівецької міської ради №589 від 29.05.2008 року, рішення Чернівецької міської ради №922 від 22.12.2005 року), подані відповідачем у копіях, які належним чином не засвідчені, а тому не можуть бути доказами у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому слід зазначити, що від позивача неодноразово вимагалось надати належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом, з підстав, що наведені вище.

Стосовно доводів позивача про те, що використання землі в Україні платним, слід зазначити, що відповідачем сплачується земельний податок. Якщо ж позивач вважає, що відповідач не у повному обсязі сплачує плату за землю, він не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Керуючись статтями 36, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У позові відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.