Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Яворовський Г.Л., довіреність № 12-02/28 від 29.08.2013; Панчук М.Г., довіреність № 010/15 від 19.04.2013;

від відповідача - Забавський Д.А., довіреність № 52/13 від 19.07.2013;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна Інтеграційна Компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі № 5011-23/10949-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" до товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна Інтеграційна Компанія" про стягнення 415 653 грн. 79 коп.

Публічне акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна Інтеграційна Компанія" 387 829 грн. 80 коп. заборгованості за договором від 20.10.2008 № 3947, а також 3% річних в сумі 15 447 грн. 34 коп. та 12 376 грн. 65 коп. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 5011-23/10949-2012 позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 387 829 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 5 642 грн. 13 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 5011-23/10949-2012 скасовано частково, вирішено позов задовольнити частково; стягнути з відповідача на користь позивача 387 829 грн. 80 коп. основного боргу, 12 376 грн. 65 коп. інфляційних втрат та 15 315 грн. 47 коп. 3% річних; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2013 року рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року у справі № 5011-23/10949-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Так, скасовуючи вищенаведені судові акти, Вищий господарський суд України в постанові зазначив про те, що судам попередніх інстанцій потрібно було з'ясувати настання строку виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт в контексті положень договору.

В ході нового розгляду даної справи позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої публічне акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" просило стягнути з відповідача 387 829 грн. 80 коп. основного боргу, 12 376 грн. 65 коп. інфляційних втрат та 15 315 грн. 47 коп. 3% річних.

За результатом нового розгляду даної справи господарським судом міста Києва 11.06.2013 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 387 829 грн. 80 коп. основного боргу, 12 376 грн. 65 коп. інфляційних втрат та 15 315 грн. 47 коп. 3% річних.

При прийнятті даного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

При цьому, умова договору, якою передбачено строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставину надходження коштів від замовника не визначає строк виконання грошового зобов'язання, оскільки дана подія не може бути визначена такою, що має неминуче настати тому, що залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі № 5011-23/10949-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у п. 6.3 договору сторонами обумовлена відкладальна обставина - надходження коштів від Генерального замовника, тільки з настанням якої, у позивача виникає право вимагати оплатити виконані роботи.

Апелянт також зазначає, що оскільки дана обставина (перерахування коштів від Генерального замовника) не настала, відповідно і строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості підрядних робіт не настав.

Крім цього, апелянт також зазначає про те, що роботи за Актами здачі-прийняття виконаних робіт №654 від 04.01.2011 та №693 від 26.12.2011, не виконані позивачем в повному обсязі.

Представник апелянта - відповідача у справі у судовому засіданні 16.09.2013 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представники позивача в судовому засіданні 16.09.2013 проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна Інтеграційна Компанія", як замовником та відкритим акціонерним товариством "Укргазпроект" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект"), як виконавцем 20.10.2008 укладено договір №3947.

Згідно предмету даного договору виконавець зобов'язався за технічним завданням замовника виконати комплекс робіт з паспортизації магістральних газопроводів і газопроводів - відгалужень, що експлуатуються Одеським ЛВУМГ УМГ "Прикарпаттрансгаз", ДК "Укртрансгаз", а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору замовник протягом 10 днів з дня отримання актів здачі-приймання робіт і звітних документів, зазначених у п. 5.4 договору, зобов'язаний надіслати виконавцю підписані акти здачі-приймання робіт або мотивовану відмову від їх приймання.

Акти здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків замовника з виконавцем за даним договором (п. 5.8 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 25.11.2011) вартість робіт складає 3 384 491 грн. 80 коп.

Згідно з пунктом 6.3 договору оплата фактично виконаних виконавцем робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, після отримання грошових коштів від генерального замовника - ДК "Укртрансгаз" по даному об'єму робіт.

Виконання позивачем своїх обов'язків за договором підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актами здачі-прийняття виконаних робіт №654 від 04.01.2011 та №693 від 26.12.2011 (т.1, а.с. 24-25).

Відповідач частково розрахувався за виконані позивачем роботи, проте заборгованість на загальну суму 387 829 грн. 80 коп. (275 036 грн. 60 коп. - за Актом №654 від 04.01.2011 та 112 793 грн. 20 коп. - за Актом №693 від 26.12.2011), оплачена так і не була.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 07.05.2012 № 01-1/395 (т.1, а.с. 26-28) з вимогою про погашення існуючої заборгованості.

Відповідач листом від 30.05.2012 № 19/12 (т.1, а.с. 29) повідомив про те, що сплата заборгованості затримується з причин несвоєчасного виконання календарного плану робіт за договорами та недовиконання заактованих польових робіт, але гарантував сплатити заборгованість по їх завершенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі позивач звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Сторони у п. 6.3 договору визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставину надходження коштів від Генерального Замовника.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, обов'язок відповідача, як замовника по договору № 3947 оплатити прийняті роботи виникає згідно з положеннями закону та умов даного договору.

При цьому в п. 6.3 договору сторонами узгоджено не умови виникнення у замовника вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Подія з надходження коштів від замовника не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, визначеної в договорі як Генеральний Замовник без зазначення реквізитів цієї особи.

У правовідносинах за даним договором замовником є відповідач, тому він відповідає перед позивачем (виконавцем) за виконання обов'язків особою, визначеною у договорі як Генеральний Замовник, а також несе відповідальність перед цією особою.

Отже, п. 6.3 договору не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2007 по справі № 41/437, від 03.03.2011 по справі №9/64 та від 03.03.2011 по справі №9/62.

З огляду на вищевикладене, доводи апелянта про те, що п. 6.3 договору сторонами обумовлена відкладальна обставина тільки з настанням якої у позивача виникає право вимагати оплатити виконані роботи, відхиляються колегією суддів, за необґрунтованістю.

У будь-якому випадку, відповідно до наданих ПАТ "Укртрансгаз" (Генеральний Замовник за даним договором) апеляційному суду письмових пояснень, останній не має заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна Інтеграційна Компанія" за виконані роботи з паспортизації магістральних газопроводів і газопроводів - відгалужень, що експлуатуються Одеським ЛВУМГ УМГ "Прикарпаттрансгаз", ДК "Укртрансгаз".

За наведених обставин, враховуючи те, що відповідно до п. 5.8 договору акти здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків замовника з виконавцем за даним договором підписані обопільно сторонами без будь-яких зауважень Акти здачі-прийняття виконаних робіт №654 від 04.01.2011 та №693 від 26.12.2011 є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за виконані позивачем роботи.

Аналогічно тлумачиться положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Так, відповідно до Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 наявність зобов'язання у покупця щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України.

За таких обставин, факт отримання товару покупцем та видаткові накладні є самостійними підставами для виникнення обов'язку у покупця здійснити розрахунки за отриманий товар.

Враховуючи положення ч. 1 статті 692 ЦК України покупець повинен розрахуватись за отриманий товар після його прийняття.

Таким чином, положення п. 5.8 договору про те, що Акти здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків замовника з виконавцем за даним договором, має тлумачитись так, що замовник повинен оплати виконані роботи в день підписання цих актів.

Отже, відповідач зобов'язаний був оплатити виконані позивачем роботи після підписання вищезазначених актів, не чекаючи пред'явлення йому претензії чи звернення до суду.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3947 від 20.10.2008 на момент звернення позивача з позовом до суду настав, проте зобов'язання відповідачем в повному обсязі виконано так і не було.

Слід також зазначити, що суд першої інстанції з урахуванням вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2013 по даній справі, вірно з'ясував в контексті положень договору настання строку виконання зобов'язання відповідачем в частині оплати виконаних робіт.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Доводи апелянта про те, що роботи за Актами здачі-прийняття виконаних робіт №654 від 04.01.2011 та №693 від 26.12.2011, не виконані позивачем в повному обсязі, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктом п. 5.7 договору передбачено, що замовник протягом 10 днів з дня отримання актів здачі-приймання робіт і звітних документів, зазначених у п. 5.4 Договору, зобов'язаний надіслати виконавцю підписані акти здачі-приймання робіт або мотивовану відмову від їх приймання.

Так, відповідачем підписано та скріплено печаткою Акти здачі-прийняття виконаних робіт №654 від 04.01.2011 та №693 від 26.12.2011.

При цьому, будь-яких зауважень щодо обсягів робіт визначених у цих актах замовником не зроблено.

Доказів того, що роботи за вказаними актами могли бути виконані за іншим договором суду не надано.

Отже, надані акти складено на виконання договору, на підставі якого подано позов у даній справі.

У зв'язку з наведеним, посилання апелянта на невиконання позивачем робіт в обсягах визначених у цих актах є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 387 829 грн. 80 коп.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 12 376 грн. 65 коп. та 3% річних у сумі 15 315 грн. 47 коп. за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт за період з 05.01.2011 по 10.08.2012 по акту №654 від 04.01.2011 та за період з 27.12.2011 по 10.08.2012 по акту №693 від 26.12.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором № 3947 від 20.10.2008 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 12 376 грн. 65 коп. та 3% річних у сумі 15 315 грн. 47 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Слід також зазначити, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правильності визначення позивачем періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), оскільки відповідно до п. 5.8 договору акти здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків замовника з виконавцем за даним договором, а тому, строк нарахування 3% річних та інфляційних втрат починається з наступного дня після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32- 34, 43, 49, 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна Інтеграційна Компанія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі № 5011-23/10949-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 5011-23/10949-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) порядку та строки.