53/294 Про відшкодування збитків за неналежне виконання договору поставки сої товарної - 11.09.2009 Прийняття

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем у справі було укладено договір поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008р. відповідно до умов якого відповідач зобов’язався у строк до 31.10.2008р. поставити позивачу 500 тон сої товарної. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання, у строк до 31.10.2008р. сою товарну в кількості 500 тон не поставив. У зв’язку з тим, що позивач є підприємством переробником сої, для своєчасного виконання замовлень та для запобігання простою виробництва позивач був змушений закупити сою у третіх осіб за значно вищими цінами чим зазнав збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/294, розгляд справи призначено на 01.06.2009р.

Відповідач за первісним позовом надав відзив на позовну заяву № 29/05 від 01.06.2009р. в якому проти позовних вимог позивача заперечив та зазначив, що позивач за первісним позовом безпідставно відмовився прийняти поставлену відповідачем сою.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.06.2009р. оголошено перерву до 05.06.2009р.

02.06.2009р. через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої відповідач просить суд стягнути з відповідача 150 928,80 грн. збитків та 100 619,20 грн. штрафу за необґрунтовану відмову від прийняття товару.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач зазначає що приклав усіх зусиль для виконання зобов’язання по договору поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008р. наслідком чого є укладені з третіми особами договори комісії № 01-08/L-к від 15.10.2008р., № 06-08/ L-к від 15.10.2008р. та № 02-08/L-к від 15.10.2008р. Так, відповідач подав ТОВ "Поділля Елеватор"заяви 31.10.2008р. про переоформлення на ДП "Тегра Україна"сої в кількості 271,069 тон та 10.11.2008р. про переоформлення на ДП "Тегра Україна"сої в кількості на 500,00 тон. Однак, відмовившись прийняти товар та підписати трьохсторонній акт приймання-передачі, позивач завдав відповідачу збитків, які відповідач і просить відшкодувати за рахунок позивача.

Ухвалою суду від 05.06.2009р. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Латагро" для спільного розгляду з первісним позовом; відмовлено позивачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом у задоволенні заяв про забезпечення позову.

У відзиві на зустрічний позов від 05.06.2009р. відповідач по зустрічному позову проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечив та зазначив, що згідно з п. 5.3 договору поставки, продавець зобов’язується надати у розпорядження покупця наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну та товарну накладну. До того ж, обов’язковою умовою щодо визнання товару поставленим відповідачем, згідно з п. 6.1 договору поставки є складська квитанція Елеватора, виписана на ім’я покупця щодо якості та кількості товару. Однак, жодного з вищезгаданих документів відповідачем надано не було та відповідно не виконано зобов’язань по договору поставки. Зустрічні вимоги відповідача щодо відшкодування збитків є безпідставними та необґрунтованими, оскільки укладені відповідачем з третіми особами договори комісії не могли мати на меті виконання обов’язків за договором поставки, оскільки всі договори комісії були укладені 15.10.2008р. тобто на 15 діб пізніше після укладення договору поставки.

В судових засіданнях 05.06.2009р. та 26.06.2009р. оголошено перерви до 26.06.2009р. та до 10.07.2009р. відповідно.

05.06.2009р. позивач по справі подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 861 923,26 грн., в тому числі 623 063,26 грн. –збитки, 100 000 грн. –штрафні санкції, 138 860,00 грн. –пеня та розірвати Договір поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008р.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.07.2009р. було продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

В судових засіданнях 10.07.2009р. та 21.08.2009р. згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.08.2009р. та до 07.09.2009р. відповідно.

21.08.2009р. від ТОВ "Латагро"через відділ Діловодства суду надійшло клопотання про витребування у позивача за первісним позовом доказів наявності у позивача повноважень на підписання спірного договору.

Розглянувши подане клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки предметом даного спору є не оспорювання дійсності договору поставки, а відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на уточнення позовних вимог від 05.06.2009р. зазначив, що вимога позивача про розірвання Договору поставки № 40-01-08-0125 від 01.10.2008р. є безпідставною та не може бути задоволена, оскільки строк дії даного Договору закінчився 10.11.2008р., а також що пеня за порушення умов Договору була нарахована безпідставно, адже порушення умов договору з боку відповідача за первісним позовом не мало місце.

У зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважних представників сторін ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009р. відкладено розгляд справи на 11.09.2009р.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.09.2009р. судом оголошено рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовом, суд

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2008 року між сторонами у справі було укладено Договір поставки № 40-02-08-0125 (тут і далі –"Договір"), відповідно до умов якого Відповідач, як продавець, зобов’язався поставити, а Позивач, як покупець, зобов’язався прийняти та оплатити сою товарну врожаю 2008 році у кількості 500 тон +/- 10% в опції Покупця (п. 1.1 Договору).

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Загальна сума Договору становила 1 000 000,00 грн.(у тому числі ПДВ), вартість тони товару відповідно склала 1 666,67 грн. (у тому числі ПДВ) (п. 3.2 Договору).

В п 5.1. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Продавець зобов’язується здійснити поставку товару у повному обсязі до 31.10.2008р.

Позивач зобов’язався сплатити вартість товару протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару, відповідно до п. 4.1. Договору.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що датою поставки партії товару є дата, вказана в складський квитанції Елеватора, виписаної на ім’я Позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг "Тегра Україна ЛТД"доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором. Матеріали справи свідчать, що Позивач направляв на Елеватор (ТОВ "Поділля Елеватор" п. 5.2 Договору) своїх поважних представників, що підтверджується посвідченнями про відрядження, наказом про службове відрядження № 29/10/01К від 29.10.2008р., наказом № 03/10/08 від 30.10.2008р.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було акумульовано на своєму рахунку суму яка була необхідна для сплати товару, що мав бути поставлений відповідачем, про що свідчать банківські виписки з рахунку Позивача. А також, Позивачем 28.10.2008р. було укладено договір на зберігання сої з ТОВ "Поділля Елеватор"на якому мала відбутися поставка товару (Договір зберігання 28.10.2008р. в матеріалах справи).

Відповідач неналежним чином виконав покладені на нього договором поставки зобов’язання, у строк до 31.10.2008р. не поставив позивачу сою товарну в кількості 500 тон.

Посилання відповідача, що зерно сої, яке він мав поставити Позивачу було у нього в наявності на підставі укладених з третіми особами договорів комісії № 01-08/L-к від 15.10.2008р., № 06-08/ L-к від 15.10.2008р. та № 02-08/L-к від 15.10.2008р. (копії договорів залучено до матеріалів справи) до уваги судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, дата укладення Договору поставки є ранішою за дату укладення Відповідачем договорів комісії, тобто на момент укладення Договору Відповідач діяв від свого імені та зобов’язувався поставити зерно Позивачу, оскільки на час укладення Договору поставки, Договорів комісії ще не існувало.

Посилання відповідача за первісним позовом що позивач за первісним позовом відмовився від прийняття сої та не направив свого повноважного представника в місце поставки товару тобто на Поділля Елеватор до уваги судом також не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема актом відбору зразків від 31.10.2008р. за підписами завлабораторією Король В.К., Гайсинського філіалу Тегра Українп ЛТД, нач. ВТЛ –Резніченко А.В., ТОВ "Поділля Елеватор", інженер –Гуменюк Л.І.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до припису ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо поставки товару (п. 5.1 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору обумовлену в договорі кількість сої товарної в строк до 31.10.2008р. позивачу не поставив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом 31.10.2008р. звертався із заявою до ТОВ "Поділля елеватор"про переоформлення сої в кількості 500 тон на ДП ЗАТ Теувес Холдинг "Тегра Україна".

У відповідь на заяву відповідача ТОВ "Поділля елеватор"повідомив, що не вбачає можливим виконати заяву відповідача, оскільки ДП ЗАТ Теувес Холдинг "Тегра Україна"не надало належних документів для прийняття сої товарної, яка належить відповідачу на підставі договорів комісії, а також ТОВ "Поділля елеватор" зазначив, що у відповідача на зберіганні станом на 31.10.2008р. за договорами комісії знаходиться сої загальною кількістю 271,069 тон.

Таким чином можна зробити висновок, що станом на 31.10.2008р. необхідна кількість сої у відповідача була відсутня.

Відповідно до п. 5.5 Договору поставки, в разі, якщо продавець прострочив поставку Товару у строки вказані в п. 5.1, Покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та відмовитися від отримання товару або змінити вартість товару, що підлягає поставці з огляду на ринкову вартість товару.

Матеріали справи містять електронну переписку з якої вбачається що між сторонами велися переговори стосовно зменшення ціни сої.

Проте, не досягнувши згоди стосовно ціни товару позивачем для закупівлі необхідної кількості сої яку він не отримав від відповідача було укладено договори поставки:

1) № 40-02-09-032 з ПП "Ранокс"на закупівлю 105,38 тон сої на загальну суму 343 750,08 гривень;

2) № 40-02-09-0021 з ПП "Югро"на закупівлю 164,78 тон сої на загальну суму 473 832,73 гривень;

3) № 40-02-09-0029 з ТОВ "Русь"на закупівлю 238,08 тонн сої на загальну суму 805480,45 гривень.

Загалом на закупівлю необхідної кількості сої було витрачено 1 623 063,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4855 від 21.04.2009р., № 4901 від 27.04.2009р., № 706 від 01.04.2009р., № 744 від 06.04.2009р., № 755 від 07.04.2009р., № 785 від 10.04.2009р., № 719 від 03.04.2009р., № 747 від 06.04.2009р., № 756 від 08.04.2009р., № 767 від 08.04.2009р., № 751 від 07.04.2009р., належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Ця сума на 623 063,26 грн. перевищує суму договору поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008р.

Таким чином, не виконавши взяті на себе обв’язки за Договором Відповідач завдав Позивачу збитків в розмірі різниці між ціною за якою Позивач був вимушений придбати товар та ціною обумовленою в Договорі, на загальну суму 623 063,26 грн.

Відповідно до частини 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За визначенням статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 статті 624 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що 10.11.2008р. тобто в день закінчення строку дії договору поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008р. він звертався до ТОВ "Поділля Елеватор"із заявою про переоформлення 500 тон сої, що надійшла на комісію на ДП ЗАТ Теувес Холдинг "Терга Україна", до уваги судом не приймаються, оскільки поставка всієї партії сої (500,00 тон) відповідно до п. 5.1 договору мала відбутися саме до 31.10.2008р.

З доказів по справі вбачається, що Позивач виконав свої зобов’язання за Договором належним чином, а Відповідач ухилився від виконання договірного зобов’язання, належним чином поставку по Договору не провів.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу (435-15) особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2. Договору, за односторонню відмову від поставки Товару Відповідач сплачує штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару. Враховуючи що Відповідачем не було поставлено товар у повному обсязі, загальною вартістю 1 000 000,00 гривень, сума штрафу складає 100 000,00 гривень.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені за неналежне виконання Договору в сумі 138 860,00 грн.

Як вбачається з пункту 8.4 Договору поставки у випадку затримки поставки товару після зазначеного терміну Продавець зобов’язується сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від вартості недопоставленого товару за кожний день затримки, до дня повного завершення своїх зобов’язань або розірвання договору.

Позивач при розрахунку пені неправильно вказав кількість днів нарахування пені, адже відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, а не як нараховує позивач за 212 днів.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 119 479,00 грн., відповідно до розрахунку суду.

Позивач також заявив вимогу про розірвання Договору поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008р.

Відповідно до п. 12.2 Договору поставки зазначено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 10.11.2008р.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо розірвання Договору поставки, оскільки станом на день вирішення справи в суді, строк дії Договору поставки закінчився.

При дослідженні матеріалів справи, суд встановив, що позивач при подачі заяви про збільшення позовних вимог, недоплатив державне мито в частині заявленої вимог про розірвання договору.

Оскільки, суд відмовив позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо розірвання Договору поставки, державне мито в розмірі 85,00 грн. стягується з позивача в доход Державного бюджету України.

Відповідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогами.

З приводу заявленого зустрічного позову необхідно зазначити наступне.

Позивач за зустрічним позовом заявив вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу в розмірі 100 619,20 грн., відповідно до п. 8.3 Договору поставки № 40-02-080125 від 01.10.2008р. та збитків в сумі 150 928,80 грн.

Відповідно до п. 8.3 договору за односторонню відмову від отримання товару покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару, окрім відмови, яка обумовлена п. 5.4 та 5.5 договору.

Враховуючи що саме позивач по зустрічному позову неналежно виконав умови Договору поставки № 40-02-080125 від 01.10.2008р. і у визначений договором строк не поставив відповідачу за зустрічним позовом обумовлену в договорі кількість сої, підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом 100 619,20 грн. штрафу, передбаченого п. 8.3 договору, суд не вбачає.

Що стосується зустрічних позовних вимог стосовно стягнення з відповідача за зустрічним позовом 150 928,80 грн. збитків, то слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 Цивільного кодексу України).

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Надані позивачем за зустрічним позовом докази на підтвердження вимог про притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків не свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов’язань за договором воно зазнало збитків, а також того, що в діях відповідача за зустрічним позовом є склад цивільного правопорушення, який є підставою для притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, виходячи із принципів добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 Цивільного кодексу України (435-15) ) вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення збитків в розмірі 150 928,80 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені за подання зустрічного позову покладаються на позивача по зустрічному позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Латагро" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40; ідентифікаційний код 35134323 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг "Тегра Україна ЛТД"(01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, оф. 126Г; ідентифікаційний код 37660229) штраф в сумі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., пеню в сумі 119 479 (сто дев’ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дев’ять) грн. 00 коп., збитки в сумі 623 063 (шістсот двадцять три тисячі шістдесят три) грн. 26 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 8 425 (вісім тисяч чотириста двадцять п’ять) грн. 42 коп. та 305 (триста п’ять) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог по первісному позову відмовити.

5. В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю.

6. Стягнути з Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг "Тегра Україна ЛТД"(01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, оф. 126Г; ідентифікаційний код 37660229) в доход державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита.