361/2679/17 Про визнання протиправною бездіяльність відділення поліції та зобов`язання вчинити дії - 28.10.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, у якому просив:

1.1 визнати протиправною бездіяльність відповідача у частині не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, не складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення;

1.2 визнати протиправним висновок відповідача за його заявою від 24 березня 2017 року;

1.3 зобов`язати останнього скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП.

2. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року позов задоволено.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. 23 червня 2018 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Тимошенком В.В. подано заяву, у якій третя особа просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути із позивача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 7800 грн.

4.1. До заяви додано відповідний розрахунок із деталізацією робіт, згідно якої:

- виїзд для фотографування матеріалів справи в Броварському міськрайонному суді м. Києва з подальшим ознайомленням з ними 18 жовтня 2017 року складає 3 години;

- підготування заперечення на позовну заяву від 30 жовтня 2017 року складає 2 години;

- підготування заяви про розділ судових витрат складає 0,5 години;

- прибуття та участь у судовому засіданні 30 жовтня 2017 року складає 1,5 години;

- збір інформації та підготування заяви щодо повноваження представника позивача складає 1 година;

- прибуття та участь у судовому засіданні 18 грудня 2017 року складає 1,5 години;

- прибуття та участь у судовому засіданні 05 березня 2018 року складає 1,5 години;

- прибуття та участь у судовому засіданні 02 квітня 2018 року складає 1,5 години;

- підготовка письмової промови у судових дебатах складає 1 година;

- прибуття та участь у судовому засіданні 17 квітня 2018 року складає 1,5 години.

5. На підтвердження здійснення оплати витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, довідка про взяття на облік платника податку, квитанції щодо здійснення передоплати ОСОБА_2 гонорару на загальну суму 6 800 грн.

6. Журналами судових засідань, підтверджується участь адвоката Тимошенка В.В. у судових засіданнях.

7. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні акти приймання - передач виконаних робіт з приводу складання адвокатом Тимошенком В.В. заперечень на позовну заяву від 30 жовтня 2017 року, заяви про розділ судових витрат, збору інформації та підготування заяви щодо повноваження представника позивача, письмової промови у судових дебатах, а також докази сплати третьою особою усієї заявленої суми (в матеріалах справи наявні квитанції на загальну суму 6800 грн).

8. Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, прийнято додаткове судове рішення, яким здійснено розподіл судових витрат:

8.1 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи (а саме: на професійну правничу допомогу) у розмірі 3500 грн.

8.2 В іншій частині вимог заяви ОСОБА_2 відмовлено.

9. Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення та приймаючи додаткову постанову суд апеляційної інстанції дослідивши докази в цій справі, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3500 грн, що на думку суду апеляційної інстанції, буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат із урахуванням предмету позову та незначної складності справи, часу витраченого адвокатом для надання послуг та обсягу таких послуг.

ІІ. Касаційне оскарження

10. Не погодившись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 03 вересня 2018 року.

11. У касаційній скарзі позивач посилається на порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні заяви представника третьої особи про ухвалення додатково рішення відмовити.

11.1. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов, на думку заявника касаційної скарги, помилкового висновку, що третя особа має право на відшкодування судових витрат, оскільки із приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що витрати підлягають відшкодуванню стороні тільки на користь якої ухвалено рішення в справі, проте, в даному випадку третя особа не претендує на предмет спору.

11.2. Додатково заявник касаційної скарги звертає увагу на той факт, що стягнута сума витрат не є співмірною, оскільки у разі задоволення позову третя особа сплатила б штраф у розмірі 340 грн або взагалі було закрито провадження у справі.

11.3. Також позивач стверджує, що судові засідання у цій справі не тривали 1,5 години та на думку позивача, адвокатом третьої сторони не надано усіх допустимих та достовірних доказів на підтвердження виконаної роботи у цій справі.

12. 17 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого Безвенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л. відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 361/2679/17 із Броварського міськрайонного суду Київської області.

13. 01 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника третьої особи на касаційну скаргу, в якій представник третьої особи спростовуючи її доводи просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення без змін.

14. 02 жовтня 2018 року справа № 361/2679/17 надійшла до Верховного Суду.

15. 06 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року № 746/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України (2747-15) , внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

19. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX (394-20) .

21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

23. Пунктом 1 частини третьою статті 132 КАС України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

24. Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

24.1. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

24.2. Для цілей розподілу судових витрат:

24.2.1 розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

24.2.2 розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

24.3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

25. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

26. Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України, якою визначено, що

26.1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша);

26.2. при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз;

26.3 при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору;

26.4 при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат;

26.5 у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

26.6 якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

26.7 якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат;

26.8 у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору;

26.9 у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи;

26.10 судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

27. Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (5076-17) (далі - Закон № 5076-VI (5076-17) )

27.1. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

27.2. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

27.3. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

27.4. Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

27.4.1. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

27.4.2. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

ІV. Позиція Верховного Суду

28. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

29. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти наданих послуг, звіти та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

30. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

31. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

32. Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення та приймаючи додаткову постанову суд апеляційної інстанції дослідивши надані докази в цій справі, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3500 грн, що на думку суду апеляційної інстанції було за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких з урахуванням предмету позову та незначної складності справи, часу витраченого адвокатом для надання послуг та обсягу таких послуг.

33. Так, судом апеляційної інстанції досліджено наступні докази розрахунок із деталізацією робіт, договір про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, довідка про взяття на облік платника податку, квитанції щодо здійснення передоплати ОСОБА_2 гонорару на загальну суму 6800 грн.

34. Верховний Суд зауважує, що із наданих представником третьої особи доказів вбачається, що 12 жовтня 2017 року між адвокатом Тимошенком Владиславом Володимировичем (адвокат) та ОСОБА_2 (клієнт) укладено договір № 069 про надання правової допомоги.

34.1. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору адвокат зобов`язується за дорученням клієнта на умовах і в порядку визначених цим договором, надати правову допомогу, яка полягає у представництві, захисту прав та інтересів клієнта у правовідносинах, що виникли за участю клієнта, в якості водія, власника транспортного засобу, потерпілого, страхувальника у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 08 січня 2017 року на автомобільній дорозі Київ-Глухів-Бачівськ за участю автомобіля "Chevrolet Aveo" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "BMW X5" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, в тому числі під час вирішення питань про відшкодування шкоди, завданої у дорожньо-транспортній пригоді, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для надання доручень Клієнта та договору.

35. Представником третьої особи, також, до суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано розрахунок витрат на правову допомогу від 17 квітня 2018 року за договором про надання правової допомоги від 12 жовтня 2017 року № 069 укладеного між Тимошенко В.В. та ОСОБА_2 у зв`язку із наданням правової допомоги у справі № 361/2679/17.

36. Верховний Суд наголошує, що вказаний розрахунок містить лише підпис адвоката Тимошенко В.В. та не погоджений із третьою особою ОСОБА_2 .

37. Крім того, представником ОСОБА_2 для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу взагалі не надано доказів погодження із ОСОБА_2 понесених витрат у цій справі.

38. Також представником третьої особи до суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було надано:

- меморіальний ордер № @2PL160781 від 16 жовтня 2017 року на суму 2000 грн про перерахування коштів ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 12 жовтня 2017 року № 069;

- меморіальний ордер № @2PL341575 від 27 листопада 2017 року на суму 1200 грн про перерахування коштів ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 12 жовтня 2017 року № 069;

- меморіальний ордер № @2PL955139 від 16 лютого 2018 року на суму 1200 грн про перерахування коштів ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 12 жовтня 2017 року № 069;

- меморіальний ордер № @2PL059520 від 28 березня 2018 року на суму 1200 грн про перерахування коштів ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 12 жовтня 2017 року № 069;

- меморіальний ордер № @2PL493089 від 12 квітня 2018 року на суму 1200 грн про перерахування коштів ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 12 жовтня 2017 року № 069.

39. Верховний Суд зазначає, що надані меморіальні ордери не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги, а містить лише посилання на договір 12 жовтня 2017 року № 069, який має значно ширший обсяг наданих послуг правової допомоги, ніж надання правової допомоги у справі № 361/2679/17. Тобто із наданих меморіальних ордерів неможливо встановити, що ОСОБА_2 сплачено адвокатський гонорар саме за надання правової допомоги у цій справі. А отже вказані документи не доводять факт понесення третьою особою витрат на правову допомогу у справі № 361/2679/17.

40. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

41. Нормами статей 73, 75 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

42. Таким чином, Верховний Суд зазначає, що надані представником третьої особи докази щодо понесених витрат на правову допомогу у цій справі не підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні приписів статей 73, 75 КАС України.

43. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020 року) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

44. Враховуючи те, що наданими документами витрати на правову допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а додаткова постанова суду апеляційної інстанції скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.