14/284 Про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України - 07.08.2009 Прийняття

В червні 2009 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"(надалі – ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі –Комітет), відповідно до якого просить визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 147-р від 28.04.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

В судових засіданнях 31.07.2009 р., 05.08.2009 р. судом оголошено перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Клопотання позивача про витребування доказів, про залучення третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про відкладення розгляду справи відхилені судом за необґрунтованістю.

Також судом відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ"про вступ у справу № 14/284 третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, дослідивши подані докази, обговоривши обставини справи, суд

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"(далі –Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. (v3-2-700-05) № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

В Роз’ясненнях Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів"від 26.01.2000 р. № 02-5/35 (v5_35800-00) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) , "Про захист від недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР) , інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом (3659-12) , іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , "Про захист від недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР) , цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 № 147-р визнано:

- що державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"(м. Бориспіль Київської обл.) займало у 2007, 2008 роках монопольне (домінуюче) становище на ринку аеропортових послуг з приймання, видачі, контролю якості авіапального на базовому складі паливно-мастильних матеріалів та з перекачування авіапального з базового складу паливно-мастильних матеріалів на склад центральної заправочної станції у межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль";

- що державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"з 1 січня 2009 року по 31 березня 2009 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку спеціалізованих аеропортових послуг із приймання, зберігання та видачі авіапального на центральну заправочну станцію у межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

- що дії Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"щодо застосування з січня 2009 року завищених цін на послуги із приймання, зберігання та видачі авіапального на центральну заправочну станцію на території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із приймання, зберігання та видачі авіапального на центральній заправочній станції в межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

За зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції рішенням Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 № 147-р накладено на державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"штраф у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень.

Рішенням Комітету зобов’язано державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"разом з закритим акціонерним товариством "Спільне українсько-голландське підприємство "КРЕБО"припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначені у цьому рішення, і до 30 червня 2009 року привести свої договірні відносини що стосуються надання або отримання послуг із заправкою повітряних суден (або послуг, що пов’язані з цим видом діяльності) у відповідність з вимогами законодавства про захист економічної конкуренції на засадах пріоритетності інтересів споживачів цих послуг та споживачів авіаційного пального, з урахуванням вимог статті 10 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Рішенням Комітету зобов’язано державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"до 30 червня 2009 року провести тендер на використання інфраструктури державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"при заправці повітряних суден в цьому аеропорті відповідно до вимог законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з таких підстав.

Позивач звертає увагу суду, що твердження Комітету щодо завищеної ціни на послуги по забезпеченню приймання, контролю якості, видачі та перекачці авіаційного пального (надалі –Послуга) у розмірі 150 грн. без ПДВ не відповідає дійсності, адже ціни на цю послугу в інших аеропортах України вища за ціну, встановлену в ДП МА "Бориспіль". Доказом цього, Позивач наводить лист Державної Авіаційної Адміністрації України від 10.06.2009 № 1.18-4778, в якому наведенні ціни на комплекс послуг приймання, зберігання та відпуску (транспортування авіапального) в інших аеропортах України.

Дослідивши матеріали справи № 28-26.13/44-09 суд встановив, що ціна на Послугу у розмірі 150 грн. ДП МА "Бориспіль"є лише складовою вартості комплексної послуги по заправці повітряних суден (приймання, зберігання та відпуску авіапального на пунктах наливу на складі ЦЗС (в паливозаправники або засоби заправки ПС на пероні)), яка в аеропорту "Бориспіль"складає 480 грн./тонну (з ПДВ).

За даними, наведеними у копії листа Державної авіаційної адміністрації від 10.06.2009 № 1.18-4778 наводяться ціни станом на 10 червня 2009 року на ринку із забезпечення заправки повітряних суден авіапальним в аеропортах України. У Рішенні ж досліджуються дії у період вересня –грудня 2008 року.

Ціни послуг по зберіганню, транспортуванню та заправці в інших аеропортах в Україні, за інформацію листа Державної авіаційної адміністрації, що мітиться в матеріалах справи Комітету, були наступні: а/п в Одесі –206 грн./тонну, Донецьку –165 грн./тонну, в Харкові –336 грн./тонну.

Отже, таке твердження позивача не спростовує висновків, викладених в Рішенні Комітету, а навпаки підтверджує факт вчинення порушення позивачем.

У позовній заяві позивач обґрунтовує застосування ним різних підходів до формування ціни на схожі послуги протягом 2003-2008 років. Однак, суд не може прийняти їх до уваги, оскільки підходи до визначення вартості зазначених послуг, застосовані позивачем у 2003 –2008 роках, не мають визначного впливу на з’ясування правомірності поведінки позивача при встановленні цін на відповідні послуги у 2009 році. Порушення, за яке до позивача застосовані Комітетом штрафні санкції, стосується застосування позивачем з січня 2009 року завищених цін на послуги із приймання, зберігання та видачі авіапального на ЦЗС на території ДП МА "Бориспіль"у розмірі 150 грн./тонну.

Як слушно наводить Комітет в своєму відзиві на позовну заяву навіть, якщо приймати до уваги наведені позивачем аргументи, але незначні відмінності у технології надання послуг не можуть бути підставою для застосування підприємством кардинально різних рівнів рентабельності (різниця становить у 8,23 рази).

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази, в тому числі матеріали справи Антимонопольного комітету України № 28-26.13/44-09, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши відсутність правових підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.