Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарях Луговій І.В., Кадусі Н.В., за участю прокурора Юрченка Ю.Ф., представників сторін: позивача –Бурби Л.В. за довіреністю, відповідача –Білошицького В.Г. за посадою (директор), Оберемка І.І. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Круг –Древпром" про стягнення 162352 грн.,

Заявлено позов про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної державі засміченням відходами виробництва (тирсою) земельної ділянки площею 80 м2, розташованої по вул. Пацаєва, 15 в м. Черкаси, у розмірі 162352 грн. та судових витрат.

В судовому засіданні прокурор, у зв’язку з добровільним усуненням шкоди відповідачем, вважав можливим провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору, представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, підтримала і просила суд їх задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував. Із відзиву і пояснень представників відповідача в суді слідує, що перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства позивачем здійснена незаконно, відходи виробництва (тирса), визначені позивачем як відходи, не є такими в розумінні п.1 ст. 1 Закону України "Про відходи" і використані відповідачем в господарській діяльності, сам факт засмічення земельної ділянки відходами, що призвело або може призвести до забруднення земельної ділянки, позивачем не доведений, розрахунок розміру шкоди виконаний неправильно, тому позов представники відповідача вважали необґрунтованим, недоказаним і в його задоволенні просили суд позивачу відмовити.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позовних вимог відмовляє повністю з наступних підстав.

23.01.2009 року працівниками позивача Деркач О.А. і Позняковим О.В. проведено планову перевірку відповідача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, за наслідками перевірки складено акти перевірки і обстеження засміченої земельної ділянки (до акта перевірки). В зазначених документах містяться висновки позивача, згідно яким зокрема: основним видом діяльності відповідача є оброблення деревини, виробництво дерев’яної тари; на підприємстві утворюються відходи деревини (щепки, тирса, залишки деревини); договора на утилізацію та вивіз відходів не представлені; журнал обліку руху відходів не ведеться; ліміт на утворення та розміщення відходів відсутній, що є порушенням ст.ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи". На відкритій земельній ділянці по пров. Пацаєва, 15 в м. Черкаси здійснюється накопичення відходів деревини ( тирса, тріски, залишки деревини), загальною площею 20*4 = 80 м2 і висотою 2,5 м., що приводить до її засмічення. Вимірювання проведено рулеткою арки FT 166, 50 м., застосовувалось фотографування.

Згідно розрахунку позивача, проведеному у відповідності до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 року № 171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за № 285/2725 (z0285-98) , розмір шкоди від засмічення земельної ділянки відходами виробництва по пров. Пацаєва, 15 в м. Черкаси складає 162352 грн.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 002573 від 23.01.2008 року та постанови про накладення адміністративного стягнення № 002154 від 26.01.2009 року, складених працівником позивача Деркач О.А., керівник відповідача Білошицький В.Г. визнаний позивачем винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 52 КУпАП, яке полягає в допущенні ним як відповідальною особою псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель виробничими відходами, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

За договором оренди землі від 13.09.2006 року земельна ділянка загальною площею 16065 кв. м. по пров. Пацаєва, 15 в м. Черкаси, яка за функціональним використанням відносяться до категорії земель промисловості, передана в строкове платне користування товариству з обмеженою відповідальністю "Нікос"під комплекс будівель і споруд промислової бази.

Згідно договору оренди майна від 01.01.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нікос"передало, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно (нерухомість та обладнання), розташоване по пров. Пацаєва, 15 в м. Черкаси, для здійснення господарської діяльності.

Із наданих відповідачем договорів купівлі-продажу щепи технологічної і тирси від 02.01.2008 року № КД 02/01-8 і від 10.01.2008 року № 10/01-08 КП, оборотно-сальдової відомості, робочого проекту реконструкції приміщень виробничого корпусу та прибудови до нього під виробниче приміщення цеху виготовлення тарної дошки та піддонів і адміністративної будівлі в м. Черкаси по пров. Пацаєва, 15 вбачається, що відходи власного виробництва (щепа, тирса, залишки деревини) відповідачем в подальшому використовуються в господарській діяльності як товар для продажу та паливо.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09.07.2009 року, працівником позивача Деркач О.А. проведено позапланову перевірку відповідача за завданням прокуратури Черкаської області. В результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка, на якій раніше було засмічення, знаходиться у належному стані, тирса і залишки деревини відсутні.

За висновком Черкаського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів і якості продукції від 08.05.2009 року, в зразках грунту, відібраних 21.04.2009 року на місці колишнього складування тирси на території виробничої бази відповідача по пров. Пацаєва, 15 в м. Черкаси, вміст забруднювачів нижче гранично допустимої концентрації, обстежена ділянка не є забрудненою і придатна для вирощування рослинної продукції.

Постанова позивача про накладення адміністративного стягнення № 002154 від 26.01.2009 року на керівника відповідача Білошицького В.Г. останнім в адміністративному і судовому порядку не оскаржувалась, виконана, проте, її він вважає незаконною з підстав відсутності в його діях ознак визначеного позивачем правопорушення.

За змістом ст.ст. 1 ч. 1 п. 1, 17, 33 ч. 4, 42 ч. 1 п. "б" Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; обов’язки суб’єктів господарювання у сфері поводження з відходами, передбачені цим законом; зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання; особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності, зокрема, за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків, самовільне розміщення чи видалення відходів.

Відповідно до ст. 68 ч. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 43 Закону України "Про відходи"підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та про відходи в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 року № 149 (z0422-07) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 року за № 422/13689 (z0422-07) , змінено та викладено в новій редакції "Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 року № 171, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за № 285/2725 (z0285-98) . Відповідно до розділу 3 Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому грунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель; при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Обчислення розмірів шкоди внаслідок засмічення земель здійснюється вищеназваними уповноваженими органами згідно приписам розділу 5 Методики.

У роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 N 02-5/744 (v_744800-01) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в Черкаській області (далі - Інспекція), затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.02.2007 року № 55, основними завданнями інспекції, зокрема, є здійснення державного контролю за: додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну безпеку у сфері поводження з відходами суб’єктами господарювання; забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин ( п. 4 п.п. 1 абз. а, в). Для виконання зазначених функцій Інспекція має право: обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог про охорону навколишнього природного середовища, поводження з відходами; виконувати в установленому порядку відбір проб, інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин на об’єктах, що обстежуються; обмежувати чи зупиняти (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ і організацій та експлуатацію об’єктів (у тому числі будівництво); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення в межах повноважень, визначених законом; давати обов’язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства; викликати громадян для одержання усних або письмових пояснень у зв’язку з порушенням ними вимог законодавства; здійснювати відповідно до закону фотографування, звукозапис, кіно-відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання та розкриття порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. 5 п.п. 1-3, 6, 7, 9, 16, 17).

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Використання відповідачем відходів власного виробництва за місцем їх утворення ним доказане в судовому засіданні. Ця обставина спростовує висновок прокурора і позивача про наявність в діях відповідача ознак вміненого йому екологічного правопорушення, оскільки утворені внаслідок його господарської діяльності відходи відходами в розумінні п.1 ст. 1 Закону України "Про відходи"не являються, відповідно, дозволу і лімітів на їх розміщення не потребують.

Надані позивачем акт обстеження земельної ділянки, копії фотографій та схеми місця засмічення, додані до нього, не містять точних даних про обсяг засмічення земельної ділянки, свідчать, що вимірювання здійснювалось не сертифікованим засобом. Обчислення розмірів шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки здійснено позивачем на підставі Методики, редакцію якої змінено. Зазначені обставини ставлять під сумнів правильність визначення розмірів шкоди.

Склад і властивості матеріалу, визначеного позивачем як виробничі відходи, які призвели або можуть призвести до забруднення земельної ділянки, належними і достатніми доказами позивачем не підтверджено, можливість забруднення ними земельної ділянки спростовується наданими відповідачем доказами, сумнівів у достовірності яких у суду не виникає.

Приймаючи до уваги висновок суду про недоведеність факту засмічення земельної ділянки, суд вважає передчасним висновок позивача про заподіяння цим засміченням шкоди навколишньому природному середовищу.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства, суд вважає, що заперечення відповідача в частині незаконності проведеної перевірки безпідставні, в решті його заперечення обґрунтовані і їм надає перевагу, позовні вимоги визнає необґрунтованими, недоведеними і в їх задоволенні позивачу відмовляє.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати, від сплати яких позивач звільнений, не стягуються.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 84 ГПК України, господарський суд

В задоволенні позову першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Круг –Древпром" про стягнення 162352 грн., - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Рішення підписане 29.07.2009 року.