Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - Новицький З.М., Маковійчук Я.В.

від відповідача - Савельєв Д.О.

від третьої особи - Голохоринська М.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик-Агро", вих. № 184 від 12.04.2013

на рішення господарського суду Чернівецької області від 03.04.2013 року (підписане 04.04.2013 року), суддя Проскурняк О.Г.

по справі № 926/123/13-г

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне", м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик-Агро", смт.Кострижівка, Чернівецька область

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільськогосподарського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних Наук України, м.Чернівці

про розірвання договору № 346 від 08.09.2010 року

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.04.2013 року по справі №926/123/13-г в задоволенні позову про розірвання договору № 346 від 08.09.2010 року відмовлено. Поряд з цим, враховуючи п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, судом визнано недійсним договір, який пов'язаний з предметом спору, а саме визнано недійсним договір, укладений між ДП Дослідне господарство "Центральне" та ТзОВ "Хрещатик-Агро" за №346 від 08.09.2010 року з додатковою угодою №1 від 12.09.2011 року.

Суд у рішенні вказує на те, що відповідно до банківських виписок, відповідач оплатив кошти в сумі 390000 грн. за виконані роботи згідно договору №346 та здійснив збирання врожаю 2012 року на земельній ділянці площею 1300 га. Проте, судом з'ясовано, що із змісту, укладеного між сторонами договору та зазначених обставин слідує, що виконавець (відповідач) надає послуги та при цьому здійснює їх оплату, що суперечить вимогам статті 901 ЦК України, яка передбачає, що за надані послуги кошти сплачує замовник (позивач), тобто, фактично позивач за оспорюваним договором передав відповідачу у платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур та збирання врожаю, що належить товариству, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України (2768-14) та статей 4, 15 Закону України "Про оренду землі". З огляду на наведене, посилаючись на положення п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (3065-14) , ч.1 ст. 72, ст. 92 Земельного кодексу України, постанову президії Національної академії аграрних наук України від 26.08.2011 року "Про затвердження Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів", ст. 207 ГК України, вказуючи на відсутність погодження Національною академією аграрних наук додаткової угоди від 12.09.2011 року, якою відтерміновано виконання основного договору, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору №346 від 08.09.2010 року та додаткової угоди №1 від 12.09.2011 року та відмовив у задоволенні позову про розірвання вказаного договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ "Хрещатик-Агро" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 03.04.2013 року по справі №926/123/13-г в частині визнання недійсними договору №346 від 08.09.2010 року та додаткової угоди №1 від 12.09.2011 року, провадження у справі припинити, вказуючи, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що відповідачем зобов'язання, згідно умов договору №346 від 08.09.2011 року, виконувались належним чином, з огляду на що, підстави для його розірвання відсутні, в частині відмови у задоволенні позову щодо розірвання договору відповідач вважає рішення суду обґрунтованим. Одночасно, апелянт посилаючись на норми ст.ст. 15, 16 ЦК України, вказує, що позивач та відповідач бажали укладення договору, взяли на себе взаємні господарські зобов'язання для його виконання та зазначає, що позивач звертаючись до суду з позовом не вказує, що договір №346 від 08.09.2010 року підлягає визнанню недійсним та не посилається на наявність підстав для визнання такого недійсним, а вказує лише на неналежне виконання договірних зобов'язань. Крім того, апелянт з урахуванням ст.ст. 638, 639 ЦК України зазначає, що укладений сторонами договір спрямований на реальне настання наслідків, та підписаний уповноваженими представниками сторін.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (від 22.05.2013 року №198). Зокрема, звертали увагу суду на те, що згідно постанови президії Національної академії аграрних наук України від 26.08.2011 року "Про затвердження порядку погодження та обліку деяких господарських договорів", договори предметом яких є надання послуг з обробітку грунту та доглядом за посівами та збирання сільськогосподарських культур погоджуються Національною академією аграрних наук, проте оскаржуваний договір та додаткова угода не погоджені НААН. Поряд з цим, подали суду клопотання, в якому просять долучити до матеріалів справи постанову президії Національної академії аграрних наук України від 26.08.2011 року "Про затвердження Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів".

Представник третьої особи в судовому засіданні просила залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту на право постійного користування землею № А-000003 від 10.02.1993 року, землі площею 1300 га. розташовані за адресою с.м.т. Рогізна та с.м.т. Вашківці належать Чернівецькій державній сільськогосподарській дослідній станції української академії аграрних наук м. Чернівці, правонаступниками якої є Буковинський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук та в подальшому Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільськогосподарського господарства Карпатського регіону Національної Академії Аграрних Наук України.

08.09.2010 року між Державним підприємством Дослідне господарство "Центральне" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хрещатик-Агро" укладено договір № 346, згідно пункту 1.1 якого, предметом договору є вирощування сільськогосподарських культур, надання платних послуг, виробництво елітного насіння, а у відповідності до п.1.2 договору сторони по цьому договору зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль та матеріально-технічних ресурсів, у рамках чинного законодавства України та у відповідності до статуту сторін спільно діяти для досягнення мети, а саме: підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва та сприяння проведенню дослідних робіт, раціонального використання землі; підготовка грунту, посів та вирощування сільськогосподарських культур за інтенсивною технологією на площі 1300 га, що розташована за адресою с.м.т. Рогізна та с.м.т. Вашківці; розробки та втілення інших проектів в галузі сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.1.3 вказаного договору, для досягнення вище наведених цілей сторони: узгоджують напрями та структуру господарської діяльності для раціонального поєднання дослідної роботи з господарською, підвищення товарності виробництва та рівня оснащення виробничої і наукової бази; співпрацюють у постачальницькій діяльності; спільно при необхідності використовують фахівців та працівників обох сторін

Згідно пункту 3.1. договору позивач зобов'язується з моменту підписання даного договору залучити відповідача для роботи по вирощуванню сільськогосподарських культур; здійснювати науково консультативне забезпечення при вирощуванні сільськогосподарських культур на земельній ділянці сільськогосподарського виробництва площею 1300 га, яка надана їй у постійне користування; виконувати роботи, надавати послуги, здійснювати іншу діяльність у рамках цього договору, залучаючи необхідних спеціалістів і працівників; сприяти виробництву елітного насіневого матеріалу.

12.09.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 346 від 08.09.2011 року, якою пункт 1.1. викладено в редакції: предметом договору є надання платних послуг по вирощуванню сільськогосподарських культур та виробництву елітного насіння. Також, згідно додаткової угоди сторони відтерміновують до 8 вересня 2011 року виконання своїх обов'язків, вказаних у договорі, оплата за виконання умов цього договору становить 390000 грн. в рік.

Договір № 346 від 08.09.2010 року та додаткова угода № 1 від 12.09.2011 року погоджені Буковинським інститутом агропромислового виробництва Української академії аграрних наук.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язується після підписання даного договору приступити до виконання робіт, визначених у договорі; забезпечити всіма необхідними матеріально-технічними ресурсами, забезпечити цілий цикл вирощування, збирання, первинної очистки та доставки сільгосппродукції згідно до настанов позивача; неухильно виконувати всі технологічні норми виробництва сільськогосподарської продукції та виконувати всі рекомендації позивача, проводити всі технологічні операції та етапи робіт, забезпечивши належний рівень, при необхідності, охорони праці та екологічної безпеки; при можливості забезпечити ефективне та раціональне використання земель, збереження та відтворення її родючості.

Умовами договору визначено, що весь зібраний урожай в рамках цього договору належить відповідачу (пункт 4.6.); оплата за надання методичних рекомендацій та інших необхідних послуг, щодо вирощування сільськогосподарських культур на площі 1300 га орної землі вказаної в п.п. 2 пункту 2.1. цього договору, відповідач здійснює 1 (один) раз на рік після збирання сільськогосподарських культур (пункт 5.2.); оплата за виконання умов цього договору становить 390000,00 грн. на рік в тому числі ПДВ 20%. ( пункт 5.2. з урахуванням додаткової угоди.); договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року ( пункт 6.1. з урахуванням додаткової угоди.).

Відповідно до статей 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

ДП "Дослідне господарство "Центральне", вказуючи на проведену прокуратурою Садгірського району м.Чернівці перевірку, якою виявлено, що із 1421 га ріллі, яка знаходиться у користуванні позивача оброблено лише 421 га, посилаючись на укладений позивачем із відповідачем договір №346 від 08.09.2010 року та те, що останній не проводив робіт щодо оброблення землі 1000 га, а також зазначаючи, що прокуратурою Садгірського району м.Чернівці встановлено, що договір №346 від 08.09.2010 року укладено сторонами з порушенням чинного законодавства та фактично є скритою форою договору оренди, керуючись ст.ст. 92, 203, 214, 215, 216, 651 ЦК України, звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору №346 від 08.09.2010 року.

Як уже зазначено вище, вносячи зміни у договір №346 від 08.09.2010 року додатковою угодою №1 від 12.09.2011 року, сторони погодили, що предметом договору є надання платних послуг по вирощуванню сільськогосподарських культур та виробництву елітного насіння.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з договору, відповідач надаючи послуги по вирощуванню сільськогосподарських культур та збирання врожаю, що йому належить (пункти 3.2.,4.6. договору), проводить оплату коштів у сумі 390000,00 грн. (пункти 5.1.,5.2. договору), а позивач який замовив надання послуг фактично надає у користування земельну ділянку площею 1300 га, яка розташована за адресою с.м.т. Рогізна та с.м.т. Вашківці на строк до 31 грудня 2016 року (пункти 1.2.,3.1.,5.1.,6.1. договору).

Судом встановлено, що відповідно до банківських виписок, відповідач оплатив кошти у сумі 390000,00 грн. за виконані роботи згідно договору № 346. Окрім того, згідно акту складеного позивачем 26.11.2012 року, відповідач здійснив збирання врожаю 2012 року на земельній ділянці площею 1300 га.

Як правомірно відзначено судом першої інстанції, із змісту укладеної між сторонами угоди та зазначених обставин слідує, що виконавець (відповідач) надає послуги та при цьому здійснює їх оплату, що суперечить вимогам статті 901 ЦК України, яка передбачає, що за надані послуги кошти сплачує замовник (позивач).

Таким чином, фактично позивач за оспорюваним договором передав відповідачу у платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур та збирання врожаю, що належить товариству, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України (2768-14) та статей 4, 15 Закону України "Про оренду землі".

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо розірвання договору №346 від 08.09.2010 року.

Крім того, судом обґрунтовано, взявши до уваги п.1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою господарському суду надано право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, визнано недійсними договір, укладений між ДП Дослідне господарство "Центральне" та ТзОВ "Хрещатик-Агро" за №346 від 08.09.2010 року з додатковою угодою №1 від 12.09.2011 року.

У статті 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" передбачено, що Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч.1 ст. 4 вказаного Закону, галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Положеннями постанови президії Національної Академії Аграрних Наук України від 26 серпня 2011 року "Про затвердження Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів" передбачено, що договори предметом яких є надання послуг з обробітку ґрунту, догляду за посівами та збирання сільськогосподарських культур погоджуються НААН.

Крім того, слід зазначити, що правові основи управління об'єктами державної власності закріплені Законом України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) . Пунктом 8 частини 1 ст. 3 наведеного Закону визначено, що об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Національна академія наук України, галузеві академії наук, а згідно із п. 30 ч.1 ст.6 Закону, уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Однак, договір №346 від 08.09.2010 року та додатковий договір від 12.09.2011 року, яким відтерміновано виконання основного договору не погоджені Національною академією аграрних наук України.

З матеріалів справи вбачається, що Національна академія аграрних наук України не приймала рішень (висновку, погодження, тощо) стосовно передачі відповідачу земельної ділянки у користування для вирощування врожаю на ній.

Стосовно посилань відповідача на те, що оскаржуваний договір є фактично договором про спільну діяльність, то таке спростовується наступним:

Згідно з нормами ст. 1130- 1132 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Слід також зазначити, що згідно з пунктом 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Відповідно до частини 1 статті 72 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, а згідно із ч.1 статті 92 вказаного кодексу, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Земельний кодекс України (2768-14) , а також інші нормативні акти, не передбачають право постійного користувача землею, розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору, який пов'язаний з предметом спору, укладений між ДП Дослідне господарство "Центральне" та ТзОВ "Хрещатик-Агро" за №346 від 08.09.2010 року з додатковою угодою №1 від 12.09.2011 року, з огляду на положення п.1 ч.1 ст. 83 ГК України.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст. 49 ГПК України покладається на скаржника.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд,

Рішення господарського суду Чернівецької області від 03.04.2013 року по справі №926/123/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик-Агро" без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.