За позовом: приватного підприємства "Генеральний будівельний менеджмент", м. Одеса

до відповідача: Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка", м. Одеса,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черьомушки", об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кооператор-1", об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кооператор-2", об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кооператор-11", об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Манєжний", об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Високий", м.Одеса

про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився. Про дату, місце та час судового засідання у справі повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 543598.

від відповідача: Дущак Д.С., довіреність в матеріалах справи,

від об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черьомушки", об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кооператор-1", об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кооператор-2", об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кооператор-11", об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Манєжний", об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Високий": Яриловець Д.А., довіреності в матеріалах справи.

Суддя Мазур Д.Т.

СУТЬ СПОРУ: 15.11.2005р. приватне підприємство "Генеральний будівельний менеджмент"(ПП "Генеральний будівельний менеджмент", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка"(відповідач, Одеська облспоживспілка) про визнання договору купівлі-продажу дочірнього підприємства "Будсервіс" від 02.12.2004р., укладеного між позивачем та відповідачем, дійсним з посиланням на ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Торчинська Л.О.) від 20 грудня 2005 року у справі № 22-23/321-05-10190 позов було задоволено повністю –визнано договір купівлі-продажу юридичної особи ДП "Будсервіс" Одеської обласної спілки споживчих товариств, укладений 02.12.2004р. між позивачем та відповідачем, дійсним.

Рішення суду мотивоване тим, що договір купівлі-продажу від 2 грудня 2004 року не був нотаріально посвідчений сторонами, у зв’язку з ухиленням відповідача від його нотаріального посвідчення. Отже, оскільки сторони договору досягли всіх істотних умов та почали здійснювати його виконання, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання цього договору дійсним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 червня 2007року за заявою відповідача було роз’яснено рішення господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року по справі №22-23/321-05-10190.

Відповідачем 20.07.07р. було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 25.06.07р. про роз’яснення рішення суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2007 року було відмовлено у прийняті апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду від 25 червня 2007 року на підставі ст. 106 ГПК України.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року, після роз’яснення його ухвалою від 25 червня 2007 року., відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із новою апеляційною скаргою. Після її уточнень, відповідач просив суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року по справі №22-23/321-05-10190 в редакції ухвали суду від 25 червня 2007 року по цій справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, представник Одеської облспоживспілки вказував на те, що всупереч ст. 89 ГПК України, яка забороняє змінювати суть рішення при його роз’ясненні, суд ухвалою від 25 червня 2007 року фактично виніс нове рішення, яким визнав право власності позивача на будинки за адресами: вул. Фонтанська дорога, 22; вул. Фонтанська дорога, 22-а; вул. Фонтанська дорога, 84-а та 84-б; вул. Ак.Філатова, 11; вул. Манежна, 20; вул. Генерала Петрова, 16; пров. Високий, 12/14; вул. Пантелеймонівська, 101; вул. Торгова, 3 та вул. Окружна, 6 у м. Одесі. Представник Одеської облспоживспілки також зазначав, що він не ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу юридичної особи ДП "Будсервіс" від 2 грудня 2004 року, а його нотаріальне посвідчення не відбулось через відмову нотаріусів від вчинення нотаріальних дій, які вбачали невідповідність договору чинному законодавству України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року відповідачу було відновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року в редакції ухвали суду від 25 червня 2007 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського від 23 червня 2008 року у справі №22-23/321-05-10190 було частково задоволено апеляційну скаргу відповідача, рішення господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року в редакції ухвали суду від 25 червня 2007року скасовано, а провадження у справі №22-23/321-05-10190 припинено.

Постанова суду апеляційної інстанції від 23.06.08р. мотивована тим, що в ухвалі суду від 25.06.07р. про роз’яснення рішення, йдеться про визнання за позивачем права власності на житлові будівлі, хоча в рішенні суду від 20.12.2005р. такі посилання відсутні, що вказувало на зміну суті рішення від 20.12.2005р. Відомчий житловий фонд відповідача, який був предметом договору купівлі-продажу від 02.12.2004р., не передавався за актом прийому-передачі від 09.12.2004р. позивачу, а тому згідно ст. 334 ЦК України відсутні докази переходу до позивача права власності на житлові будинки. Оскільки квартири у будинках відомчого житлового фонду відповідача відчужувались ним у власність фізичних осіб, то суд дійшов висновку, що саме ці фізичні особи є власниками квартир, у власності яких також перебуває загальне та неподільне майно відповідного будинку. Так як позовні вимоги стосуються визнання дійсним договору купівлі-продажу, сторонами якого повинні виступати фізичні особи, то апеляційний суд, вказуючи на приписи ст.ст. 21, 80 ГПК України щодо суб’єктного складу господарського спору, рішення суду від 20.12.2005р. скасував, а провадження у справі припинив.

Не погодившись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2008р. у справі №22-23/321-05-10190, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив суд касаційної інстанції постанову від 23.06.08р. скасувати у повному обсязі, а рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. по цій справі залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року касаційну скаргу ПП "Генеральний будівельний менеджмент" було задоволено частково –рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2008р. по справі №22-23/321-05-10190 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Справу було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Мазур Д.Т. та присвоєно номер 33-22-23/321-05-10190.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі з мотивів, викладених у відзивах на позов.

Позивачем у справі не виконані вимоги господарського суду викладені в ухвалі від 14 квітня 2009 року щодо надання суду у строк до 15 травня 2009 року доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 2 грудня 2004 року; оригіналу договору купівлі-продажу та оригінали актів приймання-передачі, які зазначені у позовній заяві та додатках до неї.

Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 18 травня 2009 року строк вирішення спору у справі № 33-22-23/321-05-10190 продовжено на 1 місяць до 18 червня 2009 року.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

- із тексту позовної заяви, пояснень позивача вбачається, що 2 грудня 2004 року між позивачем та відповідачем у справі укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу юридичної особи ДП "Будсервіс" Одеської облспоживспілки, згідно п.1.1 якого продавець (відповідач) зобов’язувався передати у власність покупця (позивача) юридичну особу ДП "Будсервіс" у розмірі 100% її статутного капіталу та відомчий житловий фонд облспоживспілки.

Відповідно до п. 2 даного договору покупець набуває право власності на ДП "Будсервіс" з моменту повного виконання зобов’язань за цим договором по оплаті вартості підприємства та підписання акта приймання-передачі. Договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню протягом року з моменту його підписання сторонами.

Із залучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі від 9 грудня 2009 року вбачається, що відповідач передав позивачу юридичну особу – ДП "Будсервіс", її оборотні активи та поточні зобов’язання, а також необоротні активи

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

ПП "Генеральний будівельний менеджмент" не надано суду оригінали договору купівлі-продажу від 2 грудня 2004 року та акти приймання-передачі від 9 грудня 2004 року, витребувані ухвалою господарського суду області від 14 квітня 2009 року, у зв’язку з чим, у господарського суду відсутні підстави для дослідження залучених до матеріалів справи ксерокопій означених документів, які не є оригіналами та не містять жодних відміток про відповідність їх копій оригіналам документів, оскільки судове рішення не може бути прийняте на підставі документів, достовірність яких не перевірена судом і є сумнівною з огляду на ухилення позивача від надання суду для огляду їх оригіналів, та твердження відповідача про фальсифікацію договору купівлі-продажу та актів приймання-передачі, зазначених у позовній заяві.

Судом встановлено, що предметом спірного договору купівлі-продажу від 1 грудня 2004 року була юридична особа як цілісний майновий комплекс та об’єкти нерухомого майна, а тому даний договір згідно ст. 657 ЦК України підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, однак, на порушення вимог закону нотаріально посвідчений не був.

Як зазначено касаційною інстанцією в постанові від 23 жовтня 2008 р. по справі 22-23/321-05-10190 предметом доказування по справі про визнання дійсним договору, який не був нотаріально посвідчений, є доведення позивачем досягнення згоди щодо усіх істотних умов договору, наявність письмових доказів виконання умов цього договору його сторонами та ухилення однієї із сторін договору від його нотаріального посвідчення. Отже, з аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що в разі визнання судом договору дійсним, подальше його нотаріальне посвідчення не вимагається. Відтак, виходячи з принципу законності вчинення нотаріальних дій та принципів здійснення правосуддя, суд, визнаючи договір дійсним, повинен одночасно перевірити відповідність змісту такого договору вимогам закону.

Судовим розглядом встановлено, що зміст та форма договору купівлі-продажу дочірнього підприємства "Будсервіс" від 2 грудня 2004 року, укладеного між позивачем та відповідачем, не відповідають вимогам закону.

Крім того, доведеність факту ухилення однієї зі сторін договору від його нотаріального посвідчення є обов’язковою умовою та невід’ємною частиною фактичного складу, який дозволяє суду застосувати до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 220 ЦК України.

В позовній заяві та інших документах, що містяться в матеріалах справи, ПП "Генеральний будівельний менеджмент"вказує, що Одеська "Облспоживспілка"ухилилася від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу дочірнього підприємства "Будсервіс" від 2 грудня.2004 року, однак жодними засобами доказування, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, позивачем не доведено, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення спірного договору (листування, пропозиції, що надходили від ПП "Генеральний будівельний менеджмент"з’явитися до нотаріальної контори тощо).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що Одеська облспоживспілка не ухилялася від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу юридичної особи ДП "Будсервіс" від 02.12.2004р., однак нотаріальне посвідчення не відбулось через відмову нотаріусів від вчинення такої нотаріальної дії, які вбачали невідповідність договору чинному законодавству України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Окрім викладених обставин щодо недотримання сторонами у справі обов’язкової нотаріальної форми договору, в матеріалах справи міститься також рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2007 р. у справі № 9/69-07-1394 (суддя Бакланова Н.В.) за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Високий"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача приватне підприємство "Фортуна-АС" до відповідачів Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка", приватного підприємства "Генеральний будівельний менеджмент ", КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" про визнання недійсним договору купівлі-продажу; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: приватного підприємства "Фортуна-АС" до відповідачів: Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка", приватного підприємства "Генеральний будівельний менеджмент", КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності та зобов’язанні вчинити певні дії.

Вказане судове рішення було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 4 червня 2008 року та набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2007 р. у справі № 9/69-07-1394 позовні вимоги задоволені частково –суд вирішив, окрім іншого, визнати недійсним п.1.1 договору купівлі-продажу від 02.12.2004р., укладеного між Одеською обласною спілкою споживчих товариств та ПП "Генеральний будівельний менеджмент", в частині включення обов’язку продавця передати у власність покупцю відомчий житловий фонд Одеської облспоживспілки, відповідно до свідоцтв про право власності та реєстраційних посвідчень.Інші пункти договору є похідними від пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 2 грудня 2004 року і не можуть бути визнані відокремлено від положень пункту 1.1. угоди сторін.

Таким чином, під час вирішення спору судом встановлена відсутність будь-яких правових підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу дочірнього підприємства "Будсервіс" від 2 грудня 2004 року та застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд -

Відмовити у задоволенні позовних вимог у справі № 33-22-23/321-05-10190.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст. 85 ГПК України.

Рішення підписане 18 червня 2009 року.