Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача –Горішня М.Л., довіреність № 2480/9-1 від 22.04.2009 року;

від відповідача –ОСОБА_2, довіреність № 1838 від 23.04.2007 року;

від відповідача 2 –не з’явились;

від відповідача 3 –не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/156/09

За позовом: Первомайської міської ради, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3,

До відповідача 1: фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

Відповідач 2: Управління освіти Первомайської міської ради, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 1,

Відповідач 3: Первомайська загальноосвітня школа-інтернат № 14 Миколаївської області, м. Первомайськ,

про: витребування майна із чужого незаконного володіння,-

Первомайська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 23.04.2009 року до участі у справу було залучено в якості других відповідачів - Управління освіти Первомайської міської ради та Первомайську загальноосвітню школу-інтернат № 14 Миколаївської області, м. Первомайськ.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

01.03.2002 року між Первомайською загальноосвітньою школою - інтернат № 14 Миколаївської області та фізичною собою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Первомайська. Об’єкт оренди - майно підсобного господарства. Проте на момент укладення спірного договору ОСОБА_3 не був суб’єктом підприємницької діяльності, оскільки не був зареєстрований у встановленому порядку як фізична особа-підприємець. Так, ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець лише 12.03.2002 року, про що виконавчим комітетом Первомайської міської ради видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, тобто визначений договір не може містити відомості про укладення його з суб’єктом підприємницької діяльності, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію видано після укладення договору.

Зазначений договір укладено строком на 10 років в простій письмовій формі. Статтею 220 Цивільного Кодексу України передбачено обов’язковість нотаріального посвідчення договору оренди на такий строк. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, а у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все в натурі.

Орендодавцем виступила допоміжна школа інтернат № 14, а згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває в комунальній власності є орган, уповноважений органами місцевого самоврядування управляти майном. Таким органом в даному випадку є Управління освіти Первомайської міської ради, а не допоміжна школа інтернат № 14, де вищезазначений договір підписаний особою, яка не мала на те повноважень.

Предметом зазначеного договору є строкове платне користування окремим індивідуально визначеним майном - підсобним господарством (нежитлові будівлі, техніка). В той же час окреме індивідуально визначене нерухоме майно повинно містити повну назву (функціональне призначення таких об’єктів), їх площу, адресу та вартість. Проте, цих відомостей даний договір не містить, тому розділ 1 "Предмет договору" є нікчемним, а у випадку нікчемності такої істотної умови договору оренди, як предмет договору, і весь договір є недійсним, оскільки при виключенні цього розділу з договору зазначений договір стає нікчемним.

В зазначеному договорі оренди індивідуально визначеного майна не зазначено, що саме приймає в платне користування відповідач. Акт приймання - передачі в користування комунального майна між сторонами не укладено. Фактично відповідач використовує у своїй господарській діяльності комунальне майно без будь яких правових підстав.

13.11.2008 року ОСОБА_3 було направлено листа з вимогою повернути комунальне майно, яким він користується на підставі зазначеного договору оренди, який є нікчемним.

01.12.2008 року вх. № 4898/1-16 Первомайська міська рада отримала листа, з тексту якого видно, що відповідач відмовляється від повернення комунального майна. Таким чином, відповідач своїми діями грубо та без підстав порушує право власності територіальної громади м. Первомайська в особі Первомайської міської ради.

Враховуючи викладене позивачем, останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Від інших відповідачів надійшли клопотання відповідно про розгляд справи без участі їх представників на підставі матеріалів справи на наданих ними відзивів.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідач по справі фізична особа –підприємець ОСОБА_3 просить застосувати строки позовної давності у відповідності по приписів ст. 267 Цивільного кодексу України. Дане клопотання також підтримує інший відповідач Управління освіти Первомайської міської ради.

Вивчивши дане клопотання, суд дійшов висновку про можливість задоволення даного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 06.01.2003 року, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред’явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якого порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Незважаючи на назву позовної заяви - "про витребування майна із чужого незаконного володіння", позивач по суті викладених в позові обставин, вважає укладений договір оренди недійсним в силу його нікчемності, про що також зазначено в абзаці другому позовної заяви, та просить застосувати наслідки недійсності договору.

Як вбачається з позовної заяви, остання подана в березні 2009 року (27.03.2009 року), тобто через 7 років з дати укладення спірного договору - 01 березня 2002 року.

Весь цей час, в тому числі до 1 січня 2004 року, позивач був обізнаний про існування спірного договору.

Викладе підтверджується, зокрема, листом Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області вих. № Л-502-3 від 19.12.2003 року, яким надано відповідь на заяви відповідача –фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 від 11.11.2003 року та 16.12.2003 року, в тому числі про надання в оренду земельної ділянки, на якій розташоване орендоване за спірним договором майно. Тобто право на пред’явлення позову у Первомайської міської ради виникло до 1 січня 2004 року, що є підставою згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 06.01.2003 року, застосувати позовну давність встановлену законодавством, що діяло раніше.

Згідно ст. 76 Цивільного кодексу УРСР, перебіг строку позовної давності починається від дня виникнення права на позов. Право на позов виникає від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Ця норма аналогічна за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Будучі власником об'єкту оренди за спірним договором, Позивач знав та повинний був знати про існування спірного договору, оскільки згоду на укладення цього договору, надав орган, що був уповноважений позивачем розпоряджатися комунальним майном.

А Позивач як власник зазначеного майна повинний був контролювати стан використання належного йому майна.

Тому навіть, якщо вважати, що Позивачем заявлені вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння в силу п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) та ст. 257 Цивільного кодексу України, строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, сплив.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що у позивача відсутні поважні причини пропуску трирічного строку позовної давності, встановленого законодавством для захисту прав, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В задоволенні позовних вимог Первомайської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити в повному обсязі.

рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений 28.05.2009 року.