Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Голика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник заявника, Котлярова Олена Валеріївна, довіреність № 846/10/10-24 від 26.02.13, Державна податкова інспекція в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим;

представник боржника, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-2500";

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 14 травня 2013 року у справі № 02-21/901/1532/13

за заявою Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул.Дмитра Ульянова, 2б, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

боржник товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-2500" (вул. Ескадронна, б.6 м.Євпаторія, 97402) (вул. Некрасова, 92,Євпаторія,97400)

про порушення справи про банкрутство,

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року у справі № 02-21/901/1532/13 відмовлено у прийнятті заяви Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-2500".

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу скасувати, справу повернути на розгляд місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-2500" та безпідставно застосував положення пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України у даній справі.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказував на те, що, видача виконавчого листа не передбачена постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим та примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , яким визначена можливість виконання податковими органами, банками та іншими фінансовими установами судових рішень.

Заявник зазначав, що на підставі пункту 12.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 (z0377-04) , органами стягнення податкового боргу суб'єктів господарювання перед державою відповідно до статті 44 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби. Стягувач для стягнення коштів оформлює інкасове доручення (розпорядження).

Частиною 2 статті 1071 Цивільного кодексу України передбачено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Виходячи з положень вказаних нормативних актів, заявник вважав, що порушення справи про банкрутство можливо без наявності постанови про відкриття виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник заявника підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

Боржник у судове засідання апеляційної інстанції явку уповноваженого представника не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність нез'явившихся учасників справи про банкрутство, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості апеляційної скарги з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого є спеціальними нормами права.

Частинами 1, 3 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство визначені статтею 10 вказаного Закону у редакції від 22 грудня 2011 року N 4212-VI.

Так, абзацом 2 частини 3 статті 10 вказаного Закону зазначено, що безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що законодавством встановлений особливий порядок прийняття заяви про порушення справи про банкрутство та порушення провадження у справі, дотримання умов якого є обов'язковим.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство у порядку статті 11 зазначеного Закону, Державна податкова інспекція в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби зазначала про наявність податкової заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-2500" з орендної плати у розмірі 1913833,28 грн., що підтверджується постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2011 року у справі №2а-421/11/4/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року, відповідно до якої товариству з обмеженою відповідальністю "Арго-2500" відмовлено у задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2010 року № 0002961503.

Вказані обставини, на думку кредитора, є достатніми підставами для порушення провадження у справі, оскільки свідчать про наявність безспірної вимоги.

При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження, як цього вимагають приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , до заяви Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про порушення справи про банкрутство додана не була (а.с. 6, оборотний бік).

Однак, саме лише судове рішення за відсутності виданого на його підставі виконавчого документа та постанови органу Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження не може бути підтвердженням безспірності грошових вимог (абзац 2 частини 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (4212-17) )" від 28 березня 2013 року N 01-06/606/2013 (v_606600-13) ).

Виходячи з факту відсутності постанови про відкриття виконавчого провадження, судом зроблений висновок що заявлені до боржника вимоги не є безспірними.

У разі якщо до боржника заявлені вимоги, які не є безспірними, за приписами частини 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті.

Керуючись зазначеною нормою, місцевий господарський суд правомірно прийняв ухвалу про відмову у прийнятті заяви Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про порушення справи про банкрутство.

Посилання заявника скарги на те, що діючим законодавством передбачений інший порядок виконання судових рішень шляхом стягнення коштів з банківських рахунків боржника на підставі інкасових доручень є неспроможними, оскільки положення вказаного Закону не передбачають іншого порядку порушення справи про банкрутство, питання безспірності вимог кредиторів та порядок порушення справи про банкрутство регулюється тільки спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що боржником при поданні заяви порушено вимоги частині 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є підставою для застосування пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином ухвала суду першої інстанції винесена при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд,

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року у справі № 02-21/901/1532/13 залишити без змін.

Розсилка:

1. Державна податкова інспекція в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дмитра Ульянова, 2б,

м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-2500" (вул. Ескадронна, б.6 м. Євпаторія, 97402)

(вул. Некрасова, 92,Євпаторія,97400)