Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

припомічнику Левшиної Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГЕЙМ УКРАЇНА", м. Донецьк, ідентифікаційний код 33440860

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ІНДУСТРІАЛЬНИЙ", м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 33488640

про: розірвання договорів суборенди №F11/KP-1 від 08 липня 2008р. та №F11/KP-2 від 09 липня 2008р. та стягнення орендної плати за перший місяць оренди у розмірі 162568,99 грн. та суми сплаченої як гарантійний платіж у розмірі 81 284,50грн.

із залученням до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а стороні Відповідача: Приватного підприємства "Ярус", м. Київ, ідентифікаційний код 32980000

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Васюков О.В. (за довіреністю № 11/41 від 01.02.2009р.);

від Відповідача – Паламарчук Ю.М. (за довіреністю № б/н від 02.02.2009р.);

від Третьої особи - не з’явився.

Відповідно до вимог ст. 4- 4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 10.02.2009р. на 05.03.2009р., з 05.03.2009р. на 17.03.2009р., з 17.03.2009р. на 31.03.2009р., з 31.03.2009р. на 16.04.2009р., з 16.04.2009р. на 23.04.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГЕЙМ УКРАЇНА", м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ІНДУСТРІАЛЬНИЙ", м. Кривий Ріг (далі – Відповідач) про зобов’язання Відповідача підписати Додаткові угоди про дострокове розірвання договорів суборенди №F11/KP-1 від 08.07.2008р. та №F11/KP-2 від 09.07.2008р., повернення суми сплаченої орендної плати за перший місяць оренди у розмірі 162568,99 грн. та суму сплачену як гарантійний платіж у розмірі 81 284,50грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на надсилання Відповідачу повідомлення про розірвання спірних договорів із проектами відповідних угод, що передбачали повернення здійснених за спірними договорами платежів, не передання об’єкту суборенди у користування та не встановлення офіційної дати відкриття Торгівельного центру, де мають бути розташовані приміщення об’єкту суборенди.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір суборенди №F11/KP-1 від 08.07.2008р. та договір суборенди №F11/KP-2 від 09.07.2008р., повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди №F11/KP-1 від 08.07.2008р. та вимоги про повернення орендної плати за перший місяць оренди в розмірі 162568,99грн., повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди №F11/KP-2 від 09.07.2008р. та вимоги про повернення гарантійного платежу в розмірі 81284,5грн., опис вкладення до цінного листа та квитанцію пошти, рахунки – фактури від 21.07.2008р. №СФ-0000073 та № СФ-0000072, платіжні доручення №9048 від 19.09.2008р. про сплату гарантійного платежу в розмірі 81284,5грн., та №7712 від 28.07.2008р. про сплату орендної плати в розмірі 162568,99грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 530 Цивільного кодексу України.

В подальшому заявою від 27.02.2009р. (а.с.77 т.1) Позивач змінив предмет позову, вимагаючи замість зобов’язання Відповідача підписати Додаткові угоди про дострокове розірвання договорів суборенди №F11/KP-1 від 08.07.2008р. та №F11/KP-2 від 09.07.2008р. розірвати відповідні договори. Первісні вимоги щодо стягнення грошових коштів при цьому залишилися незмінним, так само, як і не були визначені інші підстави щодо зміненої вимоги.

Заявою від 26.03.2009р. (а.с.а.с.25-27 т.2) про зміну предмету прозову Позивач остаточно наполягав на визнанні спірних договорів недійсними та стягненні здійснених за ними платежів. При цьому, Позивачем були наведене інше, порівняно із первісним позовом, обґрунтування немайнових вимог.

Позивачем надавалися додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.51-70, 78-83 т.1), а також заперечення на відзив від 13.03.2009р. з додатками (а.с.а.с.1-12 т.2).

Крім того, Позивачем було заявлене клопотання про витребування доказів від 09.02.2009р. (а.с.50 т.1), яке було вирішено ухвалою суду від 10.02.2009р.

Відповідач надав відзив від 23.02.2009р. №23/02-02 (а.с.а.с.87-90 т.1), в якому проти первісних вимог заперечив, посилаючись на: відсутність передбачених законом підстав для розірвання спірних договорів; те, що факт не передання приміщення в суборенду не є підставою для повернення стягуваних платежів; неправильне визначення суми попередньої оплати та гарантійного платежу проти первісних вимог у зв’язку із їх частковим зарахуванням на погашення неустойки, нарахованої у зв’язку із несвоєчасним здійсненням платежів.

Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.91-112 т.1, а.с.а.с.16-18 т.2) як на виконання вимог суду, так і на підтвердження своєї позиції.

Доповненням до відзиву від 12.03.2009р. №12/03-02 (а.с.15 т.2) Відповідач у зв’язку із заявою Позивача про зміну предмету позову від 27.02.2009р. (а.с.77 т.1) зазначив про необґрунтованість вимог про розірвання спірних договорів та стягненні здійснених платежів у зв’язку із відсутністю підстав для дострокового розірвання.

Відносно остаточної заяви Позивача від 26.03.2009р. (а.с.а.с.25-27 т.2) про зміну предмету позову Відповідач надав відзив від 15.04.2009р. №15/04-09 (а.с.а.с. 40-45 т.2), в якому зазначив про неприпустимість одночасної зміни підстав та предмету позову, а також навів аргументи щодо безпідставності тверджень Позивача відносно незаконності спірних договорів.

Крім того, Відповідач звертався до суду із клопотанням, викладеним у телеграмі від 09.02.2009р. (а.с.49 т.1) про передачу справи в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області, на території підсудності якого знаходиться Відповідач, проти якого (клопотання) Позивач заперечив (а.с.84 т.1)

Позивач проти відзиву від 15.04.2009р. №15/04-09 надав письмові заперечення від 23.04.2009р. (а.с. 49 т.2), в яких наполягав на незмінності первісних підстав позову та додатково зазначав про необхідність встановлення факту здійснення Третьою особою будівництва для можливості застосування положень ст. 331 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 05.03.2009р. до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача було залучено Приватне підприємство "Ярус", м. Київ (далі – Третя особа).

Третя особа у судові засідання не з’являлась, витребувані судом документи не надала, своєї позиції по суті розглядуваної справи до відому суду не довела, хоча належним чином повідомлялась про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи. Обізнаність Третьої особи про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а.с.а.с.22, 23 т.2).

Крім того, телеграмою (а.с.48 т.2), що надійшла до канцелярії суду 22.04.2009р., Третя особа звернулася до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані учасниками справи документи, та неявка Третьої особи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

07.07.2008р. між Третьою особою (Наймодавець) та Відповідачем (Наймач) був укладений договір найму №F11/КР-1П (а.с.а.с.91-93 т.1), згідно умов п.п.1.1.,2.1. якого Орендар зобов’язується передати Суборендарю у тимчасове платне користування приміщення, яке знаходиться в будівлі Торгівельно-розважального центру по вул. Коротченка (мкр. Індустріальний) в Жовтневому районі м. Кривий Ріг) та являє собою частиною будівлі, що знаходиться на другому поверху – секція №F11, площею 615,4кв.м., а Суборендар зобов’язується прийняти, оплатити користування та повернути приміщення Орендарю на умовах, визначених цим договором.

У п. 3.1. сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, а п. 3.2. сторони визначили, що строк фактичного використання приміщення Наймачем за даним договором (строк договору) розпочинає обліковуватися з дати підписання акту приймання-передачі приміщення і становить 1090 календарних днів.

08.07.2008р. між Третьою особою (Наймодавець) та Відповідачем (Наймач) був укладений договір найму №F11/КР-2П (а.с.а.с.94-96 т.1), згідно умов п.п.1.1.,2.1. якого Орендар зобов’язується передати Суборендарю у тимчасове платне користування приміщення, яке знаходиться в будівлі Торгівельно-розважального центру по вул. Коротченка (мкр. Індустріальний) в Жовтневому районі м. Кривий Ріг) та являє собою частиною будівлі, що знаходиться на другому поверху – секція №F11, площею 615,4кв.м., а Суборендар зобов’язується прийняти, оплатити користування та повернути приміщення Орендарю на умовах, визначених цим договором.

У п. 3.1. сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу в дань, наступний за днем закінчення строку договору найму №F11/КР-1П від 07.07.2008р., що підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, а п. 3.2. сторони визначили, що строк фактичного використання приміщення Наймачем за даним договором (строк договору) розпочинає обліковуватися з дати підписання акту приймання-передачі приміщення і становить 730 календарних днів.

08.07.2008р. між Позивачем (Суборендар) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір (а.с.а.с.8-18 т.1) суборенди №F11/KP-1 (далі – Договір), згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 615,4 кв. м., що знаходиться в будівлі Торгівельно-розважального центру "Караван", для влаштування казино, зали ігрових автоматів з пунктом загального харчування (бару), розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Жовтневий район (мкр. Індустріальний), вул. Коротченка.

У п. 6.1. сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, а п. 6.2. сторони визначили, що строк фактичного використання приміщення Суборендарем за даним договором (строк договору) розпочинає обліковуватися з дати підписання акту приймання-передачі приміщення і становить 1090 календарних днів.

Згідно п. 10.1. договору сторони дійшли згоди про те, що Суборендар сплачує орендарю орендну плату, відшкодовує витрати з оплати електричної енергії, води, витрати з утримання електричної мережі, а також сплачує інші платежі, передбачені цим договором у формі безготівкових розрахунків, шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок Орендаря.

Відповідно до умов розділу 8 Договору визначений порядок та строки внесення платежів, зокрема:

- Орендна плата сплачується Суборендарем щомісяця, авансом, не пізніше 25 числа місяця, що передує оплатний місяць;

- Нарахування орендної плати нараховується з дня підписання Акту прийому-передачі приміщення та закінчується у день підписання акту повернення приміщення згідно п.35.2 ст. 35 цього договору;

- Протягом семи днів з моменту підписання цього договору Суборендар зобов’язаний сплатити Орендарю орендну плату за перший місяць строку Договору з розрахунку за 30 календарних днів.

Згідно виставленого Відповідачем рахунку-фактури від 21.07.2008р. (а.с.44 т.1) Позивач перерахував платіжним дорученням №7712 від 28.07.2008р. (а.с.45 т.1) 162568,99грн. у якості орендної плати за перший місць строку договору.

09.07.2008р. між Позивачем (Суборендар) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір (а.с.а.с.22-32) суборенди №F11/KP-2 (далі – Договір), згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 615,4 кв. м., що знаходиться в будівлі Торгівельно-розважального центру "Караван", для влаштування казино, зали ігрових автоматів з пунктом загального харчування (бару), розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Жовтневий район (мкр. Індустріальний), вул. Коротченка.

У п. 6.1. договору сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, а п. 6.2. сторони визначили, що строк фактичного використання приміщення Суборендарем за даним договором (строк договору) розпочинає обліковуватися з дати підписання акту приймання-передачі приміщення і становить 1090 календарних днів.

Статтею 6 договору суборенди №F11/KP-2 сторони передбачили, що їх права та обов’язки за цим договором, за винятком зобов’язань по сплаті орендної плати за перший місяць строку договору, внесенню і довнесенню (поповненню) гарантійного платежу, виникають виключно у випадку настання наступних відкладальних умов:

- належного виконання Суборендарем своїх зобов’язань за договором суборенди №F11/KP-1 від 08.07.2008р.;

- укладений між сторонами договір суборенди №F11/KP-1 від 08.07.2008р. припинений у зв’язку із закінченням строку його дії, і при цьому, не розірваний достроково, не визнаний недійсним або неукладеним.

Згідно п.п.8.9, 8.12 Договору суборенди №F11/KP-2, суборендар зобов’язаний сплатити Гарантійний платіж в розмірі однієї орендної плати за перший місяць строку договору з розрахунку за 30 календарних днів в наступному порядку: 50% - до 01.09.2008р. та 50% - протягом з-х банківських днів з дня отримання повідомлення Орендаря, але не менше ніж два місяці до дати, зазначеної в п.4.1. Договору суборенди №F11/KP-2 від 08.07.2008р. У разі дострокового розірвання Договору в порядку, передбаченому п.34.5 цього договору, гарантійний платіж зараховується в рахунок сплати орендної плати за останні два місяці користування приміщенням, при цьому сума орендної плати, не покрита гарантійним платежем підлягає сплаті в загальному порядку, передбаченому цим Договором.

На підставі виставленого Відповідачем рахунку-фактури від 21.07.2008р. (а.с.43 т.1) Позивач перерахував платіжним дорученням №9048 від 19.09.2008р. (а.с.46 т.1) 81284,5 грн. у якості гарантійного платежу у розмірі 50% орендної плати.

25.11.2008р. Позивачем на адресу Відповідача були надіслані (а.с.а.с.40,41 т.1) повідомлення (а.с.а.с.36,38 т.1) про дострокове розірвання зазначених договорів суборенди з вимогою про підписання доданих відповідних додаткових угод (а.с.а.с.37, 39 т.1), датованих 24.11.2008р., які містили умову про розірвання договорів суборенди з 24.02.2008р. та повернення отриманих Відповідачем платежів.

У зв’язку із неотриманням відповіді на вказані повідомлення та відповідних грошових коштів, Позивач звернувся до суду із позовною заявою про зобов’язання Відповідача укласти вказані додаткової угоди про розірвання договорів та про повернення здійсненних за договорами платежів.

В подальшому Позивач двічі змінював свої немайнові вимоги.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи фототаблиць (а.с.а.с.98,99, 140, 141 т.1; а.с.а.с. 5-9 т.2), а також листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 25.03.2009р. №60-8/56 (а.с.30 т.2) і пояснень представників сторін об’єкт, в якому повинні розташовуватися приміщення, передбачені для передачу в суборенду Позивачу за спірними договорами, на момент розгляду справи в експлуатацію не введений та перебуває в стадії будівництва згідно дійсного дозволу №118 від 14.04.2008р. (а.с.100 т.1).

Листом №30-12/02 від 30.12.2008р. (а.с.16 т.2), надісланому Позивачу 31.12.2008р. (а.с.а.с.17,18 т.2), Відповідач щодо повідомлень про дострокове розірвання договорів суборенди зазначив про відсутність правових підстав для укладання відповідних додаткових угод щодо розірвання договорів та повернення сплачених коштів, зауважуючи на некоректності визначення дат у проектах таких додаткових угод.

Відповідач проти позову та подальших його змін заперечив з підстав, викладених у відзиві від 23.02.2009р. №23/02-02 (а.с.а.с.87-90 т.1), доповненнях до відзиву від 12.03.2009р. №12/03-02 (а.с.15 т.2) та відзиві від 15.04.2009р. №15/04-09 (а.с.а.с. 40-45 т.2).

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених в заяві від 27.02.2009р. (а.с.77 т.1), оскільки їх (вимог) сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення, а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. (475/97-ВР) , правом на ефективний судовий захист.

Водночас, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення у справі змінити предмет позову.

Натомість заява про від 26.03.2009р. (а.с.а.с.25-27 т.2) про зміну предмету прозову, якою Позивач остаточно наполягав на визнанні спірних договорів недійсними та стягненні здійснених за ними платежів, судом до уваги не приймається та відхиляється, оскільки відповідною заявою опосередкована одночасна зміна і предмету немайнової вимоги (з розірвання договорів на визнання їх недійсним), і підстав відповідної вимоги, що є несумісним за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України згідно позиції Вищого господарського суду України, наведеної у п. 2 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 (v1228600-06) .

Дійсно, у розумінні абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення ВАСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97 р. N 02-5/289 (v_289800-97) , підставою позову є фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Наразі, заява про від 26.03.2009р. містить у собі посилання на фактичні обставини зміненої вимоги про визнання договорів недійсними із наведеним нормативним обґрунтуванням, яких (обставин та обґрунтування) не було приведено у первісній позовній заяві, а саме:

- невідповідність об’єкту суборенди ознакам речі відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України;

- невідповідність укладеного між Відповідачем та Третьою особою договору найму вимогам законодавства;

- не виникнення у Відповідача прав на передання об’єкту суборенди в користування Позивачу тощо.

Більш того, у запереченнях на відзив від 23.04.2009р. (а.с.а.с.49 т.2) та у поясненнях, наданих представником Позивача у судовому засіданні 23.04.2009р., Позивач фактично сформулював додаткову підставу для визнання спірних договорів недійсними у вигляді (підстава) піддання сумніву правомірності укладання договорів найму між Відповідачем та Третьою особою в контексті можливості застосування положень ст. 331 Цивільного кодексу України в залежності від того, хто є забудовником. На цю обставину також не було посилання у первісній позовній заяві.

З урахуванням викладеного, вимоги щодо визнання спірних договорів суборенди недійсними не є предметом розгляду та правової оцінки у цій справі, що виключає необхідність надання оцінки і запереченням по суті зазначених вимог, наведених Відповідачем у відзиві від 15.04.2009р. №15/04-09 (а.с.а.с. 40-45 т.2).

Суд наголошує, що неприйняття до розгляду в межах цієї справи заяви про від 26.03.2009р. з вимогами про визнання договорів недійсними не обмежує Позивача у праві звернутися із такими вимогами до суду у загальному порядку.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у розірвання договорів суборенди та стягненні здійснених за ними платежів.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст. 1- 3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Цивільним кодексом України (435-15) .

Спірні договори за своєю правовою сутністю є договорами суборенди, що у світлі приписів ст. ст. 759, 774 Цивільного кодексу України та положень ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України зумовлює правомірність застосування при вирішення питання щодо їх розірвання норм законодавства, яке регламентує відносини найму (оренди).

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ст. 784 Цивільного кодексу України договір найму може бути достроково розірваний на вимогу наймача, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов’язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору у разі істотної зміни обставин.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997р. № 02-5/289 (v_289800-97) , Позивач наполягає на розірванні спірних договорів з підстав, передбачених у таких договорах, а саме – з огляду на надсилання ним письмових повідомлень про намір розірвати договори суборенди із відповідними проектами додаткових угод про розірвання згідно положень п. 34.5 кожного із спірних договорів. Таким чином, Позивач вимагає розірвання договорів не у зв’язку із підставами, встановленими ст.ст. 652, 784 Цивільного кодексу України або істотним порушенням зобов’язань відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме з підстав, передбачених самими спірними договорами.

Пункт 34.5 кожного із спірних договорів дійсно передбачає можливість звернення Позивача як суборендаря до Відповідача із повідомленням про дострокове розірвання договорів, проте, таке звернення за змістом цих пунктів лише опосередковує ініціювання процедури припинення договорів – автоматичного розірвання по закінченню певного часу не настає, оскільки сторони передбачили необхідність укладання додаткової угоди про дострокове розірвання договору.

Таким чином, положення вказаних Позивачем пунктів спірних договорів лише відтворюють загальні приписи ст. 525, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України щодо заборони одностороннього припинення (відмови, розірвання) зобов’язань та договорів, а, відтак, - в принципі не можуть бути кваліфіковані як такі (положення), що містять додаткові (порівняно із безпосередньо вказаними у законі) у розумінні ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України підстави для розірвання спірних договорів.

Зважаючи на відсутність погодження Відповідача із пропозицією про розірвання спірних договорів суборенди, яка (відсутність) вбачається із змісту листа останнього №30-12/02 від 30.12.2008р. (а.с.16 т.2), у суду не має підстав для застосування вказаних вище положень договорів, що передбачають саме наявність двосторонньої згоди, зафіксованої у відповідній угоді про розірвання.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу Позивача на юридичній неспроможності його позиції щодо розірвання спірних договорів оренди згідно запропонованих проектів додаткових угод, оскільки п.1 кожного з проектів передбачає розірвання відповідного договору з 24.02.2008р. – тобто навіть до дати їх укладання – виникнення як правової підстави для встановлення відповідних зобов’язань у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України. Розірвання договорів датою, що передує їх укладанню є несумісним із приписами ч. 1 ст. 598 та ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України, оскільки розірвання як спосіб припинення відповідного зобов’язання вимагає існування такого зобов’язання на момент припинення, а отже – моментом розірвання може бути визначена дата лише після дати укладання відповідного договору.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо юридичної неспроможності заявлених Позивачем вимог про розірвання спірних договорів.

Оскільки вимоги про стягнення здійснених за спірними договорами платежів є похідними від вимог про розірвання таких договорів – інших самодостатніх підстав на обґрунтування виникнення у Відповідача відповідних грошових зобов’язань та їх прострочення Позивачем не доведено – остільки суд вважає майнові вимоги безпідставними у заявленому контексті.

Дійсно, діюче законодавство, на яке посилався у своїх запереченнях від 13.03.2009р. (а.с.а.с. 1,2 т.2) на відзив Позивач, пов’язує здійснення платежів суборендарем на користь орендаря із користуванням відповідним об’єктом суборенди, проте не встановлює заборони щодо можливості отримання таких платежів перед надання об’єкту у користування, як це відображено в умовах спірних договорів. В свою чергу, попередня сплата платежів не спростовує їх юридичної природи як сплати за подальше користування, а, отже – не призводить до автоматичного виникнення у отримувача обов’язку з їх повернення платнику.

В свою чергу, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України обов’язковою умовою застосування судом певного способу судового захисту є наявність порушеного відповідачем суб’єктивного права (інтересу) позивача. Відсутність укладених між сторонами додаткових угод у запропонованій Позивачем редакції, яка містила обов’язок Відповідача про повернення отриманих платежів, зумовлює висновок про відсутність підстави для виникнення права вимоги такого повернення, а, відтак – і об’єктивну неможливість порушення такого відсутнього права.

Беручи до уваги, що ні умови укладених договорів суборенди, ні норми діючого законодавства, на яке вказував Позивач, не містять підстав для висновку про існування у Відповідача грошового зобов’язання перед заявником позову в межах визначених останнім сум, суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 19 Конституції України, якою запроваджений принцип заборони примушення особи до вчинення дій, які не є обов’язковими за законодавством, відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення грошових коштів у повному обсягу.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача, викладеного у телеграмі від 09.02.2009р. (а.с.49 т.1) про передачу справи в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки сутність розглядуваного спору, а саме – вимоги про розірвання спірних договорів суборенди – за змістом ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість розгляду справи за місцем знаходження зобов’язаної за договором сторони. Оскільки спірні договори суборенди за своєї правовою природою встановлюють обов’язки для двох сторін, остільки суд управнений розглядати спір по суті за місцезнаходженням Позивача як однією із зобов’язаних сторін.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Третьої особи про відкладання розгляду справи, оскільки:

- в клопотанні не наведені і до матеріалів справи не додані докази наявності поважних причин неявки у судове засідання;

- Третя особа як юридична особа мала можливість протягом розгляду цієї справи в порядку ст. 28 Господарського процесуального кодексу України забезпечити участь у судових засіданнях будь-якої уповноваженої за довіреністю фізичної особи та незалежно від участі у справі представника довести до відома суду свою позицію по суті розглядуваного позову – особиста участь керівника Приватного підприємства "Ярус" не вимагається;

- за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладання через неявку певного учасника справи можливо лише у разі, якщо справу не може бути вирішено без його присутності та виключно в межах процесуального строку розгляду справи. Між тим, наявних в матеріалах справи документів цілком достатньо для належної кваліфікації спірних правовідносин, а закінчення строків розгляду цієї справи 27.04.2009р. з урахуванням встановлених строків поштового обігу по Україні унеможливлюють дотримання вимог щодо належного повідомлення всіх учасників справи у разі ймовірного відкладання розгляду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у повному обсягу відносяться на рахунок Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд –

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГЕЙМ УКРАЇНА", м. Донецьк (ідентифікаційний код 33440860) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ІНДУСТРІАЛЬНИЙ", м. Кривий Ріг (ідентифікаційний код 33488640) про розірвання договорів суборенди №F11/KP-1 від 08 липня 2008р. та №F11/KP-2 від 09 липня 2008р. та стягнення орендної плати за перший місяць оренди у розмірі 162568,99 грн. та суми сплаченої як гарантійний платіж у розмірі 81 284,50грн., у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.04.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.