44/5005/9998/2012 Про стягнення завданих збитків - 10.06.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013 року у справі №44/5005/9998/2012

за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м.Київ

до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

про стягнення 480 313 грн. 72 коп.

В листопаді 2012 року державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" ( далі по тексту - ДПМТЗЗТУ "Укрзалізничпостач") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з державного підприємства "Придніпровська залізниця" ( далі по тексту - ДП "Придніпровська залізниця") на свою користь 480 313 грн. 72 коп. збитків та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013 року у справі №44/5005/9998/2012 (суддя Мілєва І.В) в позові відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, витрати по справі віднести на відповідача.

Відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства та на предмет повноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ДПМТЗЗТУ "Укрзалізничпостач" та ДП "Придніпровська залізниця" укладений договір № ЦХП-20109 від 26.12.2008 року (далі по тексту договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець ( відповідач у справі) прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

На виконання умов договору та у відповідності до підписаних сторонами специфікацій № 5.4, 5.5, 5.6 до нього, позивачем поставлено на адресу відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, в тому числі матеріали верхньої будови колії - болт закладний, шайба двовиткова та шуруп колійний.

Продукція надійшла на адресу відповідача безпосередньо від вантажовідправника - ТОВ "Дружковський метизний завод" транзитом без розвантаження. Факт її поставки підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про приймання вантажу.

Пункотом 4.3 договору передбачено, що дата поставки продукції визначається згідно умов її поставки, які зазначаються в специфікаціях до договору, і відповідають вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року.

Позивач вважає, що виконав свої зобов'язання з поставки з моменту передачі товару перевізнику, відповідно до квитанцій про приймання вантажу, які підтверджують фактичне прийняття товару до перевезення 24.04.2009 року, 30.04.2009 року, 06.05.2009 року та 19.06.2009 року, з огляґду на що ДПМТЗЗТУ "Укрзалізничпостач" не несе відповідальності за недостачу товару, яка виникла після передачі товару транспортній організації (відповідний факт встановлений рішенням господарського суду Львівської області від 10.11.2011 року у справі №5013/5341/11) та складає 480 313 грн. 72 коп., а оскільки зазначена сума не оплачена відповідачем, вона підлягає стягненню в судовому порядку. Представник апелянта в судовому засіданні пояснив, що оскільки позивачем оплачена вартість продукції, поставленої йомуТОВ "Корпорація колійні ремонтні технології" на підставі існуючих між ними договірних відносин в повному обсязі, то відповідно, він набув право на стягнення збитків з відповідача у порядку регресу.

Згідно ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові для доставки покупцеві.

В даному випадку позивач виконав зобов'язання з поставки продукції в момент її передачі перевізнику вантажу на ст. Дружківка Донецької залізниці. Позивач вважає, що право власності та відповідальність за збереження продукції перейшло з цього моменту від позивача до відповідача.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що по даній справі ДП "Придніпровська залізниця" є відповідачем як контрагент за договором поставки № ЦПХ-20109 від 26.12.2008 року, укладеним з ДПМТЗЗТУ "Укрзалізничпостач", а не як перевізник за договором перевезення.

Договором перевезення (договір, який укладається між вантажовідправником та залізницею на користь вантажоодержувача) є залізнична накладна. З залізничних накладних вбачається, що вантажовідправником є ВАТ "Дружківський метизний завод", вантажоодержувачем є регіональний склад МТП Придніпровської залізниці, станція і залізниця відправлення є ст. Дружківка Донецької залізниці, станція і залізниця призначення є ст. Іларіонове Придніпровської залізниці, тобто перевезення спірного вантажу було здійснено в межах двох залізниць України.

Позивач посилається на ст.ст. 110, 113-115, 127 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими передбачено, що відповідальність за втрату, нестачу, псування, пошкодження прийнятого до перевезення вантажу несе залізниця (перевізник). Як вже зазначалося вище, вантаж для перевезення був прийнятий на ст. Дружківка Донецької залізниці, тому судова колегія вважає, що позов поданий позивачем до неналежного відповідача.

Окрім того, відвантаження товару відбулось за договором поставки, який укладений між сторонами у 2008 році. До даних правовідносин застосовується загальна позовна давність, у відповідності із ст. 257 Цивільного кодексу України, тривалістю у три роки. Спірні правовідносини мали місце в період: квітень - червень 2009 року, тоді як позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом 15.11.2012 року, тобто з пропущенням встановленого законом строку на його подання.

Відповідно до ч. 3, ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду судом першої інстанції справи відповідачем заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору.

З огляду на викладені обставини, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013 року у справі №44/5005/9998/2012 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.