1.380.2019.000724 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 28.10.2020 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції у справі №1.380.2019.000724 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ" до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року (головуючий суддя - Сакалош В. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (головуючий суддя - Кузьмич С. М., судді: Улицький В. З., Шавель Р. М.),

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ" (далі - ТОВ "ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ", позивач) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200036/2 від 21 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200037/2 від 21 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200051/2 від 22 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200052/2 від 22 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200066/2 від 23 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200067/2 від 23 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200068/2 від 23 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200069/2 від 23 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200074/2 від 23 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200070/2 від 23 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200082/2 від 25 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200091/2 від 28 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200102/2 від 29 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200098/2 від 29 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200103/2 від 29 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200106/2 від 30 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200117/2 від 31 січня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200116/2 від 31 січня 2019 року.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що оскаржувані рішення прийняті без дотримання вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (z0883-12) . Зокрема, позивач зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів не містять інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. На думку позивача, рішення відповідача містять формальні, несуттєві й такі, що не впливають на числове значення задекларованої митної вартості товару обставини.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 16 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: № UA209000/2019/200036/2 від 21 січня 2019 року; № UA209000/2019/200037/2 від 21 січня 2019 року; № UA209000/2019/200051/2 від 22 січня 2019 року; № UA209000/2019/200052/2 від 22 січня 2019 року; № UA209000/2019/200066/2 від 23 січня 2019 року; № UA209000/2019/200067/2 від 23 січня 2019 року; № UA209000/2019/200068/2 від 23 січня 2019 року; № UA209000/2019/200069/2 від 23 січня 2019 року; № UA209000/2019/200074/2 від 23 січня 2019 року; № UA209000/2019/200070/2 від 23 січня 2019 року; № UA209000/2019/200082/2 від 25 січня 2019 року; № UA209000/2019/200091/2 від 28 січня 2019 року; № UA209000/2019/200102/2 від 29 січня 2019 року; № UA209000/2019/200098/2 від 29 січня 2019 року; № UA209000/2019/200103/2 від 29 січня 2019 року; № UA209000/2019/200106/2 від 30 січня 2019 року; № UA209000/2019/200117/2 від 31 січня 2019 року; № UA209000/2019/200116/2 від 31 січня 2019 року.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

ТОВ "ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ" було придбано у PROFIT TRADE GROUP S.R.O. партії товару (одяг вживаний, текстильні вироби вживані, взуття вживане) за контрактом № 2704-2018 від 27.04.2018 року, вартість якого вказана за кожну партію товару згідно інвойсів №№ 1/07/-2019 від 14 січня 2019 року, 4/07/-2019 від 16 січня 2019 року, 5/07/-2019 від 17 січня 2019 року, 3/07/-2019 від 15 січня 2019 року, 2/07/-2019 від 15 січня 2019 року, 8/07/-2019 від 21 січня 2019 року, 10/07/-2019 від 21 січня 2019 року, 11/07/-2019 від 21 січня 2019 року, 13/07/-2019 від 22 січня 2019 року, 12/07/-2019 від 21 січня 2019 року, 14/07/-2019 від 22 січня 2019 року, 9/07/-2019 від 21 січня 2019 року, 15/07/-2019 від 25 січня 2019 року, 16/07/-2019 від 25 січня 2019 року, 19/07/-2019 від 28 січня 2019 року, 18/07/-2019 від 28 січня 2019 року, 22/07/-2019 від 28 січня 2019 року, 23/07/-2019 від 28 січня 2019 року.

З метою митного оформлення придбаних партій товарів ТОВ "ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ" подало до Львівської митниці ДФС митні декларації з доданими документами, зокрема передбаченими статтею 53 МК України та додатково - на підтвердження митної вартості імпортованих товарів - інвойси, автотранспортні накладні CMR, висновки експерта про якісні та вартісні характеристики товарів, зовнішньоекономічний контракт з доповненнями до нього. Контрактом передбачено що загальна сума контракту визначається шляхом складання вартості всіх партій товару за весь період дії контракту, оплата за контрактом здійснюється на банківський рахунок продавця, покупець здійснює платежі згідно з рахунком-фактурою, виставленим продавцем за кожну поставлену партію товару.

Надалі ТОВ "ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ" отримало електронні вимоги по кожній з поданих митних декларацій з проханням відповідно до частин третьої-четвертої статті 53 МК України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, у відповідь на які надало відповідачеві, зокрема, копії митних декларацій країни відправлення, копії банківських платіжних документів про оплату згідно з контрактом № 2704-2018 від 27 квітня 2018 року.

За результатами розгляду митних декларацій та наданих до них документів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA209000/2019/200036/2 від 21 січня 2019 року, UA209000/2019/200037/2 від 21 січня 2019 року, UA209000/2019/200051/2 від 22 січня 2019 року, UA209000/2019/200052/2 від 22 січня 2019 року, UA209000/2019/200066/2 від 23 січня 2019 року, UA209000/2019/200067/2 від 23 січня 2019 року, UA209000/2019/200068/2 від 23 січня 2019 року, UA209000/2019/200069/2 від 23 січня 2019 року, UA209000/2019/200074/2 від 23 січня 2019 року, UA209000/2019/200070/2 від 23 січня 2019 року, UA209000/2019/200082/2 від 25 січня 2019 року, UA209000/2019/200091/2 від 28 січня 2019 року, UA209000/2019/200102/2 від 29 січня 2019 року, UA209000/2019/200098/2 від 29 січня 2019 року, UA209000/2019/200103/2 від 29 січня 2019 року, UA209000/2019/200106/2 від 30 січня 2019 року, UA209000/2019/200117/2 від 31 січня 2019 року, UA209000/2019/200116/2 від 31 січня 2019 року, якими митну вартість товару було визначено за резервним методом та скориговано із заявлених ТОВ "ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ" 1,20 (одяг вживаний несортований, текстильні вироби вживані несортовані) (сортовані - 1,32), 1,22 (взуття вживане) доларів США за кілограм товару до 1,4401 доларів США за кілограм товару.

Як наслідок, відповідачем прийнято відповідні рішення та картки, якими відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із коригуванням митної вартості після прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що ТОВ "ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ" відповідачеві разом з митними деклараціями було подано документи на підтвердження визначеної за основним методом митної вартості товарів відповідно до положень статті 53 МК України, які містять повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікують придбаний товар та містять об`єктивні й достовірні дані. Тобто, підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження митної вартості не було. Крім того, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а з оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі поданих позивачем документів.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судами обставин справи, а також те, що обставини, які суди вважали встановленими, не були доведені належними і допустимими доказами, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, оскільки згідно з пунктом 3.1 контракту поставка товару здійснюється на умовах, що зазначаються у інвойсі на кожну партію товару, проте у інвойсі жодних умов поставки не зазначено. Зазначає, що подані до митного оформлення CMR містили розбіжності щодо відправника товару, які на переконання скаржника, свідчать про обґрунтованість сумнівів, що ці документи стосуються саме оцінюваної партії товару. Також зазначає, що згідно з умовами договору валютою ціни і валютою платежу є долар США, проте у заявках на закупівлю валюти, які позивач зазначив як платіжні документи, здійснювалася закупівля валюти Євро. Додаток №3 до контракту, який вносить відповідні зміни до контракту, вперше поданий Митниці 5 березня 2019 року до митного оформлення МД №UA209140/2019/118815. До митного оформлення попередніх декларацій цей документ не надавався, відповідно, у Митниці не було відомостей про цей додаток. Тому, на переконання скаржника надані документи до митного оформлення товару, а також на обґрунтовану вимогу митного органу, не підтвердили митну вартість за першим методом, у зв`язку з чим після проведення консультацій були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та визначення її за резервним методом. Скаржник посилається на безпідставність висновків судів щодо невідповідності рішень вимогам законодавства.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіряючи правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів виходить з такого.

За правилами частин першої, другої статті 51 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Такими документами є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За правилами пункту 2 частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

За встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач не довів наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності наданої декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, виключно наявність яких могла бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ" разом з митними деклараціями було надано відповідачеві на підтвердження заявленої митної вартості товарів за основним методом усі необхідні та передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які містили повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікували придбаний товар та містили об`єктивні й достовірні дані, і обґрунтованих доводів, які б спростовували ці обставини, касаційна скарга не містить.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку з тим, що в інвойсах, всупереч умовам контракту, не зазначено умови поставки, що було предметом дослідження судами попередніх інстанцій, які встановили, що такі доводи суперечать наявним в матеріалах справи та наданим під час митного оформлення інвойсам, які містять як умови поставки, так і відомості про товар, який поставляється, та його ціну.

Також, суди дослідили зміст автомобільних накладних CMR і дійшли висновку, що технічні помилки у їх заповненні не стосуються ціни товару, не впливають на числові значення митної вартості та правильність її визначення, а відповідну інформацію орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність технічних помилок у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ці помилки можуть свідчити, що вони стосуються іншого товару, ґрунтуються виключно на власних припущеннях відповідача і в межах цієї справи не можуть бути визначальними для висновку щодо неправильності визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом або констатації правомірності застосованого відповідачем резервного методу.

Щодо доводів про відсутність прайс-листів і некоректність висновків експерта, варто зауважити, що ці документи не передбачені у частині другій статті 52 МК України, як основні документи, які підтверджують митну вартість товарів, а можуть бути надані виключно додатково для усунення обґрунтованих сумнівів Митниці, яких у цій справі не встановлено.

Варто зауважити, що вказані доводи самі по собі не можуть слугувати належною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, з огляду на незазначення митним органом причин неможливості перевірки митної вартості товару на підставі наданих декларантом документів та необгрунтування необхідності надання декларантом саме цих документів для підтвердження митної вартості такого товару.

Щодо доводів заявника касаційної скарги на надання неправильної оцінки судами попередніх інстанції наданим позивачем документам, заявлених як платіжні документи на оплату, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг з транспортування, страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Крім того, суди встановили, що додатком до контракту № 2704-2018 від 27 квітня 2018 року передбачено, що товар відвантажується на умовах післяоплати, відтак, вимога надати платіжні документи саме під час митного оформлення товару є недоречними, а їх надання можливе виключно за умови наявності таких.

По-друге, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами, що надані позивачем документи не є документами, що підтверджують реальну оплату за придбаний товар, а є документами на закупівлю валюти. Враховуючи роз`яснення ПАТ "ОКСІ БАНК", викладені у листі № 2101-246 від 27 березня 2019 року, механізм транскордонних переказів коштів через кореспондентський рахунок банку в іноземній валюті, відкритий в іншому банку, має свої особливості, зокрема, в частині відображення у виписках з поточних рахунків операцій з переказу коштів в іноземній валюті згідно з платіжним дорученням.

Доводи заявника касаційної скарги, що цим листом ПАТ "ОКСІ БАНК" підтвердив, що поданий до митного оформлення документ не є банківським платіжним документом, а лише заявкою на закупівлю валюти, не знайшов свого підтвердження під час касаційного перегляду та суперечать змісту дослідженого судами попередніх інстанцій листа ПАТ "ОКСІ БАНК" № 2101-246 від 27 березня 2019 року.

Колегія суддів враховує, що під час розгляду справи судом першої інстанції, представником позивача на підтвердження факту оплати з боку позивача на банківський рахунок контрагента нерезидента - Profit Trade Group s.r.o грошових коштів за товар згідно з інвойсами, датованими січнем 2019 року, долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень про таку оплату.

Посилання відповідача на відмінність валюти у контракті (долар США) та наданих до митного оформлення платіжних документів (Євро) суди попередніх інстанцій визнали безпідставними, оскільки на підтвердження факту наявності домовленості між позивачем та його контрагентом Profit Trade Group s.r.o про те, що валюта платежів за контрактом № 2704-2018 від 27 квітня 2018 року може відрізнятися від валюти ціни товару долучено до матеріалів справи копію додатку № 3 від 16 липня 2018 року до вказаного контракту.

Доводи, що цей додаток №3 надано Митниці лише 5 березня 2019 року під час митного оформлення МД №UA209140/2019/118815, а тому його відсутність надавала підстави для витребування додаткових документів, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки, як вже було зазначено, у вимогах про витребування додаткових документів не зазначено жодних підстав для їх направлення, відповідно, не повідомлено про необхідність усунути сумніви митниці щодо валюти шляхом подання додаткових документів.

Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно зазначили й про те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Це кореспондується із вимогами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, відповідно до яких прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1617/17, від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17, від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19.

У постановах від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19 Верховний Суд також зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України (4495-17) не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Зазначені обставини у їх сукупності не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права. Фактично, касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій надавали оцінку встановленим обставинам справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи відповідача щодо неможливості визнання митної вартості імпортованих товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 Митного кодексу України, є безпідставними, а відтак, відповідач всупереч статті 77 КАС України не виконав обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності при коригуванні митної вартості товарів, застосовуючи резервний метод.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судді		М.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко