ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11783,33 грн., реальних збитків в розмірі 35442,00 грн., упущеної вигоди в розмірі 6312,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після укладення угоди про розірвання договору № 238, відповідач не звільнив орендовані приміщення, продовжував ними користуватись на протязі 4-х місяців (грудень 2007, січень, лютий, березень 2008 р.) та 26 днів квітня 2008 р., орендну плату за грудень 2007 р. та 26 днів квітня 2008 р. не сплатив, заборгованість складає 11783,33 грн. При звільненні приміщень відповідач наніс позивачу матеріальні збитки (різноманітне пошкодження приміщень) на суму 35442 грн., що підтверджується звітом про експертну оцінку майнових прав, з метою визначення ринкової вартості, крім того, позивач не міг протягом місяця здати звільнені приміщення в оренду в зв’язку з їх непридатністю та поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 6312,50 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає про відсутність заборгованості перед позивачем з орендної плати та про передачу орендованого приміщення позивачу в стані, в якому позивач передав відповідачу орендоване приміщення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

01.03.2007 р. між позивачем –Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство 13058" (орендодавець) та відповідачем Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди № 238 (далі - Договір), згідно якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 345 кв.м, яке знаходиться за адресою: 03022, м. Київ, вул. Кайсарова,7/9.

1 березня 2007 р. об’єкт оренди (приміщення) було передано позивачем відповідачу, що підтверджується актом прийому –передачі від 01.03.2007 року.

Термін дії даного договору визначається з 01.03.2007 по 25.02.2008 (п.1.2. договору).

Оренда плата встановлена п.4.1. договору і складає 25,25 грн. за 1 кв.м. в місяць. Оплата проводиться в гривнях в безготівковій або готівковій формі, на розрахунковий рахунок (в касу) орендодавцем шляхом передплати не менше ніж на місяць вперед.

Між позивачем та відповідачем підписано угоду про розірвання договору № 238 від 01.12.2007.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останній звільнив орендоване приміщення 26.04.2008 року.

Позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача 11783,33 грн. основного боргу, 35442,00 грн. реальних збитків, 6312,50 грн. упущеної вигоди., посилається на ст. ст. 22, 526, 625 ЦК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи умови договору та розрахунок позивача у позовній заяві орендної плати за 250 кв.м та без урахування індексу інфляції, факт звільнення приміщення 26.04.2008 року, відповідач повинен був сплатити орендну плату за період з 01.03.2007 року по 26.04.2008 року на загальну суму 87533,33 грн. (6312,50 грн. *13 + 5470,83 грн. (за 26 днів квітня).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем сплачено позивачу орендну плату по договору на загальну суму 92725,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та розпискою представника позивача від 18.02.2008 року. Факт отримання грошових коштів від відповідача по розписці від 18.02.2008 року, позивачем не заперечується.

Таким чином, судом встановлено, що за період користування орендованим приміщенням з 01.03.2007 року по 26.04.2008 рок, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем по договору оренди.

Позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості по орендній платі по договору у розмірі 11783,33 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 11783,33 грн. задоволенню не підлягаю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму реальних збитків в розмірі 35 442,00 грн. та суму упущеної вигоди в розмірі 6312,50 грн.

Позивач зазначає, що відповідач пошкодив орендоване приміщення, що підтверджується звітом про експертну оцінку майнових прав, з метою визначення ринкової вартості, який був проведений приватним підприємством "Експертзабезпечення" та актом огляду приміщення, який складений працівниками позивача.

Відповідно до акту від 30.04.2008 року огляду приміщення, які орендував відповідач, представники позивача виявили в орендованому відповідачем приміщенні слідуючі недоліки, а саме: при вскритті приміщень устаткування, передане відповідачу по акту прийому –передачі від 01.03.2007 року, було відсутнє майно, а саме підйомник гідравлічний, вантажопідйомністю до 3-тон; обладнання камери для фарбування автомобілів; поліпшення одного з орендований приміщень орендодавця (ремонт під офісне приміщення), також актом встановлено, що всі приміщення знаходяться в засміченому стані з великими купами сміття; електрична проводка (6 м. ) в приміщенні обірвана і знаходиться в непридатному для експлуатації стану; зник обігрівач приміщення; за малярним цехом знята витяжна вентиляція з електромотором; обірвані шпалери та зірваний пінопласт; залишені повні бочки відпрацьованого моторного масла; розбито 2 вікна площею 2м2; підлога забруднена маслом.

Відповідно до висновку експерта, складеного 01.09.2008, вартість збитків пов’язаних з втратою основних засобів та відновлювального ремонту складає 35442,00 грн.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Судом не приймаються посилання позивача на акт від 30.04.2008 в якості доказів втрати позивачем основних засобів та пошкодження відповідачем приміщення, оскільки позивачем не надано доказів передачі основних засобів відповідачу. Актом прийому –передачі від 01.03.2007 відповідачу не передавалось устаткування, про зникнення якого позивач вказує в акті від 30.04.2008.

Крім того, суд враховує, що відповідачем орендоване приміщення було звільнено 26.04.2008, огляд приміщення 30.04.2008 був здійснений за відсутністю представників відповідача та через чотири дні.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано доказів пошкодження майна або звернення до правоохоронних органів щодо факту викрадення відповідачем устаткування.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає не доведеним факт понесення позивачем збитків внаслідок зникнення устаткування та пошкодження приміщення, протиправності дій відповідача, які виразилися у крадіжці устаткування та псування приміщення, а також наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками у розмірі 35442,00 грн..

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Позивачем не доведено суду наявність пропозицій від осіб зацікавлених в оренді приміщення, яке раніше орендував відповідач, щодо бажання орендувати приміщення в травні 2008 року.

Таким чином, в порушення статей 33, 34 ГПК України позивач не надав суду належних доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, спричинення шкоди, наявності причинного зв‘язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України,-

В задоволенні позову відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України (1798-12) .