5011-11/409-2012-32/539-2012 Про визнання недійсним рішення міської ради з питань оренди нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста, а також щодо договорів оренди зазначених нежилих приміщень - 29.05.2013 Прийняття

- визнання незаконним рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 64/6280 (raa064023-11) "Про внесення змін до рішень Київської міської ради з питань оренди та до договорів оренди нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" в частині п. 1 Додатку 1 до цього рішення;

- скасування рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 64/6280 (raa064023-11) "Про внесення змін до рішень Київської міської ради з питань оренди та до договорів оренди нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" в частині п. 1 Додатку 1 до цього рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення Київською міською ради № 64/6280 від 22.09.2011 року (raa064023-11) , відповідно до якого п. 12 рішення № 1015/4453 від 08.07.2010 року (ra1015023-10) визнано таким, що втратив чинність, а позицією 14 рішення № 77/4549 від 31.01.2008 року (ra0077023-08) Орендарем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзторг", грубо порушує його права та охоронювані законом інтереси, суперечить чинному законодавству, прийняте з перевищенням повноважень та є втручанням у його господарську діяльність.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2012 року по справі 5011-11/409-2012 було задоволено касаційну скаргу відповідача у справі - Київської міської ради, касаційну скаргу першої третьої особи - Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", у зв'язку з чим скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року, а справу передано на новий розгляд.

У відповідності до норм процесуального законодавства (статті 111-12 ГПК України), вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. У якості фактів та доказів, які обов'язково повинні бути досліджені судом під час нового розгляду спору по даній справі повинно бути з'ясовано, зокрема: які конкретно права позивача було порушено при винесенні Київською міською радою рішення від 22.09.2011 року № 64/6280 (raa064023-11) "Про внесення змін до рішень Київської міської ради з питань оренди та до договорів оренди нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва"; чи укладалась відповідна угода між Орендодавцем та Орендарем на підставі рішення Київської міської ради від 08.07.2010 року № 1015/44453 (ra1015023-10) "Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва".

В процесі розгляду справи судом першої інстанції ухвалами від 01.02.2012 року та від 20.02.2012 року було залучено до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" та Закрите акціонерне товариство "Алма-Україна".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2012 року, на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України, подана третьою особою - Закритим акціонерним товариством "Алма-Україна" позовна заява, була повернута заявнику без розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 р. у справі № 5011-11/409-2012-32/539-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем, у відповідності до приписів ст. 33, 34 ГПК України обставин, з якими законодавство України пов'язує недійсність актів органів місцевого самоврядування та не встановлення судом наявності порушення оскарженим актом органу місцевого самоврядування прав, свобод та законних інтересів позивача.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2013 року у справі № 5011-11/409-2012-32/539-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В. № 5011-11/409-2012-32/539-2012 від 22.04.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-11/409-2012-32/539-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30 (vr030414-10) , згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-11/409-2012-32/539-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року по апеляційній скарзі порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 29.05.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційні скарги задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2013р. скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2013р.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 29.05.2013 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи-2.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

Як вірно встановлено судом першої інстанції на виконання рішення Київської міської ради від 31.01.2008 року № 77/4549 (ra0077023-08) "Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва", між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", далі Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзторг", далі Орендар, було укладено Договір № 05/3168 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передасться в оренду, від 14.10.2008 року, далі Договір, за умовами якого Орендар приймає в оренду нерухоме майно, за адресою: вул. Вишгородська/Івашкевича, 28/1 літ. А, далі Об'єкт оренди.

01 липня 2010 року між Орендарем та Закритим акціонерним товариством "Алма-Україна", далі Товариство, укладено угоду, про заміну сторони по Договору, далі Угода. Пунктами 1 та 3 Угоди визначено, що Товариство приймає всі права та обов'язки Орендаря по Договору, і ця угода вступає в силу після підписання сторонами акту приймання-передачі майна, але не пізніше 01.01.2011 року за умови узгодження цієї угоди з власником майна - Київською міською радою.

Надалі, пунктом 12 рішення № 1015/4453 від 08.07.2010 року (ra1015023-10) , Київською міською радою внесено зміни до рішення від 31.08.2008 року №77/4549 (ra0077023-08) "Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва", а саме позицію 14 додатка 1 до рішення, зокрема визначено орендарем Об'єкту оренди Товариство, на підставі укладеної Угоди.

Позовні вимоги мотивовані порушенням законних прав позивача прийнятим Київською міською радою рішення № 64/6280 від 22.09.2011 року (raa064023-11) , відповідно до якого п. 12 рішення № 1015/4453 від 08.07.2010 року (ra1015023-10) визнано таким, що втратив чинність, а позицією 14 рішення № 77/4549 від 31.01.2008 року (ra0077023-08) Орендарем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзторг".

На думку позивача, вказане рішення суперечить чинному законодавству, прийняте з перевищенням повноважень, грубо порушує його права та законні інтереси, та є втручанням у його господарську діяльність.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. п. 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови здачі в оренду об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Тобто, Київська міська рада у спірних відносинах діє як орган, через який територіальна громада реалізує повноваження власника майна, а право розпорядження таким майном вирішується радою шляхом прийняття відповідних рішень.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду даної справи рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 64/6280 (raa064023-11) "Про внесення змін до рішень Київської міської ради з питань оренди та до договорів оренди нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" в частині п. 1 Додатку 1 до цього рішення.

Реалізуючи законодавчо-визначене право розпорядження об'єктами комунальної власності, Київська міська рада прийняла рішення № 77/4549 від 31.01.2008 року (ra0077023-08) , за наслідками якого був укладений Договір оренди спірного майна. Орендарем майна визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзторг", і в подальшому змінено на Закрите акціонерне товариство "Алма-Україна" на підставі укладеної Угоди.

У відповідності змісту зазначеної Угоди сторони домовились про умови, за якими ця угода вступає в силу, зокрема: підписання акту приймання передачі майна; узгодження цієї угоди власником майна - Київською міською радою.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, докази на підтвердження тої обставини, що спірне майно було передано на користь Закритого акціонерного товариства "Алма-Україна" за актом приймання передачі, як це зазначено у п. 3 Угоди, у матеріалах справи відсутні.

Натомість, судом було досліджено наданий сторонами процесу акт приймання - передачі об'єкту оренди від 10.06.2011 року, з якого вбачається, що саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзторг" здано Орендодавцю спірне майно.

Отже, приймаючи спірне рішення № 64/6280 від 22.09.2011 року (raa064023-11) та вносячи зміни до рішення № 1015/4453 від 08.07.2010 року (ra1015023-10) , Київська міська рада надала дозвіл позивачу на укладення (переукладення) договору оренди спірного майна.

Як зазначив Конституційний суд України у своєму рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) , ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Частиною першою ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Втім, доказів укладання додаткових угод до Договору, або інших договорів на виконання рішення Київської міської ради № 1015/4453 від 08.07.2010 року (ra1015023-10) , рішення № 64/6280 від 22.09.2011 року (raa064023-11) , сторонами суду не надано.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте позивачем не доведено суду обставини, за якими спірне рішення ради не відповідає нормам діючого законодавства, прийняте не у межах повноважень та не у спосіб, передбачений законом.

Крім того, як достеменно встановлено судами та не спростовується заявником, звертаючись до суду з даним позовом, позивач всупереч вимог ч ст.ст. 1, 33 ГПК України не наводить, в чому полягає порушення його прав та законних інтересів, для захисту яких він звернувся до суду, а лише стверджує про те, що оспорюваний ним акт відповідач у справі не мав права приймати, що має наслідком визнання такого акту незаконним з подальшим скасуванням.

Відтак колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 64/6280 (raa064023-11) "Про внесення змін до рішень Київської міської ради з питань оренди та до договорів оренди нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" в частині п. 1 Додатку 1 до цього рішення було прийнято відповідачем у межах власної компетенції та у повній відповідності до вимог законодавства України, чинного на момент його прийняття.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.