509/1708/20 Про скасування постанов патрульного відділу поліції про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - 28.10.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в особі інспектора сектору реагування патрульної поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Швеця Артема Сергійовича, про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, постановлені у складі колегії суддів: Стас Л.В., (доповідач), Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в особі інспектора сектору реагування патрульної поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Швеця Артема Сергійовича, про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в особі інспектора сектору реагування патрульної поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Швеця Артема Сергійовича, про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії.

3. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання даного позову із адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Паскалова Д.І про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

4. Не погоджуючись з такими рішеннями суду, позивачем подано апеляційні скарги.

5. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суд Одеської області від 14 квітня 2020 року та ухвалу Овідіопольського районного суд Одеської області від 12 травня 2020 року.

6. Вказані рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ухвали, які оскаржує позивач, не підлягають апеляційному оскарженню.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Позивач, вважаючи вказані ухвали суду апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для визначення нового складу суду та вирішення питання про відкриття провадження.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи "у відкритті апеляційного провадження", за однією й тією ж апеляційною скаргою, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2020 року про відмову в об`єднанні справ, викладену відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 243 КАС України окремим документом, суд апеляційної інстанції послався на те, що "оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 КАС України, окремо від рішення суду не допускається з нехтуванням "Практики застосування окремих приписів КАС України (2747-15) (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)", щодо відповідності положенням КАС висновку (іншого) суду апеляційної інстанції в частині наявності в адміністративного суду повноважень на об`єднання для спільного розгляду і вирішення кількох адміністративних справ: "Сам факт відсутності у КАС вказівки '...' не дає суду підстав відмовляти '' і при наявності передбачених статтею 172 КАС підстав об`єднати для спільного розгляду і вирішення кількох адміністративних справ" (п. 4 оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 06 серпня 2008 року за № 1367/100/13-08 (v1367760-08) ).

9.1. Також позивач зазначив, що відмовляючи "у відкритті апеляційного провадження", за однією й тією ж апеляційною скаргою, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 квітня 2020 року про відкриття провадження, викладену відповідно до вимог п. З ч. 5 ст. 243 КАС України окремим документом, суд апеляційної інстанції послався на те, що "оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 КАС України, окремо від рішення суду не допускається", з нехтуванням норм міжнародного права.

9.2. Крім того, скаржник вважає протиправним віднесення судом першої інстанції вказаної справи до справ незначної складності за відсутності ознак передбачених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 КАС України та проведення у зв`язку з цим розгляд справи за правилами спрощеного провадження - без повідомлення (виклику) сторін.

9.3. На думку позивача, відмова в задоволенні адміністративного позову у справі є наслідком ухвали про розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного (письмового) провадження та про відмову в об`єднанні адміністративних позовів, а отже ухвала про відкриття провадження, та про відмову в об`єднанні адміністративних позовів, так само рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову у справі перебувають у нерозривному зв`язку один з одним.

Таким чином, множинне "розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного (письмового) провадження" та відмова об`єднати справи з одночасною відмовою у зв`язку з вищезазначеним в задоволенні адміністративного позову по справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як три самостійних акта - окремо щодо відкриття провадження, щодо відмови об`єднати справи, та щодо відмови в задоволенні адміністративного позову. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі №24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв`язку з наведеним, оскарження самого лише рішення про від мову в задоволенні адміністративного позову у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом проце суальних дій - розгляду справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного (письмового) провадження та відмови в об`єднанні справ.

10. Головне управління Національної поліції в Одеській області у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІІ. Нормативне врегулювання

11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України (2747-15) ), вважає за необхідне зазначити таке.

12. Частиною другою ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

14. За правилами частини другої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

15. Відповідно до частини третьої вказаної статті заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

16. Тобто, окремо оскаржені в апеляційному порядку можуть бути виключно ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена в процесуальному законі.

17. Перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, встановлений статтею 294 КАС України.

18. Відповідно до цієї статті окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 5) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

19. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 299 КАС України).

ІV. Оцінка Верховного Суду

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

21. Аналіз наведених правових норм свідчить, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду по суті спору, спрямоване на відстрочення реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору та має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.

22. Як було зазначено вище, вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, встановлений статтею 294 КАС України.

23. Ухвали про відкриття провадження та про відмову у задоволенні клопотання про об`єднання позовів до зазначеного переліку не входять.

24. Таким чином, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту першого частини першої статті 299 КАС України правильно керувався положеннями частини першої статі 294 цього Кодексу.

25. Крім того, П`ятим апеляційним адміністративним судом встановлено, що в четвертому абзаці мотивувальної частини ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 квітня 2020 року було допущено описку, а саме: помилково зазначено, що "статтею 294 КАС України, не передбачено оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху" замість правильного "статтею 294 КАС України, не передбачено оскарження ухвали про відкриття провадження у справі".

26. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року було виправлено описку, допущену в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 509/1708/20, правильно зазначивши, що "статтею 294 КАС України, не передбачено оскарження ухвали про відкриття провадження у справі".

27. Також, П`ятим апеляційним адміністративним судом встановлено, що в четвертому абзаці мотивувальної частини ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2020 року було допущено описку, а саме: помилково зазначено, що "статтею 294 КАС України, не передбачено оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху" замість правильного "статтею 294 КАС України, не передбачено оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про об`єднання справ в одне провадження".

28. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року було виправлено описку, допущену в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 509/1708/20, правильно зазначивши, що "статтею 294 КАС України, не передбачено оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про об`єднання справ в одне провадження".

29. З огляду на викладене, Суд вказує, що ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

30. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

31. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

32. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; пункт 29).