40/156 Про звільнення займаних приміщень та стягнення неустойки з підстав закінчення строку їх оренди - 26.03.2009 Прийняття

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку "Дніпрозв’язок"(далі Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"(далі Відповідач) про зобов’язання звільнити безпідставно займані приміщення та стягнення неустойки за користування майном у розмірі 234 991,40 грн.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Так, за твердженням Позивача 26.03.2007 року сторони уклали договір оренди нежитлових приміщень № 167, за яким Відповідач отримав у користування нежиле приміщення площею 919,4 кв.м в будівлі ВАТ "Дніпрозв’язок", що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Солом’янська,3.

Відповідно до п.п.10.1 та 10. 9. Договору дія Договору закінчилася 30.06.08.

Позивач зазначає, що не одноразово звертався до Відповідача з листами про звільнення орендованих приміщень у зв’язку із закінченням терміну дії договору. Однак Відповідач відповіді не надавав, приміщення не звільнив, чим на думку Позивача грубо порушив ст. 41 Конституції України та ст. 317 ЦК України.

Крім цього, Позивач зазначає, що оскільки Відповідач не звільняє приміщення після закінчення терміну дії договору, то відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України Позивач вправі нарахувати неустойко у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, яка за розрахунками Позивача на момент подання позову становить 234 991,40 грн.

Ухвалою суду від 04.09.08 порушено провадження у справі № 40/156, розгляд справи призначено на 23.09.08.

Ухвалою суду від 23.09.08 розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін на 14.10.08.

Ухвалою суду від 14.10.08 у зв’язку поданим клопотанням Відповідача розгляд справи відкладався на 30.10.08.

30.10.08 у судове засідання з’явилися представники сторін. Представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій заперечує проти позовних вимог з наступних обставин.

Відповідач підтверджує той факт, що між сторонами укладено договір оренди, відповідно до якого Позивач передав а Відповідач прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення площею 919,40 кв.м., які перебувають у власності Позивача і знаходяться за адресою м. Київ, вул. Солом’янська, 3.

Дане приміщення взято в оренду Відповідачем з метою здійснення власної господарської діяльності, передбаченим статутом, що відповідає меті Договору. Так відповідно до договору у орендоване приміщення було розкладено магістральне волокно-оптичний кабель, який є необхідним для можливості здійснення діяльності Відповідач. Також з метою надання телекомунікаційних послуг абонентам Відповідач за погодженням із Позивачем розташував у орендованому приміщенні сервер, не обладнання, технологічне обладнання передачі даних Інтернет, програмний комутатор Softswitch та центр управління.

Своїми листами від 07.07.08 № 994, від 03.10.08 № 1458 та від 15.10.08 № 1508 Відповідач Повідомив Позивача про той факт, що через велику кількість обладнання та його складність, демонтаж потребує особливого технічного процесу, який має виключати випадки переривання роботи обладнання, так як це може призвести до припинення надання комунікацій послуг населення. Строки такого демонтажу становлять від 7 семи місяців до року, про що було повідомлено Позивача.

Крім того Відповідач зазначає, що Відповідач і надалі сплачує орендну плату згідно платіжного доручення а також вчиняються дії щодо звільнення приміщення.

У частині позовних вимог щодо стягнення неустойки, Відповідач просить припинити провадження з огляду на наступне.

Так, Відповідач зазначає, що перебіг позовної давності у відповідності до ч. 2 ст. 786 ЦК України, (застосовується до вимог, які випливають із договору найму) щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем.

За таких обставин, Відповідач вважає, що перебіг позовної давності щодо стягнення неустойки за час прострочення розпочинається з моменту повернення приміщення Позивачеві, оскільки без даного моменту не можна визначити "час прострочення".

З посиланням на п. 2.3. Договору оренди № 167 від 26.03.07, Відповідач зазначає, що майно, передане Орендарю (Відповідачу) повертається Орендодавцеві (Позивачу) за Атом прийому-передачі. На момент звернення Позивача до суду майно не передано за актом приймання передавання, неправомірність користування приміщенням не встановлена в судовому порядку, а відтак неможливим є визначення час прострочення та нарахування суми неустойки. З огляду на зазначене, Відповідач вважає, що у Позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з вимогу про стягнення неустойки, у зв’язку з тим, що строк позовної давності для звернення до суду з такою вимогою ще не розпочався.

У судовому засіданні 30.10.08 судом оголошувалась перерва до 13.11.08

У судовому засіданні 13.11.08 Позивач подав суду письмові заперечення на відзив Відповідача. В яких зазначає, що у відповідності до п. 3.8. Договору Орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату за період фактичного перебування по день підписання Акту повернення майна. Оскільки, Відповідач не звільнив приміщення, то відповідно повинен сплачувати за фактичне користування приміщення. Крім того, Позивач зазначає, що у відповідності до п. 3.2 Договору Орендодавець (Позивач) до 25-го числа, що передує розрахунковому, надсилає Орендарю (Відповідачу) рахунок-фактуру, згідно якого Відповідач повинен здійснювати платіж. За доводами Позивача, після закінчення терміну дії договору оренди, Позивач не направляв на адресу Відповідача такого рахунку-фактури.

За клопотанням Відповідача щодо витребування додаткових доказів, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.12.08

У судовому засіданні 09.12.08 в порядку ст. 29 ГПК України у справу вступив представник прокурора тури м. Києва.

Представник Позивача у судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача неустойку у розмірі 483 284,20 грн. Також надав письмові заперечення на відзив Відповідача.

Представник Відповідача надав письмові доповнення до відзиву на позовну заяву та заявив клопотання про витребування у Позивач докази, на підтвердження того факту, що Позивач протягом місяця після закінчення терміну дії договору належним чином повідомив Відповідача про припинення дії договору та небажанням його продовжувати.

Клопотання судом задоволено у зв’язку з чим розгляд справи відкладався на 13.01.09.

Через службу діловодства суду 13.01.09 представник Позивача на виконання вимог ухвали суду подав копію опису вкладення як доказ направлення Відповідачу листа № 1617/01 від 23.07.08 про закінчення терміну дії договору та небажання продовжувати дію договору оренди. Також, представник Позивач через службу діловодства суду в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення позовних вимог у зв’язку з не звільненням Відповідачем орендованих приміщень та просить суд стягнути з Відповідача на його користь неустойку у розмірі 873 458,60 грн.

13.01.09 через службу діловодства Господарського суду м. Києва представник Відповідача подав заяву про відвід судді, у зв’язку із чим засідання 13.01.09 не відбулося.

Ухвалою від 14.01.09 Голова Господарського суду м. Києва залишив заяву Відповідача про відвід судді без задоволення.

Ухвалою суду від 14.01.09 суд призначив розгляд справи на 19.02.09.

19.02.09 Позивач через службу діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути неустойку у розмірі 1 037 509,20 грн. У судове засідання 19.02.09 з’явилися представники сторін та органу прокуратури. Представник Позивача підтримав позовні вимоги (з урахуванням про збільшення) у повному обсязі. Представник Відповідача заперечував проти позовних вимог. Представник прокуратури просить суд задовольнити позовні вимоги викладені Позивачем.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.03.09.

12.03.09 Позивач через службу діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача на його корить неустойку у розмірі 1 130 619,00 грн. а також пояснення по суті заявлених вимог.

У судовому засіданні 12.03.09 оголошувалась перерва до 26.03.09 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва,встановив.

Згідно приписів ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено

Частиною 4. ст. 291 ГК України зазначено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 785 ч. 1 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою цієї норми визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом 26 березня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 167 на оренду нежитлового приміщення (далі Договір), відповідно до якого Орендодавець передає а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 919,4 кв.м., які знаходяться у власності ВАТ "Дніпрозв’язок"за адресою: м. Київ, вул. Соломянська, 3. Вказані приміщення надаються для здійснення Орендарем своєї господарської діяльності визначеної його статутними документами.

Вступ орендаря у тимчасове володіння та користування майном настає одночасно із підписанням Акта прийому-передачі вказаного п.1.1. майна, але не пізніше 3-х днів з моменту його підписання. (п. 2.1. Договору).

01.07.2007 року сторони підписали Акт прийому-передачі нежилих приміщень, згідно якого Позивач передав а Відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення згідно Договору № 167 від 26.03.2007.

Сторони також домовились, що Договір вступає в силу з 01.07.2007 і діє до 30.06.2008 (п. 10.1. Договору).

Пунктом 10.9 Договору передбачено, що дія договору припиняється, зокрема внаслідок закінчення терміну дії договору на який його укладено.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення надані сторонами, суд приходить до висновку про те, що позовні підлягають задоволенню з наступних підстав.

Керуючись ст. 4-2 ГПК України правосуддя у судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).

В порядку ст. 638 ЦК України, договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Укладаючи договір оренди нежитлових приміщень № 167 від 26.03.2007р. сторони прийшли згоди щодо істотних умов необхідних для виконання взятих на себе зобов’язань, в тому числі - строк дії договору та порядок припинення зобов’язань (розірвання договору).

Виходячи із умов договору № 167 терміном дії сторонами визначено період з 26.03.2007р по 30.06.2008р (п.10.1. договору).

Так підставою для звернення Позивача до суду є фактичне не виконання Відповідачем умов договору передбачених зокрема п.2.3 Договору.

При цьому, Відповідач вважає недоведеним факт направлення Позивачем повідомлення про відсутність намірів щодо продовження строку дії договору.

За наявними у матеріалах справи доказами, зокрема лист від 03.10.2008р., Відповідач не заперечував припинення строку дії договору, стверджуючи про необхідність продовження строку звільнення приміщення з урахуванням технічних характеристик та кількості обладнання. При цьому Відповідачем запропоновано термін звільнення приміщення –4 місяці та про початок демонтажу обладнання для звільнення приміщення, тобто надано пропозицію щодо зміни умов передбачених розділом 2 договору №167.

З урахуванням наданих сторонами письмових пояснень та дослідивши надані сторонами докази суд вважає договір оренди №167 від 26.03.2007р. таким, що припинив свою дію 30.06.2008р.

Зважаючи на відсутність згоди сторін, щодо змісту наданої пропозиції, оформленої з дотриманням норм ст. 188 ГК України та умов п.10.3. договору до моменту його припинення дана пропозиція по своїй суті вважається повідомленням про неможливість виконання зобов’язань у визначеному договором порядку та визначенням можливих строків виконання.

Стосовно сплати Відповідачем орендних платежів. Суд не погоджується із твердженням Відповідача щодо засвідчення продовження правовідносин за договором в наслідок прийняття сплачених платежів позивачем.

Так, укладаючи договір №167 сторонами погоджено (п.3.8.) що до моменту фактичного повернення орендованого приміщення відповідач (орендар) зобов’язаний сплачувати орендні платежі за період фактичного використання приміщення по день передачі позивачеві (орендодавцю) за актом прийому-передачі.

Стосовно строків направлення Позивачем повідомлення про відсутність намірів щодо продовження строку дії договору №167.

В межах провадження у справі, з урахуванням наданих сторонами на обґрунтування позиції в порядку ст. 33 ГПК України пояснень/заперечень та доказів суд вважає не можливим встановлення (з'ясування) точних строків отримання Відповідачем зазначеного повідомлення.

Так копія фіскального чеку, надана Позивачем на підтвердження відправлення відповідачеві листа №1617 від 23.07.2008р. не дають можливості визначити момент отримання відповідачем повідомлення, а отже і моменту доведення до відома Відповідача позиції Позивача, як орендодавця за договором №167. Однак, з урахуванням наведених вище обставин, Відповідач, як сторона за договором зобов’язаний повідомити Позивача про неможливість виконання зобов’язань передбачених п.2.3. договору до спливу строків виконання визначених з урахуванням п.10.1. договору.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення неустойки та наданих відповідачем заперечень.

Так, відповідач апелюючи до ч.2.ст. 785 ЦК України в контексті ст.ст. 256, 260, 253 та ч.1 ст. 261 ЦК України вважає, що заявлені позивачем вимоги з урахуванням ч.2 ст. 786 ЦК України є неправомірними, оскільки відсутні правові підстави для звернення до суду із вимогою щодо задоволення (відсутній предмет спору в цій частині).

Щодо наведених заперечень слід звернути увагу на наступне. Відповідно до умов договору № 244, а саме: п.2.6. та 11.1. договору, сторони в порядку ст. 628 ЦК України визначили строк дії договору та повернення приміщення. Тобто договір, як правочин вчинений сторонами породжує зобов’язання визначені сторонами як обов’язкові до виконання (ст. 629 ЦК України).

В порядку статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стосовно неможливості визначення часу прострочення та посилань відповідача на норми ч.2 ст. 785 ЦК України та ч.2 ст. 786 ЦК України. Слід звернути увагу відповідача на помилковість суджень. Так відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідач слушно звернув увагу на неможливість визначення часу прострочення, однак, з урахуванням наведеної норми, позивачем реалізовано право в частині визначеній строком винесення рішення по справі, що не позбавляє у разі подальшого невиконання обов’язку повторно звернутися до суду з урахуванням ч. 3 ст. 264 ЦК України.

З урахуванням наведених норм, право на звернення до суду за захистом порушених прав та застосування ч.2 ст. 785 ЦК України щодо сплати неустойки за час прострочення є правомірним. Так невиконання відповідачем зобов’язань у строки передбачені п.11.1. договору визначає відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України.

Щодо апелювання відповідачем до ч.2 ст. 786 ЦК України. Дана норма не визначає особливостей (винятків) щодо строків позовної давності за договором найму в цілому.

Так норма визначена ч.2 ст. 786 підлягає застосуванню в межах можливих порушень та реалізації прав визначених ч. 1 ст. 786 ЦК України.

З урахуванням наведеного суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо припинення провадження у справі в частині стягнення неустойки за час прострочення.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання (ст. 614 ЦК України).

Відповідачем повідомлено позивача про неможливість своєчасного виконання зобов’язання вже після сплину строків виконання, які навіть з урахуванням невизначеності строків доведення намірів позивача були визначені та відомі Відповідачеві. Тобто, навіть за умови повідомлення про відсутність намірів щодо продовження дії договору № 167 у зазначені строки зобов’язання, з урахуванням запропонованих Відповідачем строків (4-6 місяців), виконувалося б з порушенням.

Стосовно тверджень Відповідача про продовження строку дії договору оренди, за відсутності заперечень позивача. Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно використовувати надані їм процесуальні права. Беручи до уваги наведені вище обставини, дане твердження Відповідача суперечить наданим доказам (в т.ч. Відповідачем) та являється необґрунтованим. Оскільки визнання припинення строку дії договору, не доводить правомірності (об’єктивності) надання в подальшому зазначених тверджень в межах спору щодо строків звільнення орендованого приміщення.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, то за таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

1. Задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку "Дніпрозв’язок"у повному обсязі.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27-А код ЄДРПОУ 34726705) звільнити безпідставно займані приміщення площею 919,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 3 без права надання іншого приміщення в будівлі ВАТ "Дніпрозв’язок".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська,27-А код ЄДРПОУ 34726705) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь відкритого акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку "Дніпрозв’язок"(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3 код ЄДРПОУ 01168185) неустойку у розмірі 1 130 619,00 грн. (один мільйон сто тридцять тисяч шістсот дев’ятнадцять гривень нуль копійок), суму сплаченого державного мита у розмірі 11 391,19 грн. (одинадцять тисяч триста дев’яносто одна гривня дев’ятнадцять копійок) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень нуль копійок).

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України (1798-12) .

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .