3/20/09 Про визнання недійсним договору про розпорядження правами користування земельною ділянкою - 12.03.2009 Прийняття

Позивач звернувся до господарського суду з позовом визнати недійсними договір від 29.10.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством "Миколаївавтосервіс"і Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Миколаїв"про розпорядження правами користування земельною ділянкою з додатками –План узгодження меж землекористувачів (Додаток 1), лист –узгодження (Додаток 2).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм ст. 10 Закону України "Господарські товариcтва", ст.ст. 116, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, п.7 ст.7.22 та п. 14 ст.7.15 Статуту ЗАТ "Миколаївавтосервіс".

1 - Відповідач-ЗАТ "Миколаївавтосервіс" надав суду відзив в якому зазначає, що при видачі довіреності, головою правління ЗАТ помилково були упущені обмеження, передбачені п.7 ст.7.22 та п.14 ст.7.15 Статуту ЗАТ "Миколаївавтосервіс", відповідно до яких Голова Правління має право видавати довіреності, підписувати договори та інші документи від імені Товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень Статуту. Надання згоди на укладення договорів (угод) купівлі-продажу, міни, дарування, оренди нерухомого майна Товариства, а також об'єктів незавершеного будівництва, інших договорів, предметом яких передбачено право користування, володіння або розпорядження нерухомим майном Товариства, в тому числі об'єктами незавершеного будівництва, відноситься до виключної компетенції Наглядової ради Товариства.

Наглядовою радою ЗАТ "Миколаївавтосервіс"не приймалося рішення про укладення угоди щодо відчуження прав користування належною ЗАТ "Миколаївавтосервіс"земельною ділянкою. В результаті вищезазначеного, коли факт укладення вищевказаного договору став відомим Наглядовій Раді товариства, на позачерговому засіданні Наглядової Ради Товариства всі її члени одноголосно проголосували проти схвалення вищевказаного договору.

Враховуючи наведене, ЗАТ "Миколаївавтосервіс"вважає позовні вимоги обгрунтованими.

2-Відповідач –ТОВ "Богдан-Миколаїв" у своїх відзивах на позовну заяву проти позову заперечує мотивуючи тим, що ЗАТ "Миколаївавтосервіс"зазначена земельна ділянка не належить, на балансі товариства не перебуває, а отже і не може бути такою, що входить до майна товариства. Порядок вчинення правочинів щодо цієї земельної ділянки не підпадає під дію пункту 14 ст. 7.22 Статуту, тобто згоди наглядової ради на вчинення будь-якого правочину щодо цієї земельної ділянки не потрібно.

12.03.09р. суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

Позивачу, як акціонеру ЗАТ "Миколаївавтосервіс", який має долю цінних паперів товариства у повній власності 69,751% (про що свідчить виписка з реєстру власників іменних цінних паперів станом на 28 листопада 2008 рік), стало відомо про укладання 29 жовтня 2008 року між відповідачами договору предметом якого є розпорядження (часткова передача/відчудження) Стороной -1, ЗАТ "Миколаївавтосервіс", Стороні-2, ТОВ "Богдан-Миколаїв", прав користування земельними участками, що знаходяться в законному землекористуванні Сторони-1 на підставі Акту про право постійного користування землею, зазначеного, в преамбулі цього договору, в порядку та на умовах, зазначених в пунктах 2-9 цього Договору та додатків до нього, що є його невід’ємною частиною.

Додатками до договору виступають: План погодження меж землекористування, який підписаний сторонами та лист-узгодження від 29.10.08р.

Спірну угоду з боку відповідача-1 було підписано Діденко К.С., на підставі довіреності від 01.10.08 року, виданої Головою правління ЗАТ "Миколаївавтосервіс".

Дослідивши підстави подання позову та проаналізувавши їх відповідно до норм діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позивач слушно вважає, що зазначена особа не мала достатнього об’єму повноважень на укладення цього договору.

Так, відповідно до п.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття прав та обов’язків.

За змістом п.1, 2, 5, ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, суб’єктами правочину можуть бути лише особи, які мають необхідний обсяг правочино-здатності, що є елементом цивільної дієздатності (ст. 92 Цивільного кодексу України). Порушення цієї вимоги тягне за собою визнання правочину недійсним (ст. 227 ) Цивільного кодексу України (435-15) ). Правочин має бути реальним, тобто спрямованим на фактичне настання правових наслідків.

Слід зазначити, що спірний правочин –договір від 29.10.08р. не вміщує в собі обов’язків осіб які створили правочин та не фіксує умови оплати й відповідні строки. Суд вважає, що в даному випадку, виходячи з додатків до спірного договору його предмету та виступів сторін, має місце імітація правочину оскільки, предмет договору не відповідає намірам та цілям сторін.

Відповідно до норм ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно з п. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу, може бути визнаний судом недійсним.

Тобто, правочинність юридичної особи обмежується не її статутними цілями, а вимогою наявності у неї відповідного дозволу на вчинення певного правочину, або правочином певного типу.

За змістом п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу).

Відповідно до п.1 ст. 154 Цивільного кодексу установчим документом акціонерного товариства є його Статут.

Статут акціонерного товариства є локальним нормативним актом, обов’язковим як для всіх учасників цього товариства, так і для самого товариства як юридичної особи. На підставі статуту товариство в особі відповідного органу управління виступає учасником цивільних правовідносин.

Відповідно до ст. 160 Цивільного кодексу України, в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.

Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.

Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Також, згідно ст. 46 Закону України "Про господарські товариства", в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

У роботі наглядової ради акціонерного товариства з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення наглядової ради акціонерного товариства обов'язкове.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.

Відповідно до п.7 підрозділу 7.22 розділу 7 Статуту ЗАТ "Миколаївавтосервіс", Голова правління має право видавати довіреності, підписувати договори та інші документи від імені Товариства рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженими органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього Статуту.

За змістом п.14 підрозділу 7.15 розділу 7 Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить надання угоди на укладення договорів (угод) купівлі-продажу, міни, дарування, оренди нерухомого майна Товариства, а також об’єктів незавершеного будівництва, інших договорів предметом яких передбачено право користування, володіння або розпорядження, нерухомим майном Товариства, в тому числі об’єктами незавершеного будівництва, договорів застави, майнової поруки, гарантії, кредитних угод, угод з цінними паперами, угод формою розрахунків яких виступає вексель та всіх інших договорів які за сумою перевищують 50000 гривень.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення правлінню Товариства.

Матеріали справи свідчать, що Наглядовою Радою ЗАТ "Миколаївавтосервіс"рішення про укладення між відповідачем спірного договору від 29.10.08року про розпорядження правом користування земельною ділянкою площею 1,89 га по вул. Кірова, 242 в, в м. Миколаєві, що знаходиться в землекористуванні ЗАТ "Миколаївавтосервіс"на підставі акту про право постійного користування землею, виданого у відповідності з рішенням Миколаївської міської ради №14/11 від 14.11.1992 року, не приймалося.

Виходячи з вищенаведеного, підписання договору від 29.10.08року особою- Диденко Е.С. від імені відповідача –1за довіреністю Голови правління ЗАТ "Миколаївавтосервіс"від 01.10.2008 року не відповідає вимогам діючого законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки представник ЗАТ "Миколаївавтосервіс"Диденко Е.С. не мала законних повноважень на укладення спірної угоди.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Згідно ст. 116 Цивільного Кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Отже, позивач як учасник товариства є володільцем корпоративних прав з часткою, яка визначена у статутному фонді господарської організації, що включає її правомочність на участь цієї особи (позивача) в управлінні господарською організацією. При цьому слід зазначити, що право на участь в управлінні товариством реалізується як шляхом безпосередньої участі в роботі органів товариства (членство в правлінні, наглядовій раді), так і через представників, які обираються в органи управління товариством. Учасник товариства має право одержувати інформацію про діяльність товариства та, відповідно до п.2 ст. 200 Цивільного кодексу України суб’єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Таким чином, позивач цілком правомірно обрав захист своїх корпоративних прав через судовий орган.

Додатково необхідно зазначити, що предметом даного спору виступає договір від 29.10.08р., а саме - його недійсність в зв’язку з укладенням неповноважною особою, підставою ж - порушення корпоративних прав позивача, отже суд по даній справі не повинен з’ясовувати факт належності земельної ділянки зазначеної в спірній угоді. Тому, документальні докази щодо встановлення прав на земельну ділянку судом по даній справі не досліджувались.

Крім того, за загальними положеннями цивільного законодавства про правочини, передбачені підстави визнання правочинів (договорів) недійсними. У випадку ж визнання правочину недійсним його додатки не можуть існувати як окремий юридичний факт.

За змістом п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Суд, виходячи з предмету позовних вимог вважає, що спір стосовно визнання додатків до спірного договору недійсними відсутній.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір від 29.10.2008 року укладений між Закритим акціонерним товариством "Миколаївавтосервіс", м.Миколаїв, вул. Кірова, 242 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Миколаїв", м. Миколаїв, вул. Кірова, 242-а.

В іншій частині позову припинити провадження по справі.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Миколаївавтосервіс" (54028, м.Миколаїв, вул. Кірова, 242) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Миколаїв"(54028, м. Миколаїв, вул. Кірова, 242-а) на користь Приватного підприємства "Імпульс-В" (62490, Харківська область, Харківський район, с.Комунар, вул. Озерна, 5, поштова адреса: 61057, м. Харків, вул. Римарська, 22) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ.