41/331 Про стягнення пені за невиконання договору щодо надання послуг з транспортування природного газу - 13.02.2009 Прийняття

В провадженні Господарського суду м. Києва знаходилась справа за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз"до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про стягнення 11133697, 63 грн. основного боргу, 359 408, 02 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 582 651, 38 грн. інфляційних втрат, 55 053, 49 грн. 3 % річних, 29 488 494, 42 грн. пені за безпідставне не підписання актів по Договору.

Під час розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги в частині суми основного боргу, зокрема просив стягнути 11090171,18 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі 42/178 від 17.06.2008 року (суддя Паламар П.І.) позов ВАТ "Харківміськгаз"задоволено в частині стягнення 7 398 900, 00 грн. основного богу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2008 року рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2008 року скасовано, а позовні вимоги ВАТ "Харківміськгаз"задоволенні в повному обсязі.

З відповідача на користь ВАТ "Харківміськгаз"було стягнуто 11 090 171, 18 грн. основного боргу, 353 408, 02 грн. пені, 582 651, 38 грн. інфляційних втрат, 55 053, 49 грн. 3 % річних, 29 488 494, 42 грн. пені за безпідставне не підписання актів по Договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008 року касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2008 року у справі 42/178 (rs2084754) в частині стягнення 29 488 494, 42 грн. пені скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. В іншій частині Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2008 року залишено без змін.

По даній справі Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз"звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"про стягнення 24 654 764, 46 грн. пені за безпідставне не підписання актів приймання-передачі по Договору та 998 115, 39 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в супереч умовам Договору № 75/1-16/66ТР-07 від 30.01.2007 року укладеного між сторонами, безпідставно не підписав акти з транспортування газу за період з вересня 2007 року по січень 2008 року, а тому у відповідності до п. 7.5. Договору нарахував та просить стягнути пеню в розмірі 24 654 764, 46 грн., яку розраховує з 21.03.2008 року.

В обґрунтування позову в частині стягнення інфляційних втрат, позивач посилається на те, що борг в сумі 11 090 171, 18 грн., який стягнутий рішеннями судів по справі 42/178, відповідачем не погашений, а тому нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 998 115, 39 грн., які розраховані з березня по червень 2008 року.

Ухвалою суду від 30.09.2008 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10.11.2008 року.

В судовому засіданні 10.11.2008 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.

10.11.2008 року оголошено перерву до 26.11.2008 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.11.2008 року представники сторін подали спільне клопотання про продовження строків розгляд справи, яке судом задоволено.

26.11.2008 року, судом оголошено перерву до 19.12.2008 року.

В судовому засіданні 19.12.2008 року представник позивача підтримав позовні вимоги, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду клопотання про зупинення провадження по справі.

В судовому засіданні 19.12.2008 року оголошено перерву до 23.01.2009 року.

23.01.2009 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідач надав додаткові письмові пояснення до відзиву на позов та клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів.

23.01.2009 року суд оголосив перерву до 06.02.2009 року.

В судовому засіданні 06.02.2009 року представник позивача надав письмові пояснення по справі, в силу яких, просив суд позов задовольнити повністю, представники відповідач проти пояснень позивача заперечували.

В судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 13.02.2009 року.

В судовому засіданні 13.02.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача подали клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що в провадженні господарського суду знаходиться справа № 42/178 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Розглянувши подане клопотання суд його відхилив, як необґрунтоване, оскільки по даній справі позивач також стягує пеню за не підписання актів та інфляцію, однак розраховує їх за інші періоди ніж ті, що були заявлені по справі 42/178.

Крім того, суд розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження по справі до розгляду справи 42/178, яке було подане в судовому засіданні 19.12.2008 року, в його задоволенні відмовив, оскільки судові рішення по справі 42/178 набрали законної сили і як зазначалось вище в даній справі розглядаються інші періоди нарахування пені та інфляції.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.02.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

30.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз"(далі-Виконавець, позивач) та Закритим акціонерним товариством "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"укладено договір № 75/1 -16/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов’язувався прийняти та про- транспортувати природний газ (далі-Газ) системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користуванні Виконавця, від Пунктів приймання-передачі газу –газорозподільних станцій (надалі-ГРС) на магістральних трубопроводах (надалі-Пункти приймання-передачі газу) та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України (далі- ПВВГ) до пунктів призначення –місця входу газопроводу на територію Споживача або від точки балансового розмежування газопроводів Споживачів для технічної передачі визначеним замовником та доведеним (підтвердженим) до виконавця через Об’єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" (ОДУ ДК "Укртрансгаз") Споживачам, здійснювати облік такого газу, а Замовник зобов’язувався відповідно до умов даного Договору оплатити надані Виконавцем послуги з транспортування газу.

Як встановлено рішеннями судів по справі № 42/178, відповідач заборгував позивачу за надані послуги в період з листопада 2007 року по лютий 2008 року 11 090 171,18 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 998 115, 39 грн. інфляційних втрат за період з березня по червень 2008 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині та їх розмір визначений позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Інфляційні втрати по справі 42/178 позивачем розраховувались та стягувались за період з грудня 2007 по лютий 2008 року.

Слід звернути увагу, що після винесення рішення про стягнення боргу, кредитор може нараховувати інфляційні втрати на суму стягнутого рішенням боргу, оскільки грошове зобов’язання боржника не припиняється і продовжує існувати до його погашення (Інформаційний лист ВГСУ від 20.11.2008 року № 01-8/685 (v_685600-08) ).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору надання послуг з транспортування газу щомісячно оформляється замовником і виконавцем шляхом складання актів здачі-прийомки послуг з транспортування газу, а також акта здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення.

Згідно до 4.3 Договору, сторони зобов’язанні підписати акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу (надалі акт) до п’ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавались послуги.

Акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу та акт здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі Газу в Пунктах Приймання-передачі та Пунктах призначення, відповідно до п. 4.4 Договору, складаються Виконавцем на підставі Реєстру фактично про транспортованих об’ємів природного газу у відповідному місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору підписав та надіслав відповідачу 29.02.2008 року акти здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування газу за період з серпня 2007 року по січень 2008 року (належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи) для підписання, що підтверджується фіскальним чеком № 3378 та описом вкладенням в цінний лист від 29.02.2008 року, які отримані відповідачем, як вбачається із зворотнього повідомлення 06.03.2008 року.

Проте, станом на день розгляду справи в суді відповідач зазначені акти протягом обумовленого Договором строку не підписав, жодних обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав.

Про порушення відповідачем своїх зобов’язань по Договору в частині підписання актів свідчить і той факт, що реєстри фактично протранспортованого газу за період з серпня 2007 року по січень 2008 року (копії в справі) відповідачем підписані.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України (436-15) , суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

П. 7.5 Договору сторони передбачили, що у випадку не підписання встановлених Договором актів у встановлення строки сторона, яка не підписала будь-який акт сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5 % від заставної вартості планових обсягів газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов’язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, протягом якого відбувалася затримка виконання зобов’язання за кожний факт не підписання.

Згідно до п. 2.9 Договору, заставна вартість 1000 (однієї тисячі) м. куб. природного газу за даним Договором у 2007 році становить еквівалент 230, 00 (двісті тридцять доларів 00 центів) дол. США в гривнях за курсом НБУ на день приймання-передачі газу для транспортування.

Позивач за прострочення строків підписання актів, керуючись п. 7.5, 2.9. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 24 654 764, 46 грн.

Відповідно реєстрів фактично протранспортованого газу та курсу НБУ в 5.05 грн. за 1 дол. США, заставна вартість газу становить:

За вересень 2007 року -64457531,94 грн.;

За жовтень 2007 року –67307491,71 грн.;

За листопад 2007 року –127180575,01 грн.;

За грудень 2007 року –130480456,91 грн.;

За січень 2008 року – 91007762,15 грн.

Нарахування пені за не підписання актів по справі 42/178 позивач здійснював включно по 20.03.2008 року.

По даній справі позивач розрахував пеню починаючи з 21.03.2008 року і:

- по акту за вересень по 05.04.2008 року;

- по акту за жовтень по 05.05.2008 року;

- по акту за листопад по 05.06.2008 року;

- по акту за грудень по 05.07.2008 року;

- по акту за січень по 05.08.2008 року.

Всього, за весь період прострочення підписання актів, позивач нарахував пені на суму 24654764,46 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи є опис вкладення, поштова квитанція № 3378 та зворотнє повідомлення про вручення від 29.02.2008 року, з яких вбачається, що весь комплект актів приймання –передачі були отриманні відповідачем 06.03.2008 року.

Враховуючи 5 денний строк для підписання вказаних актів, згідно до п.4.3 Договору, прострочення відповідача розпочалось з 12.03.2008 року.

Однак, як зазначалось вище позивач просить стягнути пеню починаючи з 21.03.2008 року, тому розрахунок пені здійснюється судом в межах позовних вимог по періодах визначених позивачем.

Здійснивши перерахунок пені, зважаючи на прострочення відповідачем встановленого Договором зобов’язання, з останнього, на думку господарського суду підлягає до стягнення пеня в розмірі 24 654 764, 46 грн..

Відповідач позовні вимоги не визнає, в обґрунтування своїх заперечень посилаючись на судову практику, стверджує, що пеня може нараховуватись та стягуватись тільки за порушення грошового зобов’язання, а тому на думку відповідача позовні вимоги в частині стягнення пені за не підписання актів є необґрунтованими та безпідставними.

Однак з такими твердженнями та доводами відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно ч. 1 ст. ЦК України (435-15) основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (435-15) . Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та цього Кодексу (435-15) .

Частина 6 ст. 4 ЦК України передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Законом можуть бути передбаченні особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (ч.2 ст. 9 ЦК України).

Згідно ст. 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 552 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, в силу ст. 1 ГК України цей Кодекс (436-15) визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або Договором.

Частини 1, 2, 3 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частина 6 цієї статті окремо передбачає можливість встановлення санкцій за порушення грошових зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За таких обставин судом встановлено, що норми Господарського кодексу України (436-15) є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності по зобов'язаннях суб'єктів господарювання і чинне законодавство не передбачає встановлення такого виду відповідальності, як пеня виключно за порушення грошового зобов’язання.

Така правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 року по справі № 37/626 (rs1675411) , Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2005 року, Постановою Верховного суду України від 27.09.2005 року)

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд, –

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "УК РГАЗ-ЕНЕРГО" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 34003224) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз"(61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) 24 654 764 (двадцять чотири мільйони шістсот п’ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 46 коп. пені, 998 115 (дев’ятсот дев’яносто вісім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.