461/4836/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 28.10.2020 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №461/4836/16-а

адміністративне провадження №К/9901/16545/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (колегія у складі суддів Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачука А.І.)

у справі № 461/4836/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова

третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії та зобов`язання до вчинення дій.

І. РУХ СПРАВИ

1. 26.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.09.2016 просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (у редакції, чинній станом на день призначення пенсії) у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов`язати Управління ПФУ в Галицькому районі м. Львова у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури перерахувати пенсію за вислугу років з 25.07.2016 у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Львівської області від 14.06.2016 № 18/1072, що становить 20 567,29 грн, без обмежень максимального розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з врахуванням проведених раніше виплат;

- зобов`язати відповідача надалі виплачувати пенсію згідно зі ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Львівської області від 14.06.2016 № 18/1072.

2. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2017 позов задоволено.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2017, ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

4. 23.10.2017 ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 та залишити в силі постанову Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2017.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2017 було відкрито касаційне провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано до Верховного Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 2000 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Галицькому районі м. Львова та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру".

7. У червні 2016 року позивач звернувся до відповідача для перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області від 14.06.2016 № 18/1072 про розмір заробітної плати за посадою старшого працівника прокуратури станом на 01.12.2015 .

8. 22.06.2016 Управління ПФУ у Галицькому районі м. Львова листом № 11072/02-14 відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

9. 15.07.2016 Головне управління ПФУ у Львівській області у листі № 635/Д-20 повідомило ОСОБА_1 що Пенсійний Фонд з 01.06.2015 не здійснює перерахунок пенсії у зв`язку з відсутністю нормативно-правового акту, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

10. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що при перерахунку пенсії застосовується норма Закону, що визначала умови перерахунку та розмір пенсії у відсотках на момент призначення пенсії. Тому відповідач мав перерахувати йому пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії на підставі документів пенсійної справи та довідки про заробітку плату за відповідною посадою.

12. 10.08.2016 відповідач подав заперечення на позов, яке мотивовано тим, що перерахунок здійснюється відповідно до закону, чинного на час звернення за таким перерахунок пенсії. На момент звернення позивача положення Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (1789-12) втратили чинність, тому підстави для перерахунку пенсії відсутні.

13. 30.09.2016 третя особа подала заперечення на позов, у якому зазначала, що позов є необґрунтованим, оскільки на момент подання позивачем заяви про перерахунок пенсії Кабінет Міністрів України не врегулював суспільні відносини у сфері перерахунку пенсії особам, яким призначено пенсію відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (1789-12) . Тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку є правомірними.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 01.06.2015 не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, відповідно до діючих на час призначення пенсії норм Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (1789-12) . Зміни у законодавстві застосовуються лише до осіб, які звернулися після 01.06.2015 із заявою про призначення пенсії, а не із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії.

15. Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України не було прийнято нормативно-правового акту, який визначав би порядок перерахунку пенсії, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру". Тому, відповідач позбавлений можливості здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії, а суд не вправі перебирати на себе функції законодавчого органу і визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що максимальний розмір пенсії відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Позивач у касаційній скарзі виходить з того, що суд апеляційної інстанції не застосував ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" у редакції Закону України 12.07.2001 № 2663-III (2663-14) "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" та за наявності спеціальної норми закону помилково застосував ч. 4 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Скаржник вважає, що внесені зміни до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" стосуються порядку призначення, а не перерахунку пенсії. Оскільки Кабінет Міністрів України не визначив умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, то у спірних правовідносинах слід застосовувати ч. 18 ст. 50-1 вказаного вище Закону. Також скаржник покликається на висновки щодо застосування права, викладені у постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-348а13, від 10.12.2010 у справі № 21-348а13-1, від 10.12.2013 у справі № 21-420а13, від 17.12.2013 у справі № 21-445а13, від 15.12.2015 у справі № 21-4289а15, від 01.03.2016 у справі № 161/20170/14-а.

17. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що доводи позивача про застосування норм закону у редакції, чинній на момент призначення пенсії, ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень законодавства у сфері пенсійного забезпечення. Висновки Верховного Суду України, на які покликається позивач у касаційній скарзі, стосуються інших фактичних обставин і правового регулювання.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

19. На момент призначення позивачу пенсії за вислугу років ч. 2 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ (1789-12) ) передбачала перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

20. Надалі до зазначеної статті неодноразово вносилися зміни та до 01.10.2011 питання перерахунку пенсії регулювалося ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-XII, якою також передбачався перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

21. Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) внесені зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, у зв`язку з чим змінилися порядкові номери частин цієї статті та зазначена ч. 17 стала вважатися ч. 18 без зміну тексту.

22. 14.10.2014 Верховна Рада України прийняла новий Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ), який у ч. 20 ст. 86 містив аналогічні ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

23. Надалі, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) було викладено ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ та ч. 12 ст. 86 Закону № 1697-VІІ у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Зазначені зміни набули чинності 01.01.2015.

24. 15.07.2015 набув чинності Закон №1697-VII (1697-18) , водночас, втратив чинність Закон № 1789-XII (1789-12) (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).

25. Таким чином, на момент звернення ОСОБА_1 до Пенсійного фонду питання перерахунку пенсії працівникам прокуратури регулювалося Законом № 1697-VII (1697-18) , редакція якого передбачала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

26. Відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону № 1697-VII (1697-18) на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

27. Проте, Кабінет Міністрів України на момент звернення позивача до Пенсійного фонду не прийняв таких нормативно-правових актів.

28. Разом з тим, Верховний Суд вважає, що наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, гарантований ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають обов`язок визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.

29. У справі № 711/6019/16-а за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 дійшов висновку, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу. За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII, а потім - ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

30. Оскільки ст. 50-1 Закону № 1789-XII з 01.01.2015 не регулює питання перерахунку працівникам прокуратури пенсії у зв`язку з втратою чинності, тому Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо необхідності застосування цієї норми права.

31. Більше того, з 01.01.2015 умови та порядок перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону № 1789-XII (1789-12) , не регулювалися жодним нормативно-правовим актом, а застосування норми права, яка втрати чинність на момент виникнення спірних правовідносин, суперечить ч. 1 ст. 58 Конституції України.

32. Зважаючи на викладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки відмова Пенсійного фонду обумовлена відсутністю правових підстав для перерахунку позивачу пенсії. Тобто, протиправності дій (бездіяльності) відповідача у цьому випадку немає, оскільки Пенсійний фонд України є органом, який лише реалізує державну політику у соціальній сфері, яку визначає Кабінет Міністрів України.

33. Суд зауважує, що відмова Пенсійного фонду перераховувати ОСОБА_1 пенсію не позбавляє останнього права на отримання пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1789-XII (1789-12) .

34. Постанови Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-348а13, від 10.12.2010 у справі № 21-348а13-1, від 10.12.2013 у справі № 21-420а13, від 17.12.2013 у справі № 21-445а13, від 15.12.2015 у справі № 21-4289а15, від 01.03.2016 у справі № 161/20170/14-а, на які покликається скаржник, не є релевантними до цієї справи, оскільки були прийняті за іншого правового регулювання питання перерахунку пенсії працівникам прокуратури.

35. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

36. Слід також зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 (va07p710-19) № 7-р (II)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є не конституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014, зі змінами, якими було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

37. На дату виникнення спірних правовідносин, а також під час розгляду цієї справи в суді, правове регулювання було іншим. Позаяк рішення Конституційного Суду України має перспективну дію, при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції, з висновками яких погоджується колегія суддів, керувалися наведеними положеннями законодавства, яке тоді ще було чинним.

38. На дату касаційного перегляду судових рішень у цій справі положення, зокрема, ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами, уже втратили чинність. Між тим під час касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції не може перевіряти, чи правильно суди попередніх інстанцій застосували положення, зокрема, матеріального права, в редакції, яка діє на час касаційного перегляду.

39. Зважаючи на особливості касаційного розгляду та ураховуючи, що рішення Конституційного Суду України мають лише дію "на майбутнє", за винятком питань щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, його Рішення від 13.12.2019 № 7-р (II)2019 не може бути враховано Судом при розгляді цієї касаційної скарги.

40. З огляду на наведене, при прийнятті цієї постанови суд касаційної інстанції не брав до уваги Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 (va07p710-19) № 7-р (II)2019. Однак, за правилами п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України вказане рішення Конституційного Суду України може слугувати підставою для перегляду судових рішень в цій справі у зв`язку з виключними обставинами.

41. Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 243/8796/16-а у подібних правовідносинах. Підстав для відступу від таких висновків у цій справі немає.

42. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

43. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

44. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя А.А. Єзеров