4/156 Про стягнення заборгованості за договором поруки - 15.01.2009 Прийняття

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення 109046 грн. 25 коп. заборгованості за договором купівлі- продажу та на підставі договору поруки, з яких 105726 грн.13 коп. основного боргу, 1801 грн. 42 коп. пені за порушення термінів сплати, 1518 грн. 70 коп. відсотків за користування товарним кредитом та судових витрат з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" м. Долинська Кіровоградської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" м. Дніпропетровськ.

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх необгрунтованими, оскільки повноважним представником відповідача не укладався договір поруки та відповідач не брав на себе будь- яких зобовязань щодо погашення заборгованості перед позивачем сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Родина".

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд,-

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного 26.04.2007 року в результаті вільного волевиявлення сторін трьохстороннього договору поруки №472-пор (в подальшому- договір), предметом якого повноважні представники сторін визначили зобовязання поручителя- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (відповідач по справі) перед кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (позивач по справі) солідарно відповідати за виконання боржником- Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Родина" (3-я особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) своїх зобовязань по основним договорам, передбаченим у розділі 2 цього договору стосовно: погашення (сплати) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі і встрок згідно основного договору; сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основних договорів. Згідно до п.2.1 договору під основними договорами в цьому договорі розуміються договір купівлі- продажу №472-скч від 26.04.2007 року та договір купівлі- продажу №472 -кч від 26.04.2007 року, укладені між кредитором ( в основному договорі іменується "Продавець") та боржником ( в основному договорі іменується "Покупець"). Відповідно до п.8.1 договору в забезпечення належного виконання зобовязання покупця за цим договором продавець приймає поруку відповідно до договору поруки, а згідно до п.1.3 договору поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобовязанням боржника перед кредитором по основному договору та по додаткових угодах до нього, які можуть бути укладені сторонами в майбутньому, а саме: у разі невиконання боржником зазначених зобовязань, зобовязується сплатити наявну заборгованість на тих же умовах як і боржник. При цьому кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усих боржників разом, так і від будь- кого з них окремо.

Умови договору визнані повноважними представниками сторін, підписані без будь- яких заперечень чи зауважень, а їх підписи скріплені відтисками печаток підприємств.

Відповідно до пп. 3.4.1. "Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів", яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін’юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557 (z0264-99) , відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб’єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено, а навпаки відповідачем надано в якості зразка печатки підприємства саме ту печатку, відтиском якої посвідчено підпис його представника на договорі поруки від 26.04.2007 року №472-пор.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2008 року по справі №3/458 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Родина" стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Родина" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 105726 боргу, 1801 грн. 42 коп. пені та 1518 грн. 70 коп. за користування товарним кредитом, 1090 грн. 46 коп. державного мита, 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що вказане рішення суду боржником не було виконане, на підставі договору №472-пор від 26.04.2007 року ТОВ "Агросфера" 28.03.2008 року звернулось до поручителя СТОВ "Лан" з вимогою про виконання взятих на себе зобовязань щодо перерахування протягом 3-х днів грошових коштів у розмірі 109046 грн. 25 коп. як заборгованості по договору купівлі- продажу №472 кч від 26.04.2007 року. У звязку з тим, що вказана вимога залишена без виконання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з поручителя заборгованості в примусовому порядку.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм юридичну оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до повного задоволення враховуючи наступне.

За приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Натомість, за приписами ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Крім того, законодавством визначено порядок захисту прав поручителя, який виконав зобовязання, оскільки за приписами ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а згідно до ст. 558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Господарським судом не вбачається підстав для припинення поруки, тому забезпечене порукою зобовязання СТОВ "Родина" перед ТОВ "Агросфера" підлягає до виконання за рахунок поручителя- СТОВ "Лан" в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 105726 грн., 1801 грн. 42 коп. пені та 1518 грн. 70 коп. за користування товарним кредитом.

Господарський суд не приймає до уваги та розцінює як безпідставне посилання відповідача у відзиві на позов на ту обставину, що договір поруки містить істотні неточності і суперечності, наявність яких виключає можливість підписання його СТОВ "Лан", оскільки як встановлено господарським судом та повністю підтверджено висновком комплексної технічно- почеркознавчої експертизи №3139/02,03 від 03.12.2008 року підпис в договорі поруки №472-пор від 26.04.2007 року (а.с.99-103) від імені поручителя сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" виконаний Сужаєвим О.В., а його підпис посвідчено відтиском печатки зразки якої надано на експертизу. Крім того, господарським судом не вбачається підстав для визнання вирішальним для розгляду справи відомості, повязані з прийняттям на роботу в товариство Сужаєва О.В. лише в жовтні 2007 року, оскільки в даному випадку правовідносини між учасниками спору підпадають під дію приписів ст. 241 ЦК України згідно до яких правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Договір поруки №472-пор від 26.04.2007 року не визнавався судом недійсним, не є нікчемним, не є розірваним, доказів про його невідповідність вимогам закону відповідачем до суду не подано, а акцентування відповідачем уваги на окремих неузгодженнях договору поруки та договорів купівлі-продажу на виконання зобовязань за якими було укладено вказаний договір поруки не є підставою для визнання вказаного договору недійсним в порядку п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України за ініціативою суду.

При цьому судом враховується, що згідно до розяснення Вищого Арбітражного суду України №02-05/111 від 12.03.1999 року (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними" з наступними змінами і доповненнями вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.

У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Наявність та розмір заборгованості СТОВ "Родина" перед ТОВ "Агросфера" є фактом, який встановлено рішенням господаоського суду Кіровоградської області по справі №3/458.

Однак, господарський суд не погоджується з обгрунтуванням позовних вимог в частині посилання позивача на положення ст. 35 ГПК України щодо наявності підстав для звільнення від доказування, оскільки вказана норма закону передбачає можливість звільнення від доказування фактів, встановлених рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, такі факти не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.20- 23) спір розглядався за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Родина", а сторонами по справі №4/156 є товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (позивач) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лан" (відповідач).

Крім того, згідно до ч.5 ст. 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Доказів на спростування позовних вимог щодо розміру та наявності заборгованості відповідач до суду не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обгрунтованими, оскільки у відповідача виникло зобовязання по погашенню заборгованості, визначеної рішенням суду про стягнення з 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Родина" на користь позивача суми основного боргу в розмірі 105726 грн., 1801 грн. 42 коп. пені та 1518 грн. 70 коп. за користування товарним кредитом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір поруки та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по оплаті отриманого боржником товару.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг в розмірі 109046 грн.25 коп. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має бути виконано в натурі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення.

Поряд з цим, господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи мотивоване необхідністю закінчення перевірки яка проводиться прокуратурою району щодо правомірності дій Сужаєва О.В. та усне клопотання про проведення повторної судової експертизи дослідження підписів, оскільки сам факт проведення прокуратурою Долинського району перевірки не у відповідності до ст. 77 ГПК України підставою для відкладення розгляду справи. Поряд з цим, господарським судом враховується, що відкладення розгляду справи можливе лише в межах передбаченого ст. 69 ГПК України двомісячного або продовженого у встановленому законом порядку за клопотаннями сторін строку розгляду справи, а представник позивача категорично заперечує як проти продовження строку розгляду справи так і проти відкладення розгляду справи.

Крім того, із заявленого клопотання про проведення повторної експертизи господарський суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки мотивація відповідачем необхідності проведення повторної експертизи лише строком проведення такої експертизи понад 1 місяць не містить обєктивних доказів про неповному чи необєктивність висновку комплексної технічно- почеркознавчої експертизи №3139/02,03 від 03.12.2008 року. Отже, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та про призначення повторної комплексної технічно- почеркознавчої експертизи до задоволення не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю.

Крім того, згідно до ч.5 ст. 49 ГПК України на відповідача покладається сума в розмірі 563 грн. 04 коп. за проведення комплексної технічно- почеркознавчої експертизи, але не стягується оскільки вже ним сплачена в порядку попередньої оплати (а.с.132).

Керуючись ст.ст. 34, 49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд,

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, Східнооб'їздне шосе, 6 р/р № 26007060020514 в КБ "Приватбанк" МФО 323583 ЗКПО 24711349, ІПН 247113411063 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1 р/р № 26009050522000 в АКІБ "УкрСиббанк" МФО 351005, ЗКПО 31320991, ІПН 313209904610 суму основного боргу в розмірі 105726 грн.13 коп., пені в розмірі 1801 грн.42 коп. та 1518 грн. 70 коп. за користування товарним кредитом на загальну суму 109046 грн.25 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 1090 грн.46 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.