Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Н.В.Будко

при секретарі судового засідання: І.О.Губенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного комітету України з державного матеріального резерву

м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Сніжнянський завод хімічного

машинобудування" м.Сніжне

про: зобов’язання повернути 47 тн. прокату мідного, стягнення

2 188 733 грн. 73 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Трембанчук А.А. – по дов.;

від відповідача: Волошин М.С. – по дов.;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державний комітет України з державного матеріального резерву м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Сніжнянський завод хімічного машинобудування" м.Сніжне Донецької області, про зобов’язання негайно повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме 47тн. прокату мідного, та стягнення штрафних санкцій в сумі 2 188 733грн. 33коп., в тому числі 1 001 100грн. за незабезпечення збереження матеріальних цінностей та 1 187 633грн. 73коп. пені в доход держбюджету.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на звіт – збережувальне зобов’язання про наявність матеріальних цінностей за 2001р., акт від 14.06.2001р., акт від 11.10.2007р., довідку, службову записку, пояснювальну записку, номенклатуру матеріальних цінностей, лист від 04.04.1988р. №1190 про затвердження номенклатури мобілізаційного резерву.

Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки договір з позивачем на відповідальне зберігання він не укладав, акт закладки матеріальних цінностей по формі №1, який би підтверджував факт закладки матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання відсутній, кошти на утримання матеріальних цінностей відповідачу не надавалися.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було незабезпечено збереження (самовільне відчуження) матеріальних цінностей державного резерву, а саме 47тн. прокату мідного, переданого відповідачу на зберігання відповідно до Звіту - збережувального зобов’язання про наявність матеріальних цінностей за 2001 рік, що підтверджено в результаті проведеної з 10.10.07р. по 11.10.07р. перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, якою встановлено незабезпечення збереження (самовільне відчуження) матеріальних цінностей державного резерву, виявленого актом перевірки від 14.06.2001р.

Вартість матеріальних цінностей, стосовно яких було встановлено факт незабезпечення збереження, визначена позивачем виходячи з цін, встановлених на момент виявлення порушення, тобто станом на 14.06.02р. – 21300грн./тн., про що надана довідка б/н та б/д (а.с.20).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.). Указом Президента України від 07.08.2001 за № 603/2001 (603/2001) на базі Державного агентства з управління державним матеріальним резервом створений Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву регулюється Законом України "Про державний матеріальний резерв" за №51/97-ВР від 24.01.1997 (51/97-ВР) року. На його виконання прийнято та затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року №1129 (1129-97-п) Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву.

Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного матеріального резерву регулює стаття 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв". Цією нормою передбачено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного резерву регламентують частина 2 статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та пункти 13-18 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву.

Статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Відповідно до п.3 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" (1129-97-п) , встановлено, що розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Згідно номенклатури матеріальних цінностей, які підлягають накопиченню в мобілізаційному резерві, узгодженої начальником другого відділу Мінхіммашу 09.06.1988р. та затвердженої листом Заступника міністра хімічного та нафтового машинобудування від 04.04.1988р. №1190с., до відповідача було доведено відповідне мобілізаційне завдання.

За приписами п.п. 9,10 даної постанови Кабінету Міністрів України матеріальні цінності, що закладаються до державного резерву у відповідальних зберігачів, приймаються ними самостійно з дотриманням вимог, визначених Держкомрезервом, а також обумовлених договорами на їх поставку. Матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Аналогічна норма містилася і в Положенні про мобілізаційний резерв, затвердженому Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969р., що діяла на момент доведення мобілізаційного завдання.

Документом, що підтверджує закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання, є акт закладки матеріальних цінностей за формою №1.

Однак, в матеріалах справи відсутній договір та акти закладки матеріальних цінностей за формою №1, передбачені п.10 вказаної постанови.

Відсутність договірних відносин також підтверджується актом перевірки від 11.10.2007, в якому вказано, що "договір на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобрезерву між Держкомрезервом України та Відкритим акціонерним товариством "Сніжнянськхіммаш" відсутній.".

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки від 11.10.07р. зазначено, що накопичення матеріальних цінностей мобрезерву проведено відповідно до затвердженої номенклатури і доведено підприємству листом від 09.11.1982р. №9466 Міністерства хімічного та нафтового машинобудівництва.

Але позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на номенклатуру матеріальних цінностей, які підлягають накопиченню в мобілізаційному резерві, узгодженої начальником другого відділу Мінхіммашу 09.06.1988р. та затвердженої листом Заступника міністра хімічного та нафтового машинобудування від 04.04.1988р. №1190с.

Однак номенклатура накопичення є державним замовленням, тобто тим завданням, яке держава встановлювала підприємству, проте вказаний норматив не може свідчити про фактичну кількість закладених до мобілізаційного резерву цінностей, у зв’язку з чим посилання позивача як на підставу своїх вимог на номенклатуру матеріальних цінностей, які підлягають накопиченню у мобілізаційному резерві, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства документом, що підтверджує факт закладення матеріальних цінностей є відповідний акт закладки матеріальних цінностей за формою №1.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на Звіт – збережувальне зобов’язання про наявність матеріальних цінностей за 2001 рік, так як цей звіт є лише внутрішнім бухгалтерським документом і відповідно до вимог закону не може підтверджувати факт закладення матеріальних цінностей.

Надана позивачем пояснювальна записка до річного звіту по формі 12 ВАТ "Сніжнянськхіммаш" на 01.01.02р. також не є доказів, який підтверджує який підтверджує факт закладки матеріальних цінностей до мобрезерву.

Крім того, матеріали справи свідчать, що кошти відповідачеві на утримання матеріальних цінностей не надавалися.

Ухвалою від 11.12.08р. господарський суд зобов’язав позивача надати докази, які підтверджують передачу відповідачу матеріальних цінностей на відповідальне зберігання; надати письмову вимогу з проханням повернути матеріальні цінності з доказами її направлення відповідачу; надати докази, які підтверджують те, на підставі чого він передав відповідачу товарно-матеріальні цінності на відповідальне зберігання; надати акт закладки товарно-матеріальних цінностей по формі №1.

Позивач таких доказів суду не представив, тобто не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем не доведено належними засобами доказування факт закладення у встановленій кількості матеріальних цінностей на відповідальне зберігання відповідачеві та їх самовільне використання, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

Відмовити у задоволенні позову Державного комітету України з державного матеріального резерву м.Київ до Відкритого акціонерного товариства "Сніжнянський завод хімічного машинобудування" м.Сніжне про зобов’язання повернути 47тн. прокату мідного та стягнення 2 188 733грн. 73коп.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 15.01.09р.