5017/3309/2012 Про визнання недійсним розпорядження райдерж адміністрації, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - 14.02.2013 Прийняття

Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся з позовом та уточненням до нього в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження Біляївської райдержадміністрації від 24.10.2006р. №1612/2006 і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.04.2007р., укладеного між Біляївською райдержадміністрацією та підприємцем ОСОБА_2 Одночасно прокурором заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії органам влади, місцевого самоврядування та ФОП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки загальною площею 34,37 га, що розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, нормативно-грошова оцінка якої становить 644674грн. 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження Біляївської райдержадміністрації від 24.10.2006р. №1612/2006 про передачу в довгострокову оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 34,37га, розташованої на території Великодальницької сільської ради, для риборозведення, організації відпочинку населення та рибальства, прийнято з порушенням вимог статей 122, 123 Земельного кодексу України, постанови Верховної Ради України від 14.01.2000р. "Про Концепцію розвитку водного господарства України" (1390-14) , оскільки земельну ділянку передано в оренду з метою риборозведення, організації відпочинку населення та рибальства, що є виключною компетенцією обласної державної адміністрації, тоді як районні державні адміністрації вправі передавати земельні ділянки лише для ведення водного господарства. Укладений між Біляївською райдержадміністрацією та ФОП ОСОБА_2 договір оренди землі від 25.04.2007р. прокурор просив визнати недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, так як вказаний договір укладено на підставі незаконного розпорядження Біляївської райдержадміністрації. При цьому, прокурор просить поновити строк звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що про вищевказане порушення чинного законодавства Біляївському міжрайонному прокурору Одеської області стало відомо лише 05.11.2012р. в ході проведення перевірки на виконання вказівки прокуратури Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.01.2013р. у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що розпорядження Біляївської райдержадміністрації від 24.10.2006р. №1612/2006 видано в межах компетенції та відповідно до чинного на той час земельного законодавства, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання недійсним вказаного розпорядження та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки. Крім того, судом відмовлено у задоволенні позову також з мотивів відсутності у Державної інспекції сільського господарства в Одеській області повноважень на подання до суду позовів, пов'язаних із оскарженням рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, та відсутністю порушень прав та охоронюваних законом інтересів інспекції. У задоволенні заяви прокурора про застосування заходів до забезпечення позову судом відмовлено з огляду на відсутність доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Не погодившись з рішенням суду, Біляївський міжрайонний прокурор звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення безпідставно послався на чинний на дату видачі розпорядження лист Держкомзему України №14-1-7/1205 від 24.04.1998р., яким затверджено Український класифікатор цільового використання землі та відповідно до якого спірна земельна ділянка відносилася до земель сільськогосподарського призначення, так як даний лист не зареєстровано у Міністерстві юстиції України у передбаченому законодавством порядку. До того ж, згідно із довідкою Управління Держземагенства у Біляївському районі від 21.01.2013р. надана в оренду ФОП ОСОБА_2 на підставі договору від 25.04.2007р. земельна ділянка площею 34,37га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради за межами населеного пункту, відноситься до земель водного фонду. Крім того, скаржник зазначив, що суд дійшов необґрунтованого висновку про помилковість визначення Біляївським міжрайонним прокурором позивача - Державної інспекції сільського господарства в Одеській області.

Позивач та відповідачі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

24.10.2006р. Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області прийнято розпорядження №1612/2006 про затвердження проекту відведення та передачу СПД-ФО ОСОБА_2 в довгострокову оренду терміном на 49 років для риборозведення, організації відпочинку населення та рибальства земельної ділянки загальною площею 34, 37 га (в тому числі: під водою - 21,97 га, під гідротехнічними спорудами - 0,66 га, заболочених земель - 1,72 га, пасовищ - 7, 16 га, лісосмуг- 2, 86 га) із земель водного фонду Великодальницької сільської ради. Крім того, зобов'язано підприємця ОСОБА_2 в місячний термін укласти договір оренди землі з Біляївською райдержадміністрацією (т.1 а.с.51).

25.04.2007р. між Біляївською райдержадміністрацією (орендодавцем) та СПД-ФО ОСОБА_2 (орендарем) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в довгострокове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Великодальницької сільської ради (за межами населеного пункту) Біляївського району Одеської області (т.1 а.с.44-47). Відповідно до пункту 2 договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 34,37га, у т.ч. під водою - 21,97 га, під гідротехнічними спорудами - 0,66 га, заболочених земель - 1,72 га, пасовищ - 7, 16 га, лісосмуг- 2, 86 га.

23.05.2007р. земельну ділянку, що є предметом оренди за спірним договором, передано СПД-ФО ОСОБА_2 за актом приймання-передачі(т.1 а.с.48).

Як зазначено вище, прокурор в обґрунтування позову послався на те, що розпорядження №1612/2006 від 24.10.2006р. прийнято з порушенням вимог статей 122, 123 Земельного кодексу України, постанови Верховної Ради України від 14.01.2000р. "Про Концепцію розвитку водного господарства України" (1390-14) , оскільки земельну ділянку передано в оренду з метою риборозведення, організації відпочинку населення та рибальства, що є виключною компетенцією обласної державної адміністрації, тоді як районні державні адміністрації вправі передавати земельні ділянки лише для ведення водного господарства.

З огляду на наведені обставини судова колегія зазначає наступне.

Згідно із статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а)землі сільськогосподарського призначення;

б)землі житлової та громадської забудови;

в)землі природно заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г)землі оздоровчого призначення;

ґ)землі рекреаційного призначення;

д)землі історико-культурного призначення;

е)землі лісового фонду;

є)землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 4 Водного кодексу України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:

- морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

- прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

- гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

- береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до статті 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1)внутрішні морські води та територіальне море;

2)підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3)поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4)водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

1)поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

2)підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Відповідно до вимог статей 8, 51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) розпорядження водними об'єктами місцевого значення, у тому числі надання їх в оренду, належить до компетенції обласних рад.

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства, відносини щодо оренди земельної ділянки водного фонду та щодо оренди водного об'єкта є різними і такими, що регулюються окремими положеннями чинного законодавства.

Правовідносини щодо укладання договору оренди земельної ділянки водного фонду регулюються Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Згідно із статтею 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За приписами пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинні на момент виникнення спірних відносин) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація, зокрема, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Отже, розпорядження Біляївської райдержадміністрації від 24.10.2006р. №1612/2006 про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду прийнято відповідно до чинного на той час земельного законодавства та у межах компетенції цього органу.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься договір оренди водного об'єкта місцевого значення від 14.01.2008р., відповідно до умов якого Одеською обласною радою (орендодавцем) надано ОСОБА_2 (орендарю) у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водний об'єкт місцевого значення - ставок №4 на річці Дальник загальною площею водного дзеркала 21,97га, який розташований на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (т.2 а.с.3-8). Зазначений договір узгоджений з Одеським обласним управлінням по водному господарству та Державним управлінням охорони природного середовища в Одеській області.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 з метою оренди ставка для рибогосподарських потреб, розташованого на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, орендодавцем якої є Біляївська райдержадміністрація, та договір оренди водного об'єкту, орендодавцем якого є Одеська обласна рада.

Відповідно до п.2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. №02-5/35 (v5_35800-00) (з подальшими змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та / або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства, організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Біляївським міжрайонним прокурором не доведено в порядку статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу того, що розпорядження Біляївської райдержадміністрації від 24.10.2006р. №1612/2006 про передачу СПД-ФО ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки водного фонду не відповідає чинному законодавству, прийнято райдержадміністрацією за межами її компетенції та порушує права позивача - Державної інспекції сільського господарства в Одеській області у зв'язку з прийняттям такого розпорядження, а тому підстави для визнання його незаконним відсутні.

Посилання прокурора на те, що розпорядження прийнято з порушенням вимог статей 122, 123 Земельного кодексу України, є безпідставними, оскільки вказані статті в редакції, чинній на дату видання спірного розпорядження від 24.10.2006р., регулювали повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, а також порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, тобто не розповсюджувалися на спірні правовідносини.

Щодо посилання прокурора на різницю у визначенні понять "рибне господарство" та "водне господарство" судова колегія зазначає наступне. Відповідно до преамбули Концепції розвитку водного господарства України, схваленою постановою Верховної Ради України від 14.01.2000р. №1390-ХIV (1390-14) , водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків. З розділу І цієї Концепції "Оцінка потенціалу водних ресурсів та проблеми їх використання" вбачається, що рибне господарство є однією із складових водного господарства, у зв'язку з чим доводи прокурора в цій частині є необґрунтованими.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Зміст укладеного Біляївської райдержадміністрацією та ФОП ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки від 25.04.2007р. не суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, у зв'язку з чим підстави для визнання цього договору недійсним згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України відсутні.