Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Горобець Р.В., дов. від 14.05.12 №1-04-1384,

від відповідача-1 Ліщина І.О., дов. від 01.02.13,

від відповідача-2 Бегменко А.В., дов. від 12.02.13,

від відповідача-3 не з'явився,

треті особи не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.12 (дата підписання - 16.10.12)

у справі №5011-10/10044-2012 (суддя Котков О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трініті",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Груп",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "КУП ЦЕНТР БУД ІНВЕСТ"

треті особи: 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Мироненко Олена Федорівна,

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Осипенко Дмитро Олегович,

про визнання недійсним правочину та визнання недійсним виконавчого напису

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.12 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Даніель" (далі - позивач) у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трініті" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Груп" (далі - відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУП ЦЕНТР БУД ІНВЕСТ" (далі - відповідач-3), треті особи приватний нотаріус КМНО Мироненко Олена Федорівна (далі - третя особа-1), приватний нотаріус КМНО Осипенко Дмитро Олегович (далі - третя особа-2), про визнання недійсним правочину та визнання недійсним виконавчого напису.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.12 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що Апеляційний суд міста Києва, скасувавши ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.10, скасував арешт на транспортні засоби в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, проте не скасував ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19.03.10, якою накладено арешт на транспортні засоби відповідача-1 в УДАІ ГУ МВС України в місті Києві. Незважаючи на існування арешту в УДАІ ГУ МВС України в місті Києві, відповідач-1 24.03.11 уклав з відповідачем-2 договір застави транспортних засобів, якими забезпечено виконання кредитного договору, з метою перешкоджання та ухилення від виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 20.07.11, згідно якого з відповідача-1 та Кучерука О.М. стягнуто 1905593,07 грн. боргу за кредитним договором. На думку позивача, договір застави є фіктивним та вчинений без наміру створення правових наслідків, а тому має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ). Як наслідок недійсності договору застави від 24.03.11 позивач просить визнати недійсним виконавчий напис нотаріуса від 27.04.12 №3037, виданий приватним нотаріусом КМНО Осипенком Д.О. про звернення стягнення на транспортні засоби в рахунок погашення боргу відповідача-1 перед відповідачем-3.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.13 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 13.02.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 25.01.13) позивачу, відповідачу-2,3, третім особа - 28.01.13 та відповідачу-1 - 05.02.13, долучені до матеріалів справи.

08.02.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи приватного нотаріуса КМНО Мироненко О.Ф. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтована думка щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору застави від 24.03.11, посвідчений нею за реєстровим №1252 та договору про внесення змін до договору застави, посвідчений 09.12.11 за реєстровим номером №5820.

13.02.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач-1 та відповідач-2 надали відзиви на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 13.02.13 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.12 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник відповідача-3 та треті особи у судове засідання не з'явились, відповідач-3 та третя особа-2 про причини неявки суд не повідомили, відзиви не надали.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі відповідача-3 та третіх осіб, з метою дотримання ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення її розгляду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідачів-1,2, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.07 між позивачем та відповідачем-1 укладено кредитний договір № 29/2007, відповідно до якого відповідачу-1 позивачем надано кредит в сумі 1227856,00 грн. до 09.04.11.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 по кредитному договору №29/2007 між позивачем та Кучеруком Олександром Миколайовичем укладено договір поруки №1 та додаткові угоди до нього, відповідно до якого Кучерук Олександр Миколайович зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1 по кредитному договору № 29/2007.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.11 у справі № 2-99/2011р. позов ПАТ КБ "Даніель" до ТОВ ТД "Трініті" та Кучерука О.М. задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ ТД "Трініті" та Кучерука О.М. на користь банку 1922471,47 грн. заборгованості та 1820,00 грн. судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.07.11 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.11 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги позивача до відповідача-1 та Кучерука Олександра Миколайовича задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ ТД "Трініті" та Кучерука О.М. на користь банку 1905593,07 грн. заборгованості по кредиту та штрафних санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

19.03.10 Оболонським районним судом міста Києва у справі 2-2585/2010р. винесено ухвалу про забезпечення позову, якою накладено арешт на транспортні засоби, що належать відповідачу-1, а саме: транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АВС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТС53229ІІ62270169, реєстраційний № АА 8478 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС495637, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року; транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270237, реєстраційний № АА 8481 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС495636, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року; транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270355, реєстраційний № АА 8482 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС495634, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року; транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) №XTC53229R62270140, реєстраційний № АА 8483 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС495635, виданого УДАІ ГУ МВС України у місті Києві, дата реєстрації 30.08.06 (далі - спірні транспортні засоби). Копію ухвали від 19.03.10 направлено для виконання до УДАІ ГУ МВС України в місті Києві.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.10 у справі №2-2585/2010р. накладено арешт на спірні транспортні засоби, що належать відповідачу-1, шляхом внесення обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Зазначена вище ухвала скасована ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02.03.11 (справа №22-2690/4575/2011).

Таким чином, скасовано арешт на спірні транспортні засоби в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

24.03.11 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір застави автомобіля б/н, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироненко О.Ф. за реєстровим №1252 (далі - спірний договір), відповідно до якого забезпечується заставою виконання заставодавцем (відповідачем-1) зобов'язань, а також відшкодування можливих збитків відповідно до укладеного між сторонами договору позики (безпроцентної) від 18.03.11 №21, а також укладених між сторонами додаткових угод до нього в майбутньому, які будуть його невід'ємною частиною, за умовами якого заставодавець, зокрема, отримав від заставодержателя (відповідач-2) 180000,00 грн., та зобов'язується не пізніше 18.03.12 включно повернути кошти готівкою, сплачувати неустойку у розмірі та у випадках, передбачених законодавством, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Відповідно до п.2 спірного договору предметом застави є рухоме майно заставодавця, а саме: транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АВС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТС53229ІІ62270169, реєстраційний №АА8478ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС495637, виданого УДАІ ГУ МВС України у місті Києві, дата реєстрації 30.08.06; транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) №XTC53229R62270237, реєстраційний №АА8481ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС495636, виданого УДАІ ГУ МВС України у місті Києві, дата реєстрації 30.08.06; транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) №XTC53229R62270355, реєстраційний №АА8482ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС495634, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30.08.06; транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) №XTC53229R62270140, реєстраційний №АА8483ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС495635, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30.08.06.

09.12.11 між відповідачами-1,2 укладено договір про внесення змін до спірного договору, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироненко О.Ф. за реєстровим №5820, де п.1 спірного договору викладено у наступній редакції: "Відповідно до спірного договору забезпечується заставою виконання заставодавцем (відповідач-1) зобов'язань, а також відшкодування можливих збитків відповідно до укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 18.03.11 договору позики (безпроцентної) №21, а також укладеного між відповідачами-1,2,3 договору про відступлення права вимоги від 08.12.11, а також укладених між сторонами додаткових угод до нього в майбутньому, які будуть його невід'ємною частиною, за умовами якого заставодавець, зокрема, отримав від заставодержателя (відповідач-2) 180000,00 грн., та зобов'язується не пізніше 18.03.12 включно повернути у сумі 180000,00 грн., сплачувати неустойку у розмірі та у випадках, передбачених законодавством, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги".

На підставі ст. 87, 89 Закону України "Про нотаріат" та п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172 (1172-99-п) , приватний нотаріус КМНО Осипенко Д.О. 27.04.12 здійснив виконавчий напис (зареєстрований за №3037), в якому пропонував звернути стягнення на спірні транспортні засоби, які належать відповідачу-1.

22.06.12 державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції міста Києва надіслав позивачу вимогу №2362/12, якою зобов'язав надати інформацію про належні відповідачу-1 спірні транспортні засоби та повідомити місце знаходження спірного рухомого майна.

Позивач в апеляційній скарзі (сторінка 4 апеляційної скарги) зазначає, що відповідач-1 був обізнаний про існування арешту на спірні транспортні засоби в УДАІ ГУ МВС України в місті Києві, проте уклав договір застави з відповідачем-2, що дає підстави вважати, що спірний договір укладено фіктивно, з метою ухилення від виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 20.07.11 про стягнення 1905593,07 грн.

Таким чином, спірний договір застави має бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки сторонами не дотримано п.5 ч.1 ст. 203 ЦК України.

Крім того, позивач також вимагає визнати виконавчий напис від 27.04.12 №3037, вчинений приватним нотаріусом КМНО Осипенко Д.О., про звернення стягнення на спірні транспортні засоби недійсним, як такий, що вчинений на підставі недійсного договору застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з правилами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-5 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема, дефекту змісту правочину та дефекту невідповідності волі та волевиявлення. Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановлення наслідків, передбачених законом (лист Верховного суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.08 (n0003700-08) ).

При визнанні угод недійсними слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідною умовою для визнання угод недійсними є їх укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків (роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 №02-5/11 (v_111800-99) ).

Для визнання у судовому порядку недійсним правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію ( постанова пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 (v0009700-09) ).

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п.24 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 (v0009700-09) зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла фіктивно, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним (лист Верховного Суду України від 24.08.11).

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що у сторін договору застави відсутні наміри створити юридичні наслідки, що в діях сторін правочину існував умисел під час укладання спірного договору застави, проте зазначає, що оскільки не скасовано арешт в УДАІ ГУ МВС України в місті Києві, то сторонам неможливо буде реалізувати реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором застави.

Проте, пленум Верховного Суду України вказує, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Доводи апеляційної скарги не підтверджені позивачем належними доказами, оскільки як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.03.11 №30777460 спірні транспортні засоби під забороною, арештом або у податковій заставі не знаходились, тому сторони договору застави не були обмежені у правах щодо розпорядження автомобілями під час укладання спірного договору.

Таким чином, відсутні правові підстави визнавати договір застави від 24.03.11 недійсним оскільки позивачем не доведена його фіктивність.

В тексті позовної заяви позивач зазначає, що відповідач-1 ввів в оману відповідача-2 та відповідача-3 при укладанні спірного договору застави.

Проте, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Позивачем не надано доказів, що відповідач-2 чи відповідач-3 визнають, що договір застави підписаний ними під впливом обману, тому суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки позивач не є стороною у спірному договорі, то має місце недоведеність ним обставин щодо факту існування обману відповідачів-2,3. Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) встановлено, що обтяження рухомого майна реєструються у Державному реєстрі обтяжень.

Згідно ст.ст. 12, 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації у Державному реєстрі встановлюється пріоритет обтяжень. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, який мають вищий пріоритет.

На день укладання договору застави від 24.03.11 ніяких обтяжень щодо спірного майна у Державному реєстрі не було зареєстровано, а отже у приватного нотаріуса КМНО Мироненко О.Ф. не було правових підстав для відмови у посвідчені спірного договору.

Таким чином, існування арешту на спірні транспортні засоби в УДАІ ГУ МВС України в місті Києві не є підставою для відмови у посвідченні нотаріусом договору застави. Наявність такого арешту може бути перешкодою для зняття автомобіля з обліку транспортних засобів чи його реєстрації (перереєстрації) (п.41 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.98 №1388 (1388-98-п) ).

З огляду на викладене вище, враховуючи, що вимоги позивача щодо визнання недійсним договору застави від 24.03.11 з підстав його фіктивності є необґрунтованими, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні похідної вимоги про визнання недійсним виконавчого напису від 27.04.12 №3037, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Осипенко Д.О.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.12 у справі №5011-10/10044-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-10/10044-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.