П/811/3336/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким платнику податків визначена сума податкового зобов'язання з податку на землю - 23.10.2020 Прийняття

У листопаді 2015 року Приватне підприємство "Агромегатрейд" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Кіровоградська ДПІ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кіровоградська міська рада, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ДПІ від 10.09.2015 за №0002381503.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, зокрема, платник вказав, що всупереч вимог податкового законодавства йому не був вручений наказ про призначення перевірки до її проведення. Зазначив, що контролюючим органом неправомірно під час визначення розміру належної до сплати суми орендної плати за землю було використано ставку, визначену за умовами договору для сплати орендної плати за землю після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що свідчить про безпідставність нарахування Товариству суми грошового зобов`язання з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) у розмірі 90 821,70 грн та протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 10.09.2015 за №0002381503.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 10.09.2015 за №0002381503, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) у розмірі 90 821,70 грн відповідач діяв у межах свої повноважень та у спосіб, встановлений законом. Зокрема, визначаючи розмір належної до сплати суми орендної плати за землю контролюючий орган керувався умовами укладеного між позивачем та Кіровоградською міською радою договору оренди землі від 15.02.2011.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність правових підстав для визначення Товариству суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (4 388,19 грн на місяць), оскільки за умовами договору оренди до введення об`єкта в експлуатацію розмір орендної плати за землю становить 3% від нормативної грошової оцінки землі (520,60 грн на місяць). З огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення об`єкт не введений в експлуатацію, тобто не настали обставини, за яких розмір орендної плати за землю становив би 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (4 388,19 грн на місяць), оскаржуване податкове повідомлення - рішення позивача від 10.09.2015 за №0002381503 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Вищого адміністративного України від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за травень-грудень 2013 року та за 2014 рік, за результатами якої складено акт від 07.08.2015 за №00050/11-23-15-03/34813401 (далі - Акт перевірки).

За результатми перевірки відповідач дійшов висновку про неподання (несвоєчасне подання) Товариством податкової звітності з податку або збору (обов`язкового платежу), відповідальність за що передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу ІІ Податкового кодексу України (2755-17) , та заниження позивачем суми податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях (розрахунках), уточнюючих деклараціях (розрахунках), відповідальність за що встановлена пунктом 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України (2755-17) .

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення рішення від 10.09.2015 за №0002381503 (форми "Р"), яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на загальну суму 90 821,70 грн, з яких за основним платежем - 72 657,36 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)-18 164,34 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, на думку колегії суддів, рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими виходячи з наступного.

Податковий кодекс України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що орендна плата за земельну ділянку державної і комунальної власності є однією із форм плати за землю.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету встановлюється у договорі оренди та має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2011 року між ПП "Агромегатрейд" (Орендар) та Кіровоградською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди землі (том. 1 а.с.27-33).

Пунктом 4 зазначеного договору установлено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі:

- 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до введення об`єкта у експлуатацію, а саме 520,60 грн на місяць. Термін ведення будівництва складає не більше двох років, починаючи з дня реєстрації цього договору. У разі, якщо будівництво не буде реалізоване у зазначений термін, орендна плата нараховується у повному обсязі;

- 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки після введення об`єкта в експлуатацію, а саме 4 338,19 грн на місяць згідно розрахунку, що додається, починаючи з дня державної реєстрації договору оренди землі.

Так, розділом 4 договору оренди установлено 2 розміри орендної плати, зокрема, 520,60 грн та 43 338,19 грн на місяць. При цьому, згідно з положеннями розділу 4 вказаного вище договору, орендна плата у розмірі 520,60 грн на місяць нараховується орендарю до введення об`єкта у експлуатацію, при цьому встановлено, що термін будівництва не може перевищувати двох років, а у разі, якщо будівництво не буде реалізоване у зазначений термін, орендна плата нараховується у повному обсязі.

Договір оренди землі від 15 лютого 2011 року був зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства, Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 травня 2011 року (том 1 а.с.29).

На підтвердження здійснення Товариством щомісячної сплати оренди землі в розмірі 520,60 грн, позивач надав копії квитанцій (том 1 а.с. 34-37).

ПП "Агромегатрейд" звернулося до посадової особи Управління містобудування та архітектури з листом від 31.10.2011 за №1 про надання містобудівних умов та обмежень на будівництво багатофункціонального торгівельно-побутового комплексу з облаштування паркінгу автомобілів за адресою м. Кіровоград, вул. Дзержинського. (том 1 а.с.145).

Кіровоградська міська рада листом від 07.06.2012 за №5181 відмовила Товариству у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (том 1 а.с. 146).

У подальшому Товариство заернулось до Кіровоградської міської ради з заявою від 26.09.2013 за №13 щодо продовження терміну здійснення будівництва.

Кіровоградська міська рада листом від 24.10.2013 за №8257/52-05-22 повідомила позивача про відсутність заперечень щодо продовження терміну будівництва шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 15.02.2011 за №7 (том 1 а.с.142).

У свою чергу Товариство не зверталося до Кіровоградської міської ради з метою укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 15.02.2011 за №7 щодо продовження терміну будівництва.

22 листопада 2013 року Товариство зареєструвало декларацію про початок виконання будівельних робіт (том 1 а.с.216-218).

Рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 19.03.2014 скасовано видані позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 01.10.2012 за №4418 на будівництво багатофункціонального торгівельно-побутового комплексу з облаштування паркінгу автомобілів за адресою вул. Віктора Чміленка (колишня вул. Дзержинського) біля перехрестя вул. Фрунзе (том 1 а.с.143).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що договором оренди землі визначено дві суми розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а нарахування орендної плати у повному обсязі - 4 338,19 грн на місяць за умовами договору починається після введення об`єкта в експлуатацію або після сплину 2-х років з моменту набуття чинності договору та невведення об`єкта в експлуатацію за цей період, з урахуванням того, що додаткова угода до договору оренди землі від 15.02.2011 за №7 щодо продовження терміну будівництва між сторонами не укладалася, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що з червня 2013 року у позивача виник обов`язок сплачувати орендну плату у розмірі 4 338,19 грн.

Крім того, судами попереденіх інстанцій встановлено, що позивач звертався до Господарського суду Кіровоградської області з позовними заявами про тлумачення змісту Договору оренди землі №7 від 15 лютого 2011 року в частині розміру орендної плати, що підлягає сплаті в період з 31.05.2013 та визнання частково недійсним, з моменту виникнення правочину, розділу 4 абзацу 2 договору оренди землі №7 від 15 лютого 2011 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель в управлінні Держкомзему у м. Кіровограді Кіровоградської області 31 травня 2011 року за №351010004000156 в частині словосполучення "У разі якщо будівництво не буде реалізоване у зазначений термін, орендна плата нараховується у повному обсязі".

Рішеннями Господарського суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року та Господарського суду Кіровоградської області від 17 травня 2016 року, що залишені без змін рішеннями Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 та Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 відповідно, у задоволенні позовних вимог відмовлено (том 1 а.с.189-192, 198-208).

Щодо доводів скаржника про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що на відміну від документальної перевірки, камеральна перевірка не потребує наявності наказу про її призначення та доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред`явлення направлення на перевірку тощо.

Відповідно до ст. 350 КАСУ України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.