Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 28.01.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року (повний текст підписано 03.12.2012 року)

у справі № 5011-11/13590-2012 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Міністерства внутрішніх справ України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"

про стягнення 14 108,97 грн.,

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-11/13590-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" на користь Міністерства внутрішніх справ України суму штрафних санкцій у розмірі 14 108,97 грн. та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-11/13590-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

Представник позивача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" - без задоволення.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2012 року між Міністерством внутрішніх справ України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (виконавець) укладено договір № 109ю на закупівлю капелюхів та інших головних уборів (далі - договір, а.с. 14-18), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов'язався у 2012 році виготовити та поставити замовникові капелюхи та інші головні убори (товар), кількість, перелік, комплектність та асортимент якого визначено у специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 10.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у замовника та діє до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна договору становить 1 229 495,94 грн., у тому числі ПДВ 204 915,99 грн. Ціна договору включає вартість пакування, маркування та транспортування товару до одержувача замовника.

Відповідно до п. 5.1 договору виконавець зобов'язався здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів з дати отримання від замовника заявки встановленого зразка (додаток №2) за адресою одержувача замовника: місто Київ, вул. Молодогвардійська, 28.

Датою поставки товару вважається дата отримання його одержувачем замовника та оформлення, у встановленому чинним законодавством порядку, акта на прийом матеріальних цінностей Центральної бази ресурсного забезпечення МВС України (п. 5.2 договору).

21.05.2012 року листом № 25/1/4-3185 позивач звернувся до відповідача із заявкою на поставку беретів чорного кольору кількістю 3 722 штук. Оригінал вказаної вище заявки отримано 25.05.2012 року менеджером ТОВ "ВП "Компанія ДіСі" Загній О., про що свідчить відповідна відмітка на зазначеному листі (а.с. 21).

Однак, відповідачем не виконано свого зобов'язання щодо здійснення поставки товару у передбачені договором строки згідно заявки від 21.05.2012 року № 25/1/4-3185 (беретів чорного кольору кількістю 3 722 штук) .

Матеріали справи свідчать, що у період з 21.05.2012 року по 24.06.2012 року відповідачем було поставлено на адресу одержувача лише 1 887 одиниць товару, що підтверджується:

- актом ЦБ РЗ від 21.05.2012 року № 6/152 (87 одиниць товару) та накладною ТОВ "ВП "ДіСі" від 21.05.2012 року № 1298;

- актом ЦБ РЗ від 28.05.2012 року № 6/213 (700 одиниць товару) та накладною ТОВ "ВП"ДіСі" від 28.05.2012 року № 1399;

- актом ЦБ РЗ від 13.06.2012 року № 6/294 (850 одиниць товару) та накладною ТОВ "ВП "ДіСі" від 13.06.2012 року № 1717;

- актом ЦБ РЗ від 19.06.2012 року № 6/321 (250 одиниць товару) та накладною ТОВ "ВП "ДіСі" від 19.06.2012 року № 1800).

У період з 02.07.2012 року по 23.07.2012 року відповідачем було поставлено позивачу 1 835 одиниць товару, що підтверджується:

- актом ЦБ РЗ від 02.07.2012 року № 6/536 (500 одиниць товару) та накладною ТОВ "ВП "ДіСі" від 02.07.2012 року № 1946;

- актом ЦБ РЗ від 10.07.2012 року №6/371 (200 одиниць товару) та накладною ТОВ "ВП "ДіСі" від 10.07.2012 року № 2045;

- актом ЦБ РЗ від 12.07.2012 року № 6/274 (210 одиниць товару) та накладною ТОВ "ВП "ДіСі" від 12.07.2012 року № 2066;

- актом ЦБ РЗ від 23.07.2012 року № 6/389 (925 одиниць товару) та накладна ТОВ "ВП "ДіСі" від 23.07.2012 року № 2178).

Згідно з доводами позивача відповідач здійснив поставку товару в кількості 1 835 одиниць з порушенням встановленого п. 5.1 договору 30-денного строку з дня отримання заявки.

У вересні 2012 року Міністерство внутрішніх справ України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 14 108,97 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо строку поставки товару.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки є законними і обґрунтованими.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 статті 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, з урахуванням умов п. 5.1 договору та положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару у строк до 25.06.2012 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не виконано належним чином свої зобов'язання за договором в частині своєчасної поставки товару.

Так, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару в кількості 1 835 одиниць була здійснена відповідачем з порушенням встановленого п. 5.1 договору 30-денного строку з дня отримання заявки, що свідчить про неналежне виконання останнім умов договору.

Докази зворотного в матеріалах справи не містяться та відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надані не були.

При цьому судова колегія відхиляє за необґрунтованістю твердження скаржника щодо отримання заявки на поставку товару більш пізньою датою, аніж 25.05.2012 року, оскільки не знайшли свого документального підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Факт отримання відповідачем заявки на поставку 25.05.2012 року підтверджується також і тим, що номенклатура та асортимент поставленого відповідачем товару протягом травня-липня 2012 року (розмір виробів, кількість поставлених одиниць кожного найменування товару) повністю відповідає тим, що вказана позивачем в заявці.

Зокрема, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання скаржника, що менеджер Загній Ольга на момент отримання заявки на поставку продукції за договором від 25.04.2012 року №109ю не була працівником ТОВ "ВП "Компанія ДіСі" і не мала права отримувати вказану вище заявку, оскільки належних доказів в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження зазначених фактів відповідачем суду не надано, не містять їх і матеріали справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які нова посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Нормами статті 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня характеризується такими ознаками:

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по поставці товару, що є предметом даного договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент нарахування, від ціни договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання за весь час невиконання зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції перевірено розмір нарахування пені на підставі здійсненого позивачем розрахунку і встановлено, що вказаний розмір нарахування є арифметично вірними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в сумці 14 108,97 грн. таким, що повністю відповідає чинному законодавству України, умовам укладеного між сторонами договору та обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 21.11.2012 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі № 5011-11/13590-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі № 5011-11/13560-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-11/13590-2012 повернути до господарського суду міста Києва.