914/127/20 Про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 31.10.2024 Прийняття

ВСТАНОВИВ:ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Банку про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) збитків у розмірі 3 320 191,28 грн., що визначаються різницею між вартістю об`єкта нерухомого майна [нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 92749346101)], визначеної станом на 25.03.2016, та заборгованістю позивача перед відповідачем за рамковою угодою та договором про надання траншу, яка станом на 25.03.2016 становила 4 798 180,72 грн.Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.Рішенням господарського суду Львівської області від 30.06.2022 позов задоволено. Додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 14.07.2022: заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено; стягнуто з Банку на користь ОСОБА_1 50 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022: рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі №914/127/20 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; додаткове рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2022 у справі №914/127/20 скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.Постановою Верховного Суду від 25.04.2023: касаційну скаргу позивача задоволено; постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 скасовано, а справу №914/127/20 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2022 та додаткове рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2022 залишені без змін.Постановою Верховного Суду від 17.10.2023: касаційну скаргу Банку задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024: - апеляційну скаргу Банку задоволено; - рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2022 скасовано; - прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; - додаткове рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2022 скасовано;- прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн. відмовлено; - судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладено на позивача; - стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 74 704,31 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги;- відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.Постановою Верховного Суду від 02.05.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 - без змін. Банком через систему "Електронний суд" 10.02.2024 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку понесені витрати на оплату судового збору за подання касаційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду цієї справи, які складаються із: судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувані рішення - 74 704,31 грн. (вже стягнуто на користь Банку постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024); судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 - 99 605,74 грн.; витрат на професійну правничу допомогу, надану під час первісного перегляду справи у суді апеляційної інстанції - 445 913,60 грн.; витрат на професійну правничу допомогу, надану під час первісного перегляду справи у суді касаційної інстанції - 237 695,90 грн.; витрат на професійну правничу допомогу, надану під час повторного перегляду справи у суді касаційної інстанції - 307 146,84 грн.; витрат на професійну правничу допомогу, надану після направлення справи Верховним Судом (постанова від 25.04.2023) на повторний новий розгляд до суду апеляційної інстанції - 299 450,49 грн.; витрат на професійну правничу допомогу, надану після направлення справи Верховним Судом (постанова від 17.10.2023) на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - 310 991,75 грн.Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024: заяву Банку про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку 99 805,74 грн. судового збору за подання касаційної скарги та 200 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині заяву залишено без задоволення. У касаційній скарзі Банк просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 в частині залишення без задоволення заяви Банку про ухвалення додаткового рішення у розмірі 1 401 198,58 грн. і стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку 1 401 198,58 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статей 126, 129, 236 ГПК України та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/455/19, а саме не обґрунтував підстави зменшення розміру стягнення витрат Банку на професійну правничу допомогу.Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.При розгляді заяви Банку про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з такого.Банк просив стягнути з ОСОБА_1 понесені у справі № 914/127/20 витрати на оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 99 605,74 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 601 198,58 грн.ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подані заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій просив частково відмовити в задоволенні заяви Банку в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та зменшити розмір судових витрат, які підлягають стягненню з позивача до 100 000 грн. Банком під час розгляду даної справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій подані заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій разом з доказами на підтвердження понесених витрат, а саме:- договір про надання правової (правничої) допомоги від 18.07.2022 № 1/18-07-2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.08.2022 № 693; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.12.2022 № 956; детальний опис наданих послуг від 14.12.2022; рахунок-фактура від 01.08.2022 № 19885; рахунок-фактура від 14.12.2022 № 20704 з додатковою інформацією; меморіальний ордер від 09.08.2022 № 1; меморіальний ордер від 16.12.2022 № 34; докази поштових витрат з направлення апеляційної скарги та письмових пояснень (описи, квитанції та накладні); докази витрат на відрядження для участі в судових засіданнях (наказ на відрядження, квитки на потяг та витрати на проживання та проїзд);-договір про надання правової (правничої) допомоги від 24.03.2023 № 1/24-03-2023;- договір про надання правової (правничої) допомоги від 29.05.2023 № 1/29-05-2023; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.04.2023 № 133; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.05.2023 № 174; детальний опис наданих послуг від 02.05.2023; рахунок-фактура від 03.04.2023 № 21240; рахунок-фактура від 02.05.2023 №21515; меморіальний ордер від 14.04.2023 № 74; меморіальний ордер від 12.05.2023 № 179;- договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.08.2023 № 1/30-08-2023; детальний опис наданих послуг від 19.10.2023; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.10 2023 № 435; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.10.2023 №436; рахунок-фактура від 31.08.2023 № 22211; рахунок фактура від 19.10.2023 № 22607; меморіальний ордер від 01.09.2023 № 8; меморіальний ордер від 23.10.2023 № 17; рахунок-фактура від 02.06.2023 № 21688; рахунок-фактура від 31.07.2023 № 22034; меморіальний ордер від 20.06.2023 № 7; меморіальний ордер від 03.08.2023 № 105; докази на підтвердження розміру понесених витрат на відрядження; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.06.2023 № 272; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2023 № 337; детальний опис наданих послуг від 07.09.2023;- договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.11.2023 № 1/1-11-2023; рахунок-фактура від 21.11.2023 № 22813; меморіальний ордер від 22.11.2023 № 39; акт здачі-приймання робіт від 08.02.2024 №37; акт здачі-приймання робіт від 08.02.2024 № 38; рахунок-фактура від 08.02.2024 № 23220; детальний опис наданих послуг від 08.02.2024; меморіальний ордер від 09.02.2024 № 47; докази на підтвердження розміру понесених витрат на відрядження; ордер від 21.11.2023 серії ВК № 1111271 на надання правової (правничої) допомоги Банку адвокатом Іверук Н.О. (АО "Юридична фірма "ЕКВО").Суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що заявлений розмір понесених Банком витрат у сумі 1 601 198,58 грн. на професійну правничу допомогу є завищеним, неспівмірним із складністю цієї справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт не у повній мірі відповідає критерію обґрунтованості, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та витраченому адвокатом часу. Суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_1 99 805,74 грн. судового збору за подання касаційної скарги та визнав обґрунтованою та співмірною вартість витрат Банку на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 200 000 грн. Причиною подання касаційної скарги стала незгода Банку з оскаржуваним судовим рішенням в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 1 401 198,58 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених Банком в суді апеляційної та касаційної інстанцій, в іншій частині судове рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувається жодним учасником справи. Щодо посилання Банку на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України про те, що суд апеляційної інстанції під час прийняття додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 не врахував правову позицію Верховного Суду, то Суд зазначає таке. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.Норми ГПК України (1798-12) передбачають таке:стаття 15:- суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;стаття 16:- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;стаття 123:- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;стаття 126:- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;частини п`ята статті 129:- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям.Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).Суд апеляційної інстанції встановивши, що адвокатами адвокатського об`єднання "Юридична фірма "ЕКВО" надано клієнту (Банку) в межах розгляду справи №914/127/20 у судах апеляційної та касаційної інстанцій правничу допомогу, надаючи правову оцінку заяві про ухвалення додаткового рішення, у контексті клопотання ОСОБА_1 про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю, дійшов висновку про часткову невідповідність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі вимогам щодо співмірності та обґрунтованості, у зв`язку із чим, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку 200 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.Верховний Суд при касаційному перегляді додаткової постанови суду апеляційної інстанції, не виявив у діях суду порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.Так при розгляді даної касаційної скарги Суд покликається до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 № 910/14524/22 в якій зазначено, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, які суди встановили під час вирішення справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежено винятково перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та суто в межах доводів касаційної скарги.Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які передбачені в статті 300 ГПК України. Верховний Суд акцентує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).Також Верховний Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).Верховний Суд вважає, що справедливою сатисфакцією в цьому випадку є стягнення тієї суми витрат понесених на професійну правничу допомогу, яку стягнув суд апеляційної інстанції частково задовольняючи заяву Банку про ухвалення додаткового рішення. З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві Позивача на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною постановою.Згідно із пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд