923/93/13-г Про стягнення вартості здійснених орендарем робіт з капітального ремонту орендованого майна - 05.03.2013 Прийняття

Приватне підприємство "Стройцемент" (позивач по справі) звернулося з позовом, яким з урахуванням заяви від 01.03.2013року, просить стягнути з Херсонської державної морської академії (відповідач) 80000грн.00коп. вартості проведеного капітального ремонту майна, яке передавалося в користування позивача на умовах оренди згідно з договорами оренди від 29.12.2003року.

Позивач зазначає, що без проведення капітального ремонту нежилих приміщень неможливо було їх використовувати, однак позивачем не було здійснено ремонт та за умовами додаткових угод від 30.12.2003року до договорів оренди надано право позивачу здійснювати реконструкцію, технічне переобладнання та інші невід'ємні поліпшення орендованого майна, які в наступному залишаються у власності позивача. Оскільки договори оренди між сторонами було розірвано за рішенням суду, позивач з посиланням на статтю 776 ЦК України просить відшкодувати здійснені ним роботи з капітального ремонту орендованого майна в сумі 80000грн.00коп.

Позивач просить поновити строк позовної давності, посилаючись на те, що при розгляді справи №5024/365/2011 за його позовом до відповідача йому стало відомо про невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Відповідач позовні вимоги не визнає. Він посилається на те, що викладені в позові обставини не відповідають фактичним правовідносинам сторін. Договори оренди нежилих приміщень площами 128,3 кв.м та 127, 9 кв.м, які знаходяться в м. Херсоні по пр.Ушакова, 42 не були достроково розірвані за рішенням суду, оскільки правовідносини сторін з оренди цих приміщень припинилися у зв'язку з закінченням строку договорів, на який вони були укладені (29.12.2008року), тому постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2010року по справі № 4/71-ПН-09 позивача зобов'язано повернути відповідачу зазначені об'єкти оренди. Термін дії договору оренди підвального приміщення площею 114,1 кв.м закінчився 29.12.2009року і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2010року по справі № 14/51-ПН-10 позивача зобов'язано повернути відповідачу зазначене нежиле приміщення.

Відповідач також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений статтею 786 ЦК України в один рік з моменту припинення договору оренди. Відповідач просить застосувати позовну давність, відмовивши позивачу в поновлені позовної давності, оскільки обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права в раніше розглянутій справі №5024/365/2011 не є поважною причиною для поновлення строку позовної давності, який закінчився відповідно за договорами оренди приміщень площею128,3 кв.м та 127,9 кв.м 29.12.2009року, а за договором оренди приміщення площею 114,1кв.м - 29.12.2010року.

Крім того, відповідач стверджує, що згоди на здійснення робіт з капітального ремонту він не надавав, а наявні в справі листи свідчать про надання згоди орендодавця на здійснення окремих ремонтних робіт та робіт з ремонту опалювальної системи. Позивач не обґрунтовує належними доказами суму компенсації, яка за його доводами становить 80000грн.00коп., ні актами виконаних робіт, ні договірною ціною, ні квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Представник позивача в засідання суду 05.03.2013року не прибув, надіславши заяву від 01.03.2013 року з додатковими доказами та просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

За таких підстав справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника позивача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи спричинить порушення строку вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника відповідача, суд -

Між приватним підприємством "Стройцемент" (позивач) та Херсонським судномеханічним технікумом ім. Адмірала Ф.Ф.Ушакова, правонаступником якого є Херсонський морський коледж, а в наступному - вищий навчальний заклад "Херсонський державний морський інститут" та Херсонська державна морська академія (відповідач), 29 грудня 2003року було укладено три договори оренди, відповідно до яких в строкове платне користування позивача були передані нежилі приміщення, розташовані в м. Херсоні по проспекту Ушакова № 42, а саме:

- підвальні приміщення 4-поверхової будівлі площею 114, 1 кв. м;

- приміщення першого поверху 4-поверхової будівлі площею 128,3 кв.м ;

- приміщення першого поверху 4-поверхової будівлі площею 127, 9 кв.м.

Факт передачі об'єктів оренди в користування позивача, як орендаря, підтверджується наданими до матеріалів справи актами прийому-передачі від 29.12.2003року.

30 грудня 2003року до вищезазначених договорів оренди сторони підписали додаткові угоди, якими було внесено зміни, зокрема, до пунктів 1.2, 6.2, 6.3, 6.4, за умовами яких було погоджено, що орендар має право без попереднього погодження з орендодавцем вносити зміни до складу орендованих приміщень, здійснювати їх реконструкцію, технічне переозброєння та інші невід'ємні поліпшення, що зумовлює підвищення їх вартості (пункт 6.2). Невід'ємні поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем, є власністю орендаря (пункт 6.3). Крім того, цими додатковими угодами сторони виключили із пункту 6.4 договорів оренди слова "за згодою орендодавця".

Однак, рішеннями господарського суду Херсонської області від 05.10.2005року по справах 4/240-ПД-05, 4/241-ПД-05, 4/242-ПД-05 було визнано недійсними пункти 6.3, 6.5 усіх трьох договорів оренди.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2010року по справі 4/71-ПН-09 скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 28.05.2010року і постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2010року та задоволено позов вищого навчального закладу "Херсонський державний морський інститут" і зобов'язано ПП "Стройцемент" повернути орендовані приміщення площею 128,3 кв.м та площею 127,9 кв.м у зв'язку з закінченням строку дії договорів оренди 29.12.2008року.

Правовідносини сторін щодо оренди нежилих приміщень площею 114,1 кв.м за договором оренди від 29.12.2003року також припинилися 29.12.2009року, про що свідчить постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2010року по справі №14/51-ПН-10, якою у зв'язку із скасуванням рішення господарського суду Херсонської області від 28.05.2010року, зобов'язано ПП "Стройцемент" повернути зазначені приміщення відповідачу.

Таким чином, господарські правовідносини сторін щодо оренди нежилих приміщень за усіма трьома договорами оренди від 29.12.2003 року припинилися.

Предметом спору є вимоги позивача відшкодувати вартість здійсненого капітального ремонту в сумі 80000грн.00коп. з посиланням на те, що орендовані приміщення неможливо було використовувати за призначенням без проведення капітального ремонту, тому, погодивши з відповідачем умови та план здійснення ремонтних робіт, він уклав договір підряду від 08.01.2004року з ПП Сандік А.Б. та оплатив проведені роботи за договором підряду.

Відповідно до пункту 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами пункту 1 статті 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (пункт 3 вказаної норми).

За приписами статті 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт здійснюється у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк (ч.2 ст. 776 ЦК України).

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Вказаною статтею врегульовані відносини щодо розподілу між сторонами договору майнового найму обов'язків по здійсненню ремонту об'єкту найму.

Поточним вважається такий ремонт, необхідність проведення якого виникає із звичайного користування майном, не пов'язаного із істотним пошкодженням або псуванням його основних конструктивних елементів. Під капітальним ремонтом слід розуміти таке відновлення основних частин (конструктивних елементів) найманого майна, без якого останнє неможливо використовувати за призначенням.

Капітальний ремонт повинен здійснюватися за рахунок наймодавця та його силами чи силами залучених ним осіб.

Відповідно до умов пунктів 6.2, 6.4 договорів оренди від 29.12.2003року (з урахуванням чинних змін, внесених додатковими угодами від 30.12.2003року) позивач, як орендар, має право без погодження з орендодавцем вносити зміни до складу орендованих приміщень, здійснювати їх реконструкцію, технічне переозброєння та інші невід'ємні поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості. При цьому за умовами пунктів 6.4 договорів оренди, з урахуванням додаткових угод від 30.12.2003року (якими з пункту 6.4 виключені слова "за згодою орендодавця") у разі припинення оренди, вартість невід'ємних поліпшень орендованих приміщень, здійснених орендарем, підлягає відшкодуванню останнім (тобто орендарем (позивачем) у місячний термін з моменту припинення дії договорів оренди.

Відповідно до пунктів 5.7 договорів оренди у разі припинення або розірвання договорів позивач зобов'язаний повернути відповідачу, або підприємству, зазначеному відповідачем, орендовані приміщення в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати збитки в разі погіршення стану орендованого майна з його вини.

В той же час пунктами 2.4 договорів оренди сторони узгодили, що вартість приміщень, які орендар повертає орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець), визначається на підставі акту оцінки на момент припинення дії цього договору, звіреними з актами приймання-передачі нежилих приміщень в оренду. Приміщення вважаються поверненими з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Актів оцінки об'єктів оренди, якими б була визначена вартість приміщень на момент їх повернення, звіреними з актами передачі майна в користування орендаря, позивач при зверненні з позовом не надав. Не надані ці акти і в наступні засідання суду, як не надані і акти про повернення орендованого майна з зазначенням їх вартості за актом оцінки, тому неможливо встановити, чи збільшилась вартість орендованого майна на час припинення договорів оренди.

При зверненні з позовом позивач посилався на статтю 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідно до якої, зокрема, орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Він зазначає, що саме на виконання зазначеної норми ним була отримана згода від відповідача на проведення таких робіт листами від 08.01.2004року № 01/08-02/1 та від 24.10.2005року №01014/1576 (аркуші справи 48-49). Однак, із змісту зазначених листів вбачається, що Херсонським судномеханічним технікумом, як орендодавцем, було погоджено ремонтні роботи, реконструкція та технічне переозброєння орендованого майна, а не його капітальний ремонт.

Позивачем як при зверненні з позовом, так і в наступному не надано доказів на підтвердження того, внаслідок чого були здійснені поліпшення, а саме: внаслідок проведення поточного чи капітального ремонту, реконструкції чи будь-яких інших будівельних робот.

В той час як статтею 776 ЦК України врегульовані відносини щодо розподілу між сторонами договору майнового найму обов'язків по здійсненню ремонту об'єкту найму в залежності від того які саме роботи ( поточний чи капітальний ремонт) здійснені наймачем.

Капітальний ремонт повинен здійснюватися за рахунок наймодавця та його силами чи силами залучених ним осіб.

Договорами також передбачено (пункти 6.2) право позивача за згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші невід'ємні поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості. Тобто, передумовою проведення позивачем, як орендарем, покращень є погодження таких дій з відповідачем, як орендодавцем шляхом надання останнім письмової згоди.

Доказів погодження з відповідачем саме проведення капітального ремонту позивач не надав, а його посилання на те, що ним отримана згода від відповідача на проведення таких робіт листами від 08.01.2004року № 01/08-02/1 та від 24.10.2005року №01014/1576 не є належним доказом згоди відповідача на проведення саме капітального ремонту, оскільки, як зазначено вище, із зазначених листів не вбачається надання відповідачем згоди саме на проведення капітального ремонту.

Технічні висновки про стан конструкцій, на які посилається позивач, надані на приміщення підвалу та першого поверху в цілому, а не конкретно на орендовані приміщення. В заключній частині висновків відсутні підписи посадових осіб, які його склали. Висновками зазначено, що капітальному ремонту підлягають лише "несущие конструкции", а із документів справи не вбачається, що здійснювався ремонт саме цих конструкцій.

До того ж, позивачем не доведено, що без здійснення капітального ремонту неможливо було використовувати об'єкти оренди за цільовим призначенням. Не вбачається це і із актів прийому-передачі об'єктів оренди в користування позивача, якими зазначена лише вартість майна станом на день його передачі в оренду.

Акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт від 01.01.2008 року (аркуш справи 27) також не може бути прийнятий судом як належний доказ виконання позивачем капітального ремонту за власні кошти, оскільки актом зазначено, що підрядником виконані роботи відповідно до кошторису від 01.01.2004 року, однак вартість виконаних робіт не зазначена. До матеріалів справи позивачем надано декілька окремих кошторисів від 01.01.2004 року на різні суми, тому не зрозуміло, до якого саме кошторису складено акт прийому-передачі виконаних робіт та на яку суму, а також того, чи відносяться ці роботи до капітального ремонту.

Надане позивачем до матеріалів справи завдання на проектування не підписане замовником - Херсонським судномеханічним технікумом ім. Адмірала Ушакова і не затверджено його керівником, тому також не може бути належним доказом по справі в межах предмету спору.

До того ж, на момент здійснення ремонтних робіт діяло Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджене наказом Держбуду України №273 від 05.12.2000 року (z0945-00) , яким встановлено порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, в тому числі щодо капітального ремонту об'єктів. Для проведення зазначених в позові робіт потрібен дозвіл, який відповідно до пункту 1.1 Положення надається інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, якою ведеться також реєстр цих дозволів.

Відповідно до пункту 5.1 Положення здійснення будівельних робіт без дозволу вважається самовільним. Позивач такого дозволу не надає, як і не надає ліцензії, виданої ФОП Сандік А.Б. на здійснення будівельних робіт відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Не обґрунтовано позивачем належними доказами і суму компенсації в розмірі 80000грн.00коп. Підставою стягнення цієї суми позивач зазначає не акти виконаних робіт, кошториси квитанції чи інші розрахункові документи, а вважає, що ця сума має становити 80000грн.00коп, не надавши при цьому жодного обґрунтованого розрахунку суми позову.

За таких підстав позивачем не обґрунтовано належними доказами позовні вимоги щодо стягнення 80000грн.00коп., як вартості капітального ремонту.

Крім того, слід також зазначити, що позивач звернувся з позовом за межами строку позовної давності, встановленої як статтею 786 ЦК України, на яку він посилається в позовній заяві, так і статтею 257 ЦК України. Так, за вимогами ст. 786 ЦК України позовна давність в один рік з моменту припинення договорів оренди скінчилася щодо оренди приміщень площею 128,3 кв.м. та 127,9 кв.м. - 29.12.2009року, а щодо приміщень площею 114,1кв. м. - 29.12.2010року.

За вимогами статті 257 ЦК України позовна давність в три роки з моменту закінчення виконання ремонтних робіт (навіть з урахуванням останнього акту прийому-передачі будівельних робіт від 01.01.2008 року) скінчилася 01.01.2011року.

З позовною заявою позивач звернувся 25.01.2013 року, тобто за межами строку позовної давності.

Єдиною підставою в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивач зазначає невірний вибір ним способу захисту при розгляді справи за його позовом до відповідача про компенсацію невід'ємних поліпшень, за яким ним було пропущено строк позовної давності.

Проте, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України поважність причин пропуску є оціночною категорією і вона встановлюється судом з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема при наявності обставин, які свідчать про відсутність у заявника об'єктивної можливості здійснити захист своїх прав та інтересів у встановлений законом строк.

Невірний вибір позивачем способу захисту порушених прав не є свідченням відсутності у нього об'єктивної можливості здійснити захист своїх прав та інтересів, і є законодавчо необґрунтованим. Так, по справі № 5024/365/2011 господарським судом не приймалося рішення, а виносилась ухвала, якою позовні вимоги залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

З огляду на викладене, клопотання позивача про поновлення строку позовної давності є необґрунтованим, і задоволенню не підлягає.

На підставі вищезазначених норм права, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.