5016/2899/2012(3/125) Про стягнення безпідставно отриманих коштів - 31.01.2013 Прийняття

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 145/П-П від 01.01.2011 р., додатків до нього, рахунків за 2011 рік (на 128 аркушах), вимоги № 03/12-12 від 03.12.12 р., норм ст.ст. 530, 1212 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що включення відповідачем на протязі 2011 року у рахунки сум в розмірі 424 255,90 доларів США та 76814,16 грн., та відповідно отримання цих сум в якості оплати від позивача є безпідставними, без достатніх законодавчих (правових) підстав, в зв'язку з чим дані суми підлягають поверненню згідно приписам ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві просить суд припинити провадження у справі, в зв'язку з тим, що спірна сума ПДВ не може вважатись отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у даному випадку є Державний бюджет України.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача у письмових поясненнях просить суд припинити провадження у справі, оскільки у даній справі оспорюється повернення ПДВ, утриманого з позивача та перерахованого до Держаного бюджету України. Порядок нарахування, сплати і повернення сум податків регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відноситься до компетенції господарських судів і вирішується в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, оспорювана сума податку не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збереженою в себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України.

30.01.13 р. позивач надав до суду додаткові пояснення, в яких зауважив на допущені помилки у позовній заяві щодо деяких номерів рахунків та звернув увагу суду на те, що у розрахунку до позовної заяви по рахунку від 31.01.2011 р. № ДЕ-00056 т/х «FULL RICH» помилково вказано ПДВ на канальний збір у сумі 4075,76 доларів США замість 4075,46 доларів США. У відповідності до рахунків та платіжних документів, які додані до позовної заяви і є у матеріалах справи, ДП «Дельта-лоцман» нарахована та сплачена компанією «Нортроп» у формі ТОВ сума ПДВ по канальному збору у сумі 424 255,60 доларів США та 76814,00 грн.

31.01.2013 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд -

01 січня 2011 року між сторонами був укладений договір № 145/П-П згідно з предметом якого відповідач, як Підприємство, зобов'язався за заявками Агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по переш вартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а позивач, як Агент, взяв на себе зобов'язання прийняти і оплатити надані послуги (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 8.1 строк дії договору встановлений до 31 грудня 2013 року.

Додатковими угодами від 15.04.2011 р., 07.10.2011 р. та 19.04.2012 р. сторони вносили зміни до основного договору, зокрема - була змінена редакція пунктів 4.2.1, 4.2.2 (порядок розрахунків).

Відповідно до змісту п. 2.1.2 договору відповідач зобов'язався надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок Підприємства та вимог цього договору.

Згідно з умовами пунктів 2.2.3 договору позивач повинен був робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну. Оплата здійснюється у порядку визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю.

Згідно розділу 4 основного договору сторони дійшли згоди, що порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями. По зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначаються згідно розцінок Підприємства. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок Агента і проводяться за його рахунок. Оплата проводиться Агентом наступним чином: до подання заявки Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ, послуг, що мають бути надані Підприємством на підставі цієї заявки. Остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі п'яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках. Зобов'язання по оплаті вважаються виконаними Агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов вищевказаного договору, протягом 2011 року позивачу відповідачем надавались послуги з лоцманського проведення по 120 судам, які заходили під іноземним прапором, з наступним виставленням рахунків на оплату цих послуг на загальну суму 6421705,79 доларів США в тому числі ПДВ (по канальному збору) 424 255,60 доларів США; також позивачу в період 2011 року були надані відповідачем послуги по 7 судам, які заходили під прапором України на відповідну суму в тому числі ПДВ по канальному збору 76814,16 грн.

За надані послуги Підприємством Агенту були пред'явлені рахунки, які останній оплатив в повному обсязі разом з урахуванням податку на додану вартість щодо канального збору.

Позивач стверджує, що вищевказані рахунки вмістили в собі нарахування 20 % на окремі позиції, що склали суми 424 255,90 доларів США та 76 814,16 грн., та як з'ясувалось пізніше, таке нарахування з боку ДП «Дельта-лоцман» на суми канального збору здійснювалось на протязі 2011 року без достатніх законних підстав.

Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши надані сторонами докази у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши чинне законодавство, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного:

В судовому засіданні було з'ясовано, що оспорювані суми нарахованих 20 % по канальному збору в розмірі 424 255,60 доларів США та 76 814,16 грн. були добровільно сплачені позивачем в повному обсязі, та в рамках цивільно-правового договору у сторін не виникло жодних претензій один до одного щодо оплати чи виконанні умов договору.

Фактично ж оспорювані суми 424 255,90 доларів США та 76 814,16 грн., які позивач вважає безпідставно набутими відповідачем, є сумами нарахованого ПДВ на портові збори (канальний) за послуги суднам, які здійснювали діяльність як під іноземними прапорами у закордонному плаванні так і під прапором України.

В свою чергу, податок на додану вартість, який був у складі оплачених рахунків, сплачений ДП «Дельта-лоцман» до Державного бюджету України у відповідних періодах згідно діючого законодавства, про що свідчать податкові накладні, податкові декларації та платіжні доручення додані до матеріалів справи.

Отже, предметом спору в даній справі виступає стягнення суми податку на додану вартість, утриманої відповідачем та перерахованої до Державного бюджету України.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення податкового законодавства відносяться до компетенції податкових органів.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, а також бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У даній справі оспорюється повернення ПДВ, утриманого з позивача та перерахованого до Державного бюджету України. Порядок нарахування, сплати і повернення сум податків регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, оспорювана сума податку не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збереженою в себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України.

Та обставина, що відповідач розпорядився оспорюваною сумою коштів, віднісши їх до складу ПДВ, не змінює характер податкових правовідносин сторін і не припиняє їх, а тому стаття 1212 ЦК України не може застосовуватися як підстава для повернення сум сплачених податків.

За приписами ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивач не довів по справі належними доказами підстави (події та відносини) виникнення між ним та відповідачем зобов'язань за нормами статті 1212 ЦК України, а отже - не доведена наявність порушення відповідачем цих зобов'язань.

Водночас, відповідно до приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Так, згідно п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. № 01-06/1642/2011 (v1642600-11) «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 (v_249600-11) "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"» у спорах щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави: сума податку на додану вартість, стягнута з особового рахунку позивача і перерахована відповідачем до державного бюджету України, є переплатою цього податку, а не безпідставно набутою сумою, яка може бути повернута позивачеві на підставі статті 1212 ЦК України (постанови Верховного суду України від 16.05.2011 р. № 10/7; від 30.05.2011 р. № 24/135(24/0245), 14/209(02-4/4-14).