823/105/18 Про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру області, допущену під час розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зобов`язання Головного управління Держгеокадастру області повторно розглянути зазначене клопотання та прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності - 22.10.2020 Прийняття

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, допущену під час розгляду клопотання від 30.11.2017.№ 22808/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 7124982000:01:004:0433, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання від 30.11.2017 № 22808/0/5-17-СГ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні у СгТОВ "Колос", площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту та прийняти рішення, яким передати у власність земельну ділянку кадастровий номер 7124982000:01:004:0433.

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, допущену під час розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.11.2017 №22808/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у земельної ділянки кадастровий номер 7124982000:01:004:0433, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.11.2017 №22808/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки та прийняти обґрунтоване рішення в межах та спосіб встановлених законом України;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та зобов`язання прийняти рішення, яким передати у власність земельну ділянку. Винесено в цій частині нове рішення, яким зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні у СТОВ "Колос", площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту та прийняти рішення, яким передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 7124982000:01:004:0433 для ведення особистого селянського господарства. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 залишити без змін.

5. 13.08.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, прийняти нове про відмову в позові повністю.

6. 27.09.2018 від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу. Просить відмовити в її задоволенні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Згідно з договором оренди від 19.08.2009 СТОВ "Колос" є орендарем земельної ділянки (строком на 49 років) загальною площею 320,7988 га, кадастровий номер 7124982000:01:004:0360.

8. 27.02.2018 СТОВ "Колос" надало згоду на вилучення земельної ділянки площею 6,34934 га кадастровий номер 7124982000:01:004:0360 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 02.11.2017 письмова згода була нотаріально завірена.

9. 24.02.2017 СТОВ "Колос" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про надання згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 7124982000:01:004:0360 з метою подальшого відведення у власність громадян.

10. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 31.05.2017 № 23-3297/14-17-СГ надано згоду на поділ земельної ділянки. Наказом від 16.08.2017 № 23-6872/14-17-СГ погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

11. Внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 7124982000:01:004:0360 утворено та зареєстровано чотири нові земельні ділянки: 7124982000:01:004:0432, 7124982000:01:004:0433, 7124982000:01:004:0434, 7124982000:01:004:0431.

12. Клопотанням від 29.08.2017 №16047/0/5-17-СГ ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 7124982000:01:004:0433.

13. Листом від 26.09.2017 №8462/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило ОСОБА_1, що місце розташування земельної ділянки, зазначеної в графічних матеріалах, не дозволяє визначити та перевірити його на відповідність вимогам законів, підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою.

14. Листом від 13.10.2017 ОСОБА_1 повідомив Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, що самостійно замовив розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого, оскільки у місячний строк з подання клопотання від 29.08.2017 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не прийняло за його результатами жодного рішення.

15. Листом від 26.10.2017 № 20946/0-9518/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило ОСОБА_1, що не вбачає підстав для самостійного замовлення розроблення проекту землеустрою, оскільки Головне управління в місячний строк надало мотивовану відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

16. 30.11.2017 ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на затвердження проект землеустрою.

17. Листом від 07.12.2017 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянуло заяву від 30.11.2017 та відмовило у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, оскільки в поданому проекті відсутнє рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

18. Позивач з відмовою не погодився і звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

19. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що проект землеустрою виготовлений ним за принципом мовчазної згоди через відсутність у визначені строки рішення компетентного органу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову в його наданні.

20. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що листом від 26.09.2017 №8462/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відмовило позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Отже, відмову у наданні дозволу надано у місячний строк, тому позивач не мав права виготовляти проект землеустрою без наданої вказаним органом на це згоди. Крім того, бажана до відведення земельна ділянка знаходиться в оренді СТОВ "Колос" на підставі договору оренди, який станом на час розгляду заяви позивача є чинним і не припиненим, що виключає можливість затвердження проекту землеустрою.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у місячний строк з дня подання позивачем клопотання 29.08.2017, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не прийняло жодного рішення про надання чи відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тому позивач діяв у відповідності ч. 7 ст. 118 ЗК України, замовивши розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомив відповідача листом від 13.10.2017.

Неможливість затвердити проект землеустрою та передами у власність земельну ділянку з причин її перебування в оренді СТОВ "Колос", який станом на час розгляду заяви позивача є чинним і не припиненим, суд першої інстанції відхилив з тих причин, що відповідач посилався на іншу підставу відмови.

22. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками суду першої інстанції, за винятком висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про необхідність зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з вимог ч. 4 ст. 245 КАС України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

23. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди не правильно застосували норми права, зокрема:

А) відповідач листом від 26.10.2017 повідомив про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, тому принцип мовчазної згоди не може застосовуватись. Зі змістом листа від 26.10.2017 позивач ознайомлювався, проте за отриманням копії даного листа не звертався. Отже, наданий проект землеустрою не містив рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, тому проект не відповідав вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій";

Б) Головне управління не може передати позивачеві у власність земельну ділянку, оскільки така перебуває у користуванні СТОВ "Колос", а згідно з п. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Припинення права оренди визначено Законом України "Про оренду землі" (161-14) ;

В) законодавство не передбачає безумовного затвердження проекту землеустрою. Проте Головним управлінням було розглянуто проект, поданий на затвердження, та відмовлено у задоволенні клопотання листом.

24. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилався на те, що відповідач неодноразово висловлював небажання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу ділянки у власність, яке пояснює відсутністю у позивача дозволу на розроблення проекту землеустрою. За таких обставин, рішення суду про передачу клопотання позивача на повторний розгляд відповідача не відповідатиме принципу ефективного судочинства.

25. Крім того, позивач не погоджується з тим, що проект землеустрою неможливо затвердити через те, що право оренди на земельну ділянку належить СТОВ "Колос".

26. Позивач просив передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7124982000:01:004:0433, яка утворилась в результаті поділу орендованої земельної ділянки. Проте земельну ділянку з кадастровим номером 7124982000:01:004:0433 є сформованою, а відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є єдиним джерелом інформації про те, чи існує відносно ділянки право власності або користування. Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відсутні про речові права щодо зазначеної ділянки відсутні, не зареєстровані. Отже, обмеження, встановлені ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України, не можуть застосовуватись.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

28. Ключовим правовим питанням спору є правомірність відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність з підстав відсутності в складі наданого на затвердження проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

29. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відмова у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки саме з цієї підстави є протиправною.

30. Верховний Суд з цим висновком погоджується.

31. Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

32. В постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, яка стосується застосування абзацу 3 частини 7 статті 118 ЗК України, зазначено, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 118 ЗК України.

33. З матеріалів справи вбачається, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 подав 29.08.2017, а листом від 26.09.2017 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області фактично повідомило заявника, що не надає згоди на розробку проекту землеустрою.

34. Проте Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення органу Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Лист не є рішенням, що прийнято за належним розглядом клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Отже, наданий відповідачем лист не може оцінюватись як належна правова відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку. Таким чином, суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України (2768-14) , без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданих позивачем заяви.

35. З урахуванням наведеного, надання листом відповіді про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не прийняло жодного рішення, яке мало прийняти за результатами вирішення клопотання ОСОБА_1 .

36. Заявник письмово 13.10.2017 повідомив Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, що самостійно замовив розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, позивач діяв з дотримання вимог та строків, встановлених абз. 3 ч. 7 статті 118 ЗК України.

37. Іншою підставою, через яку Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відмовляється погодити проект землеустрою, передати у власність земельну ділянку, є перебування земельної ділянки в оренді.

38. Безпосередньо про саме таку підставу відмови не йдеться у листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, яким було розглянуло заяву ОСОБА_1 . На зазначену причину суб`єкт владних повноважень став покликатися під час вирішення спору судами.

39. Суди попередніх інстанцій не надавали оцінки та значення цьому аргументу з тих причин, що лист-відмову надано з іншої причини.

40. З цього приводу Суд зазначає, що такі мотиви є слушними у разі, якщо суд констатує протиправність відмови і зобов`язує відповідача ухвалити рішення з урахуванням висновків суду. У цьому разі саме відповідач повинен перевірити наявність усіх інших умов ухвалення відповідного рішення. Натомість у разі, коли суд зобов`язує відповідача ухвалити рішення конкретного змісту, суд повинен переконатися, що немає жодних інших причин для відмови у наданні земельної ділянки у власність, а не лише тієї, що стала безпосередньою підставою для відмови.

41. Такий висновок випливає з ч. 4 ст. 245 КАС України, за якою суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

42. У справі, що розглядається, суди не зробили висновку про те, чи перешкоджає чинний договір оренди затвердженню проекту та передачі земельної ділянки у власність, а отже не з`ясували наявність умов для застосування способу захисту, передбаченого ч. 4 ст. 245 КАС України.

43. Суд звертає увагу, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, перебувала в складі земельної ділянки 7124982000:01:004:0360, якою на підставі договору оренди від 19.08.2016 (укладеного строком на 49 років) користується СТОВ "Колос". Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2009.

44. Внаслідок поділу цієї земельної ділянки на кілька частини, у Державному земельному кадастрі державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7124982000:01:004:0360 була скасована. Поділ земельної ділянки на підставі технічної документації СТОВ "Колос" відбувся з метою наступного відведення утворених земельних ділянок у власність іншим фізичним особам.

45. Відповідно одна з новоутворених земельних ділянок (7124982000:01:004:0433, на яку претендує позивач) є новим об`єктом, якому власне і присвоєно новий кадастровий номер. Проте речові права на цю нову ділянку не зареєстровано.

46. На думку позивача, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про речові права щодо зазначеної ділянки, то обмеження, встановлені ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України, не можуть застосовуватись.

47. Суд з таким твердженням не погоджується.

48. Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

49. Підстави припинення договору оренди землі визначені ст. 31 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV. Поділ земельної ділянки (її частини) до них не належить. Отже, поділ ділянки земельної ділянки не призводить до припинення договору оренди.

50. У постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц Велика Палала Верховного Суду дійшла висновку про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (п. 56).

51. У постанові від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміна правового статусу частини земної поверхні, що використовується орендарем на підставі відповідного договору оренди паю, шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не свідчить про знищення предмета оренди як можливої підстави для вимоги про розірвання договору оренди (п. 62)

52. Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, Суд дійшов висновку, що поділ земельної ділянки (її частини) не змінює правового статусу новоутворених ділянок як таких, що є частиною об`єкта оренди. Відтак, розпорядження цими земельними ділянками можливе лише після припинення договору оренди.

53. За таких обставин договір оренди СТОВ "Колос" на усю земельну ділянку, в тому числі й виділену і поділену, продовжує залишатись чинним. Орендар може зареєструвати свої права на утворений об`єкт, незважаючи на надання згоди на її вилучення.

54. Відсутність державної реєстрації речових прав на новоутворені земельні ділянки, за умови чинності договору оренди землі на земельну ділянку, яку поділено (повністю або в частині), не свідчить про відсутність перешкод для її відчуження.

55. Аналіз ст. 186-1 ЗК України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій" у взаємозв`язку зі ст. 116 ЗК України, свідчить, що письмова згоду землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально є лише необхідною частиною документації, що включається до проекту землеустрою. Проте передачі у власність чи користування підлягають земельні ділянки, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

56. Отже, на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника на отримання дозволу письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте на стадії затвердження проекту землеустрою та передачі у власність, користування бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною.

57. Аналогічні правові позиції були висловлені Верховним Судом у постановах від 04.05.2020 у справі №816/1331/17, у постанові від 01.10.2020 у справі №120/4116/19-а.

58. Таким чином, Суд не погоджується з мотивами судів попередніх інстанцій, що факт чинності договору оренди немає значення, тому відповідні мотиви судового рішення слід виключити. Зазначена обставина потребує врахування під час прийняття уповноваженим органом рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

59. У той же час, перевіряючи правильність застосування статті 245 КАС України щодо обрання способу захисту прав позивача, Суд звертає увагу на наступне.

60. У позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача повторно розглянути його клопотання про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки з одночасним прийняттям про це відповідного рішення.

61. Суд застосовує законодавство, що діє на час розгляду справи. Частиною 4 статті 245 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2017) визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

62. За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

63. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

64. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36-39).

65. За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

66. З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.

67. Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

68. Зазначену правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №819/654/17.

69. У цій справі, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області жодного рішення у формі наказу про відмові з затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 не приймало. З огляду на це, і зважаючи на перевірку судом усіх обставин, що передують прийняттю рішення, правильним способом захисту буде саме повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 та прийняття за наслідками його вирішення одного з рішень.

70. Таким чином, суд першої інстанцій прийняв законне рішення, яке суд апеляційної інстанції помилково скасував, зобов`язавши Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що перебуває у користуванні у СТОВ "Колос", площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 та прийняти рішення, яким передати у власність земельну ділянку.

72. Водночас, мотиви рішення суду першої інстанції про те, що "не може бути підставою для відмови в задоволенні позову те, що спірна земельна ділянка знаходиться в оренді СТОВ "Колос" і на час розгляду заяви позивача договір оренди є чинним, що виключає можливість затвердження наданого позивачем проекту землеустрою, оскільки підставою відмови у задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою та передачі землі у власність, була інша підстава", підлягають виключенню.

71. Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

72. Отже, Суд приходить до висновку, що судом першої та апеляційної інстанції прийнято правильне по суті рішення, проте з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів його прийняття. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

73. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

74. Скаржник є суб`єктом владних повноважень, тому судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 352, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року скасувати.

3. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року змінити, виключивши частину мотивів, про те, що "не може бути підставою для відмови в задоволенні позову те, що спірна земельна ділянка знаходиться в оренді СТОВ "Колос" і на час розгляду заяви позивача договір оренди є чинним, що виключає можливість затвердження наданого позивачем проекту землеустрою, оскільки підставою відмови у задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою та передачі землі у власність, була інша підстава".