ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/1086/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
відповідача (ради) - Коваль Н. В., Юрчук Л. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Нетішинської міської ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 (судді: Василишин А. Р. - головуючий, Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.12.2023 (суддя Заярнюк І. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Західна"
до Нетішинської міської ради та Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області
про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Західна" (далі - ТОВ "Будівельна фірма "Західна") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням змін) до Нетішинської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про: 1) визнання протиправним і скасування рішення Нетішинської міської ради від 14.07.2023 № 38/1897 "Про затвердження виконавчому комітету Нетішинської міської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку"; 2) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0155 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0341, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішині, на вул. Варшавській; 3) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,8434 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0342, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішині, на вул. Варшавській; 4) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,8970 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0343, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішині, на вул. Варшавській; 5) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 1,2238 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0344, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішині, на вул. Варшавській; 6) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права Нетішинської міської ради (код ЄДРПОУ 25939741) (номер запису 51102865) на земельну ділянку, кадастровий номер 6810500000:02:006:0341, площею 0,0155 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769782368105; 7) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права Нетішинської міської ради (код ЄДРПОУ 25939741) (номер запису 51102998) на земельну ділянку, кадастровий номер 6810500000:02:006:0342, площею 0,8434 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769789068105; 8) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права Нетішинської міської ради (код ЄДРПОУ 25939741) (номер запису 51103154) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:006:0343 площею 0,897 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769795168105; 9) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права Нетішинської міської ради (код ЄДРПОУ 25939741) (номер запису 51103387) на земельну ділянку, кадастровий номер 6810500000:02:006:0344, площею 1,2238 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2769801268105; 10) зобов`язання ГУ Держгеокадастру поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку площею 2,9797 га, розташовану в м. Нетішині, на вул. Варшавській, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810500000:02:006:0273 (спірна земельна ділянка), а саме: точка 1, відстань - 37,299 м, Х - 5 568 299,591, Y - 2 311 360,715; точка 2, відстань - 8,477м, Х - 5 568 277,145, Y - 2 311 390,504; точка 3, відстань 7,796м, Х - 5 568 272,044, Y - 2 311 397,274; точка 4, відстань 7,336м, Х - 5 568 267,494, Y - 2 311 403,605; точка 5, відстань - 7,230м, Х - 5 568 264,073, Y - 2 311 410,095; точка 6, відстань - 9,052м, Х - 5 568 261,586, Y - 2 311 416,884; точка 7, відстань - 7,858м, Х - 5 568 259,699, Y - 2 311 425,737; точка 8, відстань - 8,679м, Х - 5 568 259,149, Y - 2 311 433,576; точка 9, відстань - 266,698м, Х - 5 568 259,249, Y - 2 311 442,254; точка 10, відстань - 96,196м, Х - 5 568 262,308, Y - 2 311 708,934; точка 11, відстань - 64,930м, Х - 5 568 166,113, Y - 2 311 708,480; точка 12, відстань - 18,415м, Х - 5 568 166,161, Y - 2 311 643,550; точка 13, відстань - 35,562м, Х - 5 568 184 576, Y - 2 311 643,596; точка 14, відстань - 2,892м, Х - 5 568 184,837, Y - 2 311 608,035; точка 15, відстань - 106,627м, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 608,035; точка 16, відстань - 38,306м, Х - 5 568 187,534, Y - 2 311 501,408; точка 17, відстань - 24,194м, Х - 5 568 225,840, Y - 2 311 501,418; точка 18, відстань - 33,880м, Х - 5 568 225,858, Y - 2 311 477,224; точка 19, відстань - 2,623м, Х - 5 568 191,978, Y - 2 311 477,151; точка 20, відстань - 2,264м, Х - 5 568 189,389, Y - 2 311 476,727; точка 21 - 2,235, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 475,187; точка 22, відстань - 141,736м, Х - 5 568 187,269, Y - 2 311 473,000; точка 23, відстань - 64,987м, Х - 5 568 187,271, Y - 2 311 331,264; точка 24, відстань - 4,159м, Х - 5 568 252,257, Y - 2 311 330,876; точка 25, відстань - 4,958м, Х - 5 568 256,384, Y - 2 311 331,388; точка 26, відстань - 5,968м, Х - 5 568 261,110, Y - 2 311 332,887; точка 27, відстань - 41,555м, Х - 5 568 266,271, Y - 2 311 335,883; 11) визнання протиправним ті скасування рішення Нетішинської міської ради від 24.05.2023 № 36/1785 "Про передачу виконавчому комітету Нетішинської міської ради у постійне користування земельної ділянки"; 12) визнання протиправним та скасування рішення Нетішинської міської ради від 22.09.2023 № 39/1997 "Про розгляд звернення ТОВ "Будівельна фірма "Західна" щодо передачі земельної ділянки в оренду"; 13) визнання за ТОВ "Будівельна фірма "Західна" права користування (оренди) земельною ділянкою площею 2,9797 га, розташованою в м. Нетішині, на вул. Варшавській з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, а саме: а саме: точка 1, відстань - 37,299 м, Х - 5 568 299,591, Y - 2 311 360,715; точка 2, відстань - 8,477м, Х - 5 568 277,145, Y - 2 311 390,504; точка 3, відстань 7,796м, Х - 5 568 272,044, Y - 2 311 397,274; точка 4, відстань 7,336м, Х - 5 568 267,494, Y - 2 311 403,605; точка 5, відстань - 7,230м, Х - 5 568 264,073, Y - 2 311 410,095; точка 6, відстань - 9,052м, Х - 5 568 261,586, Y - 2 311 416,884; точка 7, відстань - 7,858м, Х - 5 568 259,699, Y - 2 311 425,737; точка 8, відстань - 8,679м, Х - 5 568 259,149, Y - 2 311 433,576; точка 9, відстань - 266,698м, Х - 5 568 259,249, Y - 2 311 442,254; точка 10, відстань - 96,196м, Х - 5 568 262,308, Y - 2 311 708,934; точка 11, відстань - 64,930м, Х - 5 568 166,113, Y - 2 311 708,480; точка 12, відстань - 18,415м, Х - 5 568 166,161, Y - 2 311 643,550; точка 13, відстань - 35,562м, Х - 5 568 184 576, Y - 2 311 643,596; точка 14, відстань - 2,892м, Х - 5 568 184,837, Y - 2 311 608,035; точка 15, відстань - 106,627м, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 608,035; точка 16, відстань - 38,306м, Х - 5 568 187,534, Y - 2 311 501,408; точка 17, відстань - 24,194м, Х - 5 568 225,840, Y - 2 311 501,418; точка 18, відстань - 33,880м, Х - 5 568 225,858, Y - 2 311 477,224; точка 19, відстань - 2,623м, Х - 5 568 191,978, Y - 2 311 477,151; точка 20, відстань - 2,264м, Х - 5 568 189,389, Y - 2 311 476,727; точка 21 - 2,235, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 475,187; точка 22, відстань - 141,736м, Х - 5 568 187,269, Y - 2 311 473,000; точка 23, відстань - 64,987м, Х - 5 568 187,271, Y - 2 311 331,264; точка 24, відстань - 4,159м, Х - 5 568 252,257, Y - 2 311 330,876; точка 25, відстань - 4,958м, Х - 5 568 256,384, Y - 2 311 331,388; точка 26, відстань - 5,968м, Х - 5 568 261,110, Y - 2 311 332,887; точка 27, відстань -41,555м, Х - 5 568 266,271, Y - 2 311 335,883; 14) зобов`язання Нетішинської міської ради укласти та підписати з позивачем договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,9797 га, розташованої в м. Нетішині, на вул. Варшавській з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, а саме: а саме: точка 1, відстань - 37,299 м, Х - 5 568 299,591, Y - 2 311 360,715; точка 2, відстань - 8,477м, Х - 5 568 277,145, Y - 2 311 390,504; точка 3, відстань 7,796м, Х - 5 568 272,044, Y - 2 311 397,274; точка 4, відстань 7,336м, Х - 5 568 267,494, Y - 2 311 403,605; точка 5, відстань - 7,230м, Х - 5 568 264,073, Y - 2 311 410,095; точка 6, відстань - 9,052м, Х - 5 568 261,586, Y - 2 311 416,884; точка 7, відстань - 7,858м, Х - 5 568 259,699, Y - 2 311 425,737; точка 8, відстань - 8,679м, Х - 5 568 259,149, Y - 2 311 433,576; точка 9, відстань - 266,698м, Х - 5 568 259,249, Y - 2 311 442,254; точка 10, відстань - 96,196м, Х - 5 568 262,308, Y - 2 311 708,934; точка 11, відстань - 64,930м, Х - 5 568 166,113, Y - 2 311 708,480; точка 12, відстань - 18,415м, Х - 5 568 166,161, Y - 2 311 643,550; точка 13, відстань - 35,562м, Х - 5 568 184 576, Y - 2 311 643,596; точка 14, відстань - 2,892м, Х - 5 568 184,837, Y - 2 311 608,035; точка 15, відстань - 106,627м, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 608,035; точка 16, відстань - 38,306м, Х - 5 568 187,534, Y - 2 311 501,408; точка 17, відстань - 24,194м, Х - 5 568 225,840, Y - 2 311 501,418; точка 18, відстань - 33,880м, Х - 5 568 225,858, Y - 2 311 477,224; точка 19, відстань - 2,623м, Х - 5 568 191,978, Y - 2 311 477,151; точка 20, відстань - 2,264м, Х - 5 568 189,389, Y - 2 311 476,727; точка 21 - 2,235, Х - 5 568 187,729, Y - 2 311 475,187; точка 22, відстань - 141,736м, Х - 5 568 187,269, Y - 2 311 473,000; точка 23, відстань - 64,987м, Х - 5 568 187,271, Y - 2 311 331,264; точка 24, відстань - 4,159м, Х - 5 568 252,257, Y - 2 311 330,876; точка 25, відстань - 4,958м, Х - 5 568 256,384, Y - 2 311 331,388; точка 26, відстань - 5,968м, Х - 5 568 261,110, Y - 2 311 332,887; точка 27, відстань -41,555м, Х - 5 568 266,271, Y - 2 311 335,883.
1.2. На обґрунтування позову позивач посилався на те, що ним було дотримано вимог частини 11 статті 120 Земельного кодексу України щодо отримання в користування земельної ділянки, на якій розміщено об`єкт незавершеного будівництва, що належить йому на праві власності. Натомість Нетішинська міська рада безпідставно відмовила позивачеві в укладенні договору оренди землі, передала земельну ділянку у користування виконавчому комітету Нетішинської міської ради та поділила її.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.12.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, позовні вимоги задоволено повністю.
2.2. Суд першої інстанції виходив із наявності у позивача права на отримання в користування спірної земельної ділянки, на якій розміщений належний позивачеві об`єкт незавершеного будівництва; дотримання ним вимог частини 11 статті 120 Земельного кодексу України щодо порядку отримання в користування спірної земельної ділянки; неправомірної відмови Нетішинської міської ради у наданні в користування спірної земельно ділянки позивачеві та укладенні договору оренди землі.
2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами суду першої інстанції, покладеними в основу судового рішення.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Нетішинська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.12.2023 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у цій справі та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 127, 128, 134 Земельного кодексу України та порушення норм процесуального права - статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, необґрунтоване відхилення клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи, недолучення додаткових доказів, поданих Нетішинською міською радою, в результаті чого суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих та неналежних доказів; неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 17.05.2021 у справі № 923/196/20, від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г.
Зокрема, скаржник акцентує на тому, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що факт наявності державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва свідчить про дотримання умов, з якими закон пов`язує наявність правових підстав набуття права користування земельною ділянкою на позаконкурентних засадах відповідно до положень статей 120, 141, абзацу 1 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України. Суд апеляційної інстанції не врахував, що державна реєстрація не змінює правового режиму такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України. Застосовуючи статтю 377 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд не врахував, що договір купівлі-продажу від 23.05.2023 щодо об`єкта незавершеного будівництва - бюветного комплексу був укладений між Приватним підприємством "Укрспецізоляція" (далі - ПП "Укрспецізоляція") і ТОВ "Будівельна фірма "Західна" після закінчення дії договору оренди землі, укладеного Нетішинською міською радою з ПП "Укрспецізоляція"; Нетішинська міська рада у травні 2023 оскаржила до Міністерства юстиції України державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ПП "Укрспецізоляція" і скаргу ради було задоволено.
Також скаржник наголошує на тому, що, відмовляючи у задоволенні клопотання Нетішинської міської ради про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції фактично позбавив відповідача права на захист своїх інтересів під час судового розгляду та дослідження доказів долучених до матеріалів справи. Водночас скаржник вважає необґрунтованою відмову судів у призначенні судової будівельно-технічної експертизи у справі та акцентує на тому, що апеляційним господарським судом було долучено до матеріалів справи та взято до уваги висновок експерта Свістунова І. С. за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 27.02.2024 № 724/02-2024, що був долучений до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Будівельна фірма "Західна". Проте наведені у ньому висновки не відповідають дійсності, оскільки будівельні матеріали, з яких начебто складається об`єкт незавершеного будівництва "Бюветний комплекс" та відображені на фото таблиці є власністю ТОВ "КОМПАНІЯ БАРБАКАН", котра є підрядником з виконання будівельних робіт за замовленням Управління капітального будівницва виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо об`єкта будівництва "Нове будівництво закладу дошкільної освіти (ясла-садок) на вул. Енергетиків в м. Нетішин Хмельницької області" та підтверджується актами № 4, 6 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року, проєктною документацією об`єкта будівництва. Тимчасове складування будівельних матеріалів на спірній земельній ділянці комунальної власності мало місце через те, що будівельний майданчик об`єкта будівництва "Нове будівництво закладу дошкільної освіти (ясла-садок) на вул. Енергетиків в м. Нетішин Хмельницької області" має обмежену площу та оточений земельними ділянками, які перебувають у приватній власності чи користуванні інших юридичних осіб приватного права. Цей висновок не може братися судом до уваги у зв`язку з наявними неточностями та неповнотою, а також через суперечливість його фактичним обставинам справи. За доводами скаржника об`єкт незавершеного будівництва зареєстрований в реєстрі речових прав, проте відсутній фактично на земельній ділянці.
3.2. ТОВ "Будівельна фірма "Західна" подало заперечення на відкриття касаційного провадження у цій справі та заяву про повернення касаційної скарги, проте вони відхиляються, оскільки згідно з ухвалою Верховного Суду від 12.06.2024 матеріали касаційної скарги визнано такими, що відповідають вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є достатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.
3.3. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу підтримало доводи касаційної скарги Нетішинської міської ради. Зокрема відповідач зазначив, що, здійснюючи державну реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, державний кадастровий реєстратор діяв у межах норм чинного на той час законодавства на підставі поданих документів. Окрім того, він звернув увагу на накладення обтяжень станом на 26.04.2024 на земельні ділянки, кадастрові номери 6810500000:02:006:0341, 6810500000:02:006:0342, 6810500000:02:006:0343, 6810500000:02:006:0344 у формі арештів та наявність кримінального провадження № 42023240000000082, з якого слідує, що службові особи ПП "Укрспецізоляція", ТОВ "Будівельнафірма "Західна" та державний реєстратор виконавчого комітету Городоцької міської ради, діючи умисно за попередньою змовою у складі організованої групи, вчиняють дії направлені на протиправне одержання в оренду земельної ділянки комунальної власності, розташованої в м. Нетішині, поза межами аукціону.
3.4. ТОВ "Будівельна фірма "Західна" у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Нетішинської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.12.2023 у цій справі на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, а у випадку якщо суд не встановить підстав для закриття касаційного провадження - відмовити в задоволенні касаційної скарги Нетішинської міської ради.
Зокрема позивач посилається на неподібність правовідносин у вказаних скаржником у касаційній скарзі справах та у цій справі; стверджує, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення першої інстанції у цій справі відповідно до висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 10.07.2018 у справі № 727/9360/17 та Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні. У відзиві позивач також зазначав, що докази на підтвердження витрат у зв`язку з розглядом справи, зокрема витрат на правничу допомогу, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
3.5. Від ТОВ "Будівельна фірма "Західна" надійшли письмові пояснення у справі.
3.6. Від ТОВ "Будівельна фірма "Західна" також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю забезпечити присутність свого представника у судовому засіданні через тимчасову втрату працездатності у зв`язку з погіршенням самопочуття представника позивача. Однак це клопотання колегією суддів залишається без задоволення, з огляду на те, що явка представників учасників справи у судове засідання у суді касаційної інстанції обов`язковою не визнавалась, позиція позивача викладалася ним, зокрема у відзиві на касаційну скаргу, письмових пояснення у справі, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, до того ж розгляд справи вже відклався до 08.08.2024; у клопотанні не вказано про наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 08.08.2024, як і не надано доказів на підтвердження стверджуваних обставин.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 23.05.2023 між ПП "Укрспецізоляція" (продавець) і ТОВ "Будівельна фірма "Західна" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Клімчук А. В., зареєстровано в реєстрі за № 472. За умовами такого договору продавець передає майно, зазначене у пункті 2 цього договору, у власність покупця, а покупець приймає майно та зобов`язується сплатити за нього обговорену грошову суму.
У пункті 2 вказаного договору передбачено, що майно - незавершене будівництво, бюветний комплекс готовністю 11 %, що відчужується за цим договором, розташоване за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м. Нетішин, вул. Варшавська, будинок б/н, на земельній ділянці площею 2,9797 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273.
Згідно з пунктом 3 договору купівлі-продажу незавершене будівництво бюветного комплексу, що відчужується за цим договором, належить продавцю на праві власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованою 23.05.2023 Клімчук А. В., приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2735015568105, номер запису про право власності 50283570.
За змістом пункту 4 названого договору продаж незавершеного будівництва бюветного комплексу за домовленістю сторін здійснюється за 190 000,00 грн, які на час посвідчення цього договору одержані продавцем від покупця. Підписання цього договору підтверджує факт повного розрахунку за продане майно. Сторони стверджують, що розрахунок між ними проведений в порядку та шляхом, передбаченим чинним законодавством.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 23.05.2023 № 333264172 за ТОВ "Будівельна фірма "Західна" на праві власності зареєстровано об`єкт будівництва, незавершене будівництво, бюветний комплекс, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м. Нетішин, вул. Варшавська, б/н.
28.05.2023 позивач звернувся до Нетішинської міської ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, до якої додав витяг із Державного реєстру речових прав від 23.05.2023 № 333264172.
22.09.2023 рішенням Нетішинської міської ради № 39/1997 "Про розгляд звернення ТОВ "Будівельна фірма "Західна" щодо передачі земельної ділянки в оренду" було відмовлено позивачеві у передачі в оренду земельної ділянки площею 2,9797 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, розташованої в м. Нетішині, на вул. Варшавській, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку у зв`язку із тим, що на земельній ділянці відсутнє нерухоме майно та об`єкти незавершеного будівництва, земельна ділянка не існує як об`єкт цивільних прав.
Водночас попередні судові інстанції установили, що за рішенням Нетішинської міської ради від 03.05.2023 № 35/1775 припинено ПП "Укрспецізоляція" право оренди земельної ділянки площею 2,9797 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованої у м. Нетішині, на вул. Варшавській. Припинено із 19.05.2023 дію договору оренди земельної ділянки, укладеного 10.02.2020 між Нетішинською міською радою та ПП "Укрспецізоляція" та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав 22.06.2021 за №42671267, що діє до 19.05.2023 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Переведено земельну ділянку, зазначену у пункті 1 рішення, до земель запасу міської ради. Міському голові вжити заходів щодо проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки площею 2,9797 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованої у м. Нетішині, на вул. Варшавській.
Згідно з рішенням Нетішинської міської ради від 24.05.2023 № 36/1785 передано виконавчому комітету Нетішинської міської ради у постійне користування земельну ділянку площею 2,9797 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, розташовану у м. Нетішині, на вул. Варшавській, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. У цьому рішенні рада також вказала про необхідність виконавчому комітету зареєструвати право постійного користування земельною ділянкою.
Рішенням Нетішинської міської ради від 09.06.2023 № 37/1807 надано виконавчому комітету Нетішинської міської ради згоду на поділ земельної ділянки площею 2,9797 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, розташовану у м. Нетішині, на вул. Варшавській, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, та зазначено про необхідність розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
14.07.2023 рішенням Нетішинської міської ради № 38/1897 затверджено виконавчому комітету Нетішинської міської ради технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 2,9797 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, розташованої у м. Нетішині, на вул. Варшавській, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, право постійного користування якою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 29.05.2023 за № 50463548 на чотири окремі земельні ділянки: земельну ділянку площею 0,0155 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0341, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; земельну ділянку площею 0,8434 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0342, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; земельну ділянку площею 0,8970 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0343, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; земельну ділянку площею 1,2238 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0344, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Цим же рішенням припинено виконавчому комітету Нетішинської міської ради право постійного користування земельною ділянкою площею 2,9797 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку у зв`язку з поділом; зазначено про необхідність Нетішинської міської територіальної громади в особі Нетішинської міської ради здійснити реєстрацію права комунальної власності на чотири вказані земельні ділянки.
4.3. У зв`язку з неукладенням радою з позивачем договору оренди земельної ділянки під об`єктом незавершеного будівництва, належного позивачеві та розташованого на такій земельній ділянці, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, в якому просив визнати протиправними і скасувати рішення Нетішинської міської ради про передачу виконавчому комітету Нетішинської міської ради у постійне користування спірної земельної ділянки, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо її поділу, а також про відмову у передачі в оренду позивачеві спірної земельної ділянки; скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, утворених за наслідками поділу спірної земельної ділянки, та державну реєстрацію права Нетішинської міської ради на них; зобов`язати поновити запис щодо спірної земельної ділянки; визнати за позивачем право користування (оренди) спірною земельною ділянкою та зобов`язати раду укласти і підписати з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки.
4.4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявленого позову та задовольнив його повністю.
4.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржені рішення та постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, визнає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі передчасними та при цьому виходить із такого.
4.6. Згідно з частою 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Статтею 116 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною 1 статті 122 зазначеного Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.
Положеннями частини 11 статті 120 Земельного кодексу України визначено порядок надання в користування/власність земельної ділянки державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, на якій розміщений, зокрема, об`єкт незавершеного будівництва, належний особі на праві власності.
Так, відповідно до частини 11 статті 120 Земельного кодексу України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці 1 цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.
За приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) . Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.
Отже, наведеними нормами права передбачено принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди "superficies solo cedit" (збудоване приростає до землі), а також врегульовано алгоритм дії особи, у разі набуття нею права власності на об`єкт нерухомого майна/об`єкт незавершеного будівництва, розміщеного на земельній ділянці державної або комунальної власності.
4.7. Як свідчать матеріали справи, звертаючись із позовом у цій справі, позивач посилався на дотримання ним вимог частини 11 статті 120 Земельного кодексу України щодо отримання в користування спірної земельної ділянки, на якій розміщено належний йому на праві власності об`єкт незавершеного будівництва; стверджував про безпідставну відмову органу місцевого самоврядування в наданні в оренду такої земельної ділянки позивачеві як власнику розташованого на ній об`єкта.
4.8. У свою чергу, заперечуючи проти позову, Нетішинська міська рада наголошувала, зокрема, на незаконності оформлення попереднім користувачем спірної земельної ділянки (ПП "Укрспецізоляція") права власності на об`єкт незавершеного будівництва (бюветний комплекс), що розташований на ній; правомірності прийняття радою в межах її дискреційних повноважень рішень щодо розпорядження такою земельною ділянкою комунальної форми власності та про відмову в наданні в оренду спірної земельної ділянки позивачеві через відсутність на ній будь-якої нерухомості чи об`єктів незавершеного будівництва.
4.9. Отже, беручи до уваги викладене та наведені положення законодавства, достеменному та першочерговому встановленню судом у цій справі підлягають обставини виникнення у позивача майнового права на спірну земельну ділянку, обставини щодо фактичного (фізичного, а не лише зереєстрованого в держреєстрі) існування об`єкта незавершеного будівництва на такій земельній ділянці, його розмір, відсоток готовності об`єкта будівництва, площа земельної ділянки, на якій він розміщений, при тому, що розмір земельної ділянки, що надається в користування під розміщення об`єкта незавершеного будівництва з огляду на положення частини 11 статті 120 Земельного кодексу України не перебуває в залежності від площі земельної ділянки, яка перебувала в користуванні попереднього землекористувача (попереднього власника об`єкта незавершеного будівництва). До того ж у наведеному випадку за обставинами цієї справи спірна земельна ділянка площею 2,9797 га була надана в оренду ПП "Укрспецізоляція" (попередньому власнику бюветного комплексу) для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку, водночас саме в такому визначеному розмірі (2,9797 га) позивач просить надати йому в користування земельну ділянку як власнику бюветного комплексу. Проте наведене помилково не було враховано судами попередніх інстанцій та не були досліджені та встановлені відповідні обставини, які є суттєвими для правильного вирішення цього спору в контексті виникнення у позивача права (законного очікування) набути у користування земельну ділянку шляхом укладення договору оренди.
Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Крім того, законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах. З огляду на зазначене отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належного позивачу об`єкта нерухомості майна, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19).
4.10. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 12.01.2021 у справі № 924/1103/19.
Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 918/237/20).
Разом із тим надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України.
Наведені положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (подібні висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20).
Отже, у розумінні наведених процесуальних норм саме суд апеляційної інстанції мав оцінити винятковість випадку прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного провадження.
4.11. Проте суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи Нетішинської міської ради щодо відсутності забудови спірної земельної ділянки та будь-яких об`єктів незавершеного будівництва на ній, з огляду на висновок експерта від 27.02.2024, поданий ТОВ "Будівельна фірма "Західна" разом з відзивом на апеляційну скаргу та якого не існувало на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, в порушення вимог частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не аргументував наявності підстав для прийняття такого нового доказу, який не був предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції (про що зазначив сам суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові), та не обґрунтував існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття вказаного доказу під час апеляційного провадження.
Водночас, як убачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд, вирішуючи питання про прийняття на стадії апеляційного провадження додаткових доказів, поданих Нетішинською міською радою, з огляду на вимоги частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України відхилив такі докази, оскільки не установив наявності винятковості випадку, передбаченого вказаною нормою процесуального законодавства, та навів мотивоване обґрунтування щодо неприйняття таких. Наведене свідчить про вибірковість та непослідовність процесуальних дій суду у вирішенні питання прийняття нових доказів на стадії апеляційного провадження.
4.12. Поза тим, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що cтаття 15 Цивільного кодексу України (435-15) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Такі висновки сформульовано в пункті 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
За змістом статті 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21, пункт 148).
4.13. Отже, ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції мали достеменно дослідити зміст порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також характер такого порушення, надати оцінку ефективності обраного позивачем способу захисту, зважаючи на підстави та зміст заявленого позову.
4.14. Однак, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту шляхом визнання протиправними і скасування рішень ради про передачу спірної земельної ділянки у постійне користування виконавчому комітету міськради, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо її поділу; скасування державної реєстрації земельних ділянок, утворених за наслідками поділу спірної земельної ділянки, та державної реєстрації права міськради на них; зобов`язання ГУ Держгеокадастру поновити запис щодо спірної земельної ділянки, а також зобов`язання міськради укласти і підписати з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення його порушеного права чи законного інтересу, а тому не спроможний надати ефективний захист, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог.
Водночас колегія суддів зазначає, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення договору оренди землі, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеним договору із викладенням її змісту, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
Разом із тим колегія судів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зобов`язуючи міськраду укласти і підписати з позивачем договір оренди землі, не навів у судовому рішенні відповідної редакції договору, який позивач просить зобов`язати орган місцевого самоврядування укласти, що не відповідає приписам частини 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, за процесуальними вимогами якої у резолютивній частині рішення у спорі про спонукання укласти договір вказуються умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проєкт договору.
4.15. У наведеному випадку, зважаючи на підстави та зміст заявленого позову, а також встановлені судами обставини невизнання за позивачем права користування землею, спосіб захисту, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення позивача з позовом зокрема про визнання незаконним і скасування рішення ради про відмову в наданні в оренду землі, визнання права користування (оренди) земельною ділянкою, що ним (позивачем) і було заявлено, серед іншого, в межах позову у цій справі. Проте через допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, які не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України), про що було зазначено вище у цій постанові, оскаржені судові рішення в частині вказаних вимог підлягають скасуванню, з направленням справи у цій частині на новий розгляд. Щодо решти позовних вимог слід зазначити, що, як уже вказувалося, позивач у відповідній частині у спірних правовідносинах обрав неефективний та неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові в таких вимогах, тому наявні підстави для скасування оскаржених судових рішень в означеній частині та ухвалення нового рішення про відмову в решті позову.
4.16. Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.17. Зважаючи на викладене, оскаржені у справі судові рішення в зазначеній частині не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами при їх ухваленні були порушені вимоги процесуального законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги знайшли часткове підтвердження.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
5.3. Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
5.4. Таким чином, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги скаржника.
5.5. Під час нового розгляду справи суду необхідно урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача про визнання права та визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні в оренду землі, виходячи із предмету та підстав заявленого позову, а також порушеного права за захистом якого звернувся позивач, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів та встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову в наведеній частині.
5.6. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, справу в частині задоволення судами позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення міськради про відмову в наданні позивачеві в оренду землі та визнання за позивачем права користування (оренди) земельною ділянкою передати на новий розгляд, а в решті позовних вимог оскаржені рішення та постанову скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у позові.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 311, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Нетішинської міської ради задовольнити частково.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.12.2023 у справі № 924/1086/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Нетішинської міської ради від 22.09.2023 № 39/1997 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Західна" щодо передачі земельної ділянки в оренду" та про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Західна" права користування (оренди) земельної ділянки площею 2,9797 га, розташованої в м. Нетішині, на вул. Варшавській з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
В решті позовних вимог постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.12.2023 у справі № 924/1086/23 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак