910/6250/23 Про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог - 06.08.2024 Прийняття

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 (суддя Джарти В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Тарасенко К. В., Кравчук Г. А.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог,

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - ДТЕК) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Товариство) про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.04.2023 № 125/6/2-3295.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю, за твердженнями позивача, законодавчо визначених умов можливості застосування зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме умови безспірності.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд міста Києва рішенням від 15.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, позов задовольнив: визнав недійсним односторонній правочин Товариства про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.04.2023 № 125/6/2-3295.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що станом на момент вчинення відповідачем оспорюваного одностороннього правочину вимоги Товариства до ДТЕК вже були предметом спору у межах справ № 908/779/23 та № 908/780/23 і не визнавалися позивачем, що вказує на відсутність такої обов`язкової вимоги для зарахування, як безспірність (прозорість).

2.3 При цьому суд апеляційної інстанції, даючи оцінку запереченням відповідача, зауважив, що сама лише наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновку про безспірність заборгованості цього боржника. Однак колегія суддів апеляційного господарського суду констатувала, що відповідач до суду не надав жодних доказів, які б свідчили про визнання позивачем заборгованості, яка виникла на підставі договорів від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ та від 16.03.2022 №ТЕС-ДЕК і підлягає зарахуванню за спірною заявою, всупереч цьому всі наявні у матеріалах справи докази свідчать про заперечення позивачем такої заборгованості.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 Товариство у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права та зазначає про неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц, у постановах Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/1689/21, від 14.02.2024 у справі № 911/94/23, а також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 щодо застосування приписів статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

3.3 Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги Товариства відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

3.4 Від Товариства 06.08.2024 надійшли письмові пояснення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.03.2022 та 16.03.2022 між Товариством (постачальником) та Відокремленим підрозділом "Запорізька теплова електростанція" ДТЕК (споживачем) укладено договори постачання природного газу № ТЕС-ЗЕЗ і № ТЕС-ДЕК, відповідно.

4.2 Виконуючи умови договорів, Товариство передало, а ДТЕК прийняло природний газ - у березні та квітні 2022 року на загальну суму 368 230 349,03 грн (договір від 10.03.2023 № ТЕС-ЗЕЗ) та у квітні 2022 року на загальну суму 4 644 451,04 грн (договір від 16.03.2022 № ТЕС- ДЕК).

4.3 Крім того, 20.01.2023 між Товариством (постачальником) та Відокремленим підрозділом "Запорізька теплова електростанція" ДТЕК (споживачем) укладено договір № 1/2023-ТЕС-ДЕК постачання природного газу.

4.4 У листі від 27.03.2023 № 01/131 ДТЕК у зв`язку із закінченням строку дії зазначеного договору № 1/2023-ТЕС-ДЕК, враховуючи зменшення договірного обсягу природного газу, просило Товариство протягом 5 робочих днів з дати отримання цієї вимоги повернути позивачу переплачені грошові кошти у сумі 82 287 972,82 грн.

4.5 Разом з тим Товариство стверджувало, що ДТЕК має заборгованість перед Товариством у сумі 368 230 349,03 грн (договір від 10.03.2023 № ТЕС-ЗЕЗ) та у сумі 4 644 451,04 грн (договір від 16.03.2022 № ТЕС-ДЕК).

4.6 Також суди встановили, що 04.04.2023 Товариство направило ДТЕК заяву № 125/6/2-3295 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої повідомило про: 1) припинення грошового зобов`язання ДТЕК на суму 4 644 451,04 грн за договором від 16.03.2022 № ТЕС-ДЕК; 2) часткове припинення грошового зобов`язання ДТЕК на суму 77 643 521,78 грн за договором від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ; 3) припинення грошового зобов`язання Товариства на суму 82 287 972,82 грн, яке виникло як переплата за поставлений природний газ за договором від 20.01.2023 № 1/2023-ТЕС-ДЕК. Товариство повідомило, що залишок заборгованості ДТЕК перед Товариством за договором від 10.03.2023 № ТЕС-ЗЕЗ складає 290 572 757,79 грн. Обов`язок повернути позивачу переплату за договором від 20.01.2023 № 1/2023-ТЕС-ДЕК відсутній.

4.7 Позивач 10.04.2023 направив на адресу відповідача заперечення щодо одностороннього зарахування вимог та не погодився з припиненням взаємних зобов`язань шляхом їх взаємозаліку, посилаючись на те, що зміст оспорюваного одностороннього правочину суперечить положенням статті 601 ЦК України, оскільки вимоги є спірними у межах справ № 908/779/23 та № 908/780/23.

4.8 Так, у провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/779/23 за позовом Товариства до ДТЕК про стягнення заборгованості у розмірі 5 136 334,28 грн згідно з договором постачання природного газу від 16.03.22 № ТЕС-ДЕК, а саме: 4 644 451,04 грн основного боргу, 88 180,95 грн 3 % річних та 403 702,29 грн інфляційних втрат.

4.9 Також у провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/779/23 за позовом Товариства до ДТЕК про стягнення заборгованості у розмірі 413 531 855,69 грн, з яких 368 216 279,57 грн основний борг, 7 408 634,97 грн 3 % річних, 37 906 941,15 грн інфляційні втрати.

4.10 Спірні суми заборгованості, які виникли на підставі договорів від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ та від 16.03.2022 № ТЕС-ДЕК, вказаних у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, заявлені до стягнення у справах № 908/779/23 та № 908/780/23. При цьому ДТЕК їх не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у межах справ № 908/779/23 та № 908/780/23.

4.11 Позивач зазначає, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, порядку виконання та розміру зобов`язань, є умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

4.12 За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

4.13 Суд першої інстанції, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, перевіривши доводи позивача про наявність підстав для визнання одностороннього правочину недійсним, з огляду на наявність спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань з оплати, дійшов висновку, що позивач належним чином довів обставини недійсності вчиненого відповідачем одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог та невідповідність його приписам статті 601 ЦК України і статті 203 ГК України. З такими висновками погодився апеляційний господарський суд.

4.14 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.15 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

4.16 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, ухвалив постанову без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, у тому контексті, що наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) у суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновку про безспірність заборгованості цього боржника (пункт 50 постанови).

4.17 Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду сформував у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 такі висновки:

" 47. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

48. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

49. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

50. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновку про безспірність заборгованості цього боржника.

51. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення".

4.18 У контексті доводів касаційної скарги відповідача колегія суддів зазначає про те, що відповідно до положень частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

4.19 Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3, 4 статті 13 ГПК України).

4.20 Згідно із частинами 1, 2 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

4.21 Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

4.22 Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що така умова, як безспірність вимог, які зараховуються (відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань), відсутня, оскільки станом на момент вчинення відповідачем оспорюваного одностороннього правочину вимоги Товариства до ДТЕК вже були предметом спору в межах справ № 908/779/23 та № 908/780/23 і не визнавались ДТЕК.

4.23 Суд апеляційної інстанції констатував, що: відповідач до суду не надав жодних доказів, які б свідчили про визнання позивачем заборгованості, що виникла на підставі договорів від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ та від 16.03.2022 № ТЕС-ДЕК та підлягає зарахуванню за спірною заявою; всупереч цьому всі наявні у матеріалах справи докази свідчать про заперечення позивачем такої заборгованості; із судових рішень у справах № 908/779/23 та № 908/780/23 випливає, що будь-які документи, які б свідчили про визнання позивачем вказаної заборгованості, відсутні.

4.24 Крім того, суд апеляційної інстанції з`ясував, що за результатом перегляду справи № 908/780/23 Центральний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства.

4.25 Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування положень статей 601, 602 ЦК України та 203 ГК України (436-15) жодним чином не суперечать висновкам Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, та, навпаки містять посилання на цю постанову.

4.26 У наведеній відповідачем для порівняння постанові Верховного Суду зі справи № 911/94/23 предметом розгляду була вимога про визнання недійсним одностороннього правочину (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідно до статей 203, 215 ЦК України. Верховний Суд не погодився з висновками судів про однорідність та безспірність зустрічних вимог, однак погодився із ключовим висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності дотримання сторонами умов договору, зазначивши, що наявність в договорі умови, що встановлює порядок припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (наявність письмової згоди іншої сторони), та її недотримання повністю відповідає випадку, передбаченому пунктом 5 частини 1 статті 602 ЦК, який виключає правомірність такого зарахування.

4.27 Аналіз змісту постанови Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 911/94/23, на яку посилається скаржник, та судових рішень у справі, що розглядається, свідчить про те, що предмет позову, суб`єктний склад та правове регулювання у справах є схожими, однак встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка переглядається, є різними.

4.28 У касаційній скарзі відповідач також посилається на справу № 305/2082/14-ц, у якій предметом позову є вимоги позивача про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, а його підставами було те, що у провадженні суду знаходиться цивільна справа про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що свідчить про існування між сторонами спору.

4.29 Правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц, стосуються застосування положень статті 88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (1172-99-п) , за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Проте наведені висновки не стосуються застосування положень статей 601, 602 ЦК України.

4.30 Предметом розгляду у справі № 922/1689/21, на яку також посилається скаржник, було стягнення боргу у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання за договором купівлі-продажу з оплати переданої йому у власність частки в статутному капіталі ТОВ "Ореола" Компанія з управління активами". При цьому скаржник у касаційній скарзі наводить цитату з постанови Верховного Суду від 25.07.2022 у цій справі у контексті оцінки обставин справи за результатами дослідження наданих сторонами доказів.

4.31 Перевіряючи доводи скаржника у цій частині, Суд зауважує, що відповідач, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, помилково ототожнив висновок, зроблений судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови, з правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

4.32 За таких обставин посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 922/1689/21 не може спростовувати висновків судів попередніх інстанцій, пов`язаних із наданням оцінки наявним у цій конкретній справі доказам, та не може бути підставою для скасування судових рішень у справі.

4.33 Доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, зводяться до незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій та переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

4.34 Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

4.35 Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.36 Колегія суддів бере до уваги викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи позивача у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

4.37 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.38 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.39 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/6250/23 залишити без змін.