914/2450/22(640/14829/21) Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в межах справи про визнання боржника банкрутом - 01.08.2024 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" (далі - ТОВ "БНК-Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.02.2021 № 00060040206 форми "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 415 558 грн.

2. Позов мотивований тим, що відповідач в акті документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено спірне повідомлення-рішення, не зазначив, які саме дії позивача сприяли порушенню податкового законодавства, не обґрунтував порушення позивачем підпункту "г" пункту 198.5 статті Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ).

3. 18.07.2022 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/14829/21 позов задоволено.

4. 07.02.2023 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду зазначене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано, провадження у справі № 640/14829/21 за адміністративним позовом закрито.

5. 10.03.2023 Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ТОВ "БНК-Україна" про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передав справу № 640/14829/21 на розгляд до Господарського суду Львівської області.

6. 03.04.2023 Господарський суд Львівської області постановив ухвалу про прийняття зазначеної справи до розгляду в межах провадження справи №914/2450/22 про банкрутство ТОВ "БНК-Україна".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

7. 13.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" (далі - ТОВ "Прикарпатзахідтранс", зберігач) та ТОВ "БНК-Україна" (клієнт) уклали договір зберігання нафтопродуктів № 60/12-2019, відповідно до умов якого, зберігач зобов`язався зберігати дизельне паливо, яке надходить в резервуари зберігача з нафтопроводу та власником якого є клієнт і повернути його клієнту, а клієнт зобов`язався оплачувати надані зберігачем послуги.

8. У пункті 4.5 договору зберігання нафтопродуктів № 60/12-2019 сторони погодили, що клієнт не має права вимагати від зберігача надання доступу до резервуарів зберігача, у яких зберігається продукт; самостійно здійснювати відвантаження продукту з резервуарів зберігача своїм контрагентам.

9. Відповідно до умов додаткової угоди № 1 до цього договору станом на 27.09.2019 на зберіганні у зберігача на ЛВДС "Новоград-Волинський" знаходилося 107,486 т продукту клієнта, який зберігач не може повернути з технологічних причин. Сторони погодили, що плата за послуги зберігання продукту в кількості 107,486 т за період з 27.09.2019 до дати повідомлення зберігачем клієнта про можливість повернення продукту зі зберігання не нараховується. Вартість послуг зберігання, після повідомлення про можливість повернення продукту зі зберігання, рахуватиметься за тарифом, що діяв до 24.09.2019, тобто 0, 78 грн, в т.ч. ПДВ, за тонну за кожен день зберігання.

10. В акті від 19.01.2021 № 9/28-10-04-02-06/36949031 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БНК-Україна" щодо питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість встановлено (розділ 3.1), що 107,486 т палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С на суму 2 077 787,62 грн (415 557,52 грн - ПДВ), яке знаходиться на зберіганні у ТОВ "Прикарпатзахідтранс" на ЛВДС "Новоград-Волинський", не може бути використано у господарській діяльності ТОВ "БНК-Україна", у зв`язку з чим у розділі 4 викладено висновок про порушення вимог підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 та пункту 201.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України.

11. Перевіркою встановлено, що у вересні 2019 року ТОВ "БНК-Україна" отримало пальне у кількості 7 788, 34 т за контрактом від 27.08.2019 №6M/UkrP/2019 MP.

12. У серпні 2019 року за договором зберігання нафтопродуктів від 13.08.2019 № 60/12- 2019 ДТ ТОВ "БНК-Україна" передало паливо на зберігання ТОВ "Прикарпатзахідтранс". Відповідно до додаткової угоди № 1 від 26.09.2019 до договору зберігання нафтопродуктів від 13.08.2019 № 60/12-2019 ДТ станом на 27.09.2019 на зберіганні у ТОВ "Прикарпатзахідтранс" знаходилося 107,48 т продукту на суму 2 077 787,62 грн (у тому числі податок на додану вартість 415 557,52 грн), які зберігач не може повернути з технологічних причин.

13. Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року у декларації від`ємного значення з податку на додану вартість встановлено порушення підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 415 558 грн.

14. Починаючи з 26.09.2019 відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України ТОВ "БНК - Україна" зобов`язано було нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду i зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; 6) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

15. На момент проведення перевірки позивач не здійснював реалізацію пального.

16. Надалі між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Оіл Трейдинг" укладено договір поставки товару від 12.02.2021 № 436-ДТ-21 та додаткову угоду № 1 від 12.02.2021 до цього договору. Згідно з умовами вказаних договору та додаткової угоди паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, об`єм 107,486 т реалізовано (поставлено) останньому за 2 681 776,13 грн, включаючи ПДВ, що підтверджується видатковими накладними від 18.02.2021 № 1112, № 1113 та від 19.02.2021 № 1114, № 1115.

17. Також між ТОВ "БНК-Україна" та ТОВ "Ясунь Транс 27" укладено договір надання послуг з наливу нафтопродуктів в автоцистерни від 12.02.2021 № 0397-02-21-2-2 та здійснено відпуск нафтопродуктів (нафти), що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.02.2021 № 206.

18. На податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 446 962,69 грн, які виникли на дату отримання авансу за подальшу реалізацію 107,486 т палива дизельного, на виконання вимог ПК України (2755-17) , позивач склав та зареєстрував податкову накладну від 15.02.2021 № 4, що надалі задекларовано у звітній декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року за №9057296259 від 19.03.2021.

19. Центральне міжрегіональне управління ДПС листом від 16.02.2021 за №52/31-00-04-02-06 повідомило, що за наслідками розгляду поданих 02.02.2021 позивачем заперечень на акт перевірки висновки вказаного акту перевірки залишено без змін як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

20. Згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.02.2021 за №00060040206, з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 415 558 грн за жовтень 2020 року згідно з декларацією від 20.11.2020 № 9306738527.

21. Рішенням ДПС України від 07.05.2021 №10374/6/99-00-06-01-02-06 за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 №00060040206 скаргу залишено без задоволення, а зазначене податкове повідомлення-рішення - без змін.

22. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.02.2021 № 00060040206 форми "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 415 558 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

23. 10.01.2024 рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2450/22 (640/14829/21) позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.02.2021 за №00060040206 форми "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 415 558 грн.

24. Рішення мотивоване тим, що відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акту перевірки, зокрема доказів, які б підтверджували використання позивачем 107,486 т палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С на суму 2 077 787,62 грн (у тому числі ПДВ 415 557,52 грн) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. А тому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "БНК-Україна".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

25. 25.04.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області від 10.01.2024 у справі №914/2450/22 (640/14829/21) скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

26. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час передачі пального на зберігання позивач не дотримався вимог податкового законодавства щодо своєчасного нарахування податкових зобов`язань. Вказане, за висновком суду, призвело до прийняття правомірного податкового повідомлення-рішення №00060040206 від 23.02.2021, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27. У касаційній скарзі ТОВ "БНК-Україна" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 у справі № 914/2450/22 (640/14829/21) та закрити провадження у справі.

28. Скаржник зазначив, що господарські суди у цій справі помилково віднесли вказану справу до підвідомчості господарським судам, не врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) (провадження № 12-46гс23).

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

29. У відзиві Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В. Розгляд клопотань

30. 31.07.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю представника з`явитися у судове засідання з огляду на зайнятість керівника товариства у засіданні комітету кредиторів боржника та наявністю у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду відкритого касаційного провадження у цій справі на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023.

Розглянувши клопотання представника скаржника, колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні, оскільки процесуальний закон не містить положень щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи, участь учасників справи та/або їх представників у судовому засіданні суд касаційної інстанції у цій справі обов`язковою не визнавав, розгляд справи касаційною інстанцією здійснюється в межах статті 300 ГПК України, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Окрім того, наявність відкритого касаційного провадження у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 не перешкоджає розгляду касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ( Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

33. За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України (1798-12) , іншими законами України.

34. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України (1798-12) , з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України (1798-12) .

35. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19, КУзПБ та ГПК України (1798-12) є нормативними актами рівної юридичної сили (кодексами). Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 КУзПБ та статтею 20 ГПК України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21 жовтня 2019 року підлягають норми статті 7 КУзПБ.

36. Велика Палата Верховного Суду послалася також на те, що з прийняттям КУзПБ законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом №2343-XII (2343-12) та іншими процесуальними кодексами України.

37. Водночас у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, які викладені у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19.

38. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України (2755-17) . Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

39. Зазначена позиція надалі була підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22), предметом спору у якій було визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

40. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особливості порядку та процедури розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України (2747-15) , регламентуються ПК України (2755-17) . Вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "БНК-Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

42. У липні 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову ТОВ "БНК-Україна". Однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 зазначене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано, провадження у справі № 640/14829/21 за адміністративним позовом закрито, а справу за клопотанням позивача направлено за встановленою юрисдикцією на розгляд до Господарського суду Львівської області.

43. Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom") від 21.02.1975, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria") від 17.01.2012, заява № 36760/06, § 230).

44. Згідно із статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

45. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України" ("Bulanov and Kupchik v. Ukraine", заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту першого статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 01.12.2011 у справі "Андрієвська проти України" ("Andriyevska v. Ukraine", заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту першого статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§13-14, 23, 25-26); рішення від 17.01.2013 у справі "Мосендз проти України" ("Mosendz v. Ukraine", заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21.12.2017 у справі "Шестопалова проти України" ("Shestopalova v. Ukraine", заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту першого статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

46. Закриття провадження у справі за правилами адміністративного судочинства за аналогічними вимогами позивача згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023, яка набрала законної сили, у справі № 640/14829/21, перешкоджає повторному зверненню до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (частина друга статті 239 КАС України).

47. З огляду на наявність ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про закриття провадження у цій справі, що набрала законної сили, а також з урахуванням положень частини другої статті 239 КАС України, Верховний Суд вважає, що розгляд цього спору має завершитися за правилами господарського судочинства у зв`язку з чим у господарських судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для закриття провадження у цій справі.

48. Також ж висновку за подібних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 910/15043/21 (640/3172/19).

49. У контексті наведеної вище практики ЄСПЛ щодо доступу до суду колегія суддів враховує, що дана справа була скерована апеляційним адміністративним судом на розгляд до господарського суду за клопотанням самого позивача; касаційна скарга ТОВ "БНК-Україна" не містить будь-яких доводів щодо неправильності висновків суду апеляційної інстанції по суті спору, як і посилань на підстави для скасування оскарженого судового рішення, окрім як зазначених вище аргументів щодо порушення господарськими судами правил предметної юрисдикції.

50. При цьому Верховний Суд також керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого здійснено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.