910/13624/23 Про зобов'язання ПАТ відновити становище Товариства, яке існувало до порушення права, шляхом коригування в сторону зменшення загальних обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів, до яких ПАТ включені показники небалансу тих учасників ринку електричної енергії, які на дату оформлення спірного акту не входили до балансуючої групи Товариства - 01.08.2024 Прийняття

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.07.2024 № 32.2-01/1508 у зв`язку з відпусткою суддів Колос І.Б. і Жайворонок Т.Є. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/13624/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Малашенкова Т.М. і Ємець А.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" звернулося до суду з позовом до Компанії про зобов`язати останнього відновити становище позивача, яке існувало до порушення права, шляхом коригування в сторону зменшення загальних обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів, до яких відповідачем включені показники небалансу тих учасників ринку електричної енергії, які на дату оформлення спірного акту не входили до балансуючої групи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після виходу з балансуючої групи позивача АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі" та ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі", відповідач направив позивачу акт-коригування та рахунок-фактуру на суму 9 872 297 грн за продані згідно з договором від 29.12.2020 № 5959-ДОЭ об`єми електричної енергії вказаних колишніх учасників балансуючої групи, що суперечить Правилам ринку, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), та Угодам про врегулювання питань при виключені з балансуючої групи від 01.06.2022 та від 13.04.2023.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову з відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом коригування в сторону зменшення загальних обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів, на іншу позовну вимогу - стягнення 9 872 297 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, позов задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що списання відповідачем згідно з платіжною інструкцією від 18.05.2023 № ППЗ1805 грошових коштів фінансової гарантії позивача у сумі 9 872 297 грн із рахунку відповідача на підставі акту-корегування (врегулювання) від 11.05.2023 № ВР/22/03-0533, здійснено без дотримання вимог частини сьомої статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 1.1, 1.2 Правил регулювання, пункту 1.5.5 Правил ринку, пункту 2.4 договору про участь у балансуючій групі від 29.12.2020 № 5959-ДОЭ.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, частини сьомої статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 1.1, 1.2 Правил регулювання, пункту 1.5 Прави ринку у поєднанні зі статтею 629 ЦК України за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах.

Просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Від третіх осіб відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Від позивача та відповідача надійшли додаткові пояснення у справі по суті питань, які піднімалися у межах розгляду цієї справи в судовому засіданні 25.07.2024, які прийняті та враховані Верховним Судом.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2019 позивача приєднано до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії (ідентифікатор договору № 0533-01041; далі - Договір врегулювання небалансів), який є публічним договором приєднання та додатком 1 до Правил ринку, долучено до реєстру учасників ринку.

За положеннями пункту 1.2 Договору врегулювання небалансів сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність в якості сторони, відповідальної за баланси (СВБ) (користувач системи передачі/трейдер/оператор ринку/гарантований покупець в якості учасника ринку).

Пунктом 5.2 Договору врегулювання небалансів передбачено, що СВБ, що є електропостачальником, повинна відкрити в одному з уповноважених банків поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Відповідно до договору про участь у балансуючій групі від 29.12.2020 № 5959-ДОЭ (далі - Договір про участь у балансуючій групі), позивач є стороною, відповідальною за баланси, а учасниками балансуючої групи є: ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", AT "ДТЕК Донецькі електромережі", ТОВ "ДТЕК високовольтні мережі", AT "ДТЕК Дніпровські електромережі", AT "ДТЕК Одеські електромережі".

Згідно з пунктом 2.4 Договору про участь у балансуючій групі СВБ зобов`язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі (ОСП), а Учасники балансуючої групи зобов`язуються нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед СВБ.

З 00:00:00 год. 13.04.2023 ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" виключено зі складу учасників балансуючої групи позивача, про що відповідача повідомлено листом від 10.04.2023 № 04/710/4742; AT "ДТЕК Донецькі Електромережі" - з 00:00:00 год. 01.06.2022, про що відповідача повідомлено листом від 27.05.2022 № 04/710/5154.

01.06.2022 позивачем укладено з AT "ДТЕК Донецькі Електромережі", а 13.04.2023 - з ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" угоди про врегулювання питань при виключення з балансуючої групи, за умовами яких:

- учасником оплачена уся вартість небалансів та інших платежів, що виникли на підставі договору. Учасник не має невиконаних фінансових зобов`язань перед СВБ (пункт 2.1);

- СВБ не несе фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії учасника, зобов`язання з оплати яких виникнуть після виходу учасника з балансуючої групи, створеної відповідно до договору зобов`язань щодо врегулювання небалансів та інших зобов`язань, встановлених договором (пункт 2.2);

- учасник несе фінансову відповідальність за небаланси, що виникли після укладення цієї угоди самостійно відповідно до Правил ринку (пункт 2.3);

- дія договору для учасника припиняється (пункт 2.4).

11.05.2023 відповідачем на електронну адресу позивача направлено: акт-корегування (врегулювання) № ВР/22/03-0533 від 11.05.2023 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2022 № ВН/22/03-0533, акт-корегування (врегулювання) від 10.08.2022 № ВР/22/03-0533 згідно з Договором врегулювання небалансів; рахунок-фактура (INVOICE) № 1205202300016 від 12.05.2023 на суму 9 872 297 грн (з ПДВ) - Електрична енергія для повторного врегулювання небалансів електричної енергії (згідно з Правилами врегулювання, передбаченими Додатком 10 Правил ринку).

Листом від 12.05.2023 № 04/710/5516 позивач повідомив відповідача про незгоду з вказаним актом-корегування та ініціювання спору, за результатами якого вимагав від відповідача відновити замінені нульовими значеннями, агреговані дані комерційного обліку площадок вимірювання КП Вода Донбасу, а також не покладати на втрати оператора системи розподілу (ОСР) ці обсяги електричної енергії та не пред`являти до оплати на СВБ.

Листом від 16.05.2023 № 04/710/5560 позивач повідомив відповідача про неправомірність акту-корегування та рахунку-фактури (INVOICE) щодо даних комерційного обліку площадок вимірювання КП "Вода Донбасу" за березень 2022 року в обсягах 1 274 151 кВт*год для ОСР ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" та 1 895 269 кВт*год для ОСР AT "ДТЕК Донецькі електромережі".

18.05.2023 відповідачем на підставі акту-корегування (врегулювання) № ВР/22/03-0533 від 11.05.2023 здійснено списання грошових коштів у сумі 9 872 297 грн, що зберігалися на поточному рахунку відповідача, як фінансова гарантія позивача, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.05.2023 № ППЗ1805, про що позивача повідомлено листом № 01/24336 від 18.05.2023.

Листом від 18.05.2023 № 04/710/5617 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 9 872 297 грн у статус фінансової гарантії, оскільки ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" та AT "ДТЕК Донецькі електромережі" станом на 11.05.2023 виключені з балансуючої групи позивача та мають самостійно фінансово відповідати за власні небаланси електричної енергії за березень 2022 року.

У відповідь на вимогу позивача відповідач листом від 25.05.2023 № 01/25792 відмовив в її задоволенні, оскільки списання фінансової гарантії відбулося виключно на виконання вимог Правил ринку та Договору врегулювання небалансів.

Також, 18.05.2023 відповідач листом № 01/24124 повідомив Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про те, що позивач з 18.05.2023 отримав статус "Переддефолтний".

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" з позовом у даній справі.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 1.1, 1.2 Правил регулювання, пункту 1.5 Прави ринку у поєднанні зі статтею 629 ЦК України у подібних правовідносинах.

Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд, також, виходить з того, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права, які зазначені скаржником, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.

Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Що ж до наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Так, за приписами пунктів 7, 12, 46, 89 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" наведені наступні визначення: балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії; відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Згідно з частиною сьомою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.

Відповідно до частин першої, другої статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.

У рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах (частина 7 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з пунктами 1.3.2, 1.3.10 Правил ринку, для суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору. Укласти договір про врегулювання небалансів електричної енергії можуть виключно суб`єкти господарювання, які зареєстровані, як учасники оптового енергетичного ринку.

Пунктом 1.5.4. Правил ринку встановлено, що учасники балансуючої групи несуть фінансову відповідальність за небаланс перед своєю СВБ у рамках своїх небалансів електричної енергії з урахуванням правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Згідно з пунктом 1.5.5. Правил ринку СВБ несе фінансову відповідальність перед ОСП за небаланси електричної енергії всіх учасників ринку, які увійшли до балансуючої групи, яку вона представляє.

Відповідно до пункту 6.2.3 Правил ринку фінансова гарантія, яка надається у вигляді гарантії банку повинна відповідати таким вимогам: 1) бути безвідкличною гарантією, умови якої не можуть бути змінені і яка може бути припинена банком-гарантом згідно з заявою учасника ринку за погодження з АР; 2) бути безумовною гарантією, за якою банк-гарант у разі порушення учасником ринку свого зобов`язання, забезпеченого такою гарантією, сплачує кошти ОСП (АР) за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів (крім документів, що підтверджують повноваження особи, яка підписала вимогу щодо здійснення платежу за такою гарантією, а також підтверджують достовірність підпису такої особи) або виконання будь-яких інших умов; 3) може враховувати можливість використання такої банківської гарантії ОСП за попередньою згодою учасника ринку, коли учасник ринку, який надає банківську гарантію, вступає до балансуючої групи іншої СВБ і, таким чином, передає відповідальність за свої небаланси цій СВБ.

За положеннями пункту 6.2.4. Правил ринку в разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, АР подає до фінансової установи вимогу платежу за фінансовою гарантією. Вимога та інші, зазначені в гарантії документи, повинні бути подані до фінансової установи протягом строку дії гарантії та у спосіб, зазначений у гарантії.

Згідно з пунктом 7.8.1. Правил ринку, якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.

Водночас, відповідно до пункту 1.1 Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку) якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання.

Згідно з пунктом 1.2 цих Правил розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.

Пунктом 1.3. Правил врегулювання, визначено, що будь-які події, описані в пункті 1.2 цієї глави, на які звернув увагу ОСР (оператор системи розподілу), ОСП (оператор системи передачі) або АР (адміністратор розрахунків), через 12 місяців після місяця, за який здійснювались розрахунки, описані в розділі V Правил ринку, не повинні тягнути за собою обчислення врегулювання, за винятком прийняття АР (адміністратором розрахунків) іншого обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведених положень законодавства, суди попередніх інстанцій виснували, що коригування оформлено відповідачем актом від 11.05.2023, проте самі дані комерційного обліку стосуються березня 2022 року, тобто не поточного року, AT "ДТЕК Донецькі Електромережі" та ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" станом на час виставлення відповідачем акту-корегування (врегулювання) від 11.05.2023 не входили до балансуючої групи позивача, у зв`язку з чим списання відповідачем згідно з платіжною інструкцією від 18.05.2023 № ППЗ1805 грошових коштів фінансової гарантії позивача у сумі 9 872 297 грн. із рахунку відповідача на підставі акту-корегування (врегулювання) від 11.05.2023 № ВР/22/03-0533 здійснено за не дотриманням вимог частини сьомої статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 1.1, 1.2 Правил регулювання, пункту 1.5.5 Правил ринку, пункту 2.4 Договору врегулювання небалансів.

При цьому, апеляційний суд відхилив доводи відповідача з посиланнями на пункт 1.3 Правил врегулювання про те, що врегулювання небалансів може здійснюватися у строк, який перевищує 12 місяців, оскільки прийняття відповідного обґрунтованого рішення відповідачем як адміністратором розрахунків не підтверджено жодним доказом.

В контексті наведених висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд висновує, що з огляду на предмет та підстави заявленого у цій справі позову, за встановлених у цій конкретній справі обставин, визначальною обставиною є встановлення судами факту здійснення відповідачем коригування зі спливом встановленого пунктом 1.2 Правил врегулювання терміну для його проведення, і недоведеності в цьому випадку обставин прийняття адміністратором розрахунків обґрунтованого рішення щодо проведення такого корегування відповідно до пункту 1.3 цих Правил.

За встановлення цих обставин списання відповідачем згідно з платіжною інструкцією від 18.05.2023 № ППЗ1805 грошових коштів фінансової гарантії позивача у сумі 9 872 297 грн із рахунку відповідача на підставі акта-корегування (врегулювання) від 11.05.2023 № ВР/22/03-0533 є неправомірним безвідносно до того чи виконував позивач за спірним коригуванням функції СВБ відносно учасників, які входили до балансуючої групи.

За наведених обставин відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 1.1, 1.2 Правил регулювання, пункту 1.5 Правил ринку у поєднанні зі статтею 629 ЦК України у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Інакше кажучи, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17.

З огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Верховний Суд вважає, що доводи Компанії викладені у касаційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.