910/6583/23 Про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за первісним позовом та стягнення штрафних санкцій за зустрічним позовом - 23.07.2024 Прийняття

2.2. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ТОВ "Хайлайн Медіа" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний задовольнити повністю, стягнути з відповідача за зустрічним позовом понесені позивачем за зустрічним позовом судові витрати.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Хайлайн Медіа" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 - без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Хайлайн Медіа" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 скасувати та прийняти нове рішення яким: в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що під час прийняття оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. АТ "Дніпрогаз" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Позивачем за первісним позовом (замовник) та відповідачем за первісним позовом (виконавець) 05.01.2022 укладено Договір № 38А491-661-22 надання послуг (далі - Договір).

6.2. Відповідно до пункту 3.1. Договору виконавець, у формі та у строки, визначені цим Договором та Додатками до нього, зобов`язується надати замовнику послуги по розміщенню матеріалів в ефірі телеканалу з метою популяризації найменування або знаку для товарів і послуг замовника або клієнта замовника (далі за текстом - популяризація або послуги), а замовник, у формі та у строки, визначені цим Договором та Додатками до нього, зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити виконавцю їх вартість.

6.3. Виконавець може надавати інші послуги / виконувати доручення / виконувати роботи, пов`язані з популяризацією / просуванням торгової марки Замовника або клієнта Замовника, на умовах і в порядку, передбачених у цьому Договорі і Додатках до нього. Детальні умови надання Послуг погоджуються Сторонами у Додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. (пункти 3.2. та 3.3. Договору).

6.4. Відповідно до пункту 5.1. Договору попередня вартість послуг виконавця за цим Договором, визначається сторонами у Додатках до цього Договору. Остаточний розрахунок вартості послуг здійснюється виконавцем з урахуванням фактичного обсягу наданих у відповідному звітному періоді послуг і зазначається у Акті надання послуг за відповідний звітний період. Ціна Договору складається з усіх сум, що виплачуються замовником виконавцю протягом строку дії цього Договору відповідно до умов цього Договору і Додатків до нього.

6.5. Згідно з пунктом 1.13. Договору звітний період - часовий проміжок в рамках погодженого сторонами періоду надання послуг, який дорівнює одному календарному місяцю, якщо у Додатку сторони не погодили інший звітний часовий проміжок.

6.6. Відповідно до пункту 9.1 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2022 включно, а у випадку якщо на вказану дату між сторонами діє укладений раніше Додаток, Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за таким Додатком. Закінчення строку дії даного Договору або його дострокове розірвання не звільняє сторони від обов`язку провести взаєморозрахунки за послуги надані протягом строку дії даного Договору.

6.7. Відповідно до пункту 1.5. Додатку від 05.01.2022 № 1 до Договору період надання послуг визначений із січня 2022 року по грудень 2022 року.

6.8. Відповідач за первісним позовом надав позивачу послуги у січні та лютому 2022 року на загальну суму 4 786 000,00 грн, про що сторони склали та підписали такі документи:

- Акт надання послуг від 31.01.2022 №30 на суму 2 724 000,00 грн та ефірна довідка (послуги оплачені за платіжним дорученням від 31.01.2022 №280);

- Акт надання послуг від 28.02.2022 №82 на суму 2 062 000,00 грн та ефірна довідка.

6.9. При цьому, у грудні 2022 року сторонами підписаний акт звірки за період з 01.11.2021 по 31.10.2022, згідно з яким у позивача за первісним позовом відсутня заборгованості за березень - жовтень 2022 року.

6.10. Позивачем за первісним позовом вказувалось на те, що в інші звітні періоди послуги відповідачем за первісним позовом не надавались, а станом на момент закінчення дії Договору заборгованість позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом складала 2 062 000,00 грн та була сплачена за такими платіжними документами: платіжна інструкція від 04.01.2023 №92 на суму 500 000,00 грн; платіжна інструкція від 05.01.2023 №93 на суму 500 000,00 грн; платіжна інструкція від 06.01.2023 №94 на суму 500 000,00 грн; та платіжна інструкція від 09.01.2023 № 95 на суму 562 000,00 грн.

6.11. Отже, позивачем за первісним позовом станом на 09.01.2023 проведено остаточний розрахунок з відповідачем за первісним позовом за надані йому послуги відповідно до умов Договору.

6.12. На розрахунковий рахунок в АБ "Кліринговий дім", що належить відповідачу за первісним позовом, 13.01.2023 позивачем за первісним позовом перераховано грошові кошти у розмірі 680 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №347 на суму 680 000,00 грн, з призначенням платежу "Сплата за посл. з розміщення матеріалів в ефірі Телеканалу, в т.ч. ПДВ - 113 333,33 ...".

6.13. На переконання позивача за первісним позовом у зв`язку з завершенням строку дії договору від 05.01.2022 №38А491-661-22 та відсутністю укладеного договору з відповідачем за первісним позовом на 2023 рік, а також відсутністю будь-яких замовлень на розміщення матеріалів в ефірі Телеканалу (Телеканал "Інтер", "НТН", "К1") зазначені кошти перераховані помилково, а тому підлягають поверненню.

6.14. З метою врегулювання спору у позасудовому порядку 31.01.2023 на електронну пошту відповідача за первісним позовом, позивачем за первісним позовом було направлено лист №140/1.4 щодо повернення сплачених коштів, яким позивач за первісним позовом повідомив про завершення строку дії Договору від 05.01.2022 №38А491-661-22, відсутність укладеного сторонами договору про надання послуг на 2023 рік та просив повернути помилково перераховані грошові кошти у розмірі 680 000,00 грн.

6.15. Вказаний лист залишено відповідачем за первісним позовом без відповіді та виконання.

6.16. На поштову адресу відповідача за первісним позовом, позивачем за первісним позовом 23.02.2023 направлено вимогу №92/17/1-02 про повернення останньому грошових коштів в розмірі 680 000,00 грн протягом 10-ти банківських днів з дати пред`явлення даної вимоги. Вказана вимога була отримана відповідачем за первісним позовом 06.03.2023, проте залишилась без відповіді та без виконання.

6.17. На поштову адресу відповідача за первісним позовом 23.03.2023 направлено претензію №152/17/1-02 з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 680 000,00 грн позивачу за первісним позовом. Вказана вимога залишена відповідачем за первісним позовом без відповіді та виконання.

6.18. У зв`язку з викладеним вище, з огляду на неповернення відповідачем за первісним позовом грошових коштів у розмірі 680 000,00 грн, позивач за первісним позовом звернувся з даним позовом до суду, та просив стягнути з відповідача за первісним позовом грошові кошти у розмірі 680 000, 00 грн перераховані згідно з платіжною інструкцією від 13.01.2023 № 347 у судовому порядку.

6.19. Відповідач за первісним позовом проти заявлених позовних вимог заперечував зокрема, посилаючись на те, що між сторонами існують договірні відносини, а кошти набуті ним за наявності правових підстав, а тому не можуть бути стягнуті з відповідача за первісним позовом як помилково перераховані.

6.20. Звертаючись із зустрічним позовом, ТОВ "Хайлайн Медіа" вказував на те, що на підставі укладеного Договору надання послуг від 05.01.2022 № 38А491-661-22 останнім належно виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до Додатку від 05.01.2022 №1до договору. Водночас, АТ "Дніпрогаз" порушено умови договору в частині своєчасної оплати наданих йому послуг, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просив стягнути штрафні санкції.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1 Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. від 27.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/6583/23 за касаційною скаргою ТОВ "Хайлайн Медіа" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та її розгляд призначено у засіданні Верховного Суду на 23.05.2024. Підставою касаційного оскарження судових рішень у справі ТОВ "Хайлайн Медіа" визначено пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2024 заяву суддів Пєскова В.Г., Картере В.І., Огородніка К.М. про самовідвід у справі №910/6583/23 задоволено.

7.3. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/6583/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуюча, Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.

7.4. Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2024 прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Хайлайн Медіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №910/6583/23.

7.5. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.07.2024 №32.2-01/1476 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/6583/23 у зв`язку з відпусткою суддів Жайворонок Т.Є. та Колос І.Б.

7.6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Хайлайн Медіа" у справі №910/6583/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом спору у даній справі є вимога за первісним позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та вимога за зустрічним позовом про стягнення штрафних санкцій у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору.

8.2. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким первісний позов задоволено повністю, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.

8.3. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.5. Верховний Суд зазначає, що стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.6. Відповідно до частин першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.7. Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

8.8. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

8.9. Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

8.10. Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

8.11. Як установлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги АТ "Дніпрогаз" обґрунтовані положеннями статті 1212 ЦК України з мотивів відсутності обов`язку у позивача перераховувати грошові кошти, внаслідок відсутності господарських правовідносин між сторонами, надання або виконання відповідачем певних послуг на зазначену в позові суму.

8.12. Верховний Суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України (435-15) .

8.13. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

8.14. Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

8.15. Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України (435-15) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).

8.16. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8.17. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

8.18. Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

8.19. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

8.20. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

8.21. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

8.22. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

8.23. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що місцевий господарський суд (з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції), задовольняючи первісні позовні вимоги, виходив з такого:

- на момент закінчення дії Договору заборгованість позивача за первісним позовом за послуги надані протягом строку дії даного Договору становила 2 062 000,00 грн та була погашена позивачем за первісним позовом протягом 04.01.2023-09.01.2023;

- матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження надання відповідачем за первісним позовом послуг після 24.02.2022;

- відповідачем за первісним позовом припинено надання послуг за договором з 24.02.2022 у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України, та інших обставин, що вплинули на роботу відповідача за первісним позовом, як надавача послуг популяризації найменування або знаку для товарів і послуг;

- припинення надання послуг за договором з 24.02.2022 мало наслідок припинення обов`язку позивача за первісним позовом щодо сплати коштів за графіком, наведеним у пункті 1.7 Додатку № 1 до Договору, у зв`язку із чим, що свідчить про відсутність між сторонами господарських зобов`язань, а отже й відсутність достатніх правових підстав для набуття відповідачем за первісним позовом за рахунок позивача за первісним позовом 680 000,00 грн;

- відповідачем за первісним позовом доказів повернення позивачу за первісним позовом безпідставно набутих грошових коштів у сумі 680 000,00 грн до суду не надано, і в матеріалах справи такі докази відсутні;

- відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з повернення позивачу безпідставно набутих коштів з 21.03.2023 (дата направлення вимоги 06.03.2023 + 10 банківських днів), а відтак, суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідачем штрафних санкцій, визнав обґрунтованим стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 788,48 грн за період з 21.03.2024 по 21.04.2023, визначений позивачем за первісним позовом.

8.23.1. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Хайлайн Медіа" є громадянин України ОСОБА, стосовно якого Указом Президента України від 18.06.2021 № 266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на три роки до фізичної особи ОСОБА. Суди дійшли висновку, що в силу приписів Указу Президента України від 18.06.2021 № 266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", статті 1, пункту 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 №187 (далі - Постанова №187), враховуючи встановлений мораторій, наявні правові підстави для обмеження права позивача за зустрічним позовом на отримання грошових коштів від відповідача за зустрічним позовом, у вигляді штрафних та фінансових санкцій за порушення строків оплати послуг за Договором, а саме: 329 920,00 грн - пені, 474 473,58 грн - інфляційних нарахувань та 54 926,63 грн - 3% річних.

8.24. Верховний Суд виходить з того, що касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.25. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.26. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.27. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України (1798-12) межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.28. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

8.29. Проте, як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник здійснює загальне цитування, зокрема норм Конституції, ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , ГПК України (1798-12) тощо, проте не наводить жодні конкретні норми права, які на його думку неправильно застосовані чи порушені судами та щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у контексті наведених правовідносин, не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи), змісту правовідносин, в яких висновок щодо застосування цих норм відсутній, яким чином ці норми мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, а тому, аргументи касаційної скарги в частині цієї підстави касаційного оскарження знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 300 ГПК України.

8.30. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Інакше кажучи, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі №373/626/17).

8.31. За таких обставин доводи касаційної скарги, обґрунтовані посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Наведене виключає можливість задоволення касаційної скарги.

8.32. Колегія суддів також зазначає, що положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 106 Конституції України Президент забезпечує серед іншого, національну безпеку Держави, відповідно до частини третьої цієї статті на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

8.34. Положеннями статті 107 Конституції України визначено, що РНБО України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові. РНБО України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО України є Президент. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента.

8.35. Згідно із частинами першою, четвертою статті 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" рішення РНБО України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Рішення РНБО України, введені в дію указами Президента, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

8.36. Відповідно до частини першої і другої статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

8.37. Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

8.38. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції" визначено, що підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

8.39. Відповідно до Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 № 2469-VIII (2469-19) :

9) національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

10) національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

8.40. Відповідно до статті 3 цього Закону державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

8.41. У частині третій статті 3 цього Закону передбачено, що фундаментальними національними інтересами України є:

1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України;

2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення;

3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.

8.42. Відтак, колегія суддів зазначає, що реалізація суверенного права України на захист здійснюється за наявності умов, встановлених частиною другою статті 1 та підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції".

8.43. Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про санкції" пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

8.44. Статтею 4 Закону України "Про санкції" визначені види санкцій. Види санкцій, застосовані Указом, та їх кількість визначається безпосередньо органом застосування, який, відповідно до частини четвертої преамбули Закону України "Про санкції" (1644-18) , задля невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, використовує всі передбачені законом заходи з метою захисту цих інтересів, в тому числі щодо недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, а також щодо запобігання порушенню прав, свобод та законних інтересів громадян України.

8.45. Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

8.46. Рішення про внесення змін до санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, за власною ініціативою або на підставі пропозицій органів державної влади, зазначених у частині першій статті 5 Закону України "Про санкції".

8.47. Рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

8.48. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, правовою підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову судами попередніх інстанцій, зокрема визначено Постанову №187. Верховний Суд звертає увагу на те, що вказана Постанова прийнята для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону).

8.49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у справі №9901/405/19 зазначила, що наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету територіальній цілісності України, про які йдеться у статті 3 Закону №1644-VII, безумовно є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції.

8.50. Колегія судів також звертається до рішення від 20.06.2002 у справі "Ал-Нашіф та інші проти Болгарії" (Al-Nashif and Оthers v. Bulgaria), в якому ЄСПЛ зазначив:

" 123. Навіть якщо під загрозою стоїть національна безпека, концепції законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи, які зачіпають основні права людини, підлягали певній формі змагального провадження перед незалежним органом, уповноваженим перевіряти причини рішення та відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями щодо використання секретної інформації (див. рішення, згадані в пункті 119 вище).

124. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження виконавчої влади про те, що на карту поставлена національна безпека. Хоча оцінка виконавчої влади щодо того, що становить загрозу національній безпеці, природно, матиме значну вагу, незалежний орган повинен мати можливість реагувати у випадках, коли посилання на цю концепцію не має розумного підґрунтя у фактах або розкриває тлумачення "національної безпеки", що є незаконним або суперечить здоровому глузду та свавільним.

За відсутності таких гарантій поліція чи інші державні органи зможуть свавільно посягати на права, захищені Конвенцією".

8.51. У рішенні ЄСПЛ у справі "Al-Dulimi and Montana Management Inc. v. Switzerland" (Заява № 5809/08, рішення від 21 червня 2016 року) зазначено таке:

" 128. Стаття 6 § 1 Конвенції в принципі вимагає, щоб суд або трибунал мав "повну юрисдикцію" розглядати скаргу, тобто юрисдикцію розглядати всі питання факту та права, які мають відношення до спору, який він розглядає (див., наприклад, Sigma Radio Television Ltd проти Кіпру, № 32181/04 і 35122/05, §§ 151-57, 21 липня 2011 р.). Це означає, зокрема, що суд повинен мати повноваження розглядати по суті кожну з підстав позивача, не відмовляючи в розгляді жодної з них, і чітко обґрунтовувати їх відхилення. Що стосується фактів, суд повинен мати можливість дослідити ті факти, які є ключовими для справи позивача (див. рішення у справі "Брайан проти Сполученого Королівства" (Bryan v. the United Kingdom), 22 листопада 1995 року, § 45, серія A, № 335 - A).

147. … у разі спору щодо рішення додати особу до списку або відмовити у виключенні зі списку, національні суди повинні мати можливість отримати - за потреби шляхом процедури, що забезпечує відповідний рівень конфіденційності, залежно від про обставини - достатньо точну інформацію для здійснення належної перевірки стосовно будь-яких обґрунтованих тверджень, зроблених особами, включеними до списку, про те, що їхнє включення до списку є довільним. Таким чином, будь-яка неможливість отримати доступ до такої інформації може свідчити про те, що оскаржуваний захід є свавільним, особливо якщо відсутність доступу є тривалою, таким чином продовжуючи перешкоджати будь-якому судовому розгляду. Відповідно, будь-яка держава-учасниця, органи влади якої надають юридичної сили доданню особи - фізичної чи юридичної особи - до санкційного списку, не забезпечивши попередньо - або не маючи можливості переконатися - що включення до списку не є довільним, візьме на себе відповідальність відповідно до статті 6 Конвенції".

8.52. У рішенні ЄСПЛ у справі у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено таке:

"24. Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

8.53. Поняття "суд, встановлений законом" як елемент права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенціі пов`язаний із реалізацією принципу верховенства права під час здійснення правосуддя у справах. Зазначений елемент включає інституційну, процесуальну та компетенційну складову.

8.54. З урахуванням описаних вище підходів ЄСПЛ, судовий контроль за законністю застосування санкцій має здійснюватись судом, який відповідає критеріям "суд, встановлений законом" та включає перевірку підстав - тобто наявності доказів (фактів) вчинення особою, до якої застосовано санкції, дій, які містять загрози національній безпеці. Суду та учасникам справи повинно бути розкрито усю інформацію, включно з тією, що становить державну таємницю (з дотриманням законодавства про захист державної таємниці).

8.55. Наявність достатніх за обсягом та переконливих за змістом фактів, які б підтверджували терористичну або іншу діяльність особи, яка стала підставою для застосування санкцій, потребує доведення у разі оскарження рішень про застосування санкцій в судовому порядку. Такий підхід узгоджується із завданням адміністративного судочинства, є ефективним засобом захисту від свавільного використання "санкційного" механізму.

8.56. Суд зазначає, що доводи скаржника більшою мірою зведені до незабезпечення стосовно особи ефективного державного управління, водночас, за його твердженнями, саме до нього скеровані застосування санкцій.

8.57. Колегія суддів зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Разом з тим, доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до наявності певних Указів Президента України, які є способом реалізації Президентом України конституційних повноважень в сфері національної безпеки, які відповідно до Закону України "Про санкції" (1644-18) скеровані на реалізацію суверенного права України на захист її національних інтересів і національної безпеки, недопущення, в тому числі, експропріації власності держави, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку.

8.58. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суть доводів скаржника зводиться також до його незгоди саме із установленими у цій справі обставинами, а також з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій по суті вирішення спору, що, як уже було зазначено вище, не може бути підставою касаційного оскарження з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції.

8.59. Разом з тим, незгода скаржника з такою оцінкою доказів, а також його прагнення здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.60. Верховний Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

8.61. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

8.62. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.63. У цій же справі, з огляду на предмети та підстави первісного та зустрічного позовів, характеру спірних правовідносин, для правильного вирішення спору першочерговим є встановлення обставин укладення, належного/неналежного виконання та припинення дії укладеного між сторонами правочину (договору), оплат з боку позивача за первісним позовом за отримані ним послуги, обсяг грошових коштів, які у силу припинення договірних стосунків між сторонами спору можуть кваліфікуватися як безпідставно набуті відповідачем за первісним позовом кошти (переплата за договором).

8.64. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України. Доводи касаційної скарги не містять аргументів про те, що досліджені судами докази у справі є недостовірними.

8.65. Колегія суддів вважає необхідним зазначити про те, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.66. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

8.67. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстави касаційного оскарження у цій частині.

8.68. Відтак, з огляду на мотиви, викладені вище у цій постанові, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.

8.69. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

8.70. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

8.71. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування оскаржуваних судових рішень є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.72. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.73. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.74. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.75. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" тау справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.