904/2083/23 Про відновлення порушених прав на споживання електричної енергії та стягнення моральної шкоди - 23.07.2024 Прийняття

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 як член Садівничого товариства "Веселка" (далі - Садівниче товариство) звернувся до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до голови правління цього товариства - ОСОБА_2 та Садівничого товариства, у якому просив стягнути з останнього 860 грн витрат, які позивач має понести для відновлення електропостачання (вартість кабеля та робіт), як відшкодування майнової шкоди, та 2 000 грн як відшкодування моральної шкоди.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на неправомірні дії електрика Садівничого товариства, вчинені у листопаді 2022 року з відома ОСОБА_2 і Садівничого товариства, по відрізанню електричних дротів, що призвело до відсутності електроенергії на садовій ділянці № 167, що належить позивачу, його моральних страждань і майнових втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. 05.01.2023 Петриківський районний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з посиланням на те, що цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, роз`яснив позивачу про наявність у нього права звернутися для вирішення цього спору до Господарського суду Дніпропетровської області.

4. В основу такого рішення поклав висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 27.11.2019 у справі № 309/1299/18, стосовно віднесення спору про відключення кооперативом його члена від споживання електроенергії до корпоративного.

5. 20.04.2023 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, у якому просив зобов`язати Садівниче товариство "Веселка" за свій рахунок повністю відновити електропостачання садової ділянки за № 167 та стягнути з цього товариства моральну шкоду.

6. 17.10.2023 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2024, про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), роз`яснив позивачу про віднесення розгляду цієї справи до юрисдикції цивільного судочинства, оскільки вимоги про зобов`язання відповідача відновити постачання електричної енергії до ділянки позивача не стосуються захисту корпоративних прав.

7. В основу постанови поклав висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постановах від 09.08.2023 у справі № 187/1387/22 та від 29.09.2021 у справі № 761/3726/19, про те, що спори між членом садового товариства та садовим товариством щодо користування електромережею товариства, у тому числі щодо оскарження розміру заборгованості за спожиту електроенергію, правомірності відключення, зобов`язання підключити електропостачання належать до юрисдикції цивільного суду, оскільки не пов`язані з вирішенням питань участі в управлінні цим товариством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. ОСОБА_1 оскаржив ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати та надіслати справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області. Послався на порушення судами норм статей 31, 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) щодо недопустимості спорів про підсудність, а також порушення права на судовий захист.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Відповідач надіслав до Верховного Суду заяву, у якій просив, окрім розгляду справи без участі його представника, відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення, позаяк Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 187/1387/22 за участю тих же сторін уже виклав правову позицію стосовно юрисдикції такого спору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

10. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого апеляційного господарського суду, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про закриття провадження у справі з тієї підстави, що цей спір належить до вирішення судами цивільного судочинства.

11. Скаржник не погоджується з такими висновками судів, наголошуючи на позбавленні його можливості судового захисту.

12. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

13. За приписами частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

14. Це право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.

15. У силу статей 124, 125 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

16. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

17. Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

18. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України (254к/96-ВР) принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

19. У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

20. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

21. У пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

22. Як убачається з матеріалів справи, що розглядається, предметом розгляду у ній є вимоги про зобов`язання Садівничого товариства за свій рахунок відновити електропостачання садової ділянки та стягнення моральної шкоди і ОСОБА_1 обґрунтував сутність порушення свого права безпідставним позбавленням його електропостачання.

23. Відповідь на порушене у касаційній скарзі питання, до суду якої юрисдикції належить вирішення спору з таким предметом, слід надавати насамперед виходячи з характеру (змісту) правовідносин, що склалися між позивачем і Садівничим товариством.

24. Ухвалою від 28.05.2024 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України передав справу № 904/2083/23 разом на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, викладених у постановах від 29.09.2021 у справі № 761/3726/19, від 19.01.2022 у справі № 182/1576/19 та від 09.08.2023 у справі № 187/1387/22.

25. Утім, 19.06.2024 Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про повернення справи № 904/2083/23 для розгляду колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

26. Стосовно подібних правовідносин Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 187/1387/22 сформулював правовий висновок про юрисдикційну належність спору, що виникає з таких правовідносин. Так, суд касаційної інстанції скасував ухвалу районного суду й постанову апеляційного суду попередніх інстанцій, прийняту за наслідком перегляду цієї ухвали, про відмову у відкритті провадження у справі за аналогічним позовом фізичної особи до Садівничого товариства з тих підстав, що суди неправильно визначилися з юрисдикцією. Виснував, при цьому, що: "не буд-який спір між членом садового товариства та товариством є корпоративним, а лише той, який пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. Спори між членом садового товариства та садовим товариством щодо користування електромережею, у тому числі щодо оскарження розміру заборгованості за спожиту електроенергію, правомірності відключення, про зобов`язання підключити електропостачання належить до юрисдикції цивільного суду, оскільки не пов`язані з вирішенням питань участі в управлінні та діяльності цього товариства. Позивачем заявлено вимоги про зобов`язання відповідача відновити постачання електричної енергії до ділянки позивача для використання у власних побутових потребах, тобто підстави та предмет позову не стосуються захисту корпоративних прав позивача. Тому суди помилково відмовили у відкритті провадження у справі з посиланням на те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства". При цьому слід зазначити, що справа розглядалася за участю цих же сторін і з аналогічним предметом спору.

27. Висновки Верховного Суду у згаданій справі є однаковою мірою застосовними до обставин цієї справи, що розглядається, в якій ОСОБА_1 оскаржує ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

28. За своїм змістом, суттю та обов`язковістю ці висновки є достатніми, щоб визнати правильними міркування судів попередніх інстанцій про те, що до юрисдикції саме цивільного суду слід відносити спір про відновлення електропостачання до садової ділянки позивача.

29. Тому з урахуванням викладеного вище висновку Верховного Суду у постанові від 09.08.2023 у справі № 187/1387/22 суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що цей спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.

30. Разом із тим, як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).

31. Слід звернути увагу на те, що поряд із заявленим у цій справі позовом до Садівничого товариства про зобов`язання останнього відновити електропостачання садової ділянки та стягнення моральної шкоди ОСОБА_3 вже звертався з аналогічним позовом до Петриківського районного суду Дніпропетровської області, який 05.01.2023 постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, роз`яснивши, що цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

32. Оскільки суд цивільної юрисдикції відмовив у відкритті провадження у справі за позовом, поданим ОСОБА_3 до того самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у цій справі, то колегія суддів вважає, що це поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

33. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

34. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. Так, у рішенні від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України" (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).

35. У рішенні від 21.12.2017 у справі "Шестопалова проти України" (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявник була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявника мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявника за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18, 24).

36. Тому колегія суддів вважає, що закриття провадження у господарському судочинстві за аналогічними вимогами позивача поставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист. З огляду на наведену аргументацію та пріоритет забезпечення принципу правової визначеності є підстави для висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами господарського судочинства.

37. Отже, зважаючи на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, колегія суддів вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства лише тому, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду в належному (цивільному) судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справах № 490/9823/16-ц і № 761/12676/17, від 27.03.2019 у справі № 766/10137/17, від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, а також у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 308/11052/18, від 20.01.2021 у справі № 278/3458/18, від 29.03.2023 у справі № 638/5047/21.

38. Відповідно слід касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

40. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.

41. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

Щодо судових витрат

42. Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

43. Оскільки у цій справі Верховний Суд не змінював рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалював нове, а направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, належить здійснити суду, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.