913/162/22 Про стягнення штрафних санкцій за порушення строків надання послуг з ремонту - 23.07.2024 Прийняття

1. Учасниками цього спору є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, Укрзалізниця) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Техекспрес-М" (далі - відповідач, ТОВ "Техекспрес-М").

2. Позивач як замовник звернувся з цим позовом до відповідача як виконавця про стягнення штрафних санкцій за порушення строків надання послуг з ремонту. Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що не отримав від замовника рознарядку як необхідну передумову для початку надання послуг з ремонту відповідачем.

3. Справа розглядалася неодноразово. Під час нового розгляду справи, суди попередніх інстанцій, з урахуванням вказівок Верховного Суду, встановили, що позивач не дотримався визначеного договором порядку направлення відповідачеві рознарядки, яка в силу умов договору є дозволом на виконання робіт і підставою для початку перебігу строку надання послуг з ремонту, а відтак дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог.

4. Позивач у касаційній скарзі з висновками судів не погоджується та вказує на те, що вони, зокрема, не врахували під час розгляду справи доктрину "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), а також не застосували стандарт доказування "вірогідність доказів". Посилається на неповноту дослідження обставин справи.

5. За результатом розгляду касаційної скарги позивача, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій, про що детально викладено нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

6. Укрзалізниця звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Техекспрес-М" штрафних санкцій за договором від 25.10.2021 №ПР/П-21559/НЮ в сумі 1 718 072 грн 40 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 1 242 716 грн 40 коп. - пеня за період з 30.12.2021 по 30.06.2022, 475 356 грн 00 коп. - штраф.

7. Заявник обґрунтовує позовні вимоги тим, що за умовами укладеного договору відповідач зобов`язався надати позивачу послуги з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2. Проте, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не надав замовнику послуги у встановлений договором строк. У зв`язку з чим, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню та штраф на підставі п. 6.4 договору.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

8. Справа розглядалася неодноразово. Так, рішенням Господарського суду Луганської області від 03.04.2023 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Техекспрес-М" пеню в сумі 752 156 грн 78 коп. за період з 30.12.2021 по 30.06.2022, штраф у сумі 287 710 грн 13 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено.

9. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 03.04.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1 242 716 грн 40 коп., штраф в сумі 475 356 грн 00 коп.

10. Постановою Верховного Суду від 17.10.2023 скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 03.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2023, а справу №913/162/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

11. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив зокрема з того, що:

- зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій встановлено прострочення виконавця в частині строків надання послуг з ремонту та залишено без задоволення клопотання ТОВ "Техекспрес-М" про зменшення розміру штрафних санкцій;

- встановлюючи обставини щодо строку виконання ремонту, суди попередніх інстанцій з`ясовували питання надсилання позивачем відповідачу рознарядки, яка в силу умов договору (пункти 4.1, 4.4) є обов`язковою передумовою для початку надання послуг з ремонту відповідачем;

- ТОВ "Техекспрес-М" послідовно вказувало на те, що надіслана на його електронну адресу скан-копія письмової рознарядки не містила цифрового підпису, а відтак стверджувало про недопустимість доказу;

- зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами досліджувалось, оцінювалось і з`ясовано: який порядок і спосіб комунікації сторони узгодили у договорі, зокрема, і в аспекті щодо письмової рознарядки (пункт 4.4 договору); чи надсилання на електронну адресу сторін документів у формі скан-копії, як порядок, спосіб, форма, має здійснюватися із засвідченням електронним підписом/кваліфікованим електронним підписом чи без такого засвідчення; чи сторони визначали, що буде вважатись належним відліком в контексті умов договору - сам факт надіслання письмової рознарядки чи факт її отримання;

- поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось з`ясування питання стосовно: (1) порядку та способу комунікації (надсилання електронною поштою, ураховуючи умови договору), в тому числі в контексті можливості/неможливості встановлення автора такого листування, докази, що підтверджують такі обставини; (2) обставин надсилання/отримання електронною поштою електронної копії саме письмової рознарядки, паперова копія якої міститься у матеріалах даної справи, без її завірення шляхом накладення електронного підпису/кваліфікованого електронного підпису як електронної копії;

- враховуючи зміст встановленого судами пункту 4.3 договору "надання послуг проводиться на підставі письмової рознарядки", поза увагою судів попередніх інстанцій також залишилось дослідження питання існування оригіналу відповідного письмового документа та факту його надання чи відсутності таких обставин.

- з`ясування вказаних питань є вагомими для вирішення даного господарського спору, зважаючи на те, що направлення саме рознарядки в силу умов договору є дозволом на виконання робіт (пункт 4.4) і підставою для початку перебігу строку надання послуг з ремонту (пункт 4.1), встановлення прострочення якого матиме наслідком застосування штрафних санкцій до виконавця.

- окрім того, поза увагою, без дослідження та оцінки, залишилися доводи сторони, які були наведені ТОВ "Техекспрес-М", стосовно зменшення штрафних санкцій.

12. Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, у задоволенні позову відмовлено.

13. Рішення судів попередніх інстанцій узагальнено мотивоване такими аргументами і обставинами:

- сторони у п. 4.1 договору узгодили строк надання послуг, який обчислюється від дня відправлення відповідачу рознарядки у письмовій формі, яка є дозволом про надання послуг з ремонту снігоприбиральної машини та підтвердженням готовності замовника до отримання послуг;

- в матеріалах справи відсутні докази направлення письмової рознарядки за юридичною адресою відповідача, яка визначена у розділі 15 договору;

- також відповідач заперечує факт отримання письмової рознарядки електронною поштою;

- сторони не передбачили такий спосіб комунікації як електронне листування, в т. ч. щодо письмової рознарядки (п. 4.4 договору), а також у разі надсилання на електронну адресу сторін документів у формі скан-копії, сторони не передбачили чи має це здійснюватися із засвідченням електронним підписом/кваліфікованим електронним підписом чи без такого засвідчення тощо;

- доводи позивача про те, що договір не містить порядку та застережень щодо надсилання письмової рознарядки, а отже вона може бути надіслана у будь-який спосіб, у тому числі шляхом надсилання її скан-копії на електронну адресу, суди відхилили, оскільки розділ 15 договору не містить офіційної електронної пошти позивача, з якої можливо встановити відправника. Крім того, сторони не передбачили у договорі можливості використання програмного продукту LotusNotes та електронної пошти "ТехОтдел П_ПЧ-7/ПЧ-7/П/DNEPR/UKRZAL", що зазначено у заяві свідка ОСОБА_1, у разі надсилання документів електронною поштою;

- з наданого позивачем скріншоту з програмного продукту LotusNotes як доказу направлення відповідачеві електронною поштою письмової рознарядки, суди дійшли висновку про те, що з наданого скріншоту неможливо встановити відправника листа за темою "Рознарядка від 10.11.2021 № НГ/НЗІ-3-3/388" з урахуванням викладених вище доводів. Аналогічно неможливо встановити офіційну електронну адресу, за якою можливо ідентифікувати автора такого листування, а також неможливо встановити зміст документу, який був вкладений в електронне листування;

- стосовно наявної в матеріалах справи скан-копії рознарядки від 10.11.2021 № НГ/НЗІ-3-3/388, яка є електронною копією письмового документа, суди вказали, що вона не містить доказів накладення кваліфікованого електронного підпису під час відправлення її електронною поштою.

14. Звідси, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази відправлення відповідачу рознарядки від 10.11.2021 № НГ/НЗІ-3-3/388, яка є підставою для початку перебігу строку надання послуг з ремонту (пункт 4.1 договору). У зв`язку з цим відсутні правові підстави для застосування п. 6.4 договору та нарахування штрафних санкцій відповідачу.

15. Суди відхилили доводи позивача про те, що з акта приймання-передачі від 20.04.2022 № 703 та листа ТОВ "Техекспрес-М" від 20.04.2022 № 20/04-001 вбачається, що відповідач отримав в ремонт снігоприбиральну машину СМ-2 та виконував роботи, що свідчить про початок виконання свого зобов`язання за договором, вказавши, що факт отримання снігоприбиральної машини СМ-2 без рознарядки є порушенням умов договору. Цей акт лише підтверджує передання техніки в ремонт, але це не підтверджує отримання такої рознарядки відповідачем, і, відповідно, не скасовує факт відсутності надсилання відповідачу рознарядки.

Касаційна скарга

16. Не погодившись із рішенням і постановою, Укрзалізниця звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 08.06.2022 № 910/9397/20, від 07.04.2023 у справі № 910/5172/19, від 09.04.2024 № 910/7113/21, від 10.04.2024 № 913/211/23, від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, від 07.10.2020 в справі № 450/2286/16-ц, щодо застосування доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки).

18. Вказує на те, що посилання відповідача на неотримання ним від позивача рознарядки суперечить його попередній поведінці, яка полягає в тому, що відповідач прийняв у ремонт снігоприбиральну машину СМ-2 та гарантував виконання ремонту в строк, передбачений п. 4.1 договору, і є недобросовісним.

19. Посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19, стосовно тлумачення правочину.

20. Не погоджується з висновками судів про те, що сторони не передбачили такий спосіб комунікації як електронне листування, а також стосовно наданої оцінки наявним у матеріалах справи поясненням свідка ОСОБА_1 та скріншоту електронного листування щодо направлення 15.11.2021 рознарядки на електронну адресу відповідача.

21. Позивач наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції також не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 04.03.2021 № 908/1879/17 щодо застосування стандарту доказування "вірогідності доказів".

22. Вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, та не здійснили належного дослідження сукупності наявних у матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ). Зокрема, не врахували, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження його доводів стосовно неотримання ним від позивача письмової рознарядки.

23. В контексті пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неповністю дослідив або взагалі не дослідив наступне: (1) претензійне листування сторін, зокрема, претензії позивача (від 29.12.2021 №1386, від 07.02.2022 № 129, від 14.04.2022 № 269) та відповідь відповідача (від 20.04.2022 № 20/04-001) на предмет наявності інформації щодо неотримання відповідачем рознарядки; (2) у який спосіб (електронною чи звичайною поштою) відповідач позивачу направляв листи від 20.04.2022 № 20/04-001 та від 28.10.2021 №28/10-001; якщо електронною поштою, то на яку саме електронну адресу направлялися такі листи та чи накладався при цьому електронний цифровий підпис; іншими словами, не було встановлено, у який спосіб відповідач здійснює комунікацію з позивачем; (3) заяву свідка ОСОБА_1 ; (4) клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, наявність якого фактично свідчить про визнання останнім позовних вимог.

24. Від відповідача надійшов відзив, у якому він не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Вказує на те, що доводи касаційної скарги зводяться до заперечення встановлених судами в цій справі обставин з одночасним їх власним тлумаченням. Водночас, наголошує, що під час нового розгляду справи суди повно та всебічно дослідили всі обставини справи в контексті правовідносин, що склалися між сторонами. Просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій

25. 25.10.2021 між Укрзалізницею (замовник) і ТОВ "Техекспрес-М" (виконавець) укладено договір №ПР/п-21559/НЮ (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами, засобами та матеріалами надати послуги з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2, згідно з обсягом послуг з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2 (Додаток №1) та переліком послуг з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2 (Додаток №2), а замовник - прийняти та оплатити їх на умовах даного договору.

26. Згідно з п.3.1 Договору, вартість послуг по цьому договору визначається на підставі калькуляцій на надання послуг з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2 (з розшифруванням матеріальних витрат та витрат на оплату праці), яка є невід`ємною частиною даного договору (Додаток №3) та складає 6 790 800 грн.

27. За умовами п.4.1 Договору строк надання послуг з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2 становить не більше 90 календарних днів від дня направлення замовником письмової рознарядки, а у випадку направлення письмової рознарядки замовником після 29.09.2021, строк надання послуг - не пізніше 29.12.2021.

28. Доставка снігоприбиральної машини СМ-2 до місця надання послуг та відправка снігоприбиральної машини СМ-2 після наданих послуг з ремонту здійснюється виконавцем власними силами та за його рахунок (п.4.2 Договору).

29. Відповідно до п.4.3 Договору передача виконавцю снігоприбиральної машини СМ-2 в ремонт проводиться після отримання письмової рознарядки від замовника про готовність до початку надання послуг з ремонту.

30. Згідно з п. 4.4 Договору надання послуг проводиться протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до отримання послуг. Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: директор (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця"; перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця"; заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", згідно з розподілом обов`язків; головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця".

31. Сторони в п.4.8 Договору визначили, що про передачу снігоприбиральної машини СМ-2 в ремонт уповноваженими представниками сторін підписується акт приймання-передачі в ремонт.

32. Послуги з ремонту надаються на території виконавця за адресою: 61007, м. Харків, просп. Московський, 275 (п.4.9 Договору).

33. Відповідно до п.5.3 Договору виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором.

34. Згідно з п. 6.4 Договору за порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості та замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

35. У п. 13.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021.

36. Розділ 15 договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" містить такі реквізити:

37. -ТОВ "Техексперс-М": ЄДРПОУ 39107466, юридична адреса: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-кт Центральний, б. 23, оф. 213, тел. 0506801571, електронна адреса для листування е-mail:tehexpress-m@ukr.net;

38. -АТ "Українська залізниця": Україна, 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5а, код в ЄДРПОУ 40075815, отримувач робіт: Структурний підрозділ "Павлоградська дистанція колії" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", ч.н. 305. 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Залізнична, 1а.

39. Договір має 4 додатки, які є невід`ємними його частинами: 1) Додаток №1 - Обсяг послуг з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2, яким сторони визначили, що відповідач повинен надати послуги з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2 на суму 5 659 000 грн, у тому числі ПДВ 1 131 800 грн, а всього на суму 6 790 800 грн; 2) Додаток № 2 - Перелік послуг з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2; 3) Додаток № 3 - Калькуляція з розшифровкою по статтям витрат на надання послуг з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2; 4) Додаток № 4 - Акт приймання-передачі зворотних матеріалів.

40. Відповідач гарантував виконання ремонту снігоприбиральної машини СМ-2 у строк, передбачений п.4.1 договору - не пізніше 29.12.2021 (лист від 28.10.2021 №28/10-001, адресований начальнику структурного підрозділу "Павлоградська дистанція колії" РФ Придніпровська залізниця").

41. Сторони договору 08.11.2021 підписали акт прийому-передачі № 703, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у ремонт снігоприбиральну машину СМ-2.

42. 10.11.2021, як зазначає позивач у наданій заяві свідка, головний механік Структурного підрозділу "Павлоградська дистанція колії" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_1 за допомогою програмного продукту LotusNotes, до складу якого, зокрема, входить система електронної пошти, з електронної адреси ТехОтдел П_ПЧ-7/ПЧ-7/П/DNEPR/UKRZAL на електронну адресу ТОВ "Техекспрес-М" - tehexpress-m@ukr.net направив електронний лист з темою "Рознарядка від 10.11.2021 № НГ/НЗІ-3-3/388" та вкладеним файлом формату jpg "Рознарядка № НГ/НЗІ-3-3/388 від 10.11.2021", який є сканкопією оригіналу підписаної письмової рознарядки від 10.11.2021 № НГ/НЗІ-3-3/388.

43. На підтвердження цього в матеріалах справи наявний скріншот з програмного продукту LotusNotes.

44. Відповідно до змісту рознарядки від 10.11.2021 № НГ/НЗІ-3-3/388, яка міститься в матеріалах справи, і яка є дозволом на надання послуг, вбачається, що позивач пропонує надати послуги з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2, та встановлює строк виконання робіт - не більше 60 календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі в ремонт, але не пізніше 30.12.2021, якщо акт приймання-передачі в ремонт підписаний після 01.11.2021.

45. Відповідно до наданих скріншотів з електронної пошти позивача, рознарядку направлено на електронну адресу відповідача двічі 10.11.2021 та 15.11.2021.

46. Позивач направив відповідачу претензію від 29.12.2021 №1386, у якій повідомив, що після отримання відповідачем рознарядки станом на 30.12.2021 послуги з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2 не надані.

47. 14.02.2022 позивач ще раз направив претензію від 07.02.2022 № 129, в якій просив відповідача сплатити пеню та штраф відповідно до умов п.6.4 Договору, у зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язання з надання послуг ремонту снігоприбиральної машини.

48. У листі від 14.04.2022 №269 позивач вказав, що ремонт снігоприбиральної машини СМ-2 за договором від 25.10.2021 №ПР/П-21559/НЮ не наданий та станом на 24.02.2022 порушення термінів надання послуг становить 56 днів і нараховує пеню та штраф.

49. Відповідач у відповіді від 20.04.2022 № 20/04-001 на лист повідомив позивача, що не погоджується з нарахованими пенею та штрафом за затримку виконання ремонту СМ-2 у зв`язку з додатковим обсягом ремонту, які не були обумовлені укладеним договором, і після закінчення бойових дій у м. Харків повідомить про дату та час приймання снігоприбиральної машини СМ-2 з ремонту.

50. ТОВ "ТЕК Сервіс Голд" по залізничній накладній №43855881 перевезло снігоприбиральну машину СМ-2 з м. Харкова до м. Полтави для ремонту, де вона знаходилась за адресою: вул. Гайового, буд. 30, що підтверджується листом ТОВ "Техекспрес-М" від 16.12.2022 №16/12-00.

51. 30.12.2022, під час вирішення цього спору у суді першої інстанції, сторони підписали акт здачі-приймання наданих послуг, за яким послуги з ремонту снігоприбиральної машини СМ-2 на суму 4 110 144,72 грн прийняті позивачем без зауважень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

52. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

53. Судові рішення у справі оскаржується позивачем з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

54. Предметом розгляду у даній справі є стягнення штрафу та пені за прострочення виконання робіт з ремонту.

55. Як уже було зазначено вище, відповідні штраф та пеня нараховані позивачем на підставі пункту 6.4 Договору за порушення строків надання послуг. В свою чергу, відповідно до п. 4.1 Договору, строк надання послуг обчислюється від дня відправлення відповідачу рознарядки у письмовій формі, яка є дозволом про надання послуг з ремонту снігоприбиральної машини та підтвердженням готовності замовника до отримання послуг.

56. Як вказали суди попередніх інстанцій та вбачається з установлених обставин справи, в матеріалах справи відсутні докази направлення письмової рознарядки за юридичною адресою відповідача, яка визначена у розділі 15 Договору. Водночас відповідач заперечує факт отримання письмової рознарядки електронною поштою.

57. Направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 17.10.2023 наголосив, що фактично у даній справі ключовим і вагомим є з`ясування питань стосовно порядку та способу комунікації між замовником і виконавцем, ураховуючи умови Договору та ділові стосунки сторін; які докази підтверджують/непідверджують таку комунікацію (електронне листування); встановлення, що саме було прикріплено до електронного листа: форма та зміст документу, який був вкладений в електронне листування, чи електронна копія письмового документу належним/неналежним чином засвідчена та чи це впливає на факт надіслання/отримання документу та його юридичну силу для сторін в контексті обставин даної конкретної справи.

58. З урахуванням вказівок Верховного Суду, про якій йдеться у пункті 11 цієї постанови, суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи з`ясували, що сторони не передбачили такий спосіб комунікації як електронне листування, в т. ч. щодо письмової рознарядки (п. 4.4 Договору), а також у разі надсилання на електронну адресу сторін документів у формі скан-копії, сторони не передбачили чи має це здійснюватися з засвідченням електронним підписом/кваліфікованим електронним підписом чи без такого засвідчення тощо. В той же час відхилили надані позивачем докази на підтвердження направлення рознарядки від 10.11.2021 № НГ/НЗІ-3-3/388, яка є підставою для початку перебігу строку надання послуг з ремонту (пункт 4.1 Договору), вказавши, що: (1) умови Договору не містять офіційної електронної пошти позивача, з якої можливо встановити відправника; (2) можливість використання програмного продукту LotusNotes та електронної пошти "ТехОтдел П_ПЧ-7/ПЧ-7/П/DNEPR/UKRZAL" не передбачена умовами Договору; (3) скріншот з програмного продукту LotusNotes з екрану монітору комп`ютера не є належним доказом відправлення позивачем письмової рознарядки; (4) скан-копія письмової рознарядки від 10.11.2021 № НГ/НЗІ-3-3/388 під час відправлення електронною поштою не містить доказів накладення кваліфікованого електронного підпису.

59. Наведені обставини, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених під час попереднього розгляду справи, з урахуванням предмета та підстав заявлених позовних вимог є вагомими для вирішення цього спору, зважаючи на те, що направлення саме рознарядки в силу умов Договору є дозволом на виконання робіт (пункт 4.4) і підставою для початку перебігу строку надання послуг з ремонту (пункт 4.1), встановлення прострочення якого матиме наслідком застосування штрафних санкцій до виконавця.

60. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (на яку посилається скаржник) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

61. Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не звернули увагу на принцип добросовісності як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, а також пов`язаної з цим принципом доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), про що зазначено в постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 08.06.2022 № 910/9397/20, від 07.04.2023 у справі № 910/5172/19, від 09.04.2024 № 910/7113/21, від 10.04.2024 у справі № 913/211/23, від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, від 07.10.2020 в справі № 450/2286/16-ц (пункти 17-18 цієї постанови), колегія суддів відхиляє, оскільки скаржник у контексті спірних правовідносин не обґрунтував, яким чином застосування судом цих принципів вплине на результат вирішення спору з огляду на предмет заявлених позовних вимог, який полягає у стягненні штрафних санкцій за прострочення виконання робіт з ремонту та фактичні встановлені судами обставини недотримання самим замовником порядку передання снігоприбиральної машини в ремонт, а саме направлення рознарядки, яка, як уже було неодноразово зазначено, в силу умов Договору є дозволом на виконання робіт і підставою для початку перебігу строку надання послуг з ремонту, встановлення прострочення якого матиме наслідком застосування штрафних санкцій до виконавця.

62. Посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суд в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19, стосовно тлумачення правочину та принципу тлумачення "favor contractus" (тлумачення договору на користь дійсності) є декларативними та не заслуговують на увагу, оскільки не містять належного обґрунтування щодо необхідності застосування цих висновків в контексті спірних правовідносин. Більше того, доводи скаржника стосовно того, що суди надали неправильну оцінку умовам Договору, які, за доводами Укрзалізниці, не містять заборони надсилання письмової рознарядки шляхом надсилання її скан-копії на електронну адресу виконавця, спрямовані на переоцінку обставин справи, що до повноважень суду касаційної інстанції в силу положень статті 300 ГПК України не входить.

63. Щодо доводів скаржника, зазначених у пунктах 21-22 цієї постанови, Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

64. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

65. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

66. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

67. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

68. Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України (1798-12) його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

69. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

70. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

71. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

72. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

73. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

74. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 04.03.2021 № 908/1879/17, на які посилається скаржник.

75. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

76. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

77. Як убачається зі змісту рішення суду першої інстанції, твердження позивача стосовно доведеності наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, були оцінені судом з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень. Розглядаючи справу, суд першої інстанції врахував вказівки Верховного Суду, викладені в постанові під час попереднього розгляду справи, з`ясував істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечив дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом.

78. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

79. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційним судом надавалася оцінка вагомим і ключовим доводам сторін у справі, якими вони обґрунтовували наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

80. Водночас, за змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

81. Колегія суддів зазначає, що зважаючи на загальний характер висновків Верховного Суду щодо застосування стандарту доказування "вірогідність доказів", викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 04.03.2021 № 908/1879/17 (на які посилається відповідач), колегія суддів не вбачає жодної невідповідності висновків судів попередніх інстанцій висновкам суду касаційної інстанції в частині дослідження та надання оцінки доказам, доводам сторін, дотримання судом стандартів доказування, обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, доводи позивача про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у наведених постановах не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

82. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

83. Пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

84. В свою чергу, у пункті 1 частини 3 статті 310 ГПК України (на цю норму скаржник посилається у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

85. Тобто, в силу наведеного припису процесуального права скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

86. Відхиляючи доводи скаржника щодо неповноти з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

87. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23.

88. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

89. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим сторонами доказам, в тому числі і стосовно порядку та способу комунікації між сторонами Договору, обставин надсилання / отримання письмової рознарядки з урахуванням умов Договору, за результатом оцінки яких дійшли висновку про те, що позивач не довів на підставі належних доказів відправлення відповідачу рознарядки від 10.11.2021 № НГ/НЗІ-3-3/388, яка є підставою для початку перебігу строку надання послуг з ремонту. До переоцінки доказів у справі в силу положень ГПК України (1798-12) суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

90. З огляду на викладене, судом касаційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані, доводи скаржника щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

91. Водночас Верховний Суд приймає до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, виходячи з міркувань, наведених у цій постанові.

92. Верховний Суд також вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

93. Перевірка відповідних доводів (аргументів), як уже було наголошено, перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

94. Інші доводи касаційної скарги Укрзалізниці на рішення і постанову у цій справі підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, також направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

95. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

96. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

97. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана Укрзалізницею касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення та постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.