917/1405/23 Про стягнення попередньої оплати , неустойки та річних за договором поставки товару - 17.07.2024 Прийняття

1.1.Товариство з додатковою відповідальністю "Маяк" (далі також - ТДВ "Маяк") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Оріон Груп" (далі також - ТОВ "ПК Оріон Груп") 8 921 980,70 грн заборгованості, з якої: 7 083 990,09 грн - основний борг, 264 013 грн - 3 % річних та 1 573 977,61 грн - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем частини попередньої оплати, перерахованої позивачем на підставі договорів купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1.

1.3.Заперечення проти позову мотивовані тим, що попередня оплата за договором від 05.01.2017 №15 в сумі 3 605 530 грн у відповідача не обліковується, цей договір є повністю виконаним, позовні вимоги щодо повернення попередньої оплати у вказаному розмірі за договором заявлено з пропуском позовної давності. Надана позивачем копія договору від 10.01.2020 №4/1 викликає сумніви в її достовірності, так як наявна печатка відповідача та підпис представника мають незрозумілу форму, яка не характерна для справжніх печаток та підписів. При цьому, відповідач вказує, що за період з 10.01.2020 по 02.07.2021 позивач перерахував відповідачу грошові коштів сумі 19 020 684,36 грн та отримав товару на суму 14 284 000, 65 грн, за період з 06.04.2021 по 17.07.2023 відповідач повернув позивачу кошти в сумі 3 048 885,52 грн, у зв`язку з чим сума неповернутої попередньої оплати складає 1 687 798,19 грн (19 020 684,36 - 14 284 000,65 грн - 3 048 885,52 грн = 1 687 798,19 грн), яку відповідач визнає та просить стягнути на користь позивача, зменшивши розмір штрафних санкцій на 10% від заявленої суми.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанцій

2.1.Позивач стверджує, що 05.01.2017 між ТДВ "Маяк" (покупець) та ТОВ "ПК Оріон Груп" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №15, згідно з яким продавець зобов`язався передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали, надалі товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

2.2.Відповідно до пункту 2.1 договору передача товару проводиться протягом 3-х днів з дня замовлення товару, а у випадках здійснення покупцем попередньої оплати товару - протягом трьох календарних днів від дати здійснення попередньої оплати. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ. Точна адреса поставки товару погоджується сторонами у кожному окремому випадку додатково шляхом підписання додаткових угод до цього договору або шляхом здійснення сторонами конклюдентних дій, які свідчать про узгодження сторонами базису поставки товару.

2.3.Згідно з пунктом 2.2 договору замовлений товар підлягає обов`язковому прийманню покупцем. Замовлення товару повинно бути здійснено у письмовому вигляді та підписане уповноваженою особою покупця.

2.4.Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна кожної конкретної партії товару погоджується сторонами додатково та зазначається у рахунку-фактурі, наданому продавцем. Ціна товару вважається узгодженою сторонами з моменту здійснення покупцем оплати товару за отриманим від продавця рахунком-фактурою.

2.5.За змістом пункту 3.2 договору покупець, у разі узгодження ціни товару, перераховує повну (100 %) оплату узгодженої сторонами партії товару на п/р продавця у розмірі, визначеному у рахунку-фактурі.

2.6.Відповідно до пункту 3.3 договору орієнтовна вартість товару за даним договором складає 500 000 грн.

2.7.Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, але в кожному випадку до виконання сторонами усіх зобов`язань, передбачених цим договором. У випадку якщо жодна із сторін не складає письмового документу на розірвання договору, договір вважається пролонгованим ще на 1 рік (пункт 7.1 договору).

2.8.Пунктом 7.3 договору передбачено, що всі доповнення, специфікації, протоколи, акти, зміни, доповнення до даного договору оформлюються в письмовій формі, підписуються обома сторонами і з моменту підписання керівниками або уповноваженими представниками сторін, стають невід`ємною частиною договору.

2.9.Згідно з пунктом 7.4.3 договору з моменту підписання цього договору всі переговори та листування по ньому втрачають юридичну силу.

2.10.Відповідно до пункту 7.6 договору факсимільні копії документів мають юридичну силу до моменту обміну сторонами оригіналами таких документів.

2.11.Позивач зазначає, що 10.01.2020 між ТДВ "Маяк" (покупець) та ТОВ "ПК Оріон Груп" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №4/1, згідно з яким продавець зобов`язався передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали, надалі товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

2.12.Відповідно до пункту 2.1 договору передача товару проводиться протягом 3-х днів з дня замовлення товару, а у випадках здійснення покупцем попередньої оплати товару - протягом трьох календарних днів від дати здійснення попередньої оплати. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ. Точна адреса поставки товару погоджується сторонами у кожному окремому випадку додатково шляхом підписання додаткових угод до цього договору або шляхом здійснення сторонами конклюдентних дій, які свідчать про узгодження сторонами базису поставки товару.

2.13.Згідно з пунктом 2.2 договору замовлений товар підлягає обов`язковому прийманню покупцем. Замовлення товару повинно бути здійснено у письмовому вигляді та підписане уповноваженою особою покупця.

2.14.Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна кожної конкретної партії товару погоджується сторонами додатково та зазначається у рахунку-фактурі, наданому продавцем. Ціна товару вважається узгодженою сторонами з моменту здійснення покупцем оплати товару за отриманим від продавця рахунком-фактурою.

2.15.За змістом пункту 3.2 договору покупець, у разі узгодження ціни товару, перераховує повну (100 %) оплату узгодженої сторонами партії товару на п/р продавця у розмірі, визначеному у рахунку-фактурі.

2.16.Відповідно до пункту 3.3 договору орієнтовна вартість товару за даним договором складає 50 000 000 грн.

2.17.Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але в кожному випадку до виконання сторонами усіх зобов`язань, передбачених цим договором. У випадку якщо жодна із сторін не складає письмового документу на розірвання договору, договір вважається пролонгованим ще на 1 рік (пункт 7.1 договору).

2.18.Пунктом 7.3 договору передбачено, що всі доповнення, специфікації, протоколи, акти, зміни, доповнення до даного договору оформлюються в письмовій формі, підписуються обома сторонами і з моменту підписання керівниками або уповноваженими представниками сторін, стають невід`ємною частиною договору.

2.19.Згідно з пунктом 7.4.3 договору з моменту підписання цього договору всі переговори та листування по ньому втрачають юридичну силу.

2.20.Відповідно до пункту 7.6 договору факсимільні копії документів мають юридичну силу до моменту обміну сторонами оригіналами таких документів.

2.21.Позивач зазначає, що на виконання умов договорів у період з 27.12.2017 по 05.04.2021 здійснив попередню оплату товару (ПММ) на загальну суму 48 304 049,34 грн. Натомість відповідач у вказаний період поставив на користь позивача товар та повернув грошима авансу на загальну суму 37 422 919,55 грн, що складається із 36 040 297,55 грн (поставка товару) + 1 382 622,00 грн (повернення грошима за платіжним дорученням від 20.07.2018 №642 згідно з листом від 20.07.2018 №122). Отже, станом на 05.04.2021 розмір заборгованості відповідача перед позивачем складав 10 881 129,79 грн, на підтвердження позивач надав платіжні доручення на перерахування коштів на користь відповідача.

2.22.06.04.2021 позивач направив на адресу відповідача лист №81, відповідно до якого ТДВ "Маяк" просило відповідача повернути кошти у розмірі 10 881 129,79 грн у зв`язку з відсутністю потреби у товарі.

2.23.26.04.2022 позивач направив на адресу відповідача лист №37, відповідно до якого ТДВ "Маяк" просило відповідача повернути кошти у розмірі 5 711 028,09 грн у зв`язку з відсутністю потреби у товарі.

2.24.У клопотанні про збільшення розміру позовних вимог позивач вказує на те, що у 2018 році відповідач поставив на користь ТДВ "Маяк" пальне на загальну суму 13 962 026,00 грн. ТДВ "Маяк" оплатило товар в період з 31.12.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 15 750 296,00 грн. Станом на 31.12.2018 заборгованість відповідача перед позивачем за 2018 рік за неповернутим авансом склала 1 788 270,00 грн. У 2019 році відповідач поставив на користь ТДВ "Маяк" пальне на загальну суму 9 925 147 грн, на підтвердження чого надав копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за 2019 рік. Натомість ТДВ "Маяк" оплатило товар у 2019 році на загальну суму 13 533 069 грн.

2.25.Позивач стверджує, що станом на 31.12.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за 2019 рік за неповернутим авансом склала 3 607 922 грн. За 2018 - 2019 роки, тобто станом на 01.01.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 396 192,00 грн. З урахуванням визнаної відповідачем заборгованості перед ТДВ "Маяк" за 2020 - 2021 роки у розмірі 1 687 798,09 грн, загальний розмір заборгованості відповідача перед ТДВ "Маяк" становить 7 083 990,09 грн.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Полтавської області рішенням від 30.01.2024 у справі №917/1405/23 позов задовольнив. Стягнув з ТОВ "ПК Оріон Груп" на користь ТДВ "Маяк" 7 131 318,70 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №15 паливно-мастильних матеріалів та договором купівлі-продажу №4/1 паливно-мастильних матеріалів, з яких: 7 083 990,09 грн основного боргу, 264 013 грн 3% річних та 1 573 977,61 грн інфляційних втрат та 133 830 грн судового збору.

3.2.Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови договорів, а вимогу від 06.04.2021 про повернення коштів (авансу) задовольнив лише частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума отриманої ним попередньої оплати в розмірі 7 083 990,09 грн. Здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 30.11.2021 по 17.07.2023 суд вважав правильними, відтак задовольнив вимоги про стягнення 264 013 грн 3 % річних та 1 573 977,61 грн інфляційних.

3.3.Східний апеляційний господарський суд постановою від 16.05.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 у справі №917/1405/23 скасував. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ТДВ "Маяк" на користь ТОВ "ПК Оріон Груп" 200 744,56 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3.4.Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не довів факт укладення договорів купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1, неналежне виконання яких визначив як підставу цього позову.

3.5.Суд апеляційної інстанції не прийняв визнання відповідачем позову в частині стягнення 1 687 798,19 грн та зазначив, що надані відповідачем розрахунки заборгованості (залишок боргу - 1 707 798,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 571 687,05 грн, 3% річних у розмірі 93 842,08 грн, всього 2 373 327,32) не співпадають з визнаною сумою позову.

3.6.Додатковим рішенням від 20.02.2024 у справі №917/1405/23 Господарський суд Полтавської області заяву ТДВ "Маяк" про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з ТОВ "ПК Оріон Груп" на користь ТДВ "Маяк" 53 000 грн витрат на правничу допомогу.

3.7.Ухвалюючи додаткове рішення та визнаючи, що витрати на правничу допомогу є доведеними у розмірі 53 000 грн та підлягають відшкодуванню на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що: (1) надані позивачем документи є достатнім підтвердженням обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; (2) визначений у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1405/23 розмір судових витрат на правову допомогу у сумі 53 000 грн не перевищує попередньо заявлений розмір у сумі 80 000 грн.

3.8.Східний апеляційний господарський суд постановою від 16.05.2024 у справі №917/1405/23 додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 скасував. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТДВ "Маяк" про прийняття додаткового рішення (вх.1520) від 05.02.2024.

3.9.Відмова у задоволенні заяви про прийняття додатково рішення мотивована відмовою у задоволенні позовних вимог.

4.Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТДВ "Маяк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №917/1405/23 скасувати, рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 у цій справі - залишити без змін.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК (1798-12) ), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, від 05.06.2018 у справі №338/180/17 щодо застосування статей 202, 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 79 ГПК.

4.3.Доводи скаржник зводяться до того, що:

(1) внаслідок неправильного застосування норм статей 202, 207 ЦК та статей 179, 181 ГК, апеляційний суд помилково виснував про неукладеність договорів купівлі-продажу;

(2) виконання обома сторонами вказаних договорів, зокрема здійснення відповідачем поставки, повернення позивачу коштів, отриманих як передплату, отримання позивачем товару та сплата за нього грошових коштів, свідчить про фактичне укладення цих договорів;

(3) не застосувавши такий стандарт доказування як вірогідність доказів, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги доводи відповідача про відсутність укладених договорів купівлі-продажу, дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем укладення цих договорів, хоча з наданих позивачем доказів вбачається більша вірогідність укладення таких договорів;

(4) не прийнявши визнання відповідачем позову в частині стягнення 1 687 798,19 грн, апеляційний суд фактично порушив принцип диспозитивності судового процесу, скориставшись яким, відповідач визнав позовні вимоги з наведенням відповідного обґрунтування та в прохальній частині відзиву просив суд стягнути з нього на користь позивача цю суму;

(5) з огляду на обставини цієї справи щодо існування між сторонами тривалих господарських відносин, існування яких не заперечує відповідач, та в ході яких останній здійснював поставку товару, а позивач - його оплату, відповідач частково повертав передплату за непоставлений товар, відповідач формував податкові накладні за наслідками цих господарських операцій, при цьому поставка та оплата здійснювались у значних обсягах, що не було можливим без укладення відповідних договорів, заперечуючи проти заявленого позову та укладеності відповідних договорів, відповідач діє всупереч своїй попередній поведінці та недобросовісно, зловживаючи своїм правом, та всупереч доктрині "venire contra factum proprium".

4.4.ТОВ "ПК Оріон Груп" подало відзив на вказану касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду за результатами перегляду рішення суду по суті спору - без змін.

4.5.За твердженнями відповідача:

(1) матеріалами справи не підтверджується укладання договорів, реальне існування їх оригінальних примірників, здійснення відповідачем поставки товару та його оплати позивачем саме за цими договорами;

(2) наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийняті у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається;

(3) визнання позову відповідачем, як юридичне явище, є актом, що не породжує позитивні юридичні наслідки для позивача автоматично, а підлягає перевірці судом на достовірність та обґрунтованість.

4.6.ТДВ "Маяк" також звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №917/1405/23 скасувати, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2024 у цій справі - залишити без змін.

4.7.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на обґрунтованість підстав оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024, якою скасовано основне рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024, з огляду на що будуть правові підстави для скасування оскаржуваної постанови за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 та стягнення з відповідача витрат на надання правничої допомоги відповідно до норм ГПК (1798-12) щодо розподілу судових витрат.

4.8.Доводи скаржника зводяться до того, що неоскарження вказаної постанови може створити ситуацію, коли позовні вимоги будуть задоволені, а судові витрати з формальних підстав не стягнуті з відповідача, у зв`язку з наявністю скасованого додаткового рішення про їх розподіл. Відтак скаржник просить, у разі задоволення касаційної скарги на постанову по суті спору, вирішити питання й щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги в контексті законності вказаної постанови.

4.9.ТОВ "ПК Оріон Груп" подало відзив на вказану касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

4.10.За твердженнями відповідача, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду по суті спору, додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу також підлягало скасуванню.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги на постанову апеляційного суду за результатом перегляду рішення суду першої інстанції по суті спору

5.1.Касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою на постанову апеляційного суду за результатом перегляду рішення суду першої інстанції по суті спору Верховний Суд відкрив на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.2.Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.3.Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.4.При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.

5.5.Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.6.Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.7.Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

5.8.Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

5.9.Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

5.10.Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

5.11.Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.12.При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

5.13.З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

5.14.У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

5.15.Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.16.Як зазначалось, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, від 05.06.2018 у справі №338/180/17 щодо застосування статей 202, 207 ЦК, статті 179 ГК, статті 79 ГПК.

5.17.Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, Суд зазначає таке.

5.18.У справі №338/180/17 товариство з обмеженою відповідальністю заявило вимоги до фізичної особи про стягнення безпідставно одержаних коштів, мотивуючи їх тим, що за відсутності між сторонами будь-яких договірних відносин позивач помилково перерахував відповідачу грошові кошти. В свою чергу відповідач заявив до позивача зустрічні позовні вимоги про визнання укладеним між сторонами договору підряду та стягнення боргу за поставлені будівельні матеріали, обґрунтовуючи їх тим, що за результатами домовленостей з представником позивача, відповідач підписав зі свого боку примірник договору підряду та неодноразово надсилав його для підписання позивачу, отримані від позивача кошти відповідач вважав частиною авансу, з дати перерахування коштів (03.08.2016) договір підряду є укладеним, відповідач відпустив позивачу дерев`яні бруси, які були доставлені та відвантажені за узгодженою сторонами адресою, представник позивача відмовився від підписання акта виконаних робіт, не заявивши про їх можливі недоліки.

5.19.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018, скасовуючи судові рішення у справі №338/180/17 в частині визнання договору підряду укладеним та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, зокрема з огляду на норми статей 181 ГК, 642 ЦК (435-15) , виснувала, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту.

5.20.Як встановили суди попередніх інстанцій, у справі №338/180/17: у 2016 році позивач і відповідач провели переговори щодо виконання останнім робіт з виготовлення стінових дерев`яних брусів для будівництва колиби; сторони досягли домовленості щодо вартості виготовленого брусу, а також переліку робіт, що підтверджується планом, підписаним відповідачем та повноважним представником позивача; відповідно до умов проекту договору оплата мала бути проведена у безготівковій формі; до початку виконання відповідачем робіт позивач мав сплатити йому аванс; саме з оплатою авансу спірний договір пов`язував початок виконання робіт у строк, не пізніше ніж 120 календарних днів після його отримання; 03.08.2016 позивач перерахував на рахунок відповідача аванс з призначенням платежу "оплата за будівельні матеріали"; 29.11.2016 відповідач відпустив позивачу дерев`яні бруси, які були доставлені та відвантажені 30.11.2016 за узгодженою сторонами адресою; представник позивача відмовився від підписання акта виконаних робіт, не заявивши про їх можливі недоліки.

5.21.Зважаючи на встановлені обставини, а саме: погодження сторонами переліку та вартості робіт, часткове виконання узгоджених умов як з боку позивача (перерахування частини авансу), так і з боку відповідача (виготовлення та доставка частини брусів), Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір підряду сторони уклали.

5.22.Велика Палата Верховного Суду вважала, що встановивши, що дії сторін свідчать про те, що договір підряду фактично був ними укладений, з метою ефективного захисту порушеного права відповідача суди мали вирішити питання щодо наслідків часткового виконання сторонами вказаного договору, а саме: задовольнити вимогу відповідача про стягнення з позивача різниці між перерахованим позивачем авансом і вартістю доставлених брусів та відмовити у задоволенні вимоги про визнання укладеним 03.08.2016 договору підряду.

5.23.У справі №916/3027/21 товариство з обмеженою відповідальністю заявило позовні вимоги до іншого товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення передоплати за договором поставки, вказуючи на те, що позивач та відповідач уклали договір поставки у спрощений спосіб, що підтверджується первинними документами (виставленими рахунками та платіжними дорученнями на їх оплату), відповідно до якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити його. На виконання цього договору позивач здійснив попередню оплату товару (будівельного профілю), однак відповідач не здійснив поставку товару та відмовляється в добровільному порядку повернути отримані кошти.

5.24.Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи постановою від 21.06.2023 постанову апеляційного суду про задоволення позову, та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо стягнення передоплати, з урахуванням норм статей 202, 207 ЦК, 179, 181 ГК, виходила з того, що: (1) у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу будівельного профілю, що підтверджено копіями рахунків-фактур відповідача, направлених на адресу позивача, а також платіжними дорученнями про сплату позивачем на користь відповідача коштів у сумах, зазначених в рахунках-фактурах; (2) обставини укладення вказаного договору купівлі-продажу будівельного профілю між позивачем та відповідачем та передоплати позивачем замовленого товару сторонами у справі не заперечуються.

5.25.При цьому, вказуючи на те, що спірним у цій справі №916/3027/21 є питання щодо передачі відповідачем позивачу будівельного профілю, який був зазначений у рахунках-фактурах відповідача та був оплачений позивачем, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими цим Законом. Такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

5.26.За висновками Великої Палати Верховного Суду відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт поставки будівельного профілю відповідачем позивачу, не усуває обов`язок позивача заперечувати проти доводів відповідача про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого відповідачем аргументу.

5.27.За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважала, що місцевий господарський суд оцінив подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Натомість апеляційний суд обмежився констатацією відсутності у відповідача первинних документів на поставку товару та відсутністю трудових відносин між позивачем та фізичною особою, а також доручення останньому на отримання товару від відповідача. При цьому апеляційний суд не здійснив оцінку поданих сторонами доказів у їх сукупності, що не відповідає частині другій статті 86 ГПК. Відтак достатньо підставними та обґрунтованими є висновки місцевого суду про те, що поставка відповідачем будівельного профіля, оплаченого позивачем, скоріше була, ніж ні.

5.28.У цій справі №917/1405/23, заявляючи вимоги про стягнення попередньої оплати, ТДВ "Маяк" у позовній заяві вказувало на те, що між позивачем та відповідачем укладено договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2017 №4/1 (копії долучені до позовної заяви), на виконання яких позивач здійснював перерахування попередньої оплати, відповідач - поставку товару та часткове повернення коштів.

5.29.Після висловлених відповідачем сумнівів щодо достовірності наданих позивачем копій договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2017 №4/1, та акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2020 по 01.04.2021, позивач наполягав, що укладення зазначених договорів відбулось у спрощений спосіб.

5.30.Як встановив апеляційний суд, позивач на підтвердження укладення між ним та відповідачем договору купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 до матеріалів справи надав скріншот сторінки з електронної пошти позивача (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2), з якого вбачається, що 22.01.2019 від директора ТОВ "ПК Оріон Груп" Головань А.В. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на адресу позивача було направлено лист із вкладенням: "Договір Маяк".

5.31.На підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу від 10.01.2020 №4/1 надав суду скріншот сторінки з електронної пошти позивача (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2), з якого вбачається, що 15.01.2021 від директора ТОВ "ПК Оріон Груп" Головань А.В. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на адресу позивача було направлено лист із вкладенням: "Договір Маяк 2020 2".

5.32.На підтвердження підписання між позивачем та відповідачем акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2020 по 01.04.2021 надано суду скріншот сторінки з електронної пошти позивача (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3), з якого вбачається, що 06.04.2021 від директора ТОВ "ПК Оріон Груп" Головань А.В. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) направлено лист із вкладенням: "Акт Боромля".

5.33.Суд апеляційної інстанції, на підставі здійсненої оцінки доказів, вважав недоведеним матеріалами справи укладення договору купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та договору купівлі-продажу від 10.01.2020 №4/1 в електронному вигляді з огляду на те, що з наданих позивачем скріншотів неможливо встановити, що саме надійшло на електронну пошту позивача (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2) від директора ТОВ "ПК Оріон Груп" Головань А.В. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тобто який зміст мали листи із вкладенням: "Договір Маяк", "Договір Маяк 2020 2", "Акт Боромля", враховуючи те, що відповідач підписання вказаних договорів та акта звіряння заперечує.

5.34.Також, апеляційний суд зазначив, що лист із вкладенням: "Договір Маяк" було направлено відповідачу в електронному вигляді 22.01.2019, тоді як договір купівлі - продажу №15 датований 05.01.2017, а лист із вкладенням "Договір Маяк 2020 2" направлено в електронному вигляді відповідачу 15.01.2021, тоді як договір купівлі - продажу №4/1 містить дату 10.01.2020, тобто направлення позивачем відповідачу в електронному вигляді "договорів" було здійснено із значним затриманням (через 2 роки та через рік (відповідно)), що також ставить під сумнів вірогідність їх укладення.

5.35.Отже, на відміну від справи №916/3027/21, в якій суди встановили факт укладення між сторонами у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, що підтверджено копіями рахунків-фактур та платіжними дорученнями про сплату коштів у сумах, зазначених в рахунках-фактурах, та не заперечується сторонами, у цій справі №917/1405/23, апеляційний суд вважав недоведеним матеріалами справи, а саме наданими позивачем доказами (скріншотами сторінок з електронної пошти позивача) укладення договорів купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1 в електронному вигляді.

5.36.Крім цього, апеляційний суд встановив, що:

(1) в матеріалах справи відсутні письмові заявки позивача щодо купівлі паливно мастильних матеріалів, як і відсутні рахунки-фактури, виставлені відповідачем, з зазначенням за яким саме договором вони виставлені, хоча наявність таких заявок та рахунків фактур передбачено умовами договорів купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1;

(2) надані до матеріалів справи видаткові накладні містять посилання на інший договір, а саме від 16.05.2015 №21, який не є предметом розгляду цієї справи;

(3) в платіжних дорученнях відсутнє будь-яке посилання на договір, що давав би підстави вважати, що сторонами були здійснені конклюдентні дії саме на виконання договорів купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1;

(4) долучені до матеріалів справи платіжні доручення з призначенням платежу про перерахування позивачем відповідачу коштів згідно рахунків, за відсутності таких рахунків, не можуть бути доказом перерахування коштів за купівлю паливно-мастильних матеріалів саме за договорами купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1;

(5) позивач не надав платіжного доручення чи будь-якого іншого фінансового документу на підтвердження перерахування відповідної суми в рахунок попередньої оплати саме за договорами купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1;

(6) надані позивачем до матеріалів справи листи від 06.04.2021 №81 та від 26.04.2022 №37, в яких позивач просив відповідача повернути кошти у зв`язку з відсутністю потреби у товарі, також не містять посилань на договори;

(7) в платіжних дорученнях, якими відповідач повертав кошти позивачу в період з 06.04.2021 по 17.07.2023 на загальну суму 3 048 886,62 грн, в призначенні платежу зазначено: "Повернення коштів згідно листа №81 від 06.04.2021" та " Повернення коштів згідно листа №37 від 26.04.2022";

(8) в платіжному дорученні №642 від 20.07.2018, відповідно до якого відповідач повернув позивачу суму у розмірі 1 382 622,00 грн, в призначенні платежу зазначено "Повернення помилково перерахованих коштів за АГК дизпаливо згідно листа №122 від 20.07.2018", тобто відсутнє посилання на договір, за яким було помилково перераховано кошти;

(9) відсутні посилання на договір і в актах звірки взаєморозрахунків, наданих позивачем до матеріалів справи.

5.37.За таких обставин, апеляційний суд, оцінивши докази, виснував, що позивач не довів факт укладення договорів купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1, неналежне виконання яких визначив як підставу цього позову.

5.38.Тобто, на відміну від справи №338/180/17, в якій Велика Палата Верховного Суду, зважаючи на встановлені обставини, а саме: погодження сторонами переліку та вартості робіт, часткове виконання узгоджених умов як з боку позивача (перерахування частини авансу), так і з боку відповідача (виготовлення та доставка частини брусів), погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір підряду сторони уклали, у цій справі №917/1405/23 апеляційний суд на підставі оцінених ним доказів вважав недоведеним позивачем факт укладення договорів купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1, зокрема шляхом здійснення сторонами конклюдентних дій саме на виконання договорів купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1, адже наявні в матеріалах справи докази, в тому числі надані позивачем, не підтверджують здійснення позивачем перерахування попередньої оплати, а відповідачем поставку товару та повернення коштів саме за договорами купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1, неналежне виконання яких позивач визначив як підставу цього позову.

5.39.Таким чином, проаналізувавши зміст наведених скаржником постанов Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, від 05.06.2018 у справі №338/180/17 у контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції, Суд зазначає про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду у наведених скаржником постановах та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаних скаржником справах і у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

5.40.Зважаючи на викладене, Суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 72, 75 постанови від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, стосовно застосування статті 79 ГПК, з огляду на таке.

5.41.Так, у пункті 72 згаданої постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №904/1017/20).

5.42.У пункті 75 Велика Палата Верховного Суду, звернувшись до власних висновків, вказала на те, що неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

5.44.Вказуючи на неврахування апеляційними судом наведеного у пунктах 72, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, правовідносини в якій, як визначив Суд, не є подібними до правовідносин у цій справі №917/1405/23, скаржник по суті не доводить недотримання (неправильне або інше застосування) апеляційним судом стандартів доказування, в тому числі стандарту вірогідності доказів,, аргументи скаржника в цій частині зводяться лише до цитування вищенаведених пунктів постанови Великої Палати Верховного Суду, а також до незгоди з встановленими апеляційним судом обставинами (на підставі оцінених ним доказів), необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені апеляційним судом, та стосуються переоцінки наданих доказів, що виходить за межі, визначених статтею 300 ГПК повноважень суду касаційної інстанції.

5.45.Водночас, Суд звертає увагу, що доводи скаржника в цій частині не обґрунтовані належним чином підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною третьою статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК), а отже знаходяться поза межами визначених скаржником підстав оскарження.

5.46.Твердження скаржника про незастосування апеляційним судом доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), щодо якої, за доводами скаржника, у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 висловилась Велика Палата Верховного Суду, Суд відхиляє, так як у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду не виснувала щодо застосування вказаної доктрини, а суд апеляційної інстанції у цій справі не застосовував її до спірних правовідносин, які, як зазначалось, не є подібними до правовідносин у справі №338/180/17.

5.47.Наведене свідчить, що визначена скаржником - ТДВ "Маяк" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 за результатом перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 у справі №917/1405/23 не знайшла свого підтвердження, що є підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункт 5 частини першої статті 296 ГПК.

Щодо касаційної скарги на постанову апеляційного суду за результатом перегляду додаткового рішення суду першої інстанції

5.48.Як зазначалось, Господарський суд Полтавської області додатковим рішенням від 20.02.2024 у справі №917/1405/23 заяву ТДВ "Маяк" про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з ТОВ "ПК Оріон Груп" на користь ТДВ "Маяк" 53 000 грн витрат на правничу допомогу.

5.49.Східний апеляційний господарський суд постановою від 16.05.2024 у справі №917/1405/23 додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 скасував та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТДВ "Маяк" про прийняття додаткового рішення (вх.1520) від 05.02.2024, мотивуючи таку відмову відмовою у задоволенні позовних вимог.

5.50.Оскільки Верховний Суд вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "Маяк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 за результатом перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 по суті спору у справі №917/1405/23, відсутні й підстави для скасування іншої постанови від 16.05.2024 у справі №917/1405/23, якою Східний апеляційний господарський суд скасував додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТДВ "Маяк" про прийняття додаткового рішення, зокрема з огляду на те, що скаржник вказує лише на те, що за наявності правових підстав для скасування постанови апеляційного суду за результатами перегляду рішення суду по суті спору будуть підстави для скасування й постанови за результатом перегляду додаткового рішення, проте не наводить жодних обґрунтувань неправомірності такого скасування апеляційним судом додаткового рішення суду першої інстанції.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).

6.2.Зважаючи на те, що наведена скаржником - ТДВ "Маяк" підстава касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 за результатом перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 у справі №917/1405/23, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, Суд, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТДВ "Маяк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 за результатом перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 у справі №917/1405/23.

6.3.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3.За результатами касаційного перегляду постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №917/1405/23, якою суд скасував додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 в цій справі та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТДВ "Маяк" про прийняття додаткового рішення, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Оскільки відповідне судове рішення про відмову у задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, мотивоване відмовою у задоволенні позову, Верховний Суд не вбачає підстав для його зміни чи скасування за мотивів, наведених у касаційній скарзі ТДВ "Маяк".

7. Розподіл судових витрат

7.1.З огляду на те, що Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "Маяк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 за результатом перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 у справі №917/1405/23, сплачений ним за подання цієї касаційної скарги судовий збір в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника - ТДВ "Маяк".

7.2.Оскільки судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 у справі №917/1405/23 не сплачується, відповідно розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 за результатом перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 у справі №917/1405/23, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2.Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 у справі №917/1405/23 залишити без задоволення.