34/254 Про зобов'язання провести кредитування на суму до розрахункового ліміту у ТЕО - 03.06.2009 Прийняття

13.05.2009 позивач подав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просив суд зобов’язати відповідача змінити умови кредитного договору № 33\КВ-07 від 23.05.2007 на відкриття відновлювальної кредитної лінії щодо збільшення ліміту кредитування позивача до суми 70 000,00 доларів США, змінивши графік повернення ліміту кредитування, зробивши його вільним.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач своїм листом від 17.04.2007 повідомив, що у разі чіткого та прозорого дотримання умов кредитування, відповідач запевнив позивача про можливість зміни ліміту кредитування в сторону збільшення до необхідної суми. Тим самим, відповідач прийняв пропозицію позивача про внесення змін до кредитного договору за умови належного виконання зобов’язань по ньому позивачем, але ці умови не виконав.

Відповідач проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача у зв’язку з їх необгрунтованістю та з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК України просив припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору. Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав.

Також позивач в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог просив суд винести ухвалу про забезпечення позову, якою заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на будь-яке рухоме та/ або нерухоме майно позивача та майнового поручителя по кедитному договору № 33/КВ-07 від 23.05.2007 на відкриття відновлювальної кредитної лінії –Басія Святослава Вікетнійовича.

Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовив в його задоволенні, у зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 № 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог не обґрунтував взаємозв’язок позовних вимог та заяви про забезпечення позову, крім того не обґрунтував чому саме, на думку позивача, рішення господарського суду, винесене за наслідками розгляду позовної заяви позивача, буде неможливо виконати чи виконання такого рішення буде утруднено, у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

31.01.2005 позивач завернувся до ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК"з листом вих. № 2 з проханням про надання кредиту у сумі 40 000,00 доларів США строком на 36 місяців для придбання промислового обладнання та поповнення оборотних коштів.

25.03.2005 ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК"своїм листом повідомив позивача про відкриття кредитної лінії на суму 25 000,00 доларів США строком кредитування на 36 місяців.

Як вбачається з листа позивача до ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК"від 28.07.2005, між позивачем та ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК"25.04.2005 було укладено кредитний договір. Своїм листом від 28.07.2005 позивач клопотав про збільшення суми кредиту з 25 000,00 до 40 000,00 доларів США.

03.08.2005 листом вих. № 1101 ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК"відмовив позивачу у збільшенні суми кредиту.

13.04.2007 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив надати йому кредит з встановленим лімітом кредитування в розмірі 70 000 доларів США.

17.04.2007 відповідач повідомив позивача про те, що Рішенням Кредитної комісії КРУ ТОВ "Укрпромбанк"від 10.04.2007 прийнято рішення про надання позивачу відновлювальної кредитної лінії з лімітом 48 000,00 доларів США.

23.05.2007 позивач уклав з відповідачем кредитний договір № 33/КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого ліміт кредитування склав 48 000,00 доларів США, строк кредитної лінії встановлений з 23.05.2007 до 22.05.2012 включно, метою використання коштів є поповнення обігових коштів (надалі –Кредитний договір).

Додатком № 1 до Кредитного договору було затверджено графік зменшення ліміту кредитування.

23.05.2007 між позивачем, відповідачем та фізичною особою Бассієм С.В. було укладено іпотечний договір, відповідно до якого вимоги відповідача за Кредитним договором забезпечені трьохкімнатною квартирою за адресою м. Київ, вул. Волкова Космонавта, 8 кв. 221, що належить Бассію С.В.

31.05.2007 між позивачем, відповідачем та гр-ном Бассій С.В. укладено Договір застави майнових прав № 33/Zквд-07 (за Договором банківського вкладу), відповідно до якого вимоги відповідача за Кредитним договором забезпечені майновими правами за договором банківського вкладу № 1031/0403709005938001 від 30.05.2007, укладеного між відповідачем та гр-ном Бассій С.В. на суму 10 000,00 доларів США.

Відповідно до виписки з особового рахунку позивача від 11.07.2008, відповідач до 11.07.2008 провів кредитування позивача в повному обсязі (в розмірі 48 000,00 доларів США) згідно умов Кредитного договору.

Відповідно до довідки відповідача № 5741 від 11.07.2008, поточна заборгованість позивача перед відповідачем по Кредитному договору становить 41 770,00 доларів США, заборгованість за відсотками складає 46,94 доларів США, категорія обслуговування боргу – добра, прострочена заборгованість по кредиту та відсоткам відсутня.

12.11.2008 своїм листом вих. № 12/11 позивач констатував факт невиконання своїх зобов’язань перед відповідачем за кредитним договором, а також підтвердив факт неможливості дострокового повернення кредиту відповідно до вимоги відповідача, що викладена ним у листі № 8102 від 09.10.2008, у зв’язку з фінансовою кризою в державі та дією інструкції № 319 НБУ, яка не дозволяє позивачу перекредитуватись в іншому банку (відповідачем отримано 13.11.2008 вх. № 4269).

12.12.2008 позивач звернувся до відповідача з проханням (відповідачем отримано 12.12.2008 вх. № 4993):

- відмінити графік погашення тіла кредиту, остаточним строком погашення якого вважати строк завершення Кредитного договору (22.05.2012);

- частково погасити тіло кредиту в межах строку дії Кредитного договору;

- проценти за користування кредитом в період з 01.01.2009 по 31.12.2009 сплачувати в розмірі фіксованої суми;

- проценти за користування кредитом за період з 01.01.2010 по 22.05.2012 сплачувати по фактичній сумі заборгованості по кредиту у фактичному відрізку часу ;

- викласти зазначені умови в Додаткових угодах до Кредитного договору.

Аналогічний лист позивач направив відповідачу 08.01.2009, який відповідач отримав 13.01.2009 вх. № 240.

Відповідно до Довідки позивача вих. № 12-05/09/3 від 12.05.2009 загальна заборгованість позивача перед відповідачем по Кредитному договору становить 42 082,82 доларів США.

Враховуючи вищевикладені перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 626 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Враховуючи те, що відповідно до статті 1054 ЦК України кредитний договір є різновидом договору, його укладання, виконання та припинення здійснюється з врахуванням загальних положень ЦК України (435-15) .

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з аналізу статей 1054 –1057, 1046 –1053 ЦК України (435-15) , істотними умовами кредитного договору є:

- предмет договору, тобто сума грошових коштів, що надаються позичальнику банком;

- забезпеченість кредитного договору;

- зворотність, тобто умови повернення наданих банком грошових коштів;

- строковість, тобто строк протягом якого позичальник має право користуватись кредитними коштами до остаточної дати їх повернення;

- платність, тобто розмір процентів, які має сплачувати позивальник, за користування кредитом;

- цільова спрямованість кредитних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 17.04.2007, на який посилається позивач, відповідач повідомив позивача про те, що за умови чіткого визначення зі сторони позивача необхідності у придбанні основних засобів, які беруть участь в процесі виробництва, КРУ ТОВ "Укрпромбанк"готовий переглянути ліміт в сторону його збільшення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про досягнення згоди між позивачем та відповідачем щодо істотних умов кредитного договору при збільшені ліміту кредитування.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що відповідач зазначеним листом від 17.04.2007 лише висловив свою згоду переглянути істотні умови Кредитного договору, а не уклав правочин, який змінює істотні умови Кредитного договору, що був укладений між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з зазначеного, відповідач як і позивач є вільними у своєму волевиявленні вступити у договірні відносини, тобто є вільними в прийнятті рішення щодо укладання кредитного договору, виборі контрагентів по кредитному договору, визначені умов кредитного договору.

Зазначений принцип цивільного законодавства, який покладено в основу будь-яких цивільно-правових договірних правовідносин, передбачає, що волевиявлення учасників договору має складатися вільно, без жодного тиску з боку контрагента та інших осіб, і має відповідати їхній внутрішній волі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було повністю виконано умови Кредитного договору, а згоди на укладання нового кредитного договору чи зміну істотних умов Кредитного договору відповідач не висловив. За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для того, щоб зобов’язати відповідача змінити умови кредитного договору № 33\КВ-07 від 23.05.2007 на відкриття відновлювальної кредитної лінії щодо збільшення ліміту кредитування позивача до суми 70 000,00 доларів США, змінити графік повернення ліміту кредитування, зробивши його вільним.

Аргументи позивача щодо необхідності зміни умов кредитного договору у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладені кредитного договору в порядку статей 651, 652 ЦК України, судом до уваги не береться у зв’язку з наступним. Відповідно до листа позивача 13.04.2007, який було адресовано відповідачу, позивачем зазначено, що на думку підприємства плани позивача можливо здійснити при ліміті кредитування –70 000,00 доларів США. У зв’язку з зазначеним, позивач просив відповідача ще раз розглянути питання про можливість кредитування з лімітом кредитування поновлювальної кредитної лінії 70000,00 доларів США. Листом від 17.04.2007 відповідач підтвердив своє рішення про надання позивачу поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 48 000,00 доларів США. Знаючи про зазначене рішення відповідача, позивач погодився на укладання кредитного договору з лімітом кредитування в розмірі 48 000,00 доларів США, про що свідчить Кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем 23.05.2007. Таким чином, позивач знав про те, що кошторис реалізації проекту під який ним залучались кредитні кошти буде складати 70 000,00 доларів США, проте погодився на запропоновані відповідачем умови кредитування в розмірі ліміту кредитування 48 000,00 доларів США. У зв’язку з зазначеним, суд не вбачає наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені Кредитного договору.

Крім того, відповідно до пункту 1.2. Кредитного договору у разі часткового або повного повернення кредиту позичальник, яким є позивач по справі, може повторно отримати кредит в межах зазначеного ліміту протягом строку кредитної лінії. Таким чином, позивач має право при частковому чи повному погашені заборгованості звернутися до відповідача за отриманням кредиту в межах встановленого Кредитним договором ліміту –48 000,00 доларів США. Таким чином, загальна сума отриманого кредиту в межах Кредитного договору може складати 96 000,00 доларів США.