922/2825/23 Про солідарне стягнення на користь банку заборгованості за договорами про надання банківських послуг - 13.05.2024 Прийняття

У червні 2023 року Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл", фізичної особи ОСОБА_2 та фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості станом на 22 червня 2023 року за договорами про надання банківських послуг:

1) № 58/2017 від 03 січня 2018 року у загальному розмірі 10 827 173,59 грн, з яких: 10 000 000 грн - прострочена заборгованість; 484 846,58 грн - прострочені проценти; 161 871,23 грн - нараховані проценти за період з 11 лютого 2022 року по 22 червня 2023 року; 80 455,78 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків; 145 000 грн - інфляційні збитки;

2) № 51/2018 від 26 грудня 2018 року у загальному розмірі 1 373 075,32 грн, з яких: 1 156 882,84 грн - прострочена заборгованість; 12 126,04 грн - нараховані проценти за період з 27 грудня 2018 року до 22 червня 2023 року включно; 147 699,73 грн - прострочені проценти; 13 004,62 грн - 3% проценти річних; 43 362,09 грн - інфляційне збільшення;

3) № 51/2020 від 24 вересня 2020 року у загальному розмірі 400 196,33 грн, з яких: 346 032,23 грн - прострочена заборгованість; 27 759,85 грн - прострочені проценти; 2 513,24 грн - нараховані проценти за період з 24 вересня 2020 року по 22 червня 2023 року включно; 5 209,40 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків; 18 681,61 грн - інфляційні збитки;

4) № 65/2021 від 14 вересня 2021 року у загальному розмірі 2 264 583,65 грн, з яких: 2 012 914,80 грн - прострочена заборгованість; 14 619,83 грн - прострочені проценти; 191 927,31 грн - нараховані проценти за період з 14 вересня 2021 року по 22 червня 2023 року включно; 11 796,79 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків; 33 324,92 грн - інфляційні збитки;

5) № 07/2022 від 08 лютого 2022 року у загальному розмірі 2 039 648,69 грн, з яких: 1 800 000 грн - прострочена заборгованість; 171 626,28 грн - прострочені проценти; 13 073,42 грн - нараховані проценти за період з 08 лютого 2022 року по 22 червня 2023 року включно; 12 948,99 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків; 42 000 грн - інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі в порушення умов договорів про надання банківських послуг та положень чинного законодавства не повертають кредит у строки, передбачені графіком, та не сплачують проценти / прострочені проценти за користування кредитом.

Господарський суд Харківської області рішенням від 09 листопада 2023 року позов задовольнив частково: стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" заборгованість станом на 22 червня 2023 року за договорами про надання банківських послуг:

- № 58/2017 від 03 січня 2018 року у загальному розмірі 10 601717,81 грн, з яких: 10 000 000 грн - прострочена заборгованість; 484 846,58 грн - прострочені проценти; 161 871,23 грн - нараховані проценти за період з 01 по 22 червня 2023 року включно.

- № 51/2018 від 26 грудня 2018 року у загальному розмірі 1 316 708,61 грн, з яких: 1 156 882,84 грн - прострочена заборгованість; 147 699,73 грн - прострочені проценти; 12 126,04 грн - нараховані проценти за період з 01 по 22 червня 2023 року включно.

- № 51/2020 від 24 вересня 2020 року у загальному розмірі 376 305,32 гривень, з яких: 346 032,23 грн - прострочена заборгованість; 27 759,85 грн - прострочені проценти; 2513,24 грн - нараховані проценти за період з 01 по 22 червня 2023 року включно.

- № 65/2021 від 14 вересня 2021 року у загальному розмірі 2 219 461,94 грн, з яких: 2 012 914,80 грн - прострочена заборгованість; 14 619,83 грн - прострочені проценти; 191 927,31 грн - нараховані проценти за період з 01 по 22 червня 2023 року включно.

- № 07/2022 від 08 лютого 2022 року у загальному розмірі 1 984 699,70 грн, з яких: 1 800 000 грн - прострочена заборгованість; 171 626,28 грн - прострочені проценти; 13 073,42 грн - нараховані проценти за період з 01 по червня 2023 року включно.

Стягнув з кожного відповідача на користь позивача по 45 079,14 грн судового збору та в дохід Державного бюджету України по 20 916,43 грн судового збору, а також стягнув з позивача в дохід Державного бюджету України 6 086,76 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

2. Короткий виклад історії апеляційного оскарження.

11 лютого 2024 року відповідачка-3 - ОСОБА_1, від якої як представник діяв адвокат Іваненко Євген Володимирович, звернулася до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просила призначити у справі почеркознавчу експертизу, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2023 року у справі № 922/2825/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також відповідачка заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення, посилаючись як на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження на те, що вона не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, не знала про існування цієї справи, дізналася про існування справи та оскаржуване судове рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень після його ухвалення судом та накладення приватним виконавцем арешту на кошти боржника.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 26 лютого 2024 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2023 року у справі № 922/2825/23 без руху та зобов`язав скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати до Східного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 147 722,97 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами та зазначити інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження та надати належні докази на їх підтвердження.

Залишаючи апеляційну скаргу відповідачки у цій справі без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені апелянтом доводи у даному випадку не можуть бути визнані поважними та не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було надіслано судом відповідачці за належною адресою, в матеріалах справи відсутні докази порушення оператором поштового зв`язку Правил поштового зв`язку, а факт неотримання відповідачкою процесуальних документів суду, які були направлені судом за належною адресою та повернуті до суду у зв`язку з відсутністю адресата, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер, тому саме адресат несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів до отримання інформації про рух справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що скаржниця була обізнана про існування судової справи № 922/2825/23 ще у липні 2023 року, оскільки її інтереси в суді першої інстанції представляв адвокат Журавльов М. С., який діяв на підставі ордеру від 29 липня 2023 року.

07 березня 2024 року до Східного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 адвоката Іваненка Є. В. через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник відповідачки зазначив інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2023 року у справі №922/2825/23 та до якої додав квитанцію № 20 від 06 березня 2024 року про доплату судового збору у сумі 147 723,00 грн.

В обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, наведених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, представник відповідачки адвокат Іваненко Є. В. зазначив про те, що відповідачка - ОСОБА_1 не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, не знала про існування цієї справи, жодної кореспонденції від місцевого господарського суду, зокрема і рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2023 року у справі № 922/2825/23, не отримувала, оскільки квартира за адресою її реєстрації повністю знищена пожежею внаслідок воєнних (бойових) дій на території міста Харкова, відповідачка за адресою реєстрації не проживає, перебуває в Іспанії згідно з дозволом на постійне проживання, дізналася про існування цієї справи та оскаржуване судове рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень після його ухвалення судом та накладення приватним виконавцем арешту на кошти боржника.

Також представник відповідачки-3 адвокат Іваненко Є. В. зазначив про те, що відповідачка ОСОБА_1 особисто не укладала з жодним адвокатом договорів про представництво її інтересів, про надання їй правничої допомоги в суді першої інстанції у цій справі, адвокат Журавльов М. С., що представляв її інтереси в суді першої інстанції, з нею не спілкувався, обставини цієї справи з нею не обговорював та діяв на підставі договору про надання правничої допомоги, який відповідачка не підписувала та в якому відсутні відомості про надання послуг саме у межах цієї справи.

3. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, мотиви її постановлення.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 12 березня 2024 року у справі № 922/2825/23 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2023 року у справі № 922/2825/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України з огляду на, те що заявниця апеляційної скарги пропустила строк на апеляційне оскарження судового рішення, а наведені нею підстави для поновлення цього строку є неповажними, апеляційну скаргу з додатками ОСОБА_1 повернув заявниці.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачка була обізнана про існування цієї судової справи № 922/2825/23 ще у липні 2023 року, оскільки її інтереси в суді першої інстанції представляв адвокат Журавльов М. С., який вчиняв від її імені процесуальні дії та діяв на підставі ордеру № 1105320 від 29 липня 2023 року, що відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та пункту 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

За висновком суду відповідачка, як сторона у справі зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами, неухильно виконувати процесуальні обов`язки, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 2103/490/2012, та у випадку не отримання копії рішення за допомогою засобів поштового зв`язку відповідачка могла ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення та мотивами його ухвалення в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 17 листопада 2023 року - дати його оприлюднення в реєстрі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідачка - ОСОБА_1 (далі по тексту -скаржниця) просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12 березня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу № 922/2825/23 до Східного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції скаржниця послалася на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про те, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали:

- неправильно застосував статті 26 та 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якими договір про надання правничої допомоги є документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, та може бути укладеним на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, дійшов помилкового висновку про наявність у адвоката Журавльова М. С. повноважень на представництво ОСОБА_1 в суді першої інстанції у цій справі за відсутності підписаного самою ОСОБА_1 з адвокатом Журавльовим М. С. договору про надання правничої допомоги та відсутності жодних документів про наявність в інших осіб повноважень діяти в її інтересах, та як наслідок дійшов помилкового висновку про обізнаність ОСОБА_1 про цю справу та про наявність у неї обов`язку цікавитися цією справою з розумною періодичністю;

- неправильно застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 2103/490/2012, не врахував те, що ОСОБА_1 хоча і є учасником справи, однак участі в процесі не брала, з огляду на що не несе обов`язку з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач, відповідач-1 та відповідач-2 у встановлений Верховним Судом строк відзивів на касаційну скаргу відповідачки-3 не надали.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені відповідачкою - ОСОБА_1 у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства.

Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини першої статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Рішення Господарського суду Харківської області у цій справі за результатом розгляду позовних вимог було ухвалене 09 листопада 2023 року. Повний текст зазначеного судового рішення був складений 15 листопада 2023 року.

Отже, як правильно встановив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, останнім днем строку на подання апеляційної скарги було 05 грудня 2023 року. Однак, відповідачка - ОСОБА_1 звернулася до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою 11 лютого 2024 року, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України процесуального строку для подання апеляційної скарги. Разом з апеляційною скаргою відповідачка заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до частини третьої статті 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Наведене кореспондується з положеннями частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому з огляду на вимоги статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30 вересня 2022 року у cправі № 910/21285/21.

Верховний Суд у постановах від 18 серпня 2023 року у справі № 32/257-10 та від 03 квітня 2023 року у справі № 906/1357/20 також дійшов висновку про те, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) вимога саме до заявника при зверненні до суду дотримуватися строку подання апеляційної скарги, незважаючи на те, чи є заявник стороною у справі. При цьому законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк. У разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Дослідивши обставини, наведені відповідачкою в обґрунтування поважних причин пропуску нею строку на подання апеляційної скарги у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, доданому до апеляційної скарги та до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що 30 серпня 2023 року до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від адвоката Журавльова М. С. надійшло клопотання про залучення його до справи як представника відповідачки у цій справі - ОСОБА_1, про відкладення розгляду справи та надання йому як представнику відповідачки матеріалів справи для ознайомлення. До клопотання адвокат Журавльов М. С. додав ордер від 29 липня 2023 року серії АХ № 1105320, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 20 липня 2023 року № 20/07/2023.

У подальшому адвокат Журавльов М. С., діючи на підставі ордеру від 29 липня 2023 року серії АХ № 1105320 як представник відповідачки ОСОБА_1, двічі (12 вересня 2023 року та 16 жовтня 2023 року) подавав до суду першої інстанції клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачка була обізнана про існування цієї судової справи № 922/2825/23 ще у липні 2023 року, оскільки її інтереси в суді першої інстанції представляв адвокат Журавльов М. С., який вчиняв від її імені процесуальні дії та діяв на підставі ордеру № 1105320 від 29 липня 2023 року, що відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та пункту 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Верховний Суд погоджується з цими висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції при формуванні зазначених висновків положень статей 26 та 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) .

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України (435-15) , а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру (частини перша - третя статті 61 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до пунктів 10, 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (з урахування внесених в подальшому до нього змін) (далі по тексту - Положення про ордер), ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи.

Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) , є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання адвокатом, учасником справи договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не вимагає.

Ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).

Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 травня 2021 року у справі № 924/371/19 та від 15 липня 2021 року у справі № 904/6342/20.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та пункту 11 Положення про ордер, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1105320 від 29 липня 2023 року, на підставі якого діяв адвокат Журавльов М. С. як представник відповідачки ОСОБА_1 в суді першої інстанції у цій справі, є самостійним документом, належним та достатнім доказом, що підтверджує наявність у зазначеного адвоката повноважень на представництво інтересів відповідачки в суді першої інстанції у цій справі.

Наведеним спростовуються твердження відповідачки у касаційній скарзі про відсутність у адвоката Журавльова М. С. повноважень на представництво інтересів відповідачки ОСОБА_1 в суді першої інстанції у цій справі.

Посилання скаржниці на те, що саме договір про надання правничої допомоги є документом, що може посвідчувати повноваження адвоката, є безпідставними та до уваги судом касаційної інстанції не беруться, оскільки є власним тлумаченням скаржницею норм чинного законодавства, яке не відповідає їх дійсному змісту. Таке тлумачення скаржницею цих норм не узгоджується ні з положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , зокрема з частиною четвертою статті 60 цього кодексу, які не вимагають надання адвокатом, учасником справи договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером, ні з нормами, закріпленими у статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та у пункті 11 Положення про ордер, згідно з якими ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) , є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Верховний Суд не бере до уваги твердження скаржниці про те, між адвокатом Журавльовим М. С. та відповідачкою ОСОБА_1 у цій справі був відсутній підписаний особисто ОСОБА_1 договір про надання правничої допомоги, а також були відсутні документи про наявність в інших осіб повноважень діяти в інтересах ОСОБА_1, оскільки, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, повноваження адвоката Журавльова М. С. на представництво інтересів відповідачки в суді першої інстанції у цій справі підтверджувалися ордером серії АХ № 1105320 від 29 липня 2023 року, а норми процесуального закону не вимагали необхідності надання адвокатом, учасником справи на підтвердження адвокатом своїх повноважень на представництво інтересів учасника справи разом із ордером договору про правничу допомогу, його копії або витягу. Докази фальсифікації зазначеного ордеру серії АХ № 1105320 від 29 липня 2023 року, що був наданий адвокатом Журавльовим М. С. до суду першої інстанції у цій справі, а також докази притягнення адвоката Журавльова М. С. до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді та умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував зазначені норми чинного законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали, а твердження скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 26 та 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є необґрунтованими.

Отже, суд апеляційної інстанції, дійшовши правильного висновку про наявність у адвоката Журавльова М. С. повноважень на представництво інтересів відповідачки ОСОБА_1 в суді першої інстанції у цій справі, як наслідок дійшов також правильного висновку про обізнаність ОСОБА_1 з фактом існування цієї справи ще у липні 2023 року та про наявність у неї, як сторони у справі, обов`язку цікавитися з розумною періодичністю справою, стороною якої вона є.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 2103/490/2012, сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції врахував зазначені висновки Верховного Суду та встановивши те, що рішення місцевого господарського суду від 09 листопада 2023 року у цій справі було оприлюднене в реєстрі судових рішень 17 листопада 2023 року, правильно зазначив про те, що саме з цієї дати ОСОБА_1 у випадку не отримання копії рішення за допомогою засобів поштового зв`язку, могла ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення та мотивами його ухвалення з Єдиного державного реєстру судових рішень.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що зазначені висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 2103/490/2012 не підлягають застосуванню до відповідачки ОСОБА_1, оскільки ці висновки стосуються саме "сторони, яка приймає участь у судовому процесі", а не "сторони у справі" чи "учасника справи". При цьому, ОСОБА_1 хоча і є учасником справи, однак участі в процесі не брала, з огляду на що не несе обов`язку з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі.

Однак, Верховний Суд вважає зазначені твердження скаржника безпідставними та такими, що ґрунтуються на довільному суб`єктивному тлумаченні зазначених висновків Верховного Суду. Скаржниця досить обмежено (звужено) трактує ці висновки щодо кола суб`єктів, яких вони стосуються, без урахування положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплене таке поняття, як "сторони в судовому процесі", що за своїм змістом є тотожним поняттю "сторони у справі". Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені висновки Верховного Суду в частині застосування поняття "сторони, яка приймає участь в судовому процесі" узгоджуються з положеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України, стосуються саме сторін в судовому процесі, сторін у судовій справі та не можуть застосовуватися обмежено лише до тих сторін у справі, які фактично брали участь в розгляді справи, а застосовуються саме до сторін судового процесу (сторін у справі).

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, недоведеними та не спростовують правильні висновки суду апеляційної інстанції, зокрема про те, що заявниця апеляційної скарги ( ОСОБА_1 ) не довела наявності у неї поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення та поважних підстав для поновлення цього строку.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визнав неповажними наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі підстави для поновлення їй строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2023 року у справі № 922/2825/23 та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України з огляду на, те що заявниця апеляційної скарги пропустила строк на апеляційне оскарження судового рішення, а наведені нею підстави для поновлення цього строку є неповажними.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанцій з дотриманням норм процесуального права дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на недоведення відповідачкою наявності у неї поважних причин пропуску такого строку, правильно та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2023 року у справі № 922/2825/23.

Доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12 березня 2024 року у справі № 922/2825/23.