ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9635/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Курдельчук І.Д.)
від 09.03.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)
від 05.02.2024
у справі № 910/9635/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 2 633 886,45 грн,
за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс"
про стягнення 950 607,84 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Борода А.В.
відповідача - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс" (далі - ТОВ "Одумаді-Транс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" (далі - Укрзалізниця) про стягнення заборгованості у розмірі 2 063 880,00 грн, 161 717,72 грн пені, 36 810,57 грн 3 % річних та 371 478,16 грн інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням договору від 24.11.2021 № ЦБРК-21/187 (далі - договір), додаткової угоди від 29.12.2021 № 1, специфікації № 2 (додаток № 2) в частині оплати рахунків № РСФ0000043, № РСФ0000044 від 29.12.2021, поставок за накладними № РРН0000073, № РРН0000074 від 29.12.2021 і актів приймання - передачі № 1 від 29.12.2021 та б/н від б/д (на 840 840,00 грн). Претензія від 05.09.2022 надіслана поштовим відправленням № 0411203721803 та вручена 08.09.2022 залишена без реагування.
1.3. Укрзалізниця подала зустрічну позовну заяву з вимогами до ТОВ "Одумаді-Транс" про стягнення штрафу відповідно до пункту 8.3.2 договору у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару 412 776,00 грн та пені 537 831,84 грн, з урахуванням заяви про зміну предмету зустрічного позову.
1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що постачальником було поставлено покупцеві товар, проте при вхідному контролі були виявлені недоліки продукції в кількості 11 шт, поставлених 29.12.2021 за рахунком фактурою №РСФ0000043 від 19.12.2021 та видатковою накладною №РРН0000073, внаслідок чого складено акти від 30.12.2021 "Про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції" та від 05.01.2022 "Про фактичну якість і комплектність продукції" про невідповідність товару вимогам Інструкцій П-6, П-7. Крім того 21.02.2022 позивач за зустрічним позовом надіслав відповідачу лист з проханням усунути невідповідність 27 одиниць або замінити на інший товар. Проте вказані недоліки останній не усунув.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/9635/22 первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс" 2 063 880,00 грн основного боргу; 16 171,77 грн пені; 36 810,57 грн 3 % річних; 371 478,16 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" акціонерного товариства "Українська залізниця" 179 098,92 грн пені; 168 168,00 грн штрафу. У задоволенні решти зустрічного позову відмовлено повністю.
2.2. Задовольняючи частково первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано Укрзалізницею отримання товару у повному обсязі за договором, внаслідок чого у відповідача за первісним позовом виник обов`язок оплатити товар; Укрзалізниця у визначений договором строк (на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної) за отриманий товар не розрахувалася, внаслідок чого виник борг у розмірі 2 063 880,00 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що він правильний.
Разом з тим, враховуючи ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними; відсутність доказів понесення товариством збитків внаслідок порушень Укрзалізницею строків оплати товару; враховуючи обставини, які вказані відповідачем за первісним позовом і не потребують документального підтвердження в силу загальновідомості викладених фактів, суд, вважаючи дані обставини винятковими, зважаючи на виняткову роль Укрзалізниці для Українського народу під час повномасштабного вторгнення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені до 16 171,77 грн (на 90 % від заявленої до стягнення суми пені).
Частково задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що про недоліки 11 рихтувальників (вартість 840 840,00 грн) Укрзалізниця повідомила товариство 30.12.2021, тому обов`язок усунути недоліки був до 10.01.2022, а прострочення почалося з 11.01.2021. Актом від 12.08.2022 підтверджено, що недоліки вказаних рихтувальників усунуті саме 12.08.2022. З огляду на що суд дійшов висновку, що штраф складає 168 168,00 грн (20% від 840 840,00 грн - вартість 11 рихтувальників), а пеня - 179 098,92 грн, розрахована за період прострочення з 11.01.2021 по 12.08.2022.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/9635/22 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, погодився із висновками місцевого господарського суду в повній мірі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/9635/22, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" АТ "Українська залізниця" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.
3.2. Підставами касаційного оскарження Акціонерне товариство "Українська залізниця" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 14.09.2021 у справі №927/787/19 (щодо застосування статті 679 Цивільного кодексу України).
Також посилається на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції та постанови апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (статей 549, 673- 675, 678, 679 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (статей 76- 79, 99 Господарського процесуального кодексу України).
3.5. Заперечуючи проти задоволення судами первісних позовних вимог, скаржник зазначив, що оскільки рихтувальники з моменту поставки так і не експлуатувалися з причини їх повної невідповідності, то позов ТОВ "Одумаді-Транс" не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, скаржник зазначає, що позивач надав відповідачеві та суду некоректний розрахунок заборгованості, оскільки термін оплати порахував не у банківських днях, як це передбачено пунктом 4.2 договору, а в календарних. До того ж не звернув уваги, що податкові накладні № 7, 8, 10 від 29.12.2021, дата реєстрації яких впливає на встановлення моменту настання оплати, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних різними датами.
Крім того зазначає щодо невірного зазначення у рішенні найменування позивача; невідповідність суми позовних вимог за первісним позовом і суми боргу; помилкове стягнення з відповідача суми судового розміру в розмірі 39 508,00 грн, а не 37 325,11 грн (пропорційно задоволеним вимогам).
До того ж вважає, що оскільки між сторонами існує спір щодо якості поставленого товару, то відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, однак судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про проведення експертизи було відмовлено.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Одумаді-Транс" проти вимог та доводів останньої заперечує, мотивуючи зазначене тим, що судами попередніх інстанцій в повній мірі досліджені спірні правовідносини, а товариством як позивачем за первісним позовом було надано достатньо доказів, які підтверджують порушення відповідачем за первісним позовом умов договору та відмову сплатити кошти за вже отриманий товар. Аналізуючи зміст позовних вимог за зустрічним позовом, товариство зазначило, що вони не пов`язані з правовідносинами щодо заміни поставленого товару, а отже не регулюються нормами частини шостої статті 269 Господарського кодексу України, відтак посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18 є недоречними. До того ж зазначив, що відповідачем до подачі первісного позову не здійснювалося жодних дій, направлених на визнання поставленого товару таким, що не відповідає вимогам технічного завдання. Безпідставними вважає також доводи скаржника про призначення експертизи, оскільки пройшло 2 роки з моменту отримання товару відповідачем.
3.7. Від Укрзалізниці до Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з перебуванням представника відповідача за первісним позовом на лікарняному.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання скаржника, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 Господарського процесуального кодексу України. При цьому Верховний Суд зазначає про те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, Суд зауважує, що під час розгляду справи № 910/9635/22 у суді касаційної інстанції вже оголошувалася перерва.
З огляду на викладене, а також те, що явка сторін обов`язковою не визнавалась і Суд може розглянути касаційну скаргу у судовому засіданні 01.05.2024, враховуючи норми статей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Укрзалізницею (покупець) і Товариством (постачальник) 24.11.2021 укладено договір поставки № ЦБРК-21-187, за умовами якого відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується у 2021 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі - товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору; найменування товару: рихтувальник гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4 (пункт 1.2 договору).
Згідно із пунктом 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток № 1), технічним вимогам, які зазначені в тендерній документації.
За умовами пункту 2.2 договору підтвердженням якості товару з боку постачальника є декларація постачальника про відповідність, які надаються покупцю разом із кожною партією товару.
Згідно з пунктом 2.3 договору вхідний контроль, приймання товару по якості та кількості поводиться кінцевим одержувачем - структурним підрозділом покупця, згідно із пунктами 6.6 та 6.7 договору.
За умовами пунктів 6.6 та 6.7 договору приймання товару по кількості здійснюється згідно порядку, встановленому Інструкцією "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" від 15.06.1965 № П-6. Приймання товару по якості здійснюється згідно порядку, встановленому Інструкцією "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" від 15.06.1966 № П-7.
Відповідно до пункту 3.2 договору загальна сума договору становить 2 063 880,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 343 980,00 грн.
Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі у відповідності до рахунку-фактури на дану партію товару. Виконавець надає два оригінали рахунку: один - структурному підрозділу, другий - філії "Центр з будівництва та ремонту колії" (пункт 4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору передбачено термін оплати - на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної на поставлену партію товару, обумовлену пунктом 6.3 договору, оформлену та зареєстровану відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно із пунктом 5.7 договору датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної та акта приймання-передачі. Зі сторони покупця акт приймання-передачі підписують уповноважені особи структурних підрозділів, зазначених у пункті 5.1, відповідно до виданих довіреностей.
Перехід права власності на товар відбувається після його фактичної передачі на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної, акт приймання-передачі) на склад покупця (пункт 5.10 договору).
Відповідно до пункту 7.1.2 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.
У разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 8.2.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 включно, а в частині розрахунків і гарантійних зобов`язань - до повного виконання їх сторонами (пункт 14.1 договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Згідно специфікації № 1 до договору № ЦБРК-21-187 від 24.11.2021 сторонами погоджено товар - рихтувальник гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4, кількістю 27 шт, ціною 63 700,00 грн без ПДВ, на загальну суму 2 063 880,00 грн з ПДВ.
Укрзалізниця 10.12.2021 направила товариству замовлення на поставку товару відповідно до договору на загальну суму 2 063 880,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 343 980,00 грн.
22.12.2021 позивачем за первісним позовом отримано лист № ЦБРК-18/877 з пропозицією продовжити строк дії діючого договору із збільшенням кількості товару на 20% від суми, яка зазначена в договорі, за умови поставки продукції до 31.03.2022.
22.12.2021 у відповідь на лист № ЦБРК-18/877 відповідачу за первісним позовом надіслано відповідь № 288/12 зі згодою на продовження строку дії діючого договору із збільшенням кількості товару на 20% від суми, яка зазначена в договорі, за умови поставки продукції до 31.03.2022.
29.12.2021 сторонами підписана додаткова угода №1 до договору, за змістом якої викладено пункти 1.1, 1.4, 1.5, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3.2, 3.3.3, 13.1, 14.1 договору в новій редакції та доповнено пунктом 16.2 договору.
Згідно із пунктом 14.1 договору у редакції додаткової угоди № 2 від 29.12.2021 до нього договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.03.2022 включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання їх сторонами.
Товариством на виконання умов договору поставлено Укрзалізниці товар на загальну суму 2 063 880,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 29.12.2021 та видатковими накладними: від 29.12.2021 № РРН0000073 на суму 840 840,00 грн., № РРН0000074 на суму 840 840,00 грн., № РРН0000075 на суму 382 200,00 грн.
Вказані документи підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств.
Позивачем за первісним позовом було зареєстровано відповідні податкові накладні.
29.12.2021 Товариство надіслало Укрзалізниці такі рахунки на оплату: від 29.12.2021 № РСФ0000043, № РСФ0000044, № РСФ0000045.
Укрзалізниця надіслала Товариству лист повідомлення №134 від 30.12.2021 електронною поштою, в якому зазначалось, що вхідним контролем підприємства призупинено приймання продукції: "Рихтувальних гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4" в кількості 11 штук, що поставлені 29.12.2021 за рахунком фактурою від 29.12.2021 №РСФ0000043 та видатковою накладною №РРН0000073 через невідповідність умов інструкції П-6, П-7, а саме:
- відсутність паспортів та інструкцій з експлуатації на кожну одиницю товару;
- товар не може бути використаний за призначенням через невірне розташування ручки рихтувальних домкратів та розташування приєднаних шланг до рихтувальних домкратів.
В зв`язку з чим, просив, зокрема ТОВ "Одумаді-Транс" направити представників для участі у вхідному контролі вище переліченої продукції 04.01.2022 о 9:00 год. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. С. Параджанова, 37.
Позивачем за первісним позовом з урахуванням зауважень відповідача за первісним позовом направлено листи від 06.01.2022 №292/01, від 10.01.2022 №293/01, від 10.01.2022 №295/01, від 18.02.2022 №315/02 з проханням повернути товар задля модернізації з урахуванням зауважень відповідача.
Товариство вказує, що забрало "Рихтувальник гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4" в кількості 27 штук і модернізувало з урахуванням зауважень Укрзалізниці.
Позивачем за первісним позовом 21.02.2022 отриманий лист з проханням усунути невідповідності 27 одиниць товару або замінити його, оскільки відповідно до пункту 6.5.1 технічного завдання КВ.РГГМ-4.000 ТЗ конструкційне розташування всіх елементів повинно забезпечувати максимальну безпеку та зручність в процесі експлуатації.
Водночас, відповідачем за первісним позовом не було надано жодних доказів, які підтверджують невідповідність поставленого товару пункту 6.5.1 технічного завдання КВ.РГГМ-4.000 ТЗ.
Товариство вказує, що з власної ініціативи надсилав Укрзалізниці листи (від 11.05.2022 №332/05, від 12.05.2022 №333/05) з пропозиціями щодо модернізації зазначених у листі рихтувальників КВ.РГГМ-4.
12.08.2022 сторонами було складено акт випробувань обладнання, в якому сторони дійшли згоди, що в результаті випробувань встановлено, що всі функції рихтувальника працюють задовільно, кількісні та якісні показники відповідають ТЗ.
Разом з тим, Товариство вказує, що Укрзалізниця не оплатила отриманий товар у повному обсязі.
Позивачем за первісним позовом 05.09.2022 направлено відповідачу за первісним позовом претензію з вимогою оплатити поставлений товар у розмірі 2 063 880,00 грн, даний факт підтверджується квитанцією АТ "Укрпошта" про відправлення.
Вказана претензія була отримана Укрзалізницею, однак залишена без відповіді та належного реагування.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Щодо первісного позову.
Виходячи із вимог та доводів касаційної скарги Укрзалізниці, остання, заперечуючи проти задоволення судами первісних позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу зазначила, що оскільки рихтувальники з моменту поставки так і не експлуатувалися з причини їх повної невідповідності, то позов ТОВ "Одумаді-Транс" не підлягає задоволенню в повному обсязі.
5.4. Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
5.5. Судами попередніх інстанцій установлено, що зобов`язання сторін у справі виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом із тим у частині першій статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
5.6. Суди першої та апеляційної інстанцій, проаналізувавши умови договору поставки від 24.11.2021 № ЦБРК-21-187, укладеного між сторонами у справі, що розглядається, у їх сукупності, докази на виконання умов договору, дійшли висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання Укрзалізницею товару у повному обсязі за договором, що також не заперечується і відповідачем за первісним позовом (не містить таких доводів і касаційна скарга).
З огляду на що, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з Укрзалізниці основної заборгованості за договором поставки.
Доводи відповідача за первісним позовом стосовно відсутності підстав для задоволення позову, оскільки рихтувальники з моменту поставки так і не експлуатувалися з причини їх повної невідповідності, до уваги не приймаються, оскільки не спростовують факт отримання Укрзалізницею товару.
5.7. Крім основного боргу позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення суми пені, інфляційних та 3% річних.
Мотивуючи касаційну скаргу в частині неправильного обрахунку сум пені, інфляційних та штрафу, скаржник зазначив, що позивач надав відповідачеві та суду некоректний розрахунок заборгованості, оскільки термін оплати порахував не у банківських днях, як це передбачено пунктом 4.2 договору, а в календарних. До того ж не звернув уваги, що податкові накладні №№ 7, 8, 10 від 29.12.2021, дата реєстрації в реєстрі яких впливає на встановлення моменту настання оплати, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних різними датами.
5.8. Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою статі 625 Цивільного кодексу України (435-15) визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.9. Згідно із пунктом 4.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі у відповідності до рахунку-фактури на дану партію товару. Виконавець надає два оригінали рахунку: один - структурному підрозділу, другий - філії "Центр з будівництва та ремонту колії".
Пунктом 4.2 договору передбачено термін оплати - на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної на поставлену партію товару, обумовлену пунктом 6.3 договору, оформлену та зареєстровану відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з пунктом 6.3 договору тільки після отримання звіту про доставку та квитанції про підтвердження реєстрації (прийняття) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальник відправляє таку податкову накладну разом з квитанцією про реєстрацію покупцю в електронному вигляді за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення "M.E.DocIS".
Згідно із пунктом 4.4 договору оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Так, в матеріалах справи наявні податкові накладні датовані 29.12.2021, проте, виходячи із квитанцій, долучених до податкових накладних, вбачається, що вони зареєстровані в реєстрі різними датами, а саме, податкова накладна № 7 від 29.12.2021 - 10.01.2022, податкова накладна № 8 від 29.12.2021 - 12.01.2022, податкова накладна № 10 від 29.12.2021 - 13.01.2022.
Проте, виходячи із розрахунків заявлених до стягнення позивачем за первісним позовом сум пені, інфляційних та річних, вбачається, що момент прострочення відповідачем за первісним позовом позивач визначив без урахування дати реєстрації відповідних податкових накладних.
Крім того, за умовами договору визначено термін оплати - на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної.
Банківський день, відповідно до Порядку здійснення банками операцій за акредитивами, затверджений постановою правління НБУ від 03.12.2003 №514 (z1213-03) , визначено як робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Втім із розрахунків позивача вбачається, що ним визначено початок обрахунку пені, інфляційних та річних із 12.02.2022, день тижня - субота.
5.10. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.
Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини п`ятої статті 236, статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23).
5.11. Втім, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули, доводи відповідача за первісним позов не перевірили та не спростували, не з`ясували обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, не дослідили зібрані у справі докази, на яких цей розрахунок ґрунтується, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів не має права здійснювати перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних як і здійснити їх перерахунок, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та може бути проведено лише в ході нового розгляду справи.
Наведене в сукупності свідчить про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи при розгляді позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних рішення та постанови в цій частині позову та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
5.12. Щодо зустрічного позову.
Звертаючись із зустрічною позовною заявою з вимогами до ТОВ "Одумаді-Транс" про стягнення штрафу відповідно до пункту 8.3.2 договору у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару 412 776,00 грн та пеню - 537 831,84 грн, Укрзалізниця зазначила, що постачальником було поставлено покупцеві товар, проте при вхідному контролі були виявлені недоліки продукції в кількості 11 шт, поставлених 29.12.2021 за рахунком фактурою №РСФ0000043 від 19.12.2021 та видатковою накладною №РРН0000073, внаслідок чого складено акти від 30.12.2021 "Про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції" та від 05.01.2022 "Про фактичну якість і комплектність продукції" про невідповідність товару вимогам Інструкцій П-6, П-7. Крім того 21.02.2022 позивач за зустрічним позовом надіслав відповідачу лист з проханням усунути невідповідність 27 одиниць або замінити на інший товар. Проте вказані недоліки останній не усунув.
5.13. Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Статтею 679 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
5.14. Згідно із пунктом 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток № 1), технічним вимогам, які зазначені в тендерній документації.
За умовами пункту 2.2 договору підтвердженням якості товару з боку постачальника є декларація постачальника про відповідність, які надаються покупцю разом із кожною партією товару.
Згідно з пунктом 2.3 договору вхідний контроль, приймання товару по якості та кількості поводиться кінцевим одержувачем - структурним підрозділом покупця, згідно із пунктами 6.6 та 6.7 договору.
За умовами пунктів 6.6 та 6.7 договору приймання товару по кількості здійснюється згідно порядку, встановленому Інструкцією "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" від 15.06.1965 № П-6. Приймання товару по якості здійснюється згідно порядку, встановленому Інструкцією "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" від 15.06.1966 № П-7.
Відповідно до пункту 6.8 договору постачальник на підставі визнаної претензії в погоджений термін, але не більше 10 днів, робить за свій рахунок заміну товару невідповідного асортименту та усуває виявлені дефекти або здійснює допоставку товару, поставленого з нестачею.
У постанові від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, на яку посилається скаржник, Верховним Судом зазначено, що за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару.
Згідно із пунктом 8.3.2 договору за постачання товару неналежної якості постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний товар.
Відповідно до пункту 8.6 договору за порушення терміну усунення недоліків або заміни неякісного товару, вказаного в пункті 2.7 договору, виявлених протягом гарантійного терміну, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості зазначеного товару за кожний день прострочення.
Судами обох інстанцій встановлено, що у позивача за зустрічним позовом при прийнятті товару виникли претензії щодо якості 11 рихтувальників (поставлених Криворізькій колійній машинній станції за накладною №0000073), на доказ чого Укрзалізниця надіслала товариству лист-повідомлення №134 від 30.12.2021 електронною поштою, в якому зазначалось, що вхідним контролем підприємства призупинено приймання продукції: "Рихтувальних гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4" в кількості 11 штук, що поставлені 29.12.2021 за рахунком фактурою від 29.12.2021 №РСФ0000043 та видатковою накладною №РРН0000073 через невідповідність умов інструкції П-6, П-7, а також складено відповідні акти (акт про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції від 30.12.2021 та акт про фактичну якість і комплектність продукції від 05.01.2022).
Відповідно до акта випробувань обладнання від 12.08.2022 сторони підтвердили, що в результаті випробувань встановлено, що всі функції рихтувальника працюють задовільно, кількісні та якісні показники відповідають технічному завданню.
З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу та пені частково, виходячи із вартості 11 рихтувальників.
Як зазначає позивач за зустрічним позовом, ним в подальшому 21.02.2022 надіслано товариству лист № ЦБРК-08/105 з проханням усунути невідповідність 27 одиниць товару або замінити на інший товар, оскільки при проведенні вхідного контролю, у процесі огляду та випробувань виявлені недоліки.
Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що з вказаного листування неможливо встановити, які саме рихтувальники є не справними, що слугувало для відмови у задоволенні решти позовних вимог.
Водночас, колегія суддів враховує, що пункт 8.3.2 договору визначає відповідальність за неналежну якість товару, який постачається, проте після прийняття товару за видатковими накладними, правовідносини сторін договору щодо якості товару після його прийняття, врегульовано пунктом 2.6 договору (гарантійний строк експлуатації). Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 у справі №927/787/19, на яку посилається скаржник.
Враховуючи викладені обставини, які були встановлені та досліджені судами попередніх інстанції, Верховний Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи Укрзалізниці про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 14.09.2021 у справі №927/787/19 щодо застосування статті 679 Цивільного кодексу України, оскільки судами було застосовано ті правові висновки, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи із предмету та підстав зустрічного позову.
Також, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, виходячи із предмету та підстав як первісного так і зустрічного позову, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення у справі судової інженерно-механічної експертизи.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
6.2. Згідно із частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
6.3. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних та річних та направлення справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
7. Судові витрати
7.1. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/9635/22 в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення 16 171,77 грн пені; 36 810,57 грн 3 % річних; 371 478,16 грн інфляційних втрат скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/9635/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Кібенко